Рішення № 136707004, 21.05.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/3272/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бевзи В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Стислий зміст позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, а саме просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №163750033838 від 03 березня 2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 52 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та регіонального коефіцієнту - 1,1 , доплати за вислугу років в розмірі 50 відсотків посадового окладу, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн., встановленого на 01.01.2026 абзацом четвертим статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» починаючи з 01 січня 2026 року з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 27.05.2025 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. 23.02.2026 року позивач звернувся на веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою № 870 про перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку із збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Рішенням про відмову у перерахунку № 163750033838 від 03 березня 2026 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області позивачу відмовлено у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці за поданою заявою від 23.02.2026 № 870 у зв`язку з тим, що у 2026 році відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 № 4695-ІХ встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2026 року в розмірі 2102 гривні, тобто на рівні січня 2020 року. Позивач вважає протиправним рішення органу Пенсійного фонду про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці від 03 березня 2026 року № 163750033838, через що звернувся до суду з даним позовом.

Стислий зміст заперечень відповідача.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що за результатами розгляду матеріалів електронної пенсійної справи та наданих документів встановлено, що ОСОБА_1 не надавав довідку про розмір щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402. Оскільки базовий розмір посадового окладу судді залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то з 2026 року перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді не проводиться. Таким чином, на даний час, підстави для перерахунку у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди відсутні.

Заяви, клопотання учасників справи.

25.03.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків з доказом сплати судового збору.

13.05.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшло клопотання.

18.05.2026 від Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області надійшло клопотання.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 20.03.2026 позовну заяву залишено без руху.

Полтавським окружним адміністративним судом від 08.04.2026 прийнята позовна заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 07.05.2026 витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області всі матеріали електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер пенсійної справи 163750033838), які наявні станом на момент прийняття відповідачем рішення №163750033838 від 03.03.2026.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 27.05.2025 відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці розраховане на підставі довідки про суддівську винагороду від 26.05.2025 № 2.3-12/16, відповідно до якої суддівська винагорода при призначенні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 104049, 00 грн., у т.ч. посадовий оклад 69366,00 грн., доплата за вислугу років 50% - 34683,00 грн.

Відповідно до розрахунку стажу Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області від 27.05.2025 під час призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, загальний стаж судді позивача становить 20 р., 6 міс., 24 дні.

Відповідно до розрахунку заробітку, для обчислення введеного 27.05.2025, його розмір складає 104049,00 грн.

Позивач через веб-портал Пенсійного фонду України звернувся із заявою до Головного управління ПФУ в Полтавській області від 23.02.2026 № 870 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону №1402. У даній заяві зазначив:

"Прошу призначити, перерахувати мені щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці".

До заяви позивач додав паспорт серії НОМЕР_1 .

Пунктом 4.2 розділу ІV Порядку №22-1 передбачена можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи позивача в електронному вигляді передані на розгляд відповідачу - Головному управлінню Пенсійного фонду України в Донецькій області

За результатами опрацювання заяви про перерахунок, винесене рішення про відмову у перерахунку пенсії від 03.03.2026 № 163750033838.

У даному рішенні зазначене, зокрема:

"ПІБ ОСОБА_1 , загальний страховий стаж 20 років 4 місяці 6 днів. Звернувся засобами вебпорталу із заявою від 23.02.2026 № 870 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402).

До заяви додані наступні документи: 1. Паспорт.

Відповідно до частини 4 статті 142 Закону №1402 у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді здійснюється перерахунок раніше призначеного довічного грошового утримання. Перерахунок проводиться зі строків, передбачених розділом 4 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України» № 3-1 від 25.01.2008 - з дня виникнення права на перерахунок. У 2026 році відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.12.2025 №4695-ІХ встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2026 року в розмірі 2102 гривні, тобто на рівні січня 2020 року. Так, як базовий розмір посадового окладу судді залежить від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то з 2026 року перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді не проводиться. ВИРІШЕНО: відмовити ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці відповідно до Закону № 1402, згідно заяви від 23.02.2026 № 870."

У протоколі про перерахунок пенсії від 28.02.2026 визначена тривалість страхового стажу 20 років, 4 місяці, 6 днів. Розмір щомісячного довічного грошового утримання з 01.03.2026 складає 52024,50 грн. (104049, 00 грн. * 50%).

На виконання ухвали суду від 07.05.2026 відповідачем буди надані суду матеріали електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер пенсійної справи 163750033838), які наявні станом на момент прийняття відповідачем рішення №163750033838 від 03.03.2026, серед яких було наявне і рішення Вищої ради правосуддя від 29.04.2025 № 875/0/15-25.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 29.04.2025 № 875/0/15-25, станом на 29.04.2025 загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 21 рік 4 місяці 23 дні.

Судом встановлена обставина, що в оспорюваному рішенні відповідача стаж роботи судді не відповідає рішенню Вищої ради правосуддя від 29.04.2025 № 875/0/15-25.

Позивач вважає протиправним рішення органу Пенсійного фонду про відмову у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці від 03 березня 2026 року № 163750033838, через що звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 8 Основного Закону України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно з пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема судоустрій, судочинство, статус суддів.

У силу частин першої та другої статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.

У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Так, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII) визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

За змістом частин першої та другої статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 1 частини третьої вказаної статті передбачено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

У силу пункту 1 частини четвертої згаданої статті визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Згідно з частиною п`ятою цієї ж статті суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи ... більше 30 років - 70 відсотків.

Поряд з цим, статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб: з 01.01.2026 - 3328,00 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (надалі - Порядок №3-1), передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів, частини другої статті 27 Закону України Про Конституційний Суд України органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Відповідно до пункту 6 розділу IV Порядку №3-1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.

Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.

Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.

Днем звернення за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання вважається день прийняття органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду.

У силу пунктів 7, 8, 9 Порядку №3-1 документи про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання розглядає орган, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про перерахунок або про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

Орган, що приймає рішення про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, не пізніше 10 днів після винесення рішення інформує особу про перегляд щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням його розміру або про відмову в перегляді щомісячного довічного грошового утримання із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

ІV. ВИСНОВКИ СУДУ

Повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів, здійснюючи наступні висновки.

Щодо довідки про суддівську винагороду судді.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що довідка про суддівську винагороду судді за відповідною посадою не є юридичним фактом, з яким пов`язується виникнення права на перерахунок.

Суддівська винагорода визначається безпосередньо законом.

Відомості про суд, де працював суддя, вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці подаються до Пенсійного фонду під час призначення судді щомісячного довічного грошового утримання і зберігаються у матеріалах особової справи. Ці відомості залишаються незмінними.

Розмір суддівської винагороди, визначений ст. 135 Закону № 1402-VIII, і, відповідно, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється Законом України про бюджет на відповідний рік. Про ці зміни Пенсійний фонд знає безпосередньо з закону.

За таких обставин, довідка про суддівську винагороду має виключно інформаційний характер.

Видаючи таку довідку, голова суду чи інша особа, що діє від його імені, лише інформує Пенсійний фонд про розмір та складові суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 27.10.2022 у справі № 640/10564/21.

Суд також звертає увагу на юридичну позицію Конституційного Суду України, висловлену у Рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020 (ч. 6 п. 16) про автоматичне здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі збільшення розміру такої винагороди.

Положення п. 1, 3 Розділу ІІ та п.2 Розділу ІІІ Порядку № 3-1, які передбачають необхідність звернення судді та надання довідки про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, не узгоджуються з принципом автоматичності перерахунку, про який йдеться у Рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020.

Рада суддів України теж неодноразово звертала увагу Пенсійного фонду України на необхідність запровадження автоматичного перерахунку та внесення змін до Порядку № 3-1. Зокрема, у рішеннях від 01.03.2019 № 12, від 09.04.2021 № 7.

Отже, незважаючи на чітку позицію Конституційного Суду України (ч. 6 п. 16 Рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020) та необхідність її безумовного виконання, незважаючи на неодноразові звернення Ради суддів України, відповідні зміни в частині автоматичного перерахунку до Порядку № 3-1 Пенсійним фондом України не внесено.

Зважаючи на вищенаведене, суд дійшов висновку, що до внесення змін до законодавства щодо статусу суддів Верховного Суду України на виконання Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, Пенсійний фонд України та/або його органи повинен проводити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді, автоматично, незалежно від подання довідки про суддівську винагороду судді, що працює на відповідній посаді.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 12.09.2023 у справі № 540/7777/21 та від 27.11.2023 у справі № 640/16655/21, від 12.09.2024 у справі №580/2522/24.

Щодо розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

До правовідносин з приводу наявності підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з огляду на збільшення з 01.01.2026 розміру базового посадового окладу судді, обчисленого з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 - 3328,00 грн.

Суд враховує, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

У свою чергу, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян урегульовано Законом України від 15.07.1999 №966-XIV "Про прожитковий мінімум" (далі - Закон №966-XIV), відповідно до статті 1 якого прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність. До працездатних осіб відносяться особи, які не досягли встановленого законом пенсійного віку.

У змісті наведеної норми Закону №966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум.

Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3209 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб - 3328 гривень; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - на рівні, встановленому для відповідного державного органу станом на 31 грудня 2025 року.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривні, а для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, - 2102 гривні.

Відмовляючи позивачу у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідач керувався положеннями Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", який фактично визначає прожитковий мінімум для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

Надаючи оцінку підставам прийняття спірного рішення, суд зазначає, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону №1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися.

Закон №1402-VIII закріплює, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом №1402-VIII.

Закон України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо, застосувавши загальний принцип права "спеціальний закон скасовує дію загального закону" (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis), тобто Закону №1402-VIII, а положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" вважати загальними нормами (lex generalis).

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Суд констатує, що Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів", зміна Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік складової для визначення базового розміру посадового окладу судді є порушенням гарантії незалежності суддів, оскільки зміни до цього Закону №1402-VIII можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а не Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11.03.2020 №4-р/2020 у справі №1-304/2019 (7155/19) зазначив, що неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (Рішення Конституційного Суду України від24.06.1999 № 6-рп/99, від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 18.06.2007№ 4-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 19.11.2013 № 10-рп/2013, від 08.06.2016 № 4-рп/2016, від04.12.2018 № 11-р/2018, від 18.02.2020 № 2-р/2020).

Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому.

Розмір суддівської винагороди, визначений статтею 135 Закону № 1402-VIII, може змінитися лише у разі зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлюється Законом України про бюджет на відповідний рік.

Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Щодо питання матеріального забезпечення суддів Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 26.04.2006 у справі "Зубко та інші проти України" зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

У своїй постанові від 17 лютого 2026 року у справі № 200/2309/25 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив такі висновки:

"68. Отже, відмінність спірних правовідносин та фактичних обставин у справі № 240/9028/24 та у справі, що розглядається, виключає можливість застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у її постанові від 24 квітня 2025 року у зазначеній справі, під час розгляду цього спору, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції, застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в зазначеній постанові, без оцінки її релевантної до встановлених обставин цієї справи, дійшов помилкового висновку щодо правомірності відмови у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

69. Крім того, постановою від 12 вересня 2025 року № 19 Пленум Верховного Суду, керуючись статтею 150 Конституції України, статтями 7, 50- 52 Закону України "Про Конституційний Суд України", пунктом 5 частини другої статті 36, пунктом 5 частини другої статті 46 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", постановив звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п`ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік", яким встановлено розмір прожиткового мінімуму 2102 гривні для цілей визначення посадового окладу судді.

70. Звертаючись до Конституційного Суду України з конституційним поданням щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п`ятого частини першої статті 7 Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік", яким встановлено розмір прожиткового мінімуму 2102 гривні, для цілей визначення посадового окладу судді Пленум Верховного Суду виходив з того, що наявні підстави стверджувати, що суддівська винагорода (та щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці) відповідно до Конституції і законів України, міжнародних актів є складовими статусу судді; є гарантією здійснення судочинства незалежним, неупередженим, безстороннім і справедливим судом; поширюється на усіх суддів; такі гарантії є однаковими і не залежать від жодних умов (віку, стажу, посади, юрисдикції суду тощо). Тобто матеріальне забезпечення суддів (суддів у відставці) захищено від зменшення або скасування.

Гарантії незалежності суддів (в частині матеріального забезпечення) повинні бути забезпечені не як матеріальне забезпечення людини, а як особи, що займає посаду судді і здійснює судочинство та є представником судової влади, і при цьому має гарантію такого забезпечення незалежно від впливу як інших складових державної влади, так і інших представників судової влади (голови суду, інших суддів, органів, що відповідають за формування судової влади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо).

72. За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі № 520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці та сформувати такий:

у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці".

Щодо висновку Конституційного Суду України.

Додатково суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у справі №240/9028/24 не здійснювала правовий висновок щодо врахування рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020, справа №1-14/2020(230/20), яким ухвалене наступне:

"Ураховуючи викладене, Конституційний Суд України вкотре наголошує на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Конституційний Суд України неодноразово звертав увагу на недопустимість обмеження законом незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013, від 8 червня 2016 року № 4-рп/2016, від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018, від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).

Проаналізувавши юридичні позиції щодо незалежності суддів, Конституційний Суд України дійшов висновку, що гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосуддя; законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу (абзаци сьомий, восьмий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2020 року № 4-р/2020).

Отже, обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів."

Щодо Пленуму Верховного Суду.

Також суд враховує, що Пленум Верховного Суду звернувся двічі до Конституційного Суду України із конституційним поданням для цілей визначення посадового окладу судді:

1. Верховний Суд №4/364(25) від 26.09.2025 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п`ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2025 рік, яким установлено розмір прожиткового мінімуму 2102 грн для цілей визначення посадового окладу судді, ухвалою колегії суддів КСУ відкрито Конституційне провадження у справі, справа розглядається Великою палатою з 20.11.2025;

2. Верховний Суд №4/95(26) від 17.02.2026 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу п`ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет України на 2022 рік від 02 грудня 2021 року № 1928-IX, абзацу п`ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет на 2023 рік від 03 листопада 2022 року № 2710-ІХ, абзацу п`ятого частини першої статті 7 Закону України „Про Державний бюджет на 2024 рік від 09 листопада 2023 року № 3469-ІХ, абзацу п`ятого частини першої статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік від 19 листопада 2024 року № 4059-ІХ, якими встановлено з 1 січня відповідного календарного року прожитковий мінімум для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, у розмірі 2102 гривні, ухвалою колегії суддів КСУ відкрито конституційне провадження у справі.

За критеріями подібності (суб`єктним, об`єктним та змістовним), постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24 не є подібною для цього спору, з урахуванням висновків Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25.

Враховуючи, що позивач подав заяву 23.02.2026 до органу Пенсійного фонду України про перерахунок суддівської винагороди без уточнення дати, з якої просить здійснити перерахунок, то суд розглядає такі позовні вимоги, виключно із 23.02.2026 (дати подання заяви до відповідача).

Підсумовуючи викладене та приймаючи до уваги збільшення станом на 01.01.2026 розміру прожиткового мінімуму, який враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд дійшов висновку, що позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у відставці з 23.02.2026, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2026 - 3328 гривень.

Щодо неврахування наявного у позивача стажу роботи при перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).

Стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 06.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4448/17, від 11.09.2018 у справі №428/4671/17, від 01.10.2018 у справі №541/503/17, від 17.10.2018 у справі №140/263/17, від 23.10.2018 у справі №686/10100/15-а, від 30.01.2020 у справі № 592/3694/17, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21, від 08.09.2022 у справі №380/10696/21.

Таким чином, Вища рада правосуддя є єдиним, конституційним органом, який при прийнятті рішення про звільнення судді у відставку обчислює необхідний стаж роботи на посаді судді, з якого і має розраховуватись та виплачуватись відповідне грошове утримання.

У рішенні відповідача про відмову у перерахунку пенсії від 03.03.2026 № 163750033838 зазначені відомості, зокрема загальний страховий стаж 20 років 4 місяці 6 днів.

У протоколі про перерахунок пенсії від 28.02.2026 визначена тривалість страхового стажу 20 років, 4 місяці, 6 днів. Розмір щомісячного довічного грошового утримання з 01.03.2026 складає 52024,50 грн. (104049, 00 грн. * 50%).

На виконання ухвали суду від 07.05.2026 відповідачем надані суду матеріали електронної пенсійної справи ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер пенсійної справи 163750033838), які наявні станом на момент прийняття відповідачем рішення №163750033838 від 03.03.2026, серед яких наявне і рішення Вищої ради правосуддя від 29.04.2025 № 875/0/15-25.

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 29.04.2025 № 875/0/15-25, станом на 29.04.2025 загальний стаж роботи судді Клочка К.І., що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, становить 21 рік 4 місяці 23 дні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно прийняте рішення №163750033838 від 03 березня 2026 про відмову у здійсненні перерахунку та виплати щомісячною довічного грошового судді у відставці із розрахунку стажу у розмірі 21 рік, 4 місяці, 23 дні, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, та з розрахунку з 01.01.2026 довічного грошового судді у відставці, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3328,00 грн., встановленого статтею 7 Закону України Про Державний бюджет на 2026 рік, тому дане рішення у цій частині також підлягає скасуванню.

Одночасно суд зазначає, що позивач у заяві від 23.02.2026 не заявляв вимоги про перерахунок відсоткового розміру винагороди судді, оскільки прохання у заяві позивача містить загальні формулювання без відповідної конкретизації вимог судді у відставці.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Щодо позовної вимоги позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 52 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та регіонального коефіцієнту - 1,1, доплати за вислугу років в розмірі 50 відсотків посадового окладу, суд зазначає наступне.

Питання визначення розміру суддівської винагороди врегульовано статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в його преамбулі), є законом про судоустрій в розумінні частини другої статті 130 Конституції України), зокрема, пунктом 1 частини третьої якої визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до частини третьої, четвертої статті 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

З практики Європейського суду можна зробити висновок, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Пунктом 1 розділу IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 №3-1 (надалі - Порядок №3-1), передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів, частини другої статті 27 Закону України Про Конституційний Суд України органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Визначення відсоткового базису стажу суддівської винагороди є дискреційними повноваженнями пенсійного органу, які повинні здійснюватись з урахування стажу судді відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 29.04.2025 № 875/0/15-25, яке наявне в пенсійній справі.

Суд констатує про обов`язок пенсійного органу провести перерахунок стажу на посаді судді з дати подання заяви про перерахунок 23.02.2026 та визначити стаж судді, відповідно до стажу судді зазначеного у рішенні Вищої ради правосуддя від 29.04.2025 № 875/0/15-25.

Збільшення стражу на посаді судді беззаперечено призведе до збільшення відсоткового обрахунку та розміру довічного грошового утримання.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці та визначення відсоткового значення винагороди судді з урахуванням стажу судді, визначеного у рішенні Вищої ради правосуддя від 29.04.2025 № 875/0/15-25, суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 23.02.2026 №870 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, з урахуванням висновку суду, оскільки суд не в праві втручатися у виключну компетенцію Пенсійного фонду та його територіальних органів в питаннях перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Щодо вимоги до відповідача здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Суд зазначає, що такі вимоги є передчасними, оскільки таку виплату буде здійснювати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, де суддя перебуває на обліку, на основі нового рішення відповідача за результатами повторного розгляду заяви позивача.

Відповідач не здійснює виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки суддя не перебуває на облік відповідача.

У цій частині вимог суд відмовляє позивачу, як заявлених передчасно та не до належного відповідача.

Висновок по суті спору.

Суд визнає протиправним та скасовує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №163750033838 від 03 березня 2026, зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2026 № 870 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, під час розгляду якої здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, починаючи з 23.02.2026; та здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, у відповідному відсотковому розмірі винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та регіонального коефіцієнту - 1,1, доплати за вислугу років в розмірі 50 відсотків посадового окладу, виходячи із загального стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 , зазначеного у рішенні Вищої ради правосуддя від 29.04.2025 №875/0/15-25, починаючи з 23.02.2026; та з урахуванням висновків суду.

Судом здійснена відповідь на всі ключові питання у цій справі та доводи сторін.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню.

V. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у розмірі 1331, 2 грн.

Таким чином, при задоволенні позову позивача суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,2 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84100, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Генерала Батюка, 8, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №163750033838 від 03 березня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.02.2026 № 870 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, під час розгляду якої здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3328,00 грн., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01.01.2026, починаючи з 23.02.2026; здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , як судді у відставці, у відповідному відсотковому розмірі винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та регіонального коефіцієнту - 1,1, доплати за вислугу років в розмірі 50 відсотків посадового окладу, виходячи із загального стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 , зазначеного у рішенні Вищої ради правосуддя від 29.04.2025 №875/0/15-25, починаючи з 23.02.2026; та з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,2 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня та 20 коп).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В.І. Бевза