Ухвала суду № 136707690, 21.05.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

21 травня 2026 р. № 520/16002/25

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши позовну заяву позовом ОСОБА_1 до Державна установа "Харківська виправна колонія (№ 43)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно протягом служби за період з 24.11.2005 року по 28.02.2025 року;

- зобов`язати Державну установу «Харківська виправна колонія (№43)» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби з 24.11.2005 року по 28.02.2025 року в повному обсязі без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за належне, але неотримане речове майно протягом служби без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу за цінами предметів обмундирування, станом на 01.01.2025 року.

Ухвалою суду від 14.07.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, оскільки вважає, що розрахунок вартості речового майна має здійснюватись виходячи з його закупівельної вартості, а не на момент звільнення позивача зі служби. Також відповідач зазначив про недотримання позивачем строку звернення до суду.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлено місячний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, унаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Не звернення до суду з адміністративним позовом за захистом своїх прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

У постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.

Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Так, позивач звернувся до суду з позовом щодо виплати компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі позивачу при звільненні.

З огляду на викладені вище норми, спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, навіть якщо подання відповідного позову про компенсацію відбувається після його звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк

Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 10.02.2025 у справі № 240/5940/24, від 20.11.2025 року у справі № 260/1942/24.

Так, з матеріалів справи встановлено, що відповідно до наказу відповідача від 20.10.2025 №214-ос позивач звільнений зі служби за власним бажанням з 28.02.2025. Також визначено виплати, що підлягають до нарахування при звільненні. Виплата компенсації за неотримане речове майно встановлена не була.

Отже, про невиплату грошової компенсації за неотримане речове майно позивач повинен був бути обізнаний з часу його звільнення зі служби.

08.05.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації вартості належного, але не отриманого майна за час проходження служби.

Відповідач листом від 13.05.2025 надав відповідь щодо розрахунку вартості компенсації вартості речового майна.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів вжиття позивачем заходів з метою своєчасного оскарження невиплати при звільненні грошової компенсації у межах вартості за неотримане речове майно, як і доказів, які є об`єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

Суд не заперечує, що позивач після звільнення його зі служби зберігає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання відповідної заяви. Однак, це не свідчить про можливість подання вказаної заяви на отримання компенсації поза межами будь-яких строків.

Також слід звернути увагу на те, що у випадку необізнаності позивача щодо видів та розміру речового майна, якими він не був забезпечений під час служби, останній повинен був звернутися із заявою про надання йому відповідної інформації без зайвих зволікань.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 14.12.2023 року у справі №380/1785/21.

При цьому, позивач не посилається на певні обставини та докази в їх підтвердження стосовно неможливості звернення на час звільнення зі служби, або відразу після звільнення, з заявою щодо отримання компенсації за речове майно.

Згідно з частинами першою, другою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду протягом десяти днів заяву про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

За таких обставин, приходжу переконання, що оскільки адміністративний позов подано без додержання вимог ст. ст. 122, 123, 161 КАС України, а відтак такий необхідно залишити без руху та надати позивачу строк для усунення вказаних недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 122, 123, 171, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державна установа "Харківська виправна колонія (№ 43)" про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без руху.

Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Мельников Р.В.