Рішення № 136707140, 21.05.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2026 рокум. Рівне№460/4519/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) із адміністративним позовом (позовною заявою) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач-2), у якому позивач просить суд визнати протиправним рішення відповідача-2 від 19.02.2026, яке полягає у відмові перевести позивача із пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника - сина ОСОБА_2 з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 3 серпня 2020 р. №674 та зобов`язати відповідача-1 перевести позивача із пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника - сина ОСОБА_2 з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 03 серпня 2020 р. №674.

Обґрунтовуючи свій позов, позивач зазначає про те, що він звернувся до органу Пенсійного фонду з заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника - сина ОСОБА_2 з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 3 серпня 2020 р. №674. Вказану заяву розглянуто відповідачем-2 та прийнято рішення, яким відмовлено в переведенні на пенсію по втраті годувальника, оскільки до заяви не надано документів про реєстрацію місця проживання сина ОСОБА_2 та перебування на утриманні померлого годувальника. Позивач вважає таке рішення відповідача-2 протиправним, оскільки позивачем було надано належні та достатні документи для переведення на такий вид пенсії, у свою чергу, рішення відповідача-2 не містить пов`язаність мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення.

Відповідач-1 та відповідач-2 не скористалися своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свої відзиви на позов до суду не подали.

2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Позовна заява подана до суду 13.03.2026 у паперовій формі безпосередньо через канцелярію суду, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 13.03.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.

Ухвалою від 16.03.2026 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановив відповідачам п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов та витребував у відповідача-1 докази у справі, а саме: заяви позивача про переведення на пенсію у зв`язку із втратою годувальника від 12.02.2026 з долученими до неї документами.

Відповідач-1 та відповідач-2 не скористалися своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, свої відзиви на позов до суду не подали.

На виконання вимог ухвали суду від 16.03.2026 відповідач-1 подав до суду 20.05.2026 клопотання про долучення доказів у справі.

На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).

З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши наявні у справі матеріали, з`ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду в Рівненській області та отримує пенсію за віком, яка призначена йому відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV), що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 13.12.2018.

Позивач 12.02.2026 звернувся до відповідача-1 із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника - безвісти зниклого сина ОСОБА_2 . До вказаної заяви позивач долучив свій паспорт серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний код № НОМЕР_3 , витяг з реєстру зниклого безвісти за особливих обставин, свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 від 29.12.1990.

З урахуванням принципу екстериторіальності вказану заяву позивача про призначення пенсії розглянуто відповідачем-2 та 19.02.2026 прийнято рішення №8939/03-16 про відмову у перерахунку пенсії, а саме щодо переходу з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону №1058-ІV. Вказане рішення обґрунтоване тим, що до заяви від 12.02.2026 №273 ОСОБА_1 не надав документи про реєстрацію місця проживання сина ОСОБА_2 та перебування на утриманні померлого годувальника, не надав ідентифікаційний номер померлого годувальника, який необхідний для зарахування страхового стажу, а також повідомив, що при обчисленні пенсії з урахуванням наданих документів перерахунок пенсії здійснити недоцільно, оскільки зменшується розмір пенсії.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача-2, позивач звернувся до суду з цим позовом, а тому у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є рішення відповідача-2 від 19.02.2026, яке полягає у відмові перевести позивача із пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника - сина ОСОБА_2 з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 3 серпня 2020 р. №674 та зобов`язання відповідача-1 перевести позивача із пенсії за віком на пенсію у зв`язку із втратою годувальника - сина ОСОБА_2 з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» від 03 серпня 2020 р. №674.

4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду.

Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Питання надання статусу особі, яка зникла безвісті за особливих обставин врегульовано положеннями Закону України Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №2505-VІII (далі - Закон №2505-VІII), який визначає правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов`язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.

Для цілей цього Закону особливими обставинами вважаються збройний конфлікт, воєнні дії, тимчасова окупація частини території України, надзвичайні ситуації природного чи техногенного характеру.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2505-VІII особа, зникла безвісти за особливих обставин, - особа, зникла безвісти у зв`язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.

Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Закону №2505-VІII особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому цим Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом.

Пунктом 4 статті 6 Закону №2505-VІII передбачено, що члени сім`ї особи, зниклої безвісти мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.

Як слідує з матеріалів справи, зокрема зі змісту свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 29.12.1990, ОСОБА_1 (позивач) є батьком ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідно до сповіщення сім`ї №58 від 16.07.2025, надісланого ІНФОРМАЦІЯ_2 , солдат ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) зник безвісти 07.07.2025 в результаті ворожого удару дроном камікадзе типу FPV.

Витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250825-4324 від 25.08.2025 підтверджується, що ОСОБА_2 (син позивача) зник на території бойових дій (під час воєнних дій), дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин 24.08.2025.

У ході розгляду справи суд також встановив, що позивач, перебуваючи на обліку у відповідача-1 як отримувач пенсії за віком, яка призначена йому відповідно до Закону №1058-ІV, звернувся 12.02.2026 до відповідача-1 із заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, а саме безвісти зниклого сина ОСОБА_2 .

Водночас, відповідач-2 рішенням від 19.02.2026 №8939/03-16 відмовив позивачу у переході з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника згідно Закону №1058-ІV, а підставою для такої відмови слугувало те, що до заяви від 12.02.2026 №273 позивач не надав документи про реєстрацію місця проживання сина ОСОБА_2 та перебування на утриманні померлого годувальника, не надав ідентифікаційний номер померлого годувальника, який необхідний для зарахування страхового стажу, а також те, що при обчисленні пенсії з урахуванням наданих документів перерахунок пенсії здійснити недоцільно, зменшується розмір пенсії.

Аналізуючи обґрунтованість таких підстав для відмови позивачу у переході на пенсію по втраті годувальника, суд виходить з наступних міркувань.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон №1058-ІV, який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 3 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно частини 3 статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Умови призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника врегульовані статтею 36 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №1058-ІV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Частиною 2 статті 36 Закону №1058-ІV визначено, що непрацездатними членами сім`ї вважаються: 1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (частина 3 статті 36 Закону №1058-IV).

Згідно частиною 7 статті 36 Закону №1058-IV положення цього Закону, що стосуються сім`ї померлого, відповідно поширюються і на сім`ю особи, визнаної безвісно відсутньою або оголошеною померлою у встановленому законом порядку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 частини 1 статті 45 Закону №1058-IV у членів сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, право на отримання пенсії у зв`язку з втратою годувальника виникає через один місяць з дня внесення інформації про безвісне зникнення особи до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника мають непрацездатні члени сім`ї померлого годувальника, у тому числі особи, визнаної безвісно відсутньою: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону; діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника/особи, визнаної безвісно відсутньою, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років. При цьому, вказані особи були на повному утриманні померлого годувальника/особи, визнаної безвісно відсутньою або одержували від померлого годувальника/особи, визнаної безвісно відсутньою допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до матеріалів справи позивач досягнув пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону та є отримувачем пенсії за віком за нормами Закону №1058-ІV, що не є спірним у межах розгляду цієї справи.

Водночас, відповідач-2 у своєму рішенні, серед іншого, зазначив про ненадання до заяви позивача про переведення його на пенсію по втраті годувальника, ідентифікаційного номеру померлого годувальника, який необхідний для зарахування страхового стажу.

Слід зазначити, що механізм подання та оформлення документів для призначення або перерахунку пенсій регулюється відповідним Порядком, зокрема постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції постанови Пенсійного фонду №23-1 від 24.11.2022 року, чинної на момент спірних правовідносин (далі - Порядок №22-1).

Пунктом 2.3 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також, надаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;

3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;

4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) відомості про місце проживання;

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

У першу чергу суд звертає увагу, що підпунктом 1 пункту 2.3 Порядку №22-1 не передбачено імперативної вказівки особі, яка звертається до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника, про надання до такої заяви ідентифікаційного номеру померлого годувальника/особи, визнаної безвісно відсутньою, у той час як такий документ, згідно вказаних положень, надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи.

Окрім того, відповідно до приписів статті 36 Закону №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, серед іншого, в разі смерті особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу.

Як суд вже зазначав вище, витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20250825-4324 від 25.08.2025 підтверджується, що ОСОБА_2 (син позивача) зник на території бойових дій (під час воєнних дій), дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин 24.08.2025.

А тому, посилання відповідача-2 у спірному рішенні на потребу у наданні до заяви позивача ідентифікаційного номеру померлого годувальника/особи, визнаної безвісно відсутньою, який, на думку відповідача-2, необхідний для зарахування страхового стажу, спростовується наведеними вище висновками суду, та які суд відхиляє як необґрунтовані.

Щодо підтвердження факту перебування позивача на утриманні у безвісти зниклого сина, то суд зазначає, що за приписами пункту 2.11 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Згідно з пунктом 2.16 Порядку №22-1 за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймаються паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, а також рішення суду.

Виходячи з наведених правових норм, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника/особи, визнаної безвісно відсутньою, зокрема батьку, який був на утриманні годувальника, а перелік документів, що засвідчують факт перебування на утриманні наведено у п. 2.11 розділу ІІ Порядку №22-1.

При цьому, за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймається документ про реєстрацію місця проживання (разом з годувальником за однією адресою) або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

Як слідує з матеріалів справи, позивач до заяви про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника долучив свій паспорт серії НОМЕР_2 , ідентифікаційний код № НОМЕР_3 , витяг з реєстру зниклого безвісти за особливих обставин, свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 від 29.12.1990.

Як суд вже зазначав вище, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 29.12.1990, ОСОБА_1 (позивач) є батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до наявних у матеріалах справи відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, виданих Відділом «Центру надання адміністративних послуг» Козинської сільської ради від 02.09.2025 №2331/05-30-25, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (син позивача) з 10.05.2017, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 10.05.2017, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (позивач) з 10.05.2017.

З вказаного слідує, що позивач зареєстрований за однією адресою зі своїм сином (годувальником), що засвідчує факт перебування позивача на його утриманні, відповідно до приписів пункту 2.11 Порядку №22-1.

У контексті обставин цієї справи та доводів відповідача, покладених ним в основу свого рішення про відмову у переведенні позивача на пенсію по втраті годувальника, а зокрема щодо ненадання документів про реєстрацію місця проживання сина позивача, суд враховує те, що згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Однак, у ході розгляду справи пенсійний орган не подав жодних доказів та не навів жодних аргументів на підтвердження правомірності дій з приводу не реалізації управлінської функції у порядку наведеної норми. Суд також зауважує, що ненадання певних документів, може бути підставою для повернення заяви на дооформлення, а не підставою для відмови у призначенні/переведенні особи на інший вид пенсії.

Також, суд наголошує, що наявні у матеріалах справи відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, видані Відділом «Центру надання адміністративних послуг» Козинської сільської ради, датовані 02.09.2025, тобто до дня звернення позивача до пенсійного органу із заявою про переведення на пенсію по втраті годувальника, що свідчить про наявність такого документу на дату звернення позивача із заявою про переведення на інший вид пенсії та можливість його надання позивачем до заяви за запитом пенсійного органу, а також при повідомленні працівником структурного підрозділу, який здійснював прийом заяви позивача, про потребу у його наданні.

Реалізовуючи обов`язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган Пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності - роз`яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення виявлених недоліків.

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 №137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. I). Ратифікувавши вказану Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині I Хартії.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

Враховуючи наведене у суду відсутні підстави вважати належно розглянутою заяву позивача про переведення на пенсію по втраті годувальника від 12.02.2026 та дотримання пенсійним органом приписів Порядку №22-1, а саме встановлення права позивача на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що дефекти адміністративного акта можуть не стосуватися його змісту, а бути пов`язаними з процедурою прийняття. Деякі процедурні вимоги необхідно розглядати не як вимоги до акта, а як вимоги до органів, уповноважених його приймати. Надання оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, потребує співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови безумовного дотримання ним передбаченої законом процедури прийняття такого рішення (пункти 54-55 постанови Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі №640/11468/20).

Обираючи належний спосіб захисту права на пенсійне забезпечення позивача виходячи із встановлених обставин цієї справи суд враховує, що критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є, насамперед, встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату.

У разі якщо межі заявлених позовних вимог не дозволяють суду під час розгляду справи упевнитися чи дотримано при зверненні заявника та відповідному розгляді суб`єктом владних повноважень усіх без винятку вимог закону для отримання позитивного рішення та(або) якщо суб`єкт, до якого звертається позивач, має право діяти при прийнятті відповідного рішення на власний розсуд (тобто має альтернативні варіанти поведінки за наслідками розгляду звернення позивача), то суд, у межах свого розсуду, з метою уникнення перебирання на себе повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції іншого органу, повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень при прийнятті рішення урахувати оцінку, надану у судовому рішенні.

Така позиція є усталеною у судовій практиці й кореспондується з положеннями КАС України, за якими суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Враховуючи ту обставину, що відповідачем-2 під час прийняття спірного рішення не повністю з`ясовано всі обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо наявності у позивача права на переведення на пенсію по втраті годувальника, суд приходить до висновку, що рішення відповідача від 19.02.2026 №8939/03-16 є протиправним та підлягає скасуванню, а для належного захисту прав позивача слід вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про переведення його на пенсію по втраті годувальника від 12.02.2026 з урахуванням висновків суду, наведених у цьому рішенні.

При цьому суд враховує позицію Верховного Суду від 09 липня 2024 року у справі №240/16372/23, де зазначено, що дії зобов`язального характеру щодо повторного розгляду заяви позивача має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення цієї пенсії, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача-2 від 19.02.2026 №8939/03-16 та зобов`язання відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача про переведення його на пенсію по втраті годувальника від 12.02.2026, з урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.

5. Розподіл судових витрат.

З огляду на приписи чинного законодавства при зверненні до суду із позовною заявою у цій справі позивач сплатив до бюджету судовий збір у розмірі 1331,20 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом. З урахуванням наведеного та оскільки суд визнав по суті обґрунтованою позовну вимогу позивача щодо визнання протиправною відмови відповідача-2 та зобов`язання його до вчинення певних дій, то понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у зв`язку із розглядом справи (за подання позовної заяви) підлягають присудженню на його користь у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.

Керуючись статтями 241-246, 255, 262, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.02.2026 №8939/03-16 про відмову ОСОБА_1 у переведенні його на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.02.2026 про переведення його на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 );

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: вул. Олександра Борисенка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська обл., 33028, код ЄДРПОУ: 21084076).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: вул. Андрія Саєнка, буд. 10, м. Фастів, Фастівський р-н, Київська обл., 08500, код ЄДРПОУ: 22933548).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК