Рішення № 136706811, 21.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/34701/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О. О., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» звернулось до суду з позовом до Одеської митниці, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці - М/П «Чорноморськ» про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000113/1 від 15.09.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що для митного оформлення імпортованого товару надано повний і вичерпний пакет документів, у яких визначена ціна підтверджується об`єктивними даними, а твердження відповідача про наявність розбіжностей через ненадання банківських документів на підтвердження оплати є безпідставними, оскільки на момент митного оформлення товар ще не був сплачений покупцем, а умови й часові рамки оплати, згідно з правовими позиціями Верховного Суду, безпосередньо не впливають на ціну товару та не можуть бути підставою для коригування задекларованої вартості чи витребування додаткових документів.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач зазначив про відсутність банківських документів, що підтверджують оплату за товар на умовах FCA Klaipeda, а також документального підтвердження витрат на зберігання і транспортування вантажу від заявленого виробника зі США до митного складу в Литві. Оскільки надана довідка про транспортні витрати видана експедитором, який не був причетним до фактичного перевезення польським транспортом, а декларант офіційно відмовився надавати витребувані додаткові документи, відповідач вважає рішення про коригування митної вартості за резервним методом повністю правомірним та обґрунтованим відповідно до норм Митного кодексу України.

У відповіді на відзив позивач наполягає на протиправності рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів за резервним методом та наголошує, що під час митного оформлення за декларацією № 25UA500110008807U2 надано вичерпний пакет документів, який повністю підтверджував заявлену ціну за основним методом. Позивач підкреслює, що контролюючий орган не надав жодних доказів наявності розбіжностей чи ознак підробки та безпідставно вимагав додаткові документи.

У запереченнях Одеська митниця обґрунтовує правомірність свого рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000113/1 від 15.09.2025 зазначаючи про ненадання банківських платіжних документів на підтвердження оплати за інвойсом, а також на відсутність документального підтвердження витрат на двомісячне зберігання вантажу на складі та його доставку від виробника.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» звернулось до митного посту «Чорноморськ» Одеської митниці, у зв`язку із імпортуванням на митну територію України товарів.

Декларант позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРТРАНС», здійснив декларування поставленого в Україну товару - «ікри минтаю замороженої (Theragra chicogrammа) для промислової переробки» - за електронною митною декларацією № 25UA500110008788U3 від 15.09.2025, в якій митну вартість товару визначено за першим методом - за ціною договору (вартість операції).

Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу поданий відповідний пакет документів відповідно до Митного кодексу України, зокрема зовнішньоекономічний контракт № 29/06/23-15 від 29.06.2023, рахунок-фактуру (Commercial invoice) № FZN50619 від 04.04.2025, міжнародну автомобільну накладну (CMR) № 4674/2 від 09.09.2025 та інші супровідні документи.

Проте відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000113/1 від 15.09.2025, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2025/000292 від 15.09.2025.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000113/1 від 15.09.2025 зазначено, як підставу його прийняття те, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість на підставі того, що позивачем нібито не спростовано встановлені митним органом розбіжності, зокрема у вищезазначеному рішенні вказано наступне:

1 - митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно до умов оплати згідно наданого інвойсу № FZN50619 від 04.04.2025 оплата здійснюється шляхом 20% передоплати та 80% оплати протягом 10 днів перед прибуттям товару на склад вагою нетто 2012,31 кг на умовах FCA Klaipeda. Згідно наданого до митного оформлення ветеринарного сертифікату від 09.09.2025 № LT0384683/1583 гр. 1.9 датою прибуття товарів до митного складу UAB VPA LOGISTICS є 23.07.2025. Але до митного оформлення документів, що підтверджують оплату за товар не надано;

2 - відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних Термінів (Інкотермс), на заявлених умовах поставки FCAА покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару та понести витрати, пов`язані з доставкою товару до місця призначення. Згідно з ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів. У підтвердження витрат на транспортування 6332 грн надано до митному оформлення лише довідку про транспортні витрати № 3/09/25 від 11.09.2025, виданою ФОП « ОСОБА_1 ». У графі 1 СМР № 4674/2 від 09.09.2025 наявні відомості про Експедитора UAB VPA LOGISTICS, Клайпеда. Відомості, щодо числового значення витрат та їх включення, як обов`язкової складової митної вартості, передбаченої п. 1 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України не надано митному органу. Згідно наданого до митного оформлення ветеринарного сертифікату від 03.09.2025 № LT0384683/1583 гр. 1.9 датою прибуття товарів до країни перезавантаження є 23.07.2025, згідно гр. 1.10 дата перезавантаження є 09.09.2025, згідно гр. 2.8 товар знаходився на митному складі UAB VPA LOGISTICS майже 2 місяці. Документальне підтвердження доставки оцінюваного товару від заявленого виробника NORTH PACIFIC SEAFOODS CFN#3014874 (США) (Заявлений характер угоди з виробником (4104)) до місця завантаження Клайпеда, Литва відсутнє. З моменту доставки товару від виробника до Клайпеди, зберігався на митному складі UAB VPA LOGISTICS з дотриманням відповідного температурного режиму. Відомості про зазначені витрати документально не підтверджено та не надано до митного оформлення;

3 - у графі 16 CMR № 4674/2 від 09.09.2025 наявні відомості про польського перевізника «Poletrans» на транспортному засобі польської реєстрації WR621GA/WGM91207. Але довідку про транспортні витрати надав ФОП « ОСОБА_1 », відповідно до розрахунку, здійсненого декларантом, транспортні та експедиційні витрати до ввезення на митну територію України, включені до складових митної вартості товару виключно за довідкою експедитора, який не має стосунку до перевезення, що не відповідає порядку заповнення декларації митної вартості (Наказ Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599) та положенням Митного та Податкового кодексів України. Крім того, довідка не є документом первинного бухгалтерського обліку, та на підставі довідки не може здійснюватися оплата за надані послуги: рахунку за перевезення до митного оформлення не надано.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, що у разі незгоди з вказаним рішенням права на його оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або суду, а також права викладені у ч. 3 ст. 52 Митного кодексу України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 543 Митного кодексу України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст. 7 Митного кодексу України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Відповідно до п. 23 та 24 ст. 4 Митного кодексу України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Відповідно до положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною другою ст. 53 Митного кодексу України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу, щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 та 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей, щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

Таким чином, митний орган має право вимагати від декларанта додаткових документів лише при наявності визначених законом підстав, чітко зазначених в ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (- розбіжності у документах, - ознаки підробки документів, - або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей, щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари).

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000113/1 від 15.09.2025 зазначено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості, щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо аргументу митного органу про те, що декларант не надав документів на підтвердження оплати товару, хоча за умовами інвойсу № FZN50619 передбачено 20% передоплати та 80% оплати протягом 10 днів перед прибуттям вантажу, а згідно з ветеринарним сертифікатом датою прибуття товару на склад визначено 23.07.2025, суд зазначає, що відсутність платіжного доручення на момент митного оформлення свідчить про те, що товар ще не був сплачений покупцем, а банківські документи подаються після повної оплати.

Щодо твердження митниці, що імпортер не підтвердив митну вартість, оскільки не надав платіжних документів, передбачених інвойсом, а також документально не підтвердив витрати на зберігання товару, доставку вантажу від виробника та повну вартість транспортування, вважаючи надану позивачем довідку № 3/09/25 від 11.09.2025 неналежною через розбіжності з відомостями про іноземних експедиторів у CMR, суд зазначає, що на момент митного оформлення товар ще не був фактично оплачений та наголошує, що відсутність платіжних документів оплати не впливають на ціну товару й не є підставою для коригування вартісних показників.

Щодо аргументу митного органу про те, що транспортні витрати підтверджені неналежним чином, оскільки довідка про їхню вартість видана ФОП « ОСОБА_1 », тоді як у графі 16 CMR № 4674/2 фактичним перевізником зазначено польську компанію «Poletrans», проаналізувавши матеріали справи суд зазначає, що ФОП « ОСОБА_1 » є експедитором, з яким у позивача укладено договір на організацію перевезення та, який може злучати третіх осіб. Згідно з ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України транспортна довідка є самостійним і достатнім документом для підтвердження витрат до кордону, а відсутність фінального рахунку чи акта на момент митного оформлення зумовлена умовами договору, щодо розрахунку після повної доставки вантажу.

Суд зазначає, що відповідачем не вказано яким саме чином вказані обставини впливають на визначення митної вартості товару.

З огляду на викладене, такі твердження є необґрунтованими та безпідставними.

Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару визначена позивачем згідно з умовами контракту (договору). В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Водночас приписи Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Крім цього суд зазначає, що решта доводів та заперечень відповідача приведених у відзиві не спростовують висновки суду по суті заявлених позовних вимог.

Приписи Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Частиною п`ятою ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 по справі № 140/804/19, від 11.06.2020 по справі № 815/5464/16, від 30.04.2020 по справі № 820/231/16, від 31.03.2020, від 19.03.2020 по справі № 808/4127/15).

Митним кодексом України встановлено, що при відсутності застережень, щодо застосування основного методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом - за ціною договору (контракту), щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору, щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору, щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами третьою та шостою цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною восьмою ст. 57 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п. 2 та 4 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі, щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень п. 2 та 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України.

Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки, щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація, щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних, щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25.02.2020 справа № 260/718/19; 27.04.2020 справа № 140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 по справі № 820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді, як матеріали справи таких доказів не містять.

Частиною другою ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Суд вважає необхідним стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений ним судовий збір.

Керуючись ст. 77 - 79, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» (68000, Одеська обл., с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Е; ЄДРПОУ: 33798852) до Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А; ЄДРПОУ: 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці - М/П «Чорноморськ» про коригування митної вартості товарів № UA500110/2025/000113/1 від 15.09.2025.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» судовий збір у розмірі 2422,4 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21.05.2026.

Суддя Олександр ХУРСА

21.05.2026