Рішення № 136706777, 21.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/34819/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді: Юхтенко Л.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місце знаходження: 61022, м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 08 листопада 2024 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місце знаходження: 61022, м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх), в якій відповідно до уточненої позовної заяви від 21.11.2024 року, позивачка просить:

-Визнати протиправними діїГоловного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства, відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

-Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком, як матері інваліда з дитинства, відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 15.05.2024 року(з дати звернення).

Ухвалою від 03 грудня 2024 року після усунення недоліків, шляхом надання уточненої позовної заяви у письмовій формі із зазначенням позовних вимог до кожного з відповідачів, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка 15.05.2024 року звернулась з письмовою заявою до відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про призначення пенсії за віком, як матері інваліда з дитинства.

Проте, 28.05.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було повідомлено про прийняте рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову від 22.05.2024 року №155950020799, з підстав того, що не було надано висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Позивачка зазначає, що її донька ОСОБА_2 інвалід з дитинства, що підтверджується випискою з історії хвороби Одеської обласної дитячої клінічної лікарні від 2003 року синдром Шерешевського - Тернера мозаїчна форма, нанізм вторичний.

Також, позивачка наголошує, що у 2014 році був проведений повторний огляд медико-соціальною експертною комісією доньки ОСОБА_2 та видана довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, якою було встановлено третя група інвалідності, причина інвалідності інвалід з дитинства.

Тобто, як наголошує позивачка, хвороба доньки, яка у подальшому стала підставою для отримання інвалідності, була у дитини від народження і постійно розвивалась.

Тому, позивачка вважає, що має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, як матері інваліда з дитинства, відповідно до ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

До суду 16.12.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на виконання ухвали суду надійшла завірена копія електронної пенсійної справи позивачки.

До суду 16.12.2024 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник проти заявлених позовних вимог заперечує та просить відмовити у їх задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 розгляд документів, наданих для призначення пенсії позивачу проводився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

За результатами розгляду заяви позивача від 15.05.2024 рішенням №155950020799 від 22.05.2024 відмовлено ОСОБА_1 в призначені дострокової пенсії відповідно до п. 3 ст. 115 розділу XIV Закону №1058, у зв`язку з не підтвердженням наданими документами виховання матері дитини до досягнення шестирічного віку та не надано висновок лікарсько-консультаційної комісії про те що, її дочка, ІНФОРМАЦІЯ_1 , мала медичні показання про визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Приймаючи рішення про відмову у призначенні позивачу дострокової пенсії Головне управління діяло згідно з вимог чинного законодавства, наявні документи не підтверджують визнання дитини з інвалідністю до досягнення нею шестирічного віку, тому виключається право на пенсію згідно з норм п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», законодавець зобов`язує повторно звернутися з такою заявою до органу Пенсійного фонду України після набуття права на пенсію. Пенсійним законодавством для матері дитини інваліда з дитинства встановлена вимога набути вказаний статус до досягнення такої дитини 6-ти річного віку, що має бути підтверджено висновком МСЕК, оскільки право на пенсію стосується не саму дитину, а її мати.

Згідно з п. 3 ст. 115 розділу XIV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» дострокова пенсія призначається жінкам, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 15 років.

Згідно з пп. 2.1 пункту 5 Постанови 22-1 від 25.11.2005 «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документами, які засвідчують особливий статус особи є документи про народження дитини, виховання її до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю.

Комплексний аналіз норм Закону №1058 та Порядку 22-1 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до ст. 115 Закону №1058 є: 1. визнання дитини заявника інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом; 2. документальне підтвердження народження дитини, виховання її до шестирічного віку, 3. досягнення визначеного Законом віку, 4. не отримання пенсії іншого виду.

Отже, рішення про відмову винесене з дотриманням норм діючого законодавства та скасуванню не підлягає, дії Головного управління є законними.

До суду 16.12.2024 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому викладено заперечення проти задоволення позовних вимог, тотожні до обґрунтувань у відзиві на позовну заяву від 16.12.2024 року, наданого до суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.

До суду 19.05.2025 року від позивачки надійшли додаткові письмові докази на підтвердження виховання дитини до 6 років та на підтвердження наявності інвалідності у дитини від народження.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 .

Позивачка 15.05.2024 року звернулась із заявою до відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про призначення пенсі за віком, як матері інваліда з дитинства.

За принципом «екстериторіальності» розгляд документів, наданих для призначення пенсії позивачу провадився Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

28.05.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області було повідомлено листом на адресу позивачки, що Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області було прийнято рішення про відмові у призначені пенсії №155950020799 від 22.05.2024 року.

Підставою для відмови стало не надання висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дочка, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Судом встановлено, що відповідно довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 10.02.2014 року серії 10ААВ № 571829 під час огляду ОСОБА_2 , її було визнано інвалідом ІІІ групи (з дитинства).

Додатково судом досліджено: копія свідоцтва про народження доньки, виписка з історії хвороби доньки від 2003 року, копія медичного висновку №391/18 від 08.05.2003 року, копія медичного висновку №235/24 від 15.03.2007 року, копія посвідчення інваліда з дитинства від 20.03.2009 року серії НОМЕР_3 , копія трудової книжки позивачки НОМЕР_4 .

Проаналізувавши положення чинного законодавства, обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 2 ст.19 Конституції України унормовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі Закон № 1058-ІУ) визначено принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону №1058-ІV встановлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За приписами ч.1 ст.10 вказаного Закону передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Статтею 26 Закону 1058-IV встановлено умови призначення пенсії за віком. Зокрема, за загальним правилом особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності відповідного страхового стажу, визначеного у даній статті.

Зазначене положення кореспондується також із частиною першою статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року, згідно з якою жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).

При цьому, пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV визначено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років.

Аналізуючи вищенаведені положення п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV можна дійти висновку, що дострокова пенсія за віком призначається одному з батьків за вибором матері у випадку досягнення встановленого віку та наявності відповідного страхового стажу.

Відповіднодо акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 10.02.2014 року серії 10ААВ № 571829 під час огляду ОСОБА_2 , її було визнано інвалідом ІІІ групи (з дитинства).

Судом встановлено, що на дату звернення позивачки із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" вік позивачки складав 59 років та страховий стаж становив 39 років 4 місяці 20 днів, що не заперечується відповідачами, та на що є посилання в оскаржуваному рішенні.

15 травня 2024 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до відділу обслуговування громадян №7 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій просила призначити пенсію за віком, як матері інваліда з дитинства.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 2249-VIII від 19 грудня 2017 року, зокрема у тексті Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" № 875-XII від 21 березня 1991 року, Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" № 2109-III від 16 листопада 2000 року, Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" № 2961-ІV від 06 жовтня 2005 року, слова "інвалід", "дитина-інвалід" та "інвалід з дитинства" в усіх відмінках і числах замінено відповідно словами "особа з інвалідністю", "дитина з інвалідністю" та "особа з інвалідністю з дитинства" у відповідному відмінку і числі.

Водночас, за змістом абзацу 2 пункту 26 Положення про порядок, умови та критеріїв становлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення № 1317), інвалідність з дитинства розглядається як причина інвалідності.

Згідно з пунктом 14 цього Положення причинний зв`язок інвалідності з хворобами, перенесеними у дитинстві, установлюється за наявності документів лікувально-профілактичних закладів, що свідчать про початок захворювання або травму, перенесену до вісімнадцятирічного віку.

Для призначення пенсії на підставі Закону № 1058-IV має значення не факт установлення інвалідності, а термін (момент) настання інвалідності у дитини, що повинен мати місце протягом періоду життя дитини з моменту народження і до інвалідності у дитини до досягнення шестирічного віку, оскільки виховання дитини-інваліда у віці до 6 років створює для жінки більше перешкод для участі у суспільно-корисній діяльності, наслідком якої є отримання заробітної плати і страхового стажу, що зумовлюється сплатою страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

В свою чергу відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» Кабінет Міністрів України постановою №917 від 21.11.2013, затвердив Положення про лікарсько-консультативну комісії.

Відповідно до пункту 2.18 Порядку №22-1 визнання особи інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом засвідчується випискою з акта огляду в МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я, посвідченням одержувача допомоги, довідкою органу, що призначає допомогу, про період призначення допомоги.

У разі якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).

Повертаючись до обставин у цій справі, суд зазначає, що відповідно довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 10.02.2014 року серії 10ААВ № 571829 під час огляду ОСОБА_2 , її було визнано інвалідом ІІІ групи (з дитинства).

Відповідно до матеріалів пенсійної справи позивача на запит відділу обслуговування громадян № 7 (сервісного центру) Пенсійного фонду України в Одеській області листом від 02.04.2024 № 01/08-279 КНП «Ізмаїльська міська центральна лікарня» повідомила, що первинне оформлення групи інвалідності значиться в журналі реєстрації медичних висновків ЛКК дітей з інвалідності в 2003 році. ЛКК № 391/18 від 08.05.2003, розділ ХХІ, п. 3 до 17.02.2007; ЛКК № 235/24 від 15.03.2007 розділ ІІ, п.3.20 до 17.02.2009.

У додаткових поясненнях від 19.05.2025 року позивач зазначила, що до 6 років доньці ставили діагноз відставання у фізичному розвитку та обіцяли, що до школи наздожене. В Одеській обласній дитячій лікарні у 2001 році (тобто у 10 років) був поставлений діагноз Синдром Шерешевського Тернера, цей діагноз відноситься до рідкісних (органних) захворювань згідно з наказу від 27.10.2014 № 778 Міністерства охорони здоров`я України. Позивач зазначає, що КНП Ізмаїльська міська центральна лікарня» у листі до пенсійного органу не повідомила про діагноз та те, що захворювання є генетичним та дитина вже при народженні хворіла, позивачці невідомо. Хоча документи, на які лікарня посилається у довідці, підтверджують цей діагноз.

Оцінюючи надані позивачем докази, суд зазначає, що серед наданих доказів відсутній висновок про те, що донька позивачки мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Як зазначає позивачка в Одеській обласній дитячій лікарні лише у 2001 році (тобто у 10 років) був поставлений діагноз Синдром Шерешевського Тернера.

Щодо посилання позивачки на обмінну картку новонародженого, історію розвитку дитини, огляд дитини генетиком, результатів аналізів, суд зазначає, що наведеним доказам має бути надана оцінка медиками під час проходження дитиною позивачки лікарсько-консультативної комісії.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 р. у справі №806/526/16 зазначив, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Таким чином, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ЛКК, а тому ані суд ані пенсійний орган не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.05.2019 у справі № 330/2181/16-а підтримала правовий висновок Верховного Суду України щодо дострокового призначення пенсії за віком, визначивши, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком, але не раніше ніж за 5 років до досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Вказаний висновок був повторений у постанові Верховного суду від 19.01.2022 року по справі № 636/2618/17.

За таких обставин позивач не має права на призначення дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, оскільки вона не надала висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, рішення суб`єкта владних повноважень має бути, зокрема, обґрунтованим, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), пропорційним, тобто прийнятим з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Згідно з приписів ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини, норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, оцінюючи викладені сторонами доводи, суд дійшов висновку, що дії відповідача відповідають ознакам, передбаченим у ч. 2 ст. 2 КАС України, зокрема, вони вчинені у спосіб, передбачені законом та є обґрунтованими, а тому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення №15595002079 від 22.05.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» винесене Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та про зобов`язання Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 15.05.2024 дострокову пенсію за віком, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є безпідставними та не підлягають задоволенню.

З огляду на те, що позивачу відмовлено у задоволенні позову, сплачений судовий збір не належить стягненню з відповідачів на користь позивача.

У зв`язку з тим, що судові витрати пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз в цій справі відсутні, жодні судові витрати не належать стягненню з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 205,246, 255,295,297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, місцезнаходження: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, місце знаходження: 61022, м. Харків, Майдан Свободи, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.