Рішення № 136706682, 21.05.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/34613/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування рішення, наказів, визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання ОСОБА_1 здоровим та придатним до військової служби;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу за мобілізацією ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 про присвоєння ОСОБА_1 військового звання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.07.2024 року співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 було фіктивно заповнено документи щодо призову ОСОБА_1 на військову службу, а військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 було нібито проведено ВЛК щодо нього. Після вчинення усіх зазначених дій, співробітники ІНФОРМАЦІЯ_3 не випустили позивача із приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 . Наступного дня, 28.07.2024 року, ОСОБА_1 , без його згоди та проти волі, із застосуванням фізичної сили було переміщено до транспортного засобу, не повідомляючи ні причини такого переміщення, ні пункту, куди його буде доставлено. Всі спроби з`ясувати пункт призначення та прохання надати змогу повідомити сім`ю та адвоката про своє місцезнаходження, співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_3 було повністю проігноровано. По приїзду до пункту призначення, позивачу було повідомлено, що його як військовослужбовця доставлено до військового учбового центру. Враховуючи наведене, позивач вважає, що дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , що були спрямовані на призов позивача на військову службу, є незаконними і такими, що порушують права та законні інтереси.

Ухвалою від 19.11.2024 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

24.04.2025 року від представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у відповідності пункту 7 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та на виконанні Постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1456 «Про затвердження Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», з метою організаційного забезпечення та подальшого підвищення ефективності під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, наказом військового коменданта Білгород-Дністровського району Одеської області від 01.04.2024 року № 6 посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_1 надано право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян в Білгород-Дністровському районі. Таким чином, посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 діяли разом з посадовими особами Державної прикордонної служби у межах повноважень під час перевірки документів ОСОБА_1 . Так, 28.07.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був затриманий співробітниками прикордонної служби ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_5 » ІНФОРМАЦІЯ_6 при спробі незаконного перетину державного кордону та переданий до ІНФОРМАЦІЯ_7 для уточнення облікових даних. При перевірці облікових даних військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_8 з`ясувалось, що у ОСОБА_1 немає при собі військово-облікового документу та інших документів, які б підтверджували його право на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, та згідно даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів станом на 29.07.2024 року ОСОБА_1 перебував на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 (Долина).

Відповідач заперечував факт застосування до позивача фізичної сили та утримування позивача проти його волі.

Також відповідач вказав, що згідно п.34 Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач взагалі не проходив ВЛК та відсутні відомості про його придатність до військової служби з 24.02.2017 року. Після уточнення військово-облікових даних ОСОБА_1 пройшов військово-лікарську комісію. За результатами ВЛК визнаний придатним до військової служби. При проходженні ВЛК ОСОБА_1 жодних медичних документів до комісії не надавав, заяв та скарг до ВЛК не подавав. Під час призову на військову службу рішення ВЛК не оскаржував. Підтвердженням належного проходження медичного огляду відповідач вказує картку обстеження та медичного огляду та довідку ВЛК. Згідно карти професійного відбору кандидата ОСОБА_1 за результатами професійно-психологічного відбору та фізичної підготовленості визнаний придатним до військової служби. В той же день ОСОБА_1 було оголошено мобілізаційне розпорядження, на підставі якого він був зарахований до команди НОМЕР_1 та направлений для проходження військової служби за мобілізацією. Правовідносини між позивачем та відповідачем, пов`язані з мобілізацією, завершилися прийняттям наказу начальника Білгород-Дністровського РТЦКтаСП в Одеській області № 242 від 29.07.2024р. про призов позивача по мобілізації та направлення його у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 . Вказане свідчить про реалізацію такого наказу та виникнення нових правовідносин між позивачем та військовою частиною з проходження військової служби, а тому відповідач вважав, що підстави для скасування наказу про призов позивача на військову службу відсутні.

24.01.2025 року від позаштатної ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач позов не визнає, вказує, що позивач проходив ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка функціонує на базі КП «Саратська центральна лікарня Саратської районної ради Білгород-Дністровського району Одеської області». Про місцезнаходження Комісії зазначено в картці обстеження та Довідці ВЛК ( АДРЕСА_1 ). Тому вимоги позивача саме до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідач вважав заявленими до неналежного відповідача.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 1254/516 від 29.07.2024 року, ОСОБА_1 був визнаний придатним до військової служби.

Згідно Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 29.07.2024 № 242 ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації, та відправлений до військової частини НОМЕР_1 .

Вважаючи проведену мобілізацію та вказаний наказ протиправним, покликаючись на допущення грубих порушень процедури проведення військово-лікарської комісії з метою визначення придатності до військової служби на момент призову, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Поряд з цим, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

На момент розгляду цієї адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжений.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється громадянами України у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направленням) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом (частина перша статті 4 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до абзацу третього частини шостої статті 2 Закону №2232-ХІІ до видів військової служби належить військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Абзацом четвертим статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до абзацу другого частини 1 статті 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з абзацом першим частини 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Як вбачається із матеріалів справи, наказом від 29.07.2024 № 242 , ОСОБА_1 був призваний на військову службу по мобілізації, та відправлений до військової частини НОМЕР_1 .

При цьому, позивач вважає вищезазначений наказ відповідача в частині призову його за мобілізацією незаконним та протиправним, обґрунтовуючи свою позицію порушенням процедури проходження ним медичного огляду ВЛК.

Надаючи оцінку доводам позивача та оскаржуваному наказу відповідача, суд зазначає наступне.

Статтею 70 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402).

Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;

встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.

Згідно з п. 2.1 Розділу І Положення №402, для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Вказаним пунктом також визначено, що штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Пункт 2.2 Положення № 402 визначає, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Відповідно до п. 2.4.10. Положення №402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.

Згідно підпункту 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 ЦВЛК має право: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; перевіряти організацію медичного огляду військовослужбовців та інших осіб у військових, цивільних лікувальних закладах, військових частинах; перевіряти організацію та стан лікувально-діагностичної роботи у військових, цивільних лікувальних закладах, медичних підрозділах військових частин та ВВНЗ у цілях військово-лікарської експертизи; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів адміністративного розслідування, матеріалів дізнання або судового розгляду, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі витребовування оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років); залучати головних медичних фахівців Міністерства оборони України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших військових лікувальних закладів, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; перевіряти у військових комісаріатах і закладах охорони здоров`я України організацію, стан та результати лікувально-оздоровчої роботи серед допризовників та призовників, медичного огляду призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, осіб, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників; запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів та іншого контингенту.

Абзацом 15 підпункту 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу I Положення № 402 передбачено, що ЦВЛК має право:

- розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України;

- запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, а саме: виписки (витяги) з матеріалів службового (спеціального) розслідування, матеріалів дізнання, досудового розслідування, а також витяги з наказів, актів; особові та пенсійні справи, медичні документи (у разі запиту оригіналів зазначених документів вони повертаються за належністю після складання протоколу); архівні довідки, характеристики та інші документи, необхідні для прийняття постанови (у разі надання копій зазначених вище документів копії підшиваються до складеного протоколу та передаються до архіву зі строком зберігання 50 років);

- надавати роз`яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).

Відповідно до підпункту 2.3.5. Положення № 402 Постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до підпункту 2.4.5 пункту 2.4 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК;

Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (підпункт 2.4.6. пункту 2.4 розділу І Положення № 402). Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10. пункту 2.4 розділу І Положення № 402).

Відповідно до підпункту 2.5.1. пункту 2.5. розділу І Положення № 402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_12 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК призначаються у складі голови, заступника голови (може призначатись один з членів комісії), членів комісії (не менше ніж три лікарі) і секретаря з числа фахівців з медичною освітою. До складу ВЛК можуть призначатися лікарі інших спеціальностей (підпункт 2.5.2. пункту 2.5. розділу І Положення № 402).

Штатні і позаштатні (постійно та тимчасово діючі) ВЛК (ЛЛК) з питань військово-лікарської та лікарсько-льотної експертизи підпорядковуються вищим штатним ВЛК (підпункт 2.5.4. пункту 2.5. розділу І Положення № 402).

Однак, відповідно до Положенням № 402, позаштатні ВЛК не наділені повноваженнями змінювати своє рішення. Проте, як визначено у підпункті 2.4.6 пункту 2.4 розділу І Положення № 402, рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.

Суд звертає увагу на те, що згідно з Положенням № 402, у разі незгоди із рішеннями позаштатної ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня - звернутися до ЦВЛК або до суду.

Вказана правова позиція відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 26 лютого 2025 року у справі № 600/3273/22-а.

Суд зазначає, що доводи позивача про формальність проведення ВЛК матеріалами справи не підтверджено, доказів цього позивач суду не надав. У свою чергу, відповідач надав суду картку обстеження та медичного огляду позивача від 29.07.2024 з відповідними записами лікарів про проведення медогляду, та видану на цій підставі Довідку ВЛК від 29.07.2024 року № 1254/516.

Крім того, суд зауважує, що позивач не оскаржував постанову позаштатної ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 до ВЛК вищого рівня у встановленому Положенням № 402 порядку, а отже зазначена постанова ВЛК є чинною.

Хоча представник позивача в позовній заяві зазначає про факт звернення, він не надав доказів на підтвердження свого звернення до регіональної ВЛК зі скаргою чи заявою про перегляд рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ступеня придатності позивача до військової служби (довідка № 1254/516 від 29.07.2024). Також представником позивача не надано доказів звернення зі скаргою до ЦВЛК.

Оскарженню в судовому порядку постанова позаштатної ВЛК не підлягає, а отже підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання позивача здоровим та придатним до військової служби відсутні.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що 29.07.2024 позивач пройшов військово-лікарську комісію, та в результаті визнаний придатним до проходження військової служби, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 №1254/516 від 29.07.2024.

В частині вимог про скасування наказу про призов на військову службу за мобілізацією та щодо присвоєння військового звання, суд зазначає наступне.

У відповідності із пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя.

З метою забезпечення виконання завдань та визначених функцій районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у їх складі утворюються структурні підрозділи (відділи, відділення, групи, служби), які провадять діяльність відповідно до положення про структурний підрозділ районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що затверджується керівником районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до положень пункту 9 вказаного Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

- здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Згідно із пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконують функції, зазначені у пункті 9 цього Положення.

Аналіз наведених приписів законодавства України свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, які забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

При цьому, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. У свою чергу, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, у тому числі районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки виконуючи свої владні управлінські функції, здійснюють повноваження щодо призову громадян на військову службу.

Суд звертає увагу на те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 за позовом військовослужбовця до районного ТЦК і військової частини про визнання протиправними дій щодо призову і зобов`язання прийняти рішення про звільнення зі служби вказав, що визнання процедури призову протиправною не спричиняє звільнення незаконно мобілізованого з військової служби, тобто, не відновлює попереднього становища особи, призваної на військову службу. Як зазначив Верховний Суд, процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Слід також зазначити, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29.07.2024 № 242 в частині призову позивача на військову службу - є індивідуальним правовим актом, який вичерпав свою дію фактом призову позивача на військову службу та зарахуванням останнього до списків особового складу військової частини.

Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні.

Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних.

Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі.

Так, в абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 23.06.1997 №2-зп у справі №3/35-313 вказано, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

У пункті 5 рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 зазначено про те, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Відтак, враховуючи що наказ від 29.07.2024 № 242 в частині призову на військову службу за мобілізацією позивача вже реалізований, а тому його скасування не матиме наслідком звільнення позивача із військової служби.

Крім того, чинним законодавством не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказу про призов на військову службу під час мобілізації, в частині призову на військову службу під час мобілізації до військової частини.

Також, оскільки військове звання присвоюється військовозобов`язаному за фактом прийняття на військову службу, то вимога позивача про скасування наказу про присвоєння йому військового звання також не належить до задоволення.

Подібні правові висновки щодо правозастосування ст. 23 Закону №3543-XII та ст. 26 Закону №2232-XII при вирішенні питання про наявність підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби були викладені в постанові Верховного Суду від 22 травня 2023 року у справі №260/1851/22.

Згідно з пунктом 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Позивачем не надано жодних доказів звернення його до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби з передбачених законом підстав.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, суд дійшов висновку про відсутність ознак протиправності в оскаржуваних позивачем рішенні ВЛК, діях ІНФОРМАЦІЯ_3 та наказах останнього про призов позивача на військову службу та присвоєння позивачу військового звання, вказані рішення та дії відповідають приписам ч.2 ст.2 КАС України.

Решта доводів і заперечень учасників справи висновків суду не спростовують, а тому не беруться судом до уваги.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Підстави для розподілу між сторонами понесених позивачем судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_3 ) про визнання протиправними та скасування рішення, наказів, визнання дій протиправними - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів

.