Рішення № 13670741, 02.02.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.02.2011 Справа №15/70

За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

до дочірнього підприємства „Термодім-Мукачево”, с. Зняцево Мукачівського району

про стягнення 1760,25 грн., в тому числі 739,93 грн. упущеної вигоди (збитків), 785,87 грн. інфляційних втрат та 234,45 грн. 3% річних (згідно уточнених позовних вимог),

Суддя Ващиліна Н.М.

Представники:

від позивача ОСОБА_2, представник по довіреності б/н від 15.11.10;

від відповідача не зявився;

СУТЬ СПОРУ: фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до дочірнього підприємства „Термодім-Мукачево” про стягнення 1760,25 грн., в тому числі 739,93 грн. упущеної вигоди (збитків), 785,87 грн. інфляційних втрат та 234,45 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримав подане ним доповнення 2 до позовної заяви від 28.01.11 та просить суд стягнути з відповідача на його користь 739,93 грн. упущеної вигоди (збитків), 785,87 грн. інфляційних втрат та 234,45 грн. 3% річних, 2000,00 грн. за надання правової допомоги, 31,02 грн. поштових витрат, 102,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач письмових заперечень по суті спору не подав, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи (повідомлення про вручення поштових відправлень рекомендованої кореспонденції отримане ним 16.12.10, 06.01.11 та 21.01.11); розгляд справи неодноразово відкладався для надання можливості йому надати пояснення щодо позовних вимог та забезпечити належний захист в суді.

З огляду на викладене, справа розглядається у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши

пояснення представника позивача,

СУД ВСТАНОВИВ:

У відповідності до видаткових накладних №в-000032 від 31.12.08 на суму 2700,00 грн. та №в-000038 від 25.08.09 на суму 1739,59 грн. дочірнє підприємство „Термодім-Мукачево” (відповідач) отримало від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (позивач) товар на суму 4439,59 грн. (письмовий договір купівлі-продажу сторони не укладали).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.03 №436-IV з наступними змінами та доповненнями, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.03 №435-IV з наступними змінами та доповненнями, господарське зобовязання (зобовязання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Згідно з п. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

П. 2. ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на день подання позовної заяви (13 грудня 2010 року) заборгованість відповідача перед позивачем склала 4439,59 грн. боргу, 785,87 грн. інфляційних втрат та 234,45 грн. 3% річних, всього 5459,91 грн.

Після порушення провадження у справі відповідач сплатив суму в розмірі 4815,00 грн., а тому в цій частині стягнення провадження у справі належить припинити у відповідності п. 1. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного з відповідача підлягає стягненню 644,91 грн. інфляційних витрат та 3 % річних.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 739,93 грн. упущеної вигоди (збитків), то в цій частині позову належить відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню, входить неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, що зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

У Цивільному кодексі України вживається термін „доходи, які особа могла б реально одержати („упущена вигода”) (ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

У пункті 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України зміст поняття „неодержаний прибуток” („втрачена вигода”) не розкривається, зазначається лише можливість відшкодування неодержаного прибутку, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Збитки у вигляді неодержаного прибутку зазвичай виникають у зв'язку із зменшенням обсягів виробництва або реалізації продукції (робіт, послуг), зміною асортименту виготовленої продукції (робіт, послуг), зниженням якості продукції (робіт, послуг), що виробляється, а по суті можуть з'явитися при невиконанні будь-яких господарських зобов'язань, у всіх видах договірних відносин.

Обов'язок доказування для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, належить позивачу (кредитору). Кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов'язання. На нього покладений обов'язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов'язання, прямого (безпосереднього) причинного зв'язку між порушенням зобов'язання (тобто неправомірними діями або бездіяльністю особи, яка заподіяла шкоду) і самими завданими збитками та обґрунтування їх розміру.

Цивільним кодексом України передбачені певні додаткові умови відшкодування збитків у вигляді втраченої вигоди, або фактори, які впливають на розмір втраченої вигоди, які повинні враховуватися і учасниками господарських відносин. Так, відповідно до ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) повинні враховуватися заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Ця норма зобов'язує кредитора своєчасно отримувати докази щодо здійснення конкретних заходів для забезпечення отримання доходів (укладення відповідних договорів, підготовки виробничого обладнання, приміщень, складів тощо). Це положення орієнтує потерпілу сторону на необхідність доведення фактів, які б підтверджували, що потерпілий кредитор дійсно планував отримати відповідні доходи, все зробив для їх отримання, мав для цього всі можливості і неодмінно отримав би такий доход, якби договір був виконаний належним чином. При визначенні розміру втраченої вигоди повинні враховуватися тільки точні дані, які безспірно і достовірно підтверджують існування реальної можливості отримання грошових сум або іншого майна, в тому випадку, якби зобов'язання було виконане боржником належним чином. Її розмір повинен бути підтверджений обґрунтованим розрахунком, а також відповідними доказами. Тобто втрачена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Позивачем не подано жодних доказів на підтвердження вищенаведених обставин.

Крім того, на вимогу суду (ухвала про відкладення розгляду справи від 19.01.11), ним не подано доказів надіслання відповідачу вимоги про оплату заборгованості. Натомість представник позивача зазначив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 усно звертався до відповідача з проханням сплатити заборгованість.

Також позивач просить стягнути із відповідача судові витрати в розмірі 2000,00 грн. за правову допомогу адвоката, що підтверджується договором про надання адвокатських послуг від 15.11.10, платіжним дорученням №164 від 02.12.10 та свідоцтвом на зайняття адвокатською діяльністю №21/657 від 22.09.09.

Однак суд, з урахуванням матеріалів справи, зокрема ціни позову, вважає за необхідне обмежити цей розмір з огляду на явну завищеність та на розумну необхідність судових витрат для даної справи (п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-8/155 від 13.02.02 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішення спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів”).

Враховуючи викладене витрати на адвоката підлягають частковому стягненню з відповідача в розмірі 546,00 грн. (тобто 10% від суми 5459,91 грн.).

Судові витрати у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у відшкодування поштових витрат в розмірі 31,02 грн. покладаються на відповідача, у відшкодування витрат по оплаті державного мита та витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно (з урахуванням вимог, щодо яких припинено провадження).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, п. 1. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1.Позов задоволити частково.

2. Стягнути з дочірнього підприємства „Термодім-Мукачево”, вул. Гойди, буд. 36 Е, с. Зняцево Мукачівського району (код ЄДРПОУ 34991542) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_2 в Закарпатській філії ВАТ КБ ”Хрещатик”, МФО 312680, ідент. код НОМЕР_1) суму 644/Шістсот сорок чотири/ грн. 91 коп., а також суму 64/Шістдесят чотири/ грн. 26 коп. у відшкодування витрат по оплаті державного мита та 148/Сто сорок вісім/ грн. 68 коп. у відшкодування витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу, 546/Пятсот сорок шість/ грн. 00 коп. на оплату послуг адвоката та 31/Тридцять одну/ грн. 02 коп. поштових витрат.

3. Провадження у справі щодо стягнення 4815,00 грн. припинити.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.М. Ващиліна

Повний текст рішення від 02.02.11 у відповідності до ст. ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України складений та підписаний 07.02.11.