Рішення № 136707020, 21.05.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 травня 2026 року м. Рівне№460/8795/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О. за участю секретаря судового засідання Войтюк К.О. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник адвокат Андрієвський А.О.,

відповідача: представник Форет М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява (а.с. 1-10 т. 1) ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі ГУ ДПС у Рівненській області, відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 № 5094/1700240522, яким застосовано штрафну санкцію з ПДВ в розмірі 205 650,79 грн,

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 № 5086/1700240522, яким зменшено від`ємне значення з ПДВ в розмірі 195 280,00 грн,

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 № 5087/1700240522, яким донараховане грошове зобов`язання з ПДВ в сумі 2 262 957,00 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 565 739,25 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2025 такій позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №460/8795/25 та визначено головуючим суддею Махаринця Д.Є. (а.с. 49 т. 1).

Також, до адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (а.с. 5-12 т. 8) до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 № 5091/1700240522, яким донараховане грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування в сумі 2 641 656,97 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 606 647,14 грн;

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 № 5102/1700240522, яким застосовано штрафну санкцію з податку на доходи фізичних осіб в сумі 7876,73 грн та нараховано пеню в розмірі 281,59 грн;

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 № 5085/1700240522, яким застосовано адміністративний штраф в розмірі 1020,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2025 такій позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №460/8798/25 та визначено головуючим суддею Махаринця Д.Є. (а.с. 49 т. 8).

Крім цього, до адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (а.с. 115-122 т. 8) до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.03.2025 №4929/1700240522, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 15137,91 грн;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.03.2025 №4927/1700240522, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 316,98 грн;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.03.2025 № Ф-5103/1700240522, згідно якої нараховано єдиний соціальний внесок в сумі 633,96 грн;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.03.2025 № Ф-5084/1700240522, згідно якої нараховано єдиний соціальний внесок в сумі 57 645,69 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2025 такій позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №460/8799/25 та визначено головуючим суддею Махаринця Д.Є. (а.с. 170 т. 8).

Також, до адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (а.с. 2-8 т. 9) до Головного управління ДПС у Рівненській області, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 № 5083/1700240522, яким донараховано грошове зобов`язання з військового збору в сумі 220 138,08 грн та застосовано штрафну санкцію в розмірі 50 545,60 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2025 такій позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №460/8801/25 та визначено головуючим суддею Махаринця Д.Є. (а.с. 39 т. 9).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на необґрунтованість та безпідставність висновків акту документальної планової перевірки від 25.02.2025 №3390/Ж5/17-00-24-05-18/3040314117, на підставі якого ГУ ДПС у Рівненській області прийняті оскаржені рішення. Позивач доводить, що податкова перевірка проведена формально, без аналізу ведення господарської діяльності, без співставлення витрат та отриманих доходів. Вказує, що контролюючий орган не ставить під сумнів придбання позивачем ТМЦ та в подальшому отримання доходу від реалізованої продукції. Всі понесені витрати відповідають обраним видам діяльності. Разом з тим, приймаючи доходи від виробленої продукції, податковий орган говорить про непов`язаність з господарською діяльністю витрат на придбання сировини, пального та запчастин для транспортування товару до покупця. Позивач зазначає, що ним своєчасно подано звітність та проведено розрахунки з бюджетом, у встановленому порядку зареєстровано податкові накладні. Стверджує, що під час перевірки на запит контролюючого органу ним було надано акти списання ПММ, інших ТМЦ, а також надані виробничі акти-звіти з інформацією про використані матеріали та іншу сировину у виробництві.

Позивач зазначає, що в акті перевірки виявлені порушення викладенні нечітко, необ`єктивно та не в повній мірі, без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку. Зазначено лише про ненадання документів про дефектність деталей автомобілів та відсутність транспортних засобів, в експлуатації яких використовується бензин. Звертає увагу суду, що нормами чинного податкового законодавства не передбачено складання документів про дефектність транспортних засобів, такі документи не є первинними, зміну в структурі активів якраз відображено в актах списання запчастин на ремонт основних засобів, про наявність яких подано повідомлення 20 ОПП. Крім того, бензин використано для забезпечення роботи пили при обробці деревини, що відповідає лісопильному та стругальному виробництву, за яким отримано дохід в перевіреному періоді. Відповідні акти списання також надано до перевірки. Книги обліку доходів та витрат надано за весь перевірений період. Позивач вказує, що податковий орган не дослідив господарські операції з отримання доходу; ним не могла бути реалізована готова продукція без попереднього придбання сировини та витратних матеріалів на її виготовлення.

З наведених підстав позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення контролюючого органу, прийняті на підставі акту документальної перевірки від 25.02.2025 № 3390/Ж5/17-00-24-05-18/3040314117.

Ухвалами судді Рівненського окружного адміністративного суду Махаринця Д.Є. від 26.05.2025 позовні заяви прийнято до розгляду, відкрито провадження у справах № 460/8795/25 (а.с. 53 т.1), № 460/8798/25 (а.с. 53 т. 8), № 460/8799/25 (а.с. 174 т. 8), № 460/8801/25 (а.с. 40 т. 9). Визначено розгляд адміністративних справ здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь.

Ухвалами Рівненського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 та від 01.07.2025 об`єднано в одне провадження адміністративні справи № 460/8795/25 та № 460/8798/25, № 460/8799/25, № 460/8801/25 (а.с. 1, 113, 222 т. 8, а.с. 81 т. 9). Об`єднаній справі присвоєно єдиний унікальний номер 460/8795/25.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, наведених у поданих до суду відзивах на позовні заяви (а.с. 62-76, 175-184 т. 8, а.с. 41-51, 91-116 т. 9). Зазначив, що під час документальної перевірки на вимогу контролюючого органу не всі документи, що стосуються предмету перевірки господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 було надано, у зв`язку з чим було складено Акти про не надання документів від 06.02.2025 № 182/Ж6/17-00- 24-05-19, від 11.02.2025 № 243/Ж6/17-00-24-05-19, від 14.02.2025 № 262/Ж6/17-00- 24-05-19, від 14.02.2025 № 263Ж6/17-00-24-05-19, примірники яких вручені ФОП ОСОБА_1 . Загальний оподатковуваний дохід при перевірці визначено на підставі відомостей про надходження коштів на розрахункові рахунки, первинних документів та звірено з відомостями центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб про суми виплачених доходів. Сума отриманого та задекларованого доходу ФОП ОСОБА_1 за період перебування на загальній системі оподаткування у 2021 р. становить 3 651 609,35 грн, у 2022 р. 14 753 567,00 грн, у 2023 р. 12 089 112,87 грн. Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи, встановлено завищення валових витрат на 14 675 872,07 грн, в. ч. за 2021 р. - 1 197 046,65 грн, за 2022 р. 6 017 899,79 грн, за 2023 р. - 7 460 925,63 грн, що є порушенням пп. 177.4.5, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Відповідач вказав, що ФОП ОСОБА_1 надав для перевірки дані обліку доходів і витрат за період з 01.10.2021 по 31.12.2023, відповідно до яких ним віднесено до витрат вартість придбаного товару, який не пов`язаний з доходом, отриманим в день формування таких витрат. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 неправомірно віднесено до витрат вартість товару, який не пов`язаний з отриманим доходом, в загальній сумі 13 337 019,67 грн, в т. ч. за 2021 р. 962 743,8 грн, за 2022 р. 5 397 464,37 грн, за 2023 р. 6 976 811,52 грн. Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.10.2021 по 31.12.2023 віднесено до суми валових витрат вартість придбаних запчастин, перелік яких наведено у Додатку № 2 до акту перевірки, в сумі 1 007 263,19 грн, в т.ч. у 2021 р. 234 302,85 грн, у 2022 р. - 357 177,30 грн, у 2023 р. - 415 783,04 грн. З огляду на те, що ОСОБА_1 не надано для перевірки документи, що підтверджують використання товарно-матеріальних цінностей, а саме запчастин у господарській діяльності, перевіркою не встановлено зв`язок понесених ФОП ОСОБА_1 витрат на придбання запчастин з отриманням доходу від підприємницької діяльності. У ФОП ОСОБА_1 відсутній складський облік, картки обліку шин та акумуляторів за період, що підлягав перевірці, договори на утилізацію шин та акумуляторів. Таким чином, для перевірки не надано належних документів, які підтверджують використання у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 придбаних запчастин, а наявні у ОСОБА_1 документи не можуть вважатися беззаперечним доказом підтвердження використання платником податків таких товарів у своїй господарській діяльності, оскільки лише доводять факт придбання таких товарів, а не їх використання.

Крім цього, ФОП ОСОБА_1 не надано для перевірки подорожніх листів чи будь-яких інших документів, що підтверджують використання у господарській діяльності бензину. Крім того, відповідно до наданих технічних паспортів на транспортні засоби, що використовуються ФОП ОСОБА_1 у господарській діяльності, перевіркою встановлено, що транспортні засоби, для експлуатації яких використовується бензин, у ФОП ОСОБА_1 відсутні. Таким чином, перевіркою встановлено неправомірне віднесення до складу валових витрат ФОП ОСОБА_1 вартість придбаного бензину в загальній сумі 50 180,38 грн, в т.ч. у 2022 р. - 45 942,06 грн, у 2023 р. - 4238,32 грн, використання якого в господарській діяльності не підтверджено документально.

Також, відповідно до наданих для перевірки документів, встановлено придбання ФОП ОСОБА_1 у періоді, охопленому перевіркою, будматеріалів, перелік яких наведено у Додатку №3 до акту перевірки. ФОП ОСОБА_1 не надано для перевірки жодних документів, що підтверджують використання придбаних будматеріалів в межах господарських операцій. Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у безпідставно відніс до складу валових витрат вартість придбаних будматеріалів в сумі 281 408,81 грн, в тому числі у 2022 р. в сумі 217 316,06 грн та у 2023 р. 64 092,75 грн.

Витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей перевіркою визначено пропорційно до отриманого платником доходу та по факту оплати постачальникам за даний товар (послуги). Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 завищено валові витрати на 14 675 872,07грн, в. т.ч. за 2021 р. 1 197 046,65 грн, за 2022 р. 6 017 899,79 грн, за 2023р. 7 460 925,63 грн, чим порушено пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Таким чином, за результатами перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 внаслідок завищення валових витрат допустив заниження оподатковуваного доходу, що призвело до заниження суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на суму 2 641 656,97 грн, за 2021 р. 215 468,40 грн, за 2022 р. на 1 083 221,96 грн та за 2023 р. 1 342 966,61 грн, чим порушено п.164.1 ст.164, п.177.2, пп. 177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Крім цього, документальною перевіркою встановлено неподання податковим агентом ФОП ОСОБА_1 платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: 04.05.2022 4001,76 грн, 16.05.2022 3335,16 грн, 31.05.2022 1375,61 грн, 31.05.2022 - 371,96 грн, 14.06.2022 72,94 грн, 14.06.2022 2370,19 грн, 17.06.2022 1820,48 грн, 07.07.2022 3673,60 грн, 07.07.2022 72,93 грн, 18.07.2022 2481,99 грн, 18.07.2022 2121,57 грн, 03.08.2022 1275,22 грн, 03.08.2022 954,55 грн, 17.08.2022 2229,76 грн, 17.08.2022 2229,73 грн, 02.09.2022 1046,59 грн, 02.09.2022 513,41 грн, 16.09.2022 1559,43 грн, 15.12.2023 207,24 грн.

В ході проведення перевірки своєчасності перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати встановлено, що фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 здійснювалась сплата (перерахування) не в повному обсязі податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати за граничними термінами сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України.

Перевіркою повноти відображення у звітності сум нарахованої заробітної плати на які нараховується єдиний внесок, встановлено заниження платником додаткової бази нарахування єдиного внеску за 10.2021 р. на загальну суму 2881,65 грн.

Також відповідач вказує, що ФОП ОСОБА_1 не нараховував та не сплачував єдиний внесок на суму доходу (прибутку), отриманого від підприємницької діяльності за період з 01.03.2022 по 31.12.2023. Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не нараховано та не сплачено єдиний внесок за лютий 2022 року та занижено базу нарахування єдиного внеску за жовтень-листопад 2021 року та січень 2022 року. Перевіркою правильності визначення чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок, встановлено його заниження на загальну суму 14675872,07 грн, в. ч. за 2021 р. 1 197 046,65 грн, за 2022 р. 6 017 899,79 грн, за 2023 р. 7 460 925,63 грн.

В порушення п. 2 ч. 1, п. 3 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено заниження суми єдиного внеску, що сплачується ФОП з суми чистого оподаткованого доходу, на загальну суму 57 645,69 грн, в т.ч. за 2021 р. -36 159,69 грн та за 2022 р. 21 450,00 грн.

Крім цього, відповідач зазначає, що надані для перевірки документи свідчать лише про придбання ФОП ОСОБА_1 ТМЦ/ПММ/послуг та не підтверджують їх використання у господарській діяльності. Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 придбавав товар відповідно до зареєстрованих в ЄДРПН податкових накладних та розрахунків коригувань до них. За результатами перевірки встановлено, що такий товар відсутній на залишку та не встановлено факту використання такого товару у господарській діяльності в період перевірки, відповідно до переліку податкових накладних та розрахунків коригувань до них, зареєстрованих в ЄДРПН, на суму ПДВ 2 534 234 грн. Контролюючий орган зауважує, що наявність зареєстрованих належним чином податкових накладних не є достатньою умовою для формування податкового кредиту, адже предметом перевірки є не тільки формування платником податків кредиту, а й доведеність ним на підставі первинних документів та даних податкового обліку використання такого товару та послуг в господарській діяльності. Відсутність відповідних документів у ФОП ОСОБА_1 унеможливлює встановлення зв`язку придбаних ТМЦ/ПММ/послуг, відповідно до податкових накладних та розрахунків коригувань до них, зареєстрованих в ЄДРПН, на суму ПДВ 2534234 грн з його господарською діяльністю. Таким чином, в порушення пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов`язань ПДВ в сумі 2 534 234 грн ПДВ вартості придбаних відповідно до ЄРПН ТМЦ/ПММ/послуг за період з 01.01.2018 по 30.09.2021 та ПДВ вартості придбаних відповідно до ЄРПН запасних частин (шин), будівельних матеріалів, бензину.

У зв`язку з вищевикладеним, також встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, оскільки платником податків ОСОБА_1 не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 12696066 грн.

За період з 01.01.2018 по 31.12.2023 позивачем задекларовано податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 6 122 444 грн.

Проведеною перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не включено до складу податкових зобов`язань суму ПДВ в розмірі вартості придбаних ТМЦ/послуг, що було віднесено до складу податкового кредиту та не використовувалося в господарській діяльності, що призвело до порушення ведення податкового обліку, а саме: платником податків ОСОБА_1 у податкових деклараціях з ПДВ суми податкового кредиту відображені з перекрученням даних.

ФОП ОСОБА_1 включено до податкової декларації з ПДВ за березень 2022 р. податкову накладну № 96 від 21.03.2022, виписану ДП "Рафалівське лісове господарство" на суму ПДВ 8204 грн, проте не зареєстровану в ЄРПН на момент подання декларації (дата реєстрації 07.06.2022), чим порушено п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

В результаті зазначених порушень, перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2018 31.12.2023 встановлено заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет в сумі 2 262 957 грн, та завищення залишку від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 195 280 грн, чим порушено пп.189.1 ст.189, пп. «г» п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, пп. 5 п. 3 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (із змінами та доповненнями).

Оскільки за контролюючим органом встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 14675872,07 грн, в т.ч. за 2021 р. - 1197046,65 грн, за 2022 р. 6 017 899,79 грн, за 2023 р. 7 460 925,63 грн, то сума заниження військового збору за результатами перевірки становить 220 138,08 грн, в т.ч. за 2021 р. 17 955,7 грн, за 2022 р. 90 268,49 грн, за 2023 р. 111 913,88 грн.

Крім цього, враховуючи, що платником податків не надано до перевірки первинних та облікових документів, структури витрат, на основі яких можна було б визначити (підтвердити) достовірність та повноту відображення понесених витрат відповідно до податкових декларацій про майновий стан і доходи та формування податкового кредиту ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 по 31.12.2023, перевіркою встановлено незабезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов`язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, чим порушено п. 44.1, п.44.3 ст.44 Податкового кодексу України.

Враховуючи наведене, відповідач вважає оскаржені рішення контролюючого органу правомірними та просить суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 12.09.2025 у зв`язку з тимчасовим відстороненням від здійснення правосуддя судді Махаринця Д.Є., головуючого у справі № 460/8795/25, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 460/8795/25.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.09.2025 визначено головуючим суддею у справі № 460/8795/25 суддю Дорошенко Н.О. (а.с. 241 т. 9).

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду в складі судді Дорошенко Н.О. від 15.09.2025 прийнято до провадження адміністративну справу № 460/8795/25, визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.10.2025 о 9:00 год.

Ухвалою від 02.10.2025 підготовче засідання відкладено до 14:00 год. 22.10.2025.

Протокольною ухвалою від 22.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 9:00 год. 12.11.2025.

Ухвалою від 17.11.2025 розгляд справи відкладено до 11:00 год. 26.11.2025.

Протокольною ухвалою від 26.11.2025 розгляд справи відкладено до 14:00 год. 10.12.2025.

В судовому засіданні 10.12.2025 представники сторін повністю підтримали свої вимоги та заперечення з підстав, наведених в заявах по суті справи. Оголошено перерву до 12.01.2026.

12.01.2026 представник відповідача в підсистемі «Електронний суд» подала додаткові пояснення у справі (а.с. 25-29 т. 10).

Протокольною ухвалою від 12.01.2026 задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи до 10:30 год. 19.01.2026.

Протокольною ухвалою від 19.01.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 14:00 год. 28.01.2026.

Ухвалою від 28.01.2026 відкладено розгляд справи до 10:00 год. 09.02.2026.

04.02.2026 представник позивача в підсистемі «Електронний суд» подав додаткові пояснення позивача та додаткові докази (а.с. 75-83 т. 10).

Протокольною ухвалою від 09.02.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 10:00 год. 23.02.2026.

18.02.2026 в підсистемі «Електронний суд» представник відповідача подав додаткові пояснення.

Протокольною ухвалою від 23.02.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 9:00 год. 16.03.2026.

Протокольною ухвалою від 16.03.2026 відкладено розгляд справи до 14:00 год. 23.03.2026.

Протокольною ухвалою від 23.03.2026 відкладено розгляд справи до 14:00 год. 30.03.2026.

Протокольною ухвалою від 30.03.2026 в судовому засіданні оголошено перерву до 14:00 год. 20.04.2026.

Протокольною ухвалою від 20.04.2026 в судовому засіданні оголошено перерву для надання сторонами додаткових пояснень по досліджених доказах до 11:00 год. 27.04.2026.

24.04.2026 в підсистемі «Електронний суд» представник відповідача подала додаткові пояснення у справі (а.с. 118-123 т. 10).

В судовому засіданні 27.04.2026 суд зобов`язав відповідача надати обґрунтований розрахунок спірних грошових зобов`язань в розрізі виявлених порушень. Оголошено перерву до 14:00 11.05.2026.

11.05.2026 представник позивача подав клопотання про розгляд справи без участі позивача та представника позивача. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача 11.05.2026 в підсистемі «Електронний суд» подав розрахунки визначених податкових зобов`язань (а.с. 154-164 т. 10).

Протокольною ухвалою від 11.05.2026 закінчено з`ясування обставин у справі та їх перевірку доказами.

Відповідно до статті 227 КАС України суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Встановлені судом обставини справи.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 04.11.2008, номер запису про державну реєстрацію 26060000000001687; взятий на облік в контролюючому органі 05.11.2008 за № 4412; перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Рівненській області; з 01.10.2016 зареєстрований платником ПДВ, номер запису в Реєстрі 200287880.

З 01.01.2018 по 30.09.2021 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування 3 група єдиного податку, з 01.10.2021 по 31.12.2023 - на загальній системі оподаткування.

Згідно з реєстраційними даними видами господарської діяльності Медведюка Р.П. є, зокрема: 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво (основний); 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 33.17 Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 02.20 Лісозаготівлі; 77.31 Надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

На підставі ст. 20, 75, 77, 82, пп. 69.22, 69.35 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ, пп. 102.3.2 п. 102.3 ст. 102 Податкового кодексу України, згідно з планом-графіком проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2025 рік, відповідно до наказу від 14.01.2025 №136-п та на підставі направлень №553/Ж3/17-00-24-05-16 від 04.02.2025, №554/Ж3/17-00-24-05-16 від 04.02.2025, №555 Ж3/17-00-24-05-16 від 04.02.2025, уповноваженими особами Головного управління ДПС у Рівненській області проведена планова документальна виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності платника податків фізичної особи ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, з 01.01.2018 по 31.12.2023, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2023.

Результати документальної планової виїзної перевірки оформлені актом від 25.02.2025 №3390/Ж5/17-00-24-05-18/3040314117 (далі Акт перевірки, а.с. 179-233 т. 9), відповідно до висновків якого встановлено порушення:

- абз.6 п.6 ст.128 Господарського кодексу України та п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, п.1 розділу ІІ Порядку ведення типової форми, за якою здійснюється облік доходів і витрат фізичними особами - підприємцями і фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.05.2021р. № 261, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.2021 за №865/36487, встановлено неналежне ведення обліку доходів та витрат;

- п.164.1 ст.164, п.177.2, пп. 177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на суму 2641656,97 грн, за 2021 р. 215468,40 грн, за 2022 р. - 1083221,96 грн та за 2023 р. - 1342966,61 грн ;

- п. 44.1 ст. 44, п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України, відсутність ведення обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 30.09.2021р., а також відсутність документального підтвердження використання в господарській діяльності ТМЦ/ПММ/ послуг, придбаних відповідно до ЄРПН;

- п.2 ч.1, п.3 ст.7, ч.5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464- VI (із змінами та доповненнями), встановлено заниження суми єдиного внеску, що сплачується ФОП з суми чистого оподаткованого доходу, на загальну суму 57645,69 грн, в т.ч. за 2021 рік - 36159,69 грн та за 2022 рік 21450,00 грн.;

- пп.189.1 ст.189, пп. «г» п.198.5 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, пп. 5 п. 3 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 21, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 (із змінами та доповненнями), встановлено заниження сум ПДВ, які підлягають нарахуванню та сплаті в бюджет, в сумі 2262957 грн, та завищення залишку від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 195280 грн;

-п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 12 696 066 грн, за періоди 2018-2023 р.;

- пп. 5 п. 4 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28.01.2016 № 2,1 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (із змінами та доповненнями), не включено до складу податкових зобов`язань суму ПДВ в розмірі вартості придбаних ТМЦ/послуг, що було віднесено до складу податкового кредиту та не використовувалося в господарській діяльності, що призвело до порушення ведення податкового обліку, а саме: платником податків ОСОБА_1 у податкових деклараціях з ПДВ суми податкового кредиту відображені з перекрученням даних;

- пп. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 пункту 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, встановлено заниження військового збору за результатами перевірки в сумі 220138,08 грн;

- пп.14.1.180, пп.14.1.156, пп.14.1.175 п.14.1 ст.14, п.31.1 ст.31, п.54.2 ст.54, абз.2 п.57.1 ст.57, п.87.9 ст. 87, пп.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171 та пп. а п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, встановлено неподання податковим агентом ФОП ОСОБА_1 платіжних доручень належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме: 04.05.2022 4001,76 грн, 16.05.2022 3335,16 грн, 31.05.2022 1375,61 грн, 31.05.2022 - 371,96 грн, 14.06.2022 72,94 грн, 14.06.2022 2370,19 грн, 17.06.2022 1820,48 грн, 07.07.2022 3673,60 грн, 07.07.2022 72,93 грн, 18.07.2022 2481,99 грн, 18.07.2022 2121,57 грн, 03.08.2022 1275,22 грн, 03.08.2022 954,55 грн, 17.08.2022 2229,76 грн, 17.08.2022 2229,73 грн, 02.09.2022 1046,59 грн, 02.09.2022 513,41 грн, 16.09.2022 1559,43 грн, 15.12.2023 207,24 грн;

- ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 1 п. 1 ст. 7, ч. 5, ч. 13 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, встановлено, що платником занижено єдиний внесок за жовтень 2021 р. на загальну суму 633,96 грн за ставкою 22%;

- п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, податкові декларації з плати на землю подані до контролюючого органу в повному обсязі, проте податкова декларація з плати на землю за 2021 рік (реєстраційний №9427241561 від 02.02.2022, граничний термін подання 22.02.2021) та за червень 2022р. (реєстраційний №9136841989 від 25.07.2022, граничний термін подання 20.07.2022) подано несвоєчасно;

- п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, встановлено незабезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов`язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі орган;

- п.63.3 ст. 63 Податкового кодексу України та п.8.2, п. 8.4. розд. VIIІ Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588 (зі змінами), не повідомлено контролюючий орган про об`єкти, пов`язані з оподаткуванням.

Суд встановив, що на підставі акту перевірки від 25.02.2025 №3390/Ж5/17-00-24-05-18/3040314117 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5094/1700240522, яким застосовано штрафну санкцію за платежем податок на додану вартість в сумі 205 650,79 грн (а.с. 38-41 т. 1);

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5086/1700240522, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по декларації за грудень 2023 року в сумі 195 280,00 грн (а.с. 42-44 т. 1);

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5087/1700240522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 828 696,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 2 262 957,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 565 739,25 грн (а.с. 45-48 т. 1);

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5102/1700240522, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7876,73 грн та нараховано пеню на суму 281,59 грн (а.с.40-42 т. 8);

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5091/1700240522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 3 248 204,11 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 2 641 656,97 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 606 547,14 грн (а.с.43-45 т. 8);

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5085/1700240522, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 1 020,00 грн (а.с. 46-48 т. 8);

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.03.2025 №Ф-5084/1700240522, якою визначено недоїмку з єдиного соціального внеску в сумі 57 645,69 грн (а.с. 123 т. 8);

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.03.2025 №Ф-5103/1700240522, якою визначено недоїмку з єдиного соціального внеску в сумі 633,96 грн (а.с. 127 т. 8);

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.03.2025 №4929/1700240522, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 15137,91 грн (а.с. 154 т. 8);

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.03.2025 №4927/1700240522, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 316,98 грн (а.с. 144 т. 8);

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5083/1700240522, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 270 683,68 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 220 138,08 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 50 545,60 грн (а.с. 36-38 т. 9).

Вважаючи протиправними вищевказані рішення контролюючого органу, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовними заявами про їх скасування.

Вирішуючи по суті цей публічно-правовий спір та оцінюючи встановлені обставини справи, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 67 Конституції України встановлює обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За приписами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як встановлено судом з акту перевірки, відзиву на позов, розрахунку грошових зобов`язань за результатами перевірки в розрізі виявлених порушень (а.с. 162 т. 10) та пояснень представника відповідача під час судового розгляду справи, висновки контролюючого органу про заниження платником податків податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного соціального внеску та податку на додану вартість зумовлені висновками документальної перевірки про:

1) віднесення ФОП ОСОБА_1 до витрат вартість придбаного товару, який не пов`язаний з отриманим доходом, отриманим в день формування таких витрат, в загальній сумі 13 337 019,67 грн;

2) віднесення ФОП ОСОБА_1 до суми валових витрат вартість придбаних запчастин, перелік яких наведено у Додатку 2 до акту перевірки, в сумі 1 007 263,19 грн;

3) неправомірне віднесення до складу валових витрат вартість придбаного бензину в загальній сумі 50 180,38 грн;

4) безпідставне віднесення до складу валових витрат вартість придбаних будівельних матеріалів в сумі 281 408,81 грн;

5) ФОП ОСОБА_1 під час проведення перевірки не надано належних документів та даних податкового обліку, в тому числі на запити контролюючого органу, які б підтверджували використання придбаних відповідно до ЄРПН ТМЦ/ПММ/послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності за період перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: з 01.01.2018 по 30.09.2021.

Перевіряючи вищевказані висновки документальної перевірки, суд враховує таке.

Згідно з матеріалами справи, в період з 01.01.2018 по 30.09.2021 ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування (3 група, 3%), а в період з 01.10.2021 по 31.12.2023 - на загальній системі оподаткування, обліку та звітності.

Відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

За правилами, встановленими п. 85.4. ст. 85 Податкового кодексу України, при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Пунктом 85.8 ст. 85 Податкового кодексу України встановлено, що посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Суд встановив, що в ході проведення перевірки уповноваженими особами відповідача було вручено позивачу запити про надання документів та пояснень за період, що перевірявся від 05.02.2025 № 1, від 11.02.2022 № 2, від 14.02.2025 № 3, від 14.02.2024 № 5, які вручені особисто під підпис ФОП ОСОБА_1 .

В акті перевірки відображена інформація про те, що на вимогу контролюючого органу не всі документи, що стосуються предмету перевірки господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 було надано, за результатами чого було складено Акти про не надання документів від 06.02.2025 № 182/Ж6/17-00-24-05-19, від 11.02.2025 № 243/Ж6/17-00-24-05-19, від 14.02.2025 № 262/Ж6/17-00- 24-05-19, від 14.02.2025 № 263Ж6/17-00-24-05-19.

Водночас, суд встановив, що позивач листами № 1 від 11.02.2025, № 1 від 06.02.2025, № 3 від 06.02.2025, № 2 від 14.02.2025 (а.с. 126-129, 136, 137, 144 т. 9) надав контролюючому органу наявні у платника податків первинні документи, що пов`язані з предметом перевірки, а також пояснення щодо запитуваних ревізорами документів.

Дослідженням Додатку 1 до акту перевірки Узагальнений перелік документів, які були використані при проведенні перевірки, суд встановив, що при перевірці доходів та витрат, що враховуються при визначення об`єкта оподаткування перевіряючими суцільним порядком за період, охоплений перевіркою, були опрацьовані первинні бухгалтерські документи щодо реалізації та придбання товарів (робіт, послуг) накладні, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) та інші; банківські виписки щодо отримання грошових коштів та ін., акти виконаних робіт, рахунки ТТН, CMR, сертифікати та ін.

При перевірці податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість перевірено суцільним порядком за період, охоплений перевіркою, видаткові накладні на надані послуги, рахунки, виписки банків, акти виконаних робіт (наданих послуг), інші первинні документи, накладні на придбання ТМЦ (послуг), банківські виписки, акти виконаних робіт (наданих послуг), інші первинні документи.

При перевірці дотримання законодавства щодо нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - суцільним порядком за період, охоплений перевіркою, опрацьовано первинні документи, відповідно до яких обліковуються суми, на які нараховується єдиний внесок.

З питання дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати до бюджету ПДФО, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску та військового збору - суцільним порядком за період, охоплений перевіркою, перевірено: відомості нарахування заробітної плати, штатний розпис, табелі обліку використання робочого часу, первинні документи, банківські документи, податкові розрахунки форма 1ДФ, 4 ДФ; інтегровані картки платника ф. 15 про суми сплаченого до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору (а.с. 153-154 т. 9).

Таким чином, суд доходить висновку, що під час документальної перевірки платник податків надав в розпорядження уповноважених осіб контролюючого органу первинні та інші документи, пов`язані з перевіркою, що стверджується безпосередньо додатком № 1 до акту перевірки. Отже такі документи ревізори повинні були врахувати, а в разі відхилення навести відповідні мотиви в акті перевірки.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними Кодексом.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.1 статті 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи -підприємця.

Відповідно до п.177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1 витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2 витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3 суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи підприємця;

177.4.4 інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до пп.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат підприємця:

витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;

витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;

документально не підтверджені витрати.

Суд встановив, що перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження господарської діяльності у 2021-2023 роках, відображеного в додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи, порушень не встановлено (розділ 2.1.2 акту перевірки).

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку Ф2 до податкової декларації про майновий стан і доходи, актом перевірки встановлено завищення валових витрат на 14675872,07 грн, в т.ч. за 2021 р. - 1197046,65 грн, за 2022 р. 6017899,79 грн, за 2023р. 7460925,63 грн.

Так, контролюючий орган на арк. 15 акту перевірки вказав:

«ФОП ОСОБА_1 надав для перевірки дані обліку доходів і витрат за період з 01.10.2021 по 31.12.2023, відповідно до яких ним віднесено до витрат вартість придбаного товару, який не пов`язаний з доходом, отриманим в день формування таких витрат.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 неправомірно віднесено до витрат вартість товару, який не пов`язаний з отриманим доходом, в загальній сумі 13337019,67 грн, в т. ч. за 2021 р. - 962743,8 грн, за 2022 р. - 5397464,37 грн, за 2023 р. - 6976811,52 грн».

«Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у період з 01.10.2021 по 31.12.2023 віднесено до суми валових витрат вартість придбаних запчастин, перелік яких наведено у Додатку № 2 до акту перевірки, в сумі 1007263,19 грн, в т.ч. у 2021 р. 234302,85 грн, у 2022 р.- 357177,30 грн, у 2023 р. - 415783,04 грн.

З огляду на те, що ОСОБА_1 не надано для перевірки документи, що підтверджують використання товарно-матеріальних цінностей, а саме запчастин у господарській діяльності, перевіркою не встановлено зв`язок понесених ФОП ОСОБА_1 витрат на придбання запчастин з отриманням доходу від підприємницької діяльності. У ФОП ОСОБА_1 відсутній складський облік, картки обліку шин та акумуляторів, за період що підлягав перевірці, договори на утилізацію шин та акумуляторів. Таким чином, для перевірки не надано належних документів, які підтверджують використання у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 придбаних запчастин, а наявні у ОСОБА_1 документи не можуть вважатися беззаперечним доказом підтвердження використання платником податків таких товарів у своїй господарській діяльності, оскільки лише доводять факт придбання таких товарів, а не їх використання» (а.с. 18 т. 1).

Як встановлено судом, в Додатку № 2 до акту перевірки відображено перелік товарно-матеріальних цінностей із зазначенням номера та дати виписки податкової накладної, кількості, ціни та обсягу постачання, суми ПДВ; всього на загальну суму обсягу постачання 1 007 263,19 грн, ПДВ 201 453 грн (а.с. 161-172 т. 9).

Суд зауважує, що в означеному Додатку зазначено не лише запасні частини, а також інші товарно-матеріальні цінності (наприклад, паста монтажна, дріт з алюмінієвого сплаву, меблі з умивальником, шафа РОДОС, сверло, аерозоль, лампа, аптечка, суперклей, хомути та ін.).

Отже, висновок в розділі 2.1.2 акту перевірки про завищення валових витрат внаслідок віднесення вартість придбаних запчастин, перелік яких наведено у Додатку № 2 до акту перевірки, в сумі 1007263,19 грн, є необґрунтованим, оскільки суперечить Додатку № 2 до акту перевірки за номенклатурою товару.

Відповідач, обґрунтовуючи ненадання позивачем до перевірки належних документів, які підтверджують використання у господарській діяльності придбаних запчастин, покликається на вимоги Положення про технічне обслуговування і ремонт дорожніх транспортних засобів автомобільного транспорту, затвердженого наказом Мінтрансу України від 30.03.1998 № 102, Експлуатаційні норми середнього ресурсу пневматичних шин колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на шасі, затверджені наказом міністерства транспорту та зв`язку України від 20.05.2006 № 488, та Експлуатаційні норми середнього ресурсу акумуляторних свинцевих стартерних батарей колісних транспортних засобів і спеціальних машин, виконаних на колісних шасі, затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 20.05.2006 № 489.

Щодо таких доводів відповідача суд зазначає, що вищевказані нормативно-правові акти не встановлюють обов`язкової вимоги до суб`єкта господарювання щодо складання відомостей дефектів на ремонт транспортних засобів. Також суд не погоджується з висновком акту, що списати запчастини суб`єкт господарювання має право лише за наявності підстав, передбачених відповідними Експлуатаційними нормами. При цьому суд звертає увагу на те, що із загального переліку товарно-матеріальних цінностей, відображених в Додатку № 2 до акту перевірки, шини зазначені в 13 випадках, акумулятори у 2. Тому об`єктивно, що застосовані відповідачем експлуатаційні норми не стосуються усіх товарно-матеріальних цінностей, витрати по яких не були визнані документальною перевіркою.

Як підтверджено матеріалами судової справи, до перевірки платник податків надавав контролюючому органу Акти списання товарно-матеріальних цінностей за 2018-2023 р. (а.с. 224-250 т. 5, а.с. 1-96 т. 6), в числі яких акти списання запасних частин та комплектуючих до транспортних засобів. Оскільки податкове законодавство не встановлює обов`язкової форми до таких актів, суд вважає, що досліджені акти списання містять всі відомості про господарську операцію, а відтак є належними первинними документами, які підтверджують сформовані платником податків витрати, пов`язані з господарською діяльністю, та їх складський облік. При цьому суд також враховує, що наявність та використання в господарській діяльності позивачем транспортних засобів підтверджується актом перевірки (розділ 1.6.2 акту перевірки), а також здійснення в періоді, охопленому перевіркою, таких видів діяльності, як: Вантажний автомобільний транспорт; Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, Ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів (розділ 1.7 акту перевірки). Надання позивачем транспортних послуг з перевезення вантажу у внутрішньому та міжнародному сполученні підтверджується дослідженими судом актами надання послуг, які також надавалися до перевірки.

За встановлених обставин суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні аргументи відповідача про те, що наявні у позивача документи не можуть вважатися беззаперечним доказом підтвердження використання платником податків запасних частин у господарській діяльності, позаяк такі аргументи спростовані дослідженими судом доказами.

Окрім цього, як встановлено судом, в перевіреному періоді позивач не лише використовував запасні частини для ремонту транспортних засобів, які використовувалися в підприємницькій діяльності, а також і здійснював реалізацію таких товарно-матеріальних цінностей, що відповідає його реєстраційному виду господарської діяльності 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. Так, згідно з матеріалами судової справи, на підтвердження сформованих витрат за період 2018-2023 р. позивач надавав контролюючому органу акти наданих послуг та видаткові накладні на реалізацію, відповідно до яких ФОП ОСОБА_1 здійснював ремонт транспортних засобів та реалізацію запчастин та інших комплектуючих (а.с. 152-250 т. 1, а.с. 1-26,29-46, 78-90, 92-75, 103 т. 2).

Судом досліджено надані позивачем договори про надання послуг (по ремонту транспортних засобів), про надання транспортних послуг, купівлі-продажу (запчастини до спецтехніки, деталі та приладдя до автотранспортних засобів) (а.с. 151-250 т. 6, а.с. 1-250 т. 7), які у сукупності з дослідженими судом видатковими накладними, актами виконаних робіт (наданих послуг) в повній мірі підтверджують реальність здійснення позивачем господарської діяльності.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач, не врахувавши в складі задекларованих позивачем витрат вартість придбаних запасних частин, використання яких на ремонт транспортних засобів, за доводами, не підтверджено, не розмежував при цьому запасні частини, які позивач реалізував за договорами купівлі-продажу, жодним чином не обґрунтовуючи підстави їх неврахування. Такі обставини також підтвердив представник відповідача в судовому засіданні.

З огляду на наведене вище, суд доходить висновку, що відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив завищення платником податків валових витрат на вартість придбаних запчастин на суму 1 007 263,19 грн, а встановлене документальною перевіркою порушення в цій частині повністю спростовується матеріалами судової справи.

Крім цього, перевіркою встановлено неправомірне віднесення до складу валових витрат вартість придбаного від ТОВ фірма «Журавлина» бензину в загальній сумі 50 180,38 грн, в т.ч. у 2022р. 45942,06 грн, у 2023р. 4238,32 грн, використання якого в господарській діяльності не підтверджено документально (арк. 17 акту перевірки).

Відповідач стверджує, що платником податків не надано для перевірки подорожніх листів чи будь-яких інших документів, що підтверджують використання бензину в господарській діяльності.

Водночас, в акті перевірки зазначено, що відповідно до наданих технічних паспортів на транспортні засоби, що використовуються позивачем у господарській діяльності, встановлено, що транспортні засоби, для експлуатації яких використовується бензин, у підприємця відсутні.

Враховуючи відсутність у позивача транспортних засобів, для експлуатації яких використовується бензин, що позивачем не заперечується, суд зазначає, що ненадання до перевірки подорожніх листів не може слугувати підставою для неврахування спірних витрат в цій частині.

Натомість, дослідженням запитів про надання документів, а також письмових відповідей та пояснень позивача під час перевірки щодо надання документів, суд встановив, що контролюючий орган запитував, а платник податків надав до перевірки акти списання ТМЦ/ПММ за період, охоплений перевіркою. Такі документи долучені позивачем до матеріалів судової справи, дослідженням яких суд встановив, що згідно з комісійними актами списання товарів № 31/12-4 від 31.12.2022 та № 31/03-3 від 31.03.2023, затвердженими позивачем, списано зі складу «Товари для господарської діяльності» бензин на суму 45 942,06 грн та 4 238,32 грн, відповідно (а.с.69, 78 т. 6). Таким чином, належні первинні документи бухгалтерського обліку на підтвердження віднесення вартості бензину до витрат були надані контролюючому органу під час перевірки, однак безпідставно не взяті ним до уваги. Також суд зауважує, що пояснення з приводу формування таких витрат під час податкової перевірки у платника податків контролюючий орган не запитував.

Під час судового розгляду справи позивач надав суду додаткові письмові пояснення про те, що в господарській діяльності ним використовуються бензопили, придбані у ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) накладні № 131 від 13.06.2020, № 156 від 10.07.2020, № 3 від 05.11.2021. Зазначені бензопили з дотриманням принципу укрупнення інформації входять у виробничу ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , відомості про яку відображені ФОП ОСОБА_1 в повідомленні про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність форма № 20-ОПП (а.с. 78-80, 81-83 т. 10).

Інформація про належну позивачу нежитлову будівлю площею 1243,7 кв.м за вищевказаною адресою відображена в розділі 1.6.1 акту перевірки.

За встановлених обставин, з урахуванням здійснюваних позивачем видів господарської діяльності, основним з яких є 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво, суд доходить висновку про правомірне віднесення платником податків до витрат, пов`язаних з господарською діяльністю, вартості бензину, використаного для роботи бензопил, на підставі наданих до перевірки актів списання пального.

Отже висновки відповідача про завищення витрат на суму придбаного бензину в розмірі 50 180,38 грн не підтверджені під час судового розгляду справи та спростовуються наданими позивачем доказами.

Крім цього, відповідно до наданих до перевірки документів встановлено придбання ФОП ОСОБА_1 у періоді, охопленому перевіркою ТМЦ, а саме будівельних матеріалів, перелік яких наведено у Додатку № 3 до акту перевірки (а.с. 160 т. 9).

Відповідач доводить, що платник податків не надав для перевірки жодних документів, що підтверджують використання придбаних будівельних матеріалів в межах господарських операцій, у зв`язку з чим віднесення вартості придбаних матеріалів до складу валових витрат в сумі 281 408 грн, у тому числі у 2022 році в сумі 217 316,06 грн та у 2023 році 64 092,75 грн, контролюючий орган визнав безпідставним.

Позивач в цій частині судового спору пояснив, що бруківка та зазначені в Додатку № 3 до Акту перевірки будматеріали використані під час укладання бруківки за адресою здійснення господарської діяльності: АДРЕСА_1 . Укладання бруківки здійснювалося власними силами без залучення підрядних організацій на виробничій ділянці та автостоянці, які перебувають у власності ОСОБА_1 . Враховуючи наведене, єдиними документами, що підтверджують використання бруківки та будматеріалів, являються акти списання, які надані контролюючому органу під час перевірки (а.с. 82 т. 10).

Як встановлено судом, в Додатку № 3 до Акту перевірки відображено перелік будівельних матеріалів, зокрема, бруківка, щебінь гранітний, щебенево-гранітна суміш та ін., із зазначенням номера та дати виписки ПН/РК, кількості, ціни та обсягу постачання, суми ПДВ. Отже, це перелік придбаних позивачем будівельних матеріалів в 2022-2023 р. відповідно до податкових накладних, на загальну суму 281 408,81 грн, ПДВ 56 282 грн.

Дослідженням актів списання товарів, наданих позивачем до перевірки та до матеріалів судової справи, суд встановив фактичне списання позивачем будівельних матеріалів:

За 2022 рік

щебенево-пісчана суміш на суму 3116,64 грн, акт списання товарів № 31/03-2 від 31.03.2022 (а.с. 48 т. 6)

щебінь гранітний - на суму 8 841,14 грн, Акт списання товарів № 31/08-2 від 31.08.2022 списано (а.с. 58 т. 6)

бруківка «Магма класік» - на суму 13 542,23 грн + 54 510,24 грн + 218 755,06 грн, всього на суму 286 807,53 грн, Акт списання товарів № 31/12-3 від 31.12.2022 (а.с. 68 т. 6);

за 2023 рік

щебінь гранітний на суму 10 215,48 грн, Акт списання товарів № 30/04-2 від 30.04.2023 (а.с. 79 т. 6),

щебінь гранітний на суму 9 727,12 грн. Акт списання товарів № 31/05-2 від 31.05.2023 (а.с. 81 т. 6), всього на суму 19 942,60 грн.

Таким чином, згідно з актами списання позивачем списано вказані вище будівельні матеріали у 2022 році на загальну 298 765,31 грн; у 2023 році 19 942,60 грн.

Згідно з вказаними в Додатку № 3 до акту перевірки податковими накладними позивачем було придбано:

у 2022 році

бруківку «Магма класік» на загальну суму 206 763,66 грн; щебінь гранітний - на загальну суму 7 635,73 грн; щебенево-пісчана суміш на загальну суму 2916,67 грн. Загальна вартість вказаних будівельних матеріалів згідно з податковими накладними/розрахунками коригування складає 217 316,06 грн;

у 2023 році

щебінь гранітний на загальну суму 34 868,28 грн.

З огляду на те, що в акті перевірки не зазначені мотиви, з яких контролюючий орган не врахував надані платником податків акти списання товарів, у тому числі й досліджені судом акти списання будівельних матеріалів, беручи до уваги істотні розбіжності між вартістю придбаних позивачем будівельних матеріалів у 2022 та 2023 році за даними податкових накладних/розрахунків коригування (додаток № 3 до акту перевірки) та вартістю списаних позивачем у 2022 та 2023 році будівельних матеріалів аналогічної номенклатури, суд вважає безпідставним та документально не підтвердженим висновок документальної перевірки про завищення валових витрат на суму 281 408,81 грн вартості придбаних будівельних матеріалів. При цьому встановлена судом розбіжність об`єктивно не пояснюється сумами податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що під час документальної перевірки контролюючий орган не перевірив правильність формування витрат платником податків на підставі наданих до перевірки первинних документів актів списання товарів, а свої висновки обґрунтував виключно відомостями щодо придбання позивачем відповідних товарів. Водночас ні під час документальної перевірки, ні під час судового розгляду відповідач не вказав суду первинних документів, на підставі яких сформовані спірні витрати, при цьому матеріалами справи жодним чином не підтверджується, що вартість придбаних будівельних матеріалів відповідно до Додатку № 3 до акту перевірки була віднесена платником податків до витрат відповідного періоду.

Підсумовуючи наведене у сукупності, суд доходить висновку про те, що під час судового розгляду справи дослідженими судом доказами не підтверджено завищення позивачем витрат перевіреного періоду на суму 281 408,81 грн придбаних будівельних матеріалів у 2022 та 2023 році.

Що ж до висновку акту перевірки про завищення позивачем витрат на загальну суму 13 337 019,67 грн, суд зазначає, що контролюючий орган обмежився виключно констатацією такого порушення у двох реченнях на аркуші 15 акту перевірки, а саме:

«ФОП ОСОБА_1 надав для перевірки дані обліку доходів і витрат за період з 01.10.2021 по 31.12.2023, відповідно до яких ним віднесено до витрат вартість придбаного товару, який не пов`язаний з доходом, отриманим в день формування таких витрат.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 неправомірно віднесено до витрат вартість товару, який не пов`язаний з отриманим доходом в загальній сумі 13 337 019,67 грн, в т.ч. за 2021 р. 962743,8 грн, за 2023 р. 5397464,37 грн, за 2023 р. 6976811,52 грн».

Жодних інших відомостей, аналізу наданих до перевірки первинних документів, розрахунків щодо зазначеної суми завищення валових витрат акт перевірки не містить.

Окремо суд звертає увагу на Результати перевірки визначення документально підтверджених витрат (таблиця 2.1.4 акту перевірки) та Структуру витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, за даними перевірки (таблиця на арк.18 акту перевірки), в яких контролюючий орган відобразив відомості про підтверджені документальною перевіркою витрати, зокрема й на вартість придбаних ТМЦ, реалізованих або використаних у виробництві продукції (а.с. 19 т. 1). При цьому акт перевірки не містить будь-яких відомостей про перелік врахованих витрат, не містить жодних покликань на первинні документи платника податків.

Суд звертає увагу контролюючого органу, що саме лиш відображення вартості врахованих та відхилених витрат, без їх ідентифікації відповідно до первинних документів та даних обліку платника податків, не ґрунтується на приписах податкового законодавства та свідчить про необґрунтованість висновків податкової перевірки.

Також суд відхиляє пояснення представника відповідача в судовому засіданні (09.02.2026) про те, що зазначене на арк. 17 акту перевірки завищення валових витрат на загальну суму 14 675 872,07 грн здійснено пропорційно до отриманого доходу, оскільки ні акт перевірки, ні додатки до нього не містять будь-яких розрахунків, отже об`єктивно не можливо перевірити правильність встановленої податковою перевіркою суми завищення валових витрат.

За наведеного, суд вважає, що визначена актом перевірки сума заниження чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 14 675 872,07 грн документально не підтверджена ні під час документальної перевірки, ні під час судового розгляду справи.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 727 від 20.08.2015 (далі - Порядок №727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 3, 5 розділу II Порядку № 727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 розділу III Порядку № 727 у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті документальної перевірки фактом порушення необхідно:

- викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів (міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування), що порушені платником податків, зазначити період (календарний день, місяць, квартал, півріччя, три квартали, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, при здійсненні якої вчинено це порушення; викласти зміст порушень (у разі їх встановлення), в тому числі щодо правильності та повноти визначення фінансового результату до оподаткування згідно з бухгалтерським обліком відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, виконання законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів; у разі отримання під час перевірки копій документів, які підтверджують факт виявленого порушення, про це робиться запис із відображенням підстав для їх отримання, а також переліку цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків (керівника платника податків або уповноважених ним осіб) надати документи та/або копії документів посадовій особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові посадової особи платника податків, уповноваженої здійснювати від його імені юридичні дії, та переліку документів (копій документів), які йому запропоновано подати, факт складання такого акта відображається в акті (довідці) документальної перевірки;

- у разі надання посадовими особами платника податків (керівником платника податків або уповноваженою ним особою) посадовим особам контролюючого органу письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти надання таких пояснень необхідно відобразити в акті документальної перевірки.

Як встановлено під час судового розгляду справи, платник податків не відмовлявся від надання документів/їх копій посадовим особам контролюючого органу, надавав до перевірки первинні документи та письмові пояснення, пов`язані з предметом перевірки. Такі обставини достеменно підтверджуються як долученими відповідачем до відзиву листами платника податків на запити під час перевірки, так і узагальненим переліком документів, опрацьованих під час перевірки (Додаток № 1 до акту перевірки).

При цьому суд зазначає, що в акті перевірки немає покликання на жоден первинний документ платника податків, як і не вказано про мотиви неврахування конкретних документів його бухгалтерського та податкового обліку.

Суд зазначає, що акт перевірки є одним із доказів в адміністративній справі про визнання протиправним рішення контролюючого органу, прийнятого за наслідками проведеної перевірки. Текст акту перевірки повинен деталізовано відображати зміст та суть встановлених контролюючим органом порушень та відповідати встановленим висновкам про вчинене платником податків порушення. Описова частина акту перевірки повинна бути сформульована таким чином, щоб платник податків міг зрозуміти в чому, на думку податкового органу, полягає склад вчиненого правопорушення та, заперечуючи проти встановлених у висновках акту перевірки порушень, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення, мав змогу подати заперечення проти акту перевірки чи звернутися до суду з позовом про оскарження прийнятих за наслідками такої перевірки рішень контролюючого органу.

Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 26.06.2023 у справі № 815/6819/14.

Як встановлено судом, акт перевірки від 25.02.2025 №3390/Ж5/17-00-24-05-18/3040314117 в описаній вище частині не відповідає вимогам, встановленим нормами Порядку № 727, оскільки виявлені порушення податкового законодавства викладені нечітко, необ`єктивно та в не повній мірі, без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку.

Статтею 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (статті 74 КАС України).

За приписами статей 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України встановлено процесуальний обов`язок доказування, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з приписів процесуального закону щодо засад доказування в адміністративному судочинстві, оцінивши акт перевірки на відповідність вимогам податкового законодавства, за результатами судового розгляду справи суд доходить висновку, що акт документальної планової перевірки від 25.02.2025 №3390/Ж5/17-00-24-05-18/3040314117 не містить достатньої інформації щодо предмета доказування, не підтверджує заниження ФОП ОСОБА_1 суми оподатковуваного доходу на загальну суму 14 675 872,07 грн за перевірений період. Отже акт перевірки в силу дефектності змісту не відповідає критеріям належності та допустимості доказів, а тому в описаній вище частині відхиляється судом.

Оскільки збільшення за результатами податкової перевірки позивачу сум податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, з військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування зумовлені висновками контролюючого органу по заниження суми оподатковуваного доходу на загальну суму 14 675 872,07 грн, яка є базою оподаткування відповідними податками і зборами, суд вважає протиправними:

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5091/1700240522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 3 248 204,11 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 2 641 656,97 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 606 547,14 грн,

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5083/1700240522, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 270 683,68 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 220 138,08 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 50 545,60 грн,

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.03.2025 №Ф-5084/1700240522, якою визначено недоїмку з єдиного соціального внеску в сумі 57 645,69 грн,

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.03.2025 №4929/1700240522, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 15137,91 грн,

Беручи до уваги, що під час судового розгляду справи не підтверджено належними та допустимими доказами встановленого документальною перевіркою порушення, яке полягає у незбереженні платником податків документів бухгалтерського та податкового обліку, суд також вважає протиправним податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5085/1700240522, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 1 020,00 грн.

Отже такі рішення контролюючого органу підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Щодо податкових повідомлень-рішень, якими позивачу визначено грошові зобов`язання по податку на додану вартість, суд зазначає таке.

Як встановлено з розділу 2.6.1 акту перевірки, перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 встановлено їх заниження на загальну суму ПДВ 2 534 234 грн.

Відповідно до п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/ послугах, необоротних активах:

- придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

- придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах.

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Положеннями п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України передбачено: у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Отже, у разі придбання товарів/послуг, які не використовувалися в господарській діяльності, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України.

Як встановлено судом, висновки контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань з податку на додану вартість зумовлені висновками про ненадання ФОП ОСОБА_1 під час перевірки належних документів та даних податкового обліку, які б підтверджували використання придбаних відповідно до ЄРПН ТМЦ/ПММ/послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності за період перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме з 01.01.2018 по 30.09.2021. Крім того, відповідач вказав про відсутність у позивача за період з 01.10.2021 по 31.12.2023 документів, які б підтверджували використання в господарській діяльності запасних частин, шин на загальну суму ПДВ 201 454 грн, будівельних матеріалів 56 282 грн, бензину 4760 грн, придбаних відповідно до ЄРПН.

З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що в порушення пп. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем не включено до податкових зобов`язань відповідних податкових періодів ПДВ в сумі 2 534 234 грн.

Вказані висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.

Вище по тексту судового рішення суд вже зазначав про безпідставність та голослівність покликань відповідача на відсутність у позивача документального підтвердження використання в господарській діяльності придбаних запасних частин, будівельних матеріалів та бензину, з огляду на встановлену під час судового розгляду справи дефектність акту перевірки.

Аналогічні недоліки акту перевірки стосуються й періоду перебування позивача на спрощеній системі оподаткування.

Так, матеріалами судової справи підтверджується наявність у позивача первинних документів, які підтверджують реалізацію товарів (робіт, послуг) за періоди 2018-2021 року (а.с. 152-250 т. 1, а.с. 1-250 т. 2, а.с. 1-250 т. 3). Такі документи були надані в розпорядження податкової перевірки і будь-яких мотивів їх неврахувань акт перевірки не містить.

Зокрема, суд встановив, що листом № 3 від 06.02.2025 позивач надав для посадових осіб ГУ ДПС у Рівненській області: документи про наявність земельної ділянки; документи про наявні основні засоби; свідоцтва про право власності на транспортні засоби; Книги обліку доходів і витрат; договори з контрагентами-постачальниками, контрагентами-покупцями; наявні дозвільні документи та ліцензії; первинні документи, які підтверджують придбання та оплату товарно-матеріальних цінностей, акти наданих послуг; первинні документи, що підтверджують реалізацію товарів та надання послуг; банківські виписки; договори оренди транспортних засобів; контракти з нерезидентами; документи складського обліку (акти списання); шляхові листи; накази про затвердження норм списання палива; звіти про рух дизельного палива в цистерні; ТТН-ліс; сертифікати про походження лісоматеріалів; виробничі акти-звіти; рахунки-фактури; авансові звіти; відомостями стану розрахунків з покупцями та постачальниками станом на 01.10.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, 31.12.2023; документи по заробітній платі та по амортизації (а.с. 137 т. 9).

Узагальненим переліком використаних під час перевірки документів також підтверджуються обставини щодо надання платником податків документів, зокрема первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів (робіт, послуг) накладні, акти виконаних робіт, акти прийому передачі товарів, робіт, послуг, рахунки, ТТН, CMR, сертифікати, банківські виписки та ін. за період 01.01.2018 31.12.2022 (а.с. 153 т. 9).

Суд враховує, що згідно з п. 44.1 ст. 44 та п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.296.1. ст. 296 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час перебування позивача на спрощеній системі оподаткування) фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення отриманих доходів.

Фізичні особи - підприємці - платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік у довільній формі шляхом помісячного відображення доходів та витрат.

Облік доходів та витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді.

Контролюючий орган не заперечує фактичне надання до перевірки та належність ведення позивачем Книг обліку доходів і витрат.

З огляду на встановлені судом обставини, суд вважає, що матеріалами судової справи не підтверджуються висновки контролюючого органу про не включення позивачем до податкових зобов`язань ПДВ в сумі 2 534 234 грн. Отже податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5086/1700240522, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по декларації за грудень 2023 року в сумі 195 280,00 грн, та податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5087/1700240522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 828 696,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 2 262 957,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 565 739,25 грн, - є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням наведеного, судом відхиляються як такі, що не підтверджені належними й допустимими доказами, висновки податкової перевірки про порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок не складення та не реєстрації в ЄРПН податкових накладних за операціями, визначеними пунктом 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, на загальну суму обсягу постачання (без ПДВ) 12 696 066 грн.

Тому податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5094/1700240522, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за платежем податок на додану вартість в сумі 205 650,79 грн також підлягає скасуванню у зв`язку з його протиправністю.

Таким чином, позов в цій частині слід задовольнити.

Щодо донарахування за результатами податкової перевірки недоїмки з єдиного соціального внеску в сумі 633,96 грн та застосування штрафної санкції в розмірі 316,98 грн суд врахував таке.

Як встановлено судом, в розділі 2.5.1 акту перевірки контролюючий орган зазначив, що ФОП ОСОБА_1 на порушення ч. 1 ст. 4, п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8, ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» занизив додаткову базу нарахування єдиного внеску за 10.2021 на загальну суму 2881,65 грн, у зв`язку з чим було донараховано ЄСВ в сумі 633,96 грн (а.с. 25 т. 1).

З Таблиці № 3 акту перевірки встановлено, що в 10.2021 працівнику ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) виплачено дохід в сумі 3118,35; розмір мінімальної заробітної плати становив 6000 грн; додаткова база за даними перевірки 2881,65 грн; ЄСВ за даними перевірки 1320 грн; ЄСВ за даними платника 686,04 грн.

Суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, платниками єдиного внеску є роботодавці.

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями, платник єдиного внеску зобов`язаний вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

Порядок визначення бази нарахування єдиного внеску передбачений нормами статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону єдиний внесок нараховується:

1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

З урахуванням наведеного, оскільки працівнику позивача ОСОБА_3 в жовтні 2021 року виплачено дохід в розмірі меншому від мінімальної заробітної плати, то контролюючий орган правомірно визначив додаткову базу для нарахування єдиного внеску в сумі 2881,65 грн та донарахував єдиний соціальний внесок в сумі 633,96 грн, тобто у розмірі, визначеному Законом.

Згідно з пунктом 3) ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за донарахування податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Отже вимога про сплату боргу (недоїмки) від 24.03.2025 №Ф-5103/1700240522, якою визначено недоїмку з єдиного соціального внеску в сумі 633,96 грн, а також рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.03.2025 №4927/1700240522, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 316,98 грн, - є правомірними.

Наведені позивачем аргументи не спростовують таких висновків суду та не дають суду підстав для скасування вищевказаних вимоги та рішення. Отже відповідні позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5102/1700240522, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 7876,73 грн та нараховано пеню на суму 281,59 грн, суд зазначає таке.

Згідно з розділом 2.3.3 акту перевірки перевіркою повноти сплати та дотримання встановлених строків сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати працівників встановлено порушення: неподання податковим агентом ФОП ОСОБА_1 платіжних доручень для перерахування належного до сплати податку на доходи фізичних осіб за граничними термінами сплати податку до бюджету, передбаченими пунктом 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, а саме: 04.05.2022 4001,76 грн, 16.05.2022 3335,16 грн, 31.05.2022 1375,61 грн, 31.05.2022 - 371,96 грн, 14.06.2022. 72,94 грн, 14.06.2022 2370,19 грн, 17.06.2022 1820,48 грн, 07.07.2022 3673,60 грн, 07.07.2022 72,93 грн, 18.07.2022 2481,99 грн, 18.07.2022 2121,57 грн, 03.08.2022 1275,22 грн, 03.08.2022 954,55 грн, 17.08.2022 2229,76 грн, 17.08.2022 2229,73 грн, 02.09.2022 1046,59 грн, 02.09.2022 513,41 грн, 16.09.2022 1559,43 грн, 15.12.2023 207,24 грн.

Встановлені контролюючим органом результати перевірки повноти та своєчасності сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб утриманого із заробітної плати за кодом платежу 11010100 відображено у Додатку 5 до акту перевірки (а.с. 173-178 т. 9), є повними, коректними, суперечностей чи розбіжностей не містять.

Згідно з пп. 14.1.180. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом регламентовано пунктом 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме:.

168.1.1. Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

168.1.2. Податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки, небанківські надавачі платіжних послуг приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання платіжної інструкції на перерахування цього податку до відповідного бюджету або платіжної інструкції на зарахування коштів у сумі цього податку на єдиний рахунок, визначений статтею 35-1 цього Кодексу.

Отже нормами податкового законодавства передбачено, що при виплаті доходу на користь платників податків, сплата податку на доходи фізичних осіб має передувати або здійснюватися одночасно із виплатою доходу. Актом перевірки встановлено, що згідно банківських виписок, наданих до перевірки, на кожну дату, коли здійснювалась виплата заробітної плати, було достатньо коштів для сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманих із заробітної плати працівників, а саме: сума коштів вхідного залишку разом з оборотом за день були достатні для виплати доходу у вигляді заробітної плати та для сплати до бюджету утриманих із заробітної плати працівників податку на доходи фізичних осіб. Таким чином, податковий агент мав можливість сплати податку на доходи фізичних осіб у повному обсязі.

Суд зазначає, що позивач, оскаржуючи податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штраф та нараховано пеню за сплату (перерахування) не в повному обсязі податку на доходи фізичних осіб при виплаті заробітної плати за граничними термінами сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету, передбаченими п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, не навів ні в позові, ні під час судового розгляду справи жодного аргументу та не надав суду жодного доказу, який спростовував би виявлене податковою перевіркою порушення.

Аналіз статті 77 КАС України свідчить про те, що учасник судового процесу - суб`єкт владних повноважень повинен доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності виключно в адміністративних справах про їх оскарження. Водночас, інший учасник судового процесу не позбавлений обов`язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги чи заперечення. Тобто обов`язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб`єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.

У даному випадку обов`язок доказування правомірності оспорюваного рішення належить відповідачу, в той час як позивач зобов`язаний підтвердити належними та допустимими доказами обставини, які стали підставою для звернення до суду з позовом щодо оскарження такого рішенняй.

Подібні висновки сформовано Великою Палатою Верховного Суду, які викладені у постанові від 25.06.2020 у справі №520/2261/19, згідно з якими: …визначений цією правовою нормою [ч. 2 ст. 77 КАС України] обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги (п. 47 постанови).

Всупереч викладеному, позовна заява не містить ні викладу обставин, якими позивач обґрунтовує позовну вимогу щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5102/1700240522, ні доказів на їх підтвердження.

Відтак, позивач не підтвердив порушення його права в зазначеній частині позовних вимог.

За встановлених обставин, суд доходить висновку, що вищевказане податкове повідомлення-рішення є правомірним, відповідає обставинам справи та дослідженим доказав, а тому підстави для його скасування відсутні. Таким чином, позовну вимогу про його скасування слід залишити без задоволення.

При вирішенні цього судового спору суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58), згідно з якою: принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Дослідивши всі обставини цієї справи, проаналізувавши всі вагомі аргументи учасників справи, які мають значення для вирішення цього судового спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Враховуючи результати судового розгляду справи, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України суд присуджує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суб`єкта владних повноважень, пропорційно до задоволених вимог.

При зверненні з позовними заявами до суду позивач сплатив судовий збір на загальну суму 3633,60 грн (платіжні доручення а.с. 51 т. 1, а.с. 51 т. 8, а.с. 172 т. 8).

Загальна сума позовних вимог у справі № 460/8795/25 становить 6831427,69 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 6822318,43 грн, що становить 99,87% від ціни позову.

Отже на користь позивача слід присудити судові витрати в сумі 3628,88 грн, що становить 99,87% від суми сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5094/1700240522, яким застосовано штрафну санкцію за платежем податок на додану вартість в сумі 205 650,79 грн;

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5086/1700240522, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду по декларації за грудень 2023 року в сумі 195280,00 грн;

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5087/1700240522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 828 696,25 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 2 262 957,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 565 739,25 грн;

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5091/1700240522, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 3 248 204,11 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 2 641 656,97 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 606 547,14 грн;

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5085/1700240522, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції за платежем адміністративні штрафи та інші санкції на суму 1020,00 грн;

податкове повідомлення-рішення від 24.03.2025 №5083/1700240522, яким збільшено грошове зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 270 683,68 грн, у тому числі за податковими зобов`язаннями на 220 138,08 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями на 50 545,60 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 24.03.2025 №Ф-5084/1700240522 з єдиного соціального внеску в сумі 57 645,69 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 20.03.2025 №4929/1700240522, яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 15137,91 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір в сумі 3628,88 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл.,33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)

Повний текст рішення складений 21 травня 2026 року

Суддя Н.О. Дорошенко