Ухвала суду № 136707286, 21.05.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

21 травня 2026 року Справа № 480/3764/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шевченко І.Г., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Шишкарівська, 9,м. Суми,Сумська область) про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду в системі Електронний суд з позовом до Управління державного нагляду (контролю) у Сумській області Державної служби України з безпеки на транспорті (вул. Шишкарівська, 9,м. Суми,Сумська область) про визнання протиправною та скасування постанови № ОПШ078390 від 06.05.2026 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Ухвалою суду від 21.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. При цьому цією ухвалою також залучено до участі у розгляді справи другим відповідачем Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека).

Разом з позовом позивач подала заяву про забезпечення позову, в якій просила:

1) зупинити дію постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу до набрання законної сили рішенням суду у цій справі,

2) заборонити вчинення дій щодо примусового виконання зазначеної постанови до набрання законної сили рішенням суду.

Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист моїх прав та інтересів, оскільки постанова може бути передана на примусове виконання до органів державної виконавчої служби, що може призвести до арешту рахунків та примусового стягнення коштів до вирішення спору по суті.

Розгляд заяви позивача про забезпечення позову здійснюється згідно ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи позивача щодо заяви про забезпечення позову, вбачається необхідним у її задоволенні відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Спосіб забезпечення позову має бути безпосередньо пов`язаним з предметом спору, співмірним суті порушеного права та водночас запобігати порушенню прав інших осіб, тобто в основі має бути принцип збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, зокрема, шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18, від 11.01.2022 у справі №640/18852/21.

У постанові від 17.04.2025 у справі №340/5170/24 Верховний Суд вказав, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.

Тож вирішуючи питання щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, необхідно враховувати специфіку правовідносин, стосовно яких виник спір, та їх відповідне законодавче врегулювання, за наслідками аналізу якого можна зробити висновок, чи дійсно застосування заходів забезпечення позову є необхідним у конкретному випадку, чи може невжиття таких засобів мати незворотні наслідки.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивача вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист прав та інтересів позивача, оскільки постанова може бути передана на примусове виконання до органів державної виконавчої служби, що може призвести до арешту рахунків та примусового стягнення коштів до вирішення спору по суті.

Втім, на переконання суду, вказане не є достатнім обґрунтуванням заяви про забезпечення позову, та не може свідчити про те, що невжиття заходів по забезпеченню позову в м а й б у т н ь о м у м о ж л и в о може ускладнити виконання рішення суду саме у цій справі або унеможливити ефективний захист прав та інтересів позивача. Імовірне примусове стягнення штрафу на підставі оскаржуваної у цій справі постанови не є доказом існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Доказів на підтвердження примусового виконання органами ДВС оскаржуваної постанови у цій справі позивачем суду не надано.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що вказані посилання позивача в контексті забезпечення позову є необґрунтованими та не приймає їх до уваги.

Відтак, позивача у заяві не навів та до неї не додав жодного конкретного доказу на підтвердження того, що саме у цій справі, за заявленими позовними вимогами:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За наведених обставин, у заяві про забезпечення позову відсутнє обґрунтування доцільності забезпечення позову в спосіб, визначений позивачем, в цьому випадку заходи забезпечення позову не відповідають суті спору, в площині захисту в адміністративних правовідносинах. Відтак, наявність підстав, зазначених в ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України, представника заявника для забезпечення позову суд на цей час не вбачає.

З урахуванням вищезазначеного, вбачається необхідним у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття ухвали апеляційної скарги.

Суддя І.Г. Шевченко