Рішення № 136706048, 21.05.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 рокусправа № 380/18345/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіом" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення та визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксіом" (далі позивач, ТОВ "Аксіом") звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Львівської митниці, у якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці від 19.06.2025 № UA2090002025218 (щодо донарахування ввізного мита 380 388,63 грн).

- визнати протиправними дії Львівської митниці щодо позбавлення позивача права на преференційний режим оподаткування без надання повного масиву індивідуалізованих документально підтверджених відомостей і з порушенням процедур ст. 32 Доповнення І.

Ухвалою судді від 29.09.2025 прийнято позовну заяву та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.

Ухвалою від 03.11.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про об`єднання справ № 380/18345/25 та № 380/20495/25 в одне провадження.

Ухвалою від 19.12.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про об`єднання справ № 380/18345/25 та № 380/20495/25 в одне провадження

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27.05.2025 Львівська митниця склала акт № М78/25П.4-19/31490065 за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ "Аксіом" на підставі наказу № 146 від 23.04.2025. Перевірка охопила митні декларації 2020-2023 років: UA209180/2020/022000 (05.05.2020), UA209180/2020/034306 (23.07.2020), UA209180/2020/037063 (03.08.2020), UA209180/2020/052956 (12.10.2020), UA209180/2022/2546 (28.01.2022), UA209180/2022/77529 (01.11.2022), 22UA209180082069U9 (06.12.2022), 23UA209180002269U0 (23.01.2023), 23UA209180002545U7 (24.01.2023), 23UA209180000879U1 (11.01.2023), 23UA209180007322U4 (02.03.2023). За висновками акту контролюючий орган вказав на «непідтвердження» преференційного походження товарів за сертифікатами EUR.1 та деклараціями інвойсів (зокрема, у зв`язку з відповідями уповноважених органів Німеччини, Словаччини та Чехії), та на підставі акта 19.06.2025 виніс податкові повідомлення - рішення № UA2090002025218 (мито: 380 388,63 грн) і № UA 2090002025217 (ПДВ: 76 077,73 грн). ТОВ "Аксіом" подало адміністративну скаргу до Державної митної служби України. Рішенням ДМС від 15.07.2025 № 1/10-06/13/4424 скаргу частково задоволено: суму податкових зобов`язань за ПДВ залишено без змін, однак штрафні санкції зменшено до 10% та зобов`язано Львівську митницю прийняти нове податкове повідомлення рішення щодо ПДВ, при цьому податкове повідомлення рішення № UA2090002025218 залишено без змін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 16.10.2025 (вх. № 82739), у якому зазначає, що для вищезазначеного товару преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація про преференційне походження у сертифікатах з перевезення товару EUR.1 та в деклараціях про походження, складених експортером «STEFAN SCHMIDT Nutzfahrzeuqhandel» в інвойсах, виявилась непідтвердженою, тому звільнення від сплати ввізного мита на підставі Регіональної конвенції застосовано неправомірно. Відтак, в ході проведення перевірки контролюючим органом встановлено неправомірність застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції « 410», під час митного оформлення товарів за митними декларація від 19.12.2022 № UA209180/2022/083757, від 01.02.2023 № 23UA209180003554U6, від 17.01.2023 № UA209180/2023/001660, від 17.01.2023 № UA209180/2023/001657, від 27.01.2023 № UA209180/2023/002988, від 03.02.2023 № UA209180/2023/003849, від 31.07.2023 № 23UA209180040869U4, від 18.08.2023 № 23UA209180045798U0, від 20.09.2023 № 23UA209180054457U9, внаслідок чого ТОВ "Аксіом" порушено вимоги статті 15 Доповнення I до Регіональної конвенції, вимог частини другої статті 46, частини першої статті 257 Митного кодексу України, підпункту "в" пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України. Просить відмовити у задоволення позову.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ТОВ "Аксіом" впродовж 2020-2023 років ввозив на митну територію України імпортні товари. Так, товариство за митними деклараціями від 05.05.2020 № UA209180/2020/022000, від 23.07.2020 № UA209180/2020/034306, від 03.08.2020 № UA209180/2020/037063, від 12.10.2020 № UA209180/2020/052956, від 28.01.2022 № UA209180/2022/2546, від 01.11.2022 № UA209180/2022/77529, від 06.12.2022 № 22UA209180082069U9, від 23.01.2023 № 23UA209180002269U0, від 24.01.2023 № 23UA209180002545U7, від 11.01.2023 № 23UA209180000879U1, від 02.03.2023 № 23UA209180007322U4 здійснило митне оформлення товарів.

Застосування пільги в частині звільнення від сплати ввізного мита за митними деклараціями від 05.05.2020 № UA209180/2020/022000, від 23.07.2020 № UA209180/2020/034306, від 03.08.2020 № UA209180/2020/037063, від 12.10.2020 № UA209180/2020/052956, від 28.01.2022 № UA209180/2022/2546, від 01.11.2022 № UA209180/2022/77529, від 06.12.2022 № 22UA209180082069U9, від 23.01.2023 № 23UA209180002269U0, від 24.01.2023 № 23UA209180002545U7, від 11.01.2023 № 23UA209180000879U1, від 02.03.2023 № 23UA209180007322U4 товариством здійснене на підставі наданих під час митного оформлення товарів преференційних документів, а саме: сертифікатів з перевезення EUR. І від 18.11.2023 № А757538, від 20.01.2023 № А757579, від 28.11.2022 № А758019, від 13.01.2022 № А740982, від 24.10.2022 № А760911, від 25.11.2022 № А759382, від 28.02.2023 № Ту0600110, декларації про походження, складені експортером «STEFAN SCHMIDT Nutzfahrzeughandel» на інвойсах від 03.03.2020 № 111/20, від 17.07.2020 № 132/20, від 27.07.2020 № 134/20, від 23.09.2020 № 144/20, які зазначені у графі 44 митних декларацій, під кодом « 0954» - «сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1» та під кодом « 7016» - «декларація-інвойс, складена експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 Євро».

Країна походження товару «EU» (Європейський союз) у графі 34 митних декларацій була заявлена декларантом на підставі відомостей, наявних у даних сертифікатах з перевезення EUR. 1 та деклараціях-інвойсах, складених експортером якщо фактурна вартість партії товару не перевищує 6000 Євро, наданих експортерами Федеративної Республіки Німеччини, Словацької Республіки та Чеської Республіки.

Державна митна служба України направила на перевірку до уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччини декларації про походження, складені експортером «STEFAN SCHMIDT Nutzfahrzeughandel» на інвойсах від 03.03.2020 № 111/20, від 17.07.2020 № 132/20, від 27.07.2020 № 134/20, від 23.09.2020 № 144/20, до уповноваженого органу Словацької Республіки сертифікати з перевезення EUR.1 від 18.11.2023 № А757538, від 20.01.2023 № А757579, від 28.11.2022 № А758019, від 13.01.2022 № А740982, від 24.10.2022 № А760911, від 25.11.2022 № А759382, до уповноваженого органу Чеської Республіки сертифікат з перевезення EUR.1 від 28.02.2023 № Ту0600110.

Уповноважений орган Федеративної Республіки Німеччини листом від 05.04.2022 № б/н, не підтвердив преференційне походження товарів, зазначених у деклараціях-інвойсах від 03.03.2020 № 111/20, від 17.07.2020 № 132/20, від 27.07.2020 № 134/20, від 23.09.2020 № 144/20, зазначивши наступне «перевірка показала, що повторно вкладені пільгові посвідчення є справжніми. Однак перелічені в них товари не є товарами походження відповідно до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною, яка застосовує Регіональну конвенцію про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Статус походження товарів не вдалося підтвердити».

Уповноважений орган Словацької Республіки листом від 06.11.2023 №540812/2023-2000102/38 не підтвердив преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення товарів EUR.1 від 18.11.2023 № А757538, від 20.01.2023 № А757579, від 28.11.2022 № А758019, зазначивши наступне: «Наші дослідження показали, що сертифікати EUR.1 видані та схвалені Митним управлінням Михайлівки. Результати субперевірки напівпричепів до тягачів, поставлених від інших країн-членів ЄС показали, що напівпричепи до тягачів були невірно вказані як товари походженням з ЄС. Напівпричепи до тягачів не відповідають вимогам щодо походження Додатку 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між ЄС та його державами-членами, з однієї сторони, та Україною, з іншої сторони».

Уповноважений орган Словацької Республіки листом від 25.07.2024 № 373236/2024- 2000102/115не підтвердив преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення товарів EUR.1 від 13.01.2022 № А740982, від 24.10.2022 № А760911, від 25.11.2022 № А759382, зазначивши наступне «Сертифікати на перевезення EUR.1 № А740982, № А760911, № А759382 є вірними, вони видані та схвалені Митним управлінням Михайлівки на підставі супутніх документів (декларації постачальника), виданих постачальником інших раїн- членів ЄС. Результати субперевірки показали, що застосовані напівпричепи були невірно вказані як товари походженням з ЄС, таким чином, ці напівпричепи не відповідають вимогам щодо походження Додатку 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між ЄС та його державами-членами, з однієї сторони, та Україною, з іншої сторони (надалі іменується як «протокол»). Застосовані напівпричепи не підпадають під преференційний режим відповідно до вказаного протоколу.» та надав копії вказаних сертифікатів з внесеними уповноваженим органом Словацької Республіки відповідних відміток в графу 14 сертифікатів «Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності».

Уповноважений орган Чеської Республіки листом від 11.01.2023 № 2045-2/2023- 900000-212/JS, не підтвердив преференційне походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 28.02.2023 № Ту0600110, зазначивши наступне «Експортер не зміг надати достатніх підтверджуючих документів щодо преференційного походження товару, тому вантажівка, яка використовувалася для перевезення DAF XF 510 FT з VIN- кодом НОМЕР_1 (рік випуску 2016), зазначена в сертифікаті на перевезення EUR.1 та рахунку-фактурі, повинна розглядатися як така, що має невизначене походження, а підтвердження походження-як таке, що не є дійсним для застосування преференційного режиму.» та надав копію вказаного сертифіката з внесеною уповноваженим органом Чеської Республіки відповідної відмітки в графу 14 сертифіката «Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності».

У подальшому, на підставі наказу від 23.04.2025 № 146 Львівська митниця провела документальну невиїзну перевірку ТОВ «Аксіом» (ЄДРПОУ 31490065) дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування та своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів при переміщенні через митний кордон України товарів за митними деклараціями від 05.05.2020 № UA209180/2020/022000, від 23.07.2020 № UA209180/2020/034306, від 03.08.2020 № UA209180/2020/037063, від 12.10.2020 № UA209180/2020/052956, від 28.01.2022 № UA209180/2022/2546, від 01.11.2022 № UA209180/2022/77529, від 06.12.2022 № 22UA209180082069U9, від 23.01.2023 № 23UA209180002269U0, від 24.01.2023 № 23UA209180002545U7, від 11.01.2023 № 23UA209180000879U1, від 02.03.2023 № 23UA209180007322U4.

За результатами перевірки складений акт від 27.05.2025 № 78/25/7.4-19/31490065. Перевіркою встановлені порушення:

- статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, частини 2 статті 46, частини 1 статті 257 Митного кодексу України, в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на загальну суму 380 388,63 грн;

- підпункту "в" пункту185.1 статті 185, пункту187.8 статті 187, пункту190.1 статті 190 Податкового кодексу України в результаті чого занижене податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на загальну суму 76 077,73 гривень.

Як слідує із Акту перевірки, підставою для донарахування митних платежів, слугувала інформація з офіційно отриманих відповідей від уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччини щодо непідтвердження преференційного походження товарів у деклараціях-інвойс від 03.03.2020 № 111/20, від 17.07.2020 № 13 2/20, від 27.07.2020 № 134/20, від 23.09.2020 № 144/20, від уповноваженого органу Словацької Республіки щодо непідтвердження преференційного походження товарів у сертифікатах з перевезення EUR.1 від 18.11.2023 № А757538, від 20.01.2023 № А757579, від 28.11.2022 № А758019, від 13.01.2022 № А740982, від 24.10.2022 № А760911, від 25.11.2022 № А759382, від уповноваженого органу Чеської Республіки щодо непідтвердження преференційного походження товару у сертифікаті з перевезення EUR.1 від 28.02.2023 № Ту0600110 10, вказаних у пункті 2.6 частини II Акта перевірки, та викладених у акті перевірки обставин, відповідно до частини чотирнадцятої статті 354 Митного кодексу України, групою з проведення перевірки встановлено неправомірність застосування зменшених ставок ввізного мита та преференції « 410», під час митного оформлення товарів за митними деклараціями, зазначеними в частині І Акта перевірки та Додатку № 1 до акта перевірки, який є його невід`ємною частиною, внаслідок чого ТОВ «АКСІОМ» порушено вимоги статті 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, статті 46, частини першої статті 257 Митного кодексу України, підпункту в) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу.

На підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.06.2025 № UA2090002025218, яким збільшено суму грошового зобов`язання мита на товари, що ввозяться на територію України в розмірі 380 388,63 грн.

Не погодившись із винесеним податковим повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив його до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі МК України) та іншими законами України.

Частиною 1 ст. 1 МК України передбачено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (ч. 2 ст.1 МК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 36 МК України положення цього Кодексу встановлюють непреференційні правила щодо визначення країни походження товарів, що переміщуються через митний кордон України, з метою застосування:1) ставок мита, правил щодо його справляння до товарів, яким надається режим найбільшого сприяння, крім тарифних пільг (преференцій), встановлених міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 2) заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; 3) інших заходів відповідно до вимог Світової організації торгівлі, пов`язаних із визначенням країни походження товару.

Згідно з ч. 2 ст. 36 МК України країною походження товару вважається країна, в якій: 1) товар був повністю отриманий; 2) товар був підданий останнім економічно обґрунтованим виробничим та технологічним операціям з переробки, що призвели до виробництва нового товару або є важливою стадією виробництва, за умови виконання в цій країні критеріїв достатньої переробки, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару (ч. 1 ст. 41 МК України).

Згідно із ч. 2 ст. 36 МК України країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації, крім випадків, якщо обов`язкове подання оригіналу такого документа для цілей визначення країни походження товару передбачено законами України або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 МК України у разі переміщення товару через митний кордон України країна походження товару обов`язково заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення в митній декларації назви країни походження товару та відомостей про сертифікат про походження товару: 1) на товари, до яких залежно від їх країни походження застосовуються кількісні обмеження (квоти) або заходи, вжиті органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності в межах повноважень, визначених законами України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту», «;Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту», «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», «Про зовнішньоекономічну діяльність»; 2) якщо митним органом встановлено, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України; 3) якщо для цілей визначення країни походження товару це передбачено законами України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 МК України перевірка документів, що підтверджують країну походження товару, зазначених у статті 41 цього Кодексу, здійснюється відповідно до цієї статті після завершення митного оформлення.

Згідно з ч. 2 цієї норми у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.

Товари, походження яких достовірно не встановлено, випускаються митним органом у вільний обіг на митній території України, за умови сплати ввізного мита за повними ставками Митного тарифу України (ч. 2 ст. 46 МК України).

Частиною першою ст. 257 МК України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст. 278 МК України датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання митному органу митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання митним органом у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Згідно з абзацом першим ч. 5 ст. 280 МК України ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Згідно з абзацом другим ч. 5 ст. 280 МК України до товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом.

Абзацом третім цієї норми передбачено, що до решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 351 МКУ предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.

Пунктом 2 ч. 2 цієї норми передбачено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регламентовано приписами ПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 54.1 ст. 54 ПК України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях (пп. 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК України).

Згідно з п. 54.4 ст. 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Законом України «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» від 08.11.2017 № 2187-VIII Верховна Рада України постановила приєднатися до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Регіональна конвенція).

Частиною першою ст. 15 Регіональної конвенції встановлено, що товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження: (a) сертифікат з перевезення товару EUR. 1, зразок якого наведений у Додатку III а; (b) сертифікат з перевезення товару EUR-МЕD, зразок якого наведений у Додатку III Ь; (c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься декларацією походження або декларацією походження ЕUR-МЕD), надана експортером до інвойса.

Повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати.

Статтями 31, 32 Доповнення І до Регіональної конвенції передбачено процедуру здійснення перевірки достовірності підтверджень походження товарів та правильності інформації, що в них міститься.

Відповідно до положень зазначених статей подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог Регіональної конвенції.

Таким чином, Регіональна конвенція надає уповноваженим органам право здійснювати перевірки підтверджень походження товарів після закінчення їх митного оформлення у країні імпорту як за наявності обґрунтованих сумнівів, так і вибірково.

Пунктом 2 статті 32 Доповнення І Регіональної конвенції визначено, що з метою реалізації перевірок митні органи Договірної сторони імпортера повинні повернути документ, що підтверджує походження, або його копію органам країни експорту, вказавши, за необхідності, причини запиту.

Відповідно до п. 3 ст. 32 Доповнення І Регіональної конвенції перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.

Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам Конвенції (п. 5 ст. 32 Доповнення І до Регіональної конвенції).

Крім того, Законом України «Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони» від 16 вересня 2014 року № 1678-VII, ратифіковано Угоду про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі - Угода).

Статтею 33 Протоколу І Угоди врегульовано питання щодо перевірки підтверджень походження товару. Митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути повідомлені про її результати якомога раніше. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запиту, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

У ході розгляду цієї справи суд встановив, що позивач придбавав товар в експортера «STEFAN SCHMIDT Nutzfahrzeughandel» Seydlitzstrasse 1723564 Lubeck.

При митному оформленні вказаного товару, позивач при поданні контролюючому органу митних декларацій у графі 36 «Преференція» вказав цифровий код « 410000000» та застосував преференційну ставку ввізного мита. Відтак, ввізне мито нараховане і сплачене за преференційними ставками від митної вартості в рамках дії норм ст. 15 Доповнення 1 до Регіональної конвенції, що сторонами не заперечується.

У подальшому Державна митна служба України направила на перевірку до уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччина, Словацької Республіки, Чеської Республіки сертифікати з перевезення з перевезення EUR.1 від 18.11.2023 № А757538, від 20.01.2023 № А757579, від 28.11.2022 № А758019, від 13.01.2022 № А740982, від 24.10.2022 № А760911, від 25.11.2022 № А759382, від 28.02.2023 № Ту0600110.

Уповноважений орган Федеративної Республіки Німеччини листом від 05.04.2022 № б/н, не підтвердив преференційне походження товарів, зазначених у інвойсах від 03.03.2020 № 111/20, від 17.07.2020 № 132/20, від 27.07.2020 № 134/20, від 23.09.2020 № 144/20, зазначивши наступне «перевірка показала, що повторно вкладені пільгові посвідчення є справжніми. Однак перелічені в них товари не є товарами походження відповідно до Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною, яка застосовує Регіональну конвенцію про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Статус походження товарів не вдалося підтвердити».

Уповноважений орган Словацької Республіки листом від 06.11.2023 № 540812/2023-2000102/38 не підтвердив преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення товарів EUR.1 від 18.11.2023 № А757538, від 20.01.2023 № А757579, від 28.11.2022 № А758019, зазначивши наступне: «Наші дослідження показали, що сертифікати EUR.1 видані та схвалені Митним управлінням Михайлівки. Результати субперевірки напівпричепів до тягачів, поставлених від інших країн-членів ЄС показали, що напівпричепи до тягачів були невірно вказані як товари походженням з ЄС. Напівпричепи до тягачів не відповідають вимогам щодо походження Додатку 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між ЄС та його державами-членами, з однієї сторони, та Україною, з іншої сторони».

Уповноважений орган Словацької Республіки листом від 25.07.2024 № 373236/2024-2000102/115 не підтвердив преференційне походження товарів, зазначених у сертифікатах з перевезення товарів EUR.1 від 13.01.2022 № А740982, від 24.10.2022 № А760911, від 25.11.2022 № А759382, зазначивши наступне «Сертифікати на перевезення EUR.1 № А740982, № А760911, № А759382 є вірними, вони видані та схвалені Митним управлінням Михайлівки на підставі супутніх документів (декларації постачальника), виданих постачальником інших країн- членів ЄС. Результати субперевірки показали, що застосовані напівпричепи були невірно вказані як товари походженням з ЄС, таким чином, ці напівпричепи не відповідають вимогам щодо походження Додатку 1 до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в рамках Протоколу 1 до Угоди про асоціацію між ЄС та його державами-членами, з однієї сторони, та Україною, з іншої сторони (надалі іменується як «протокол»). Застосовані напівпричепи не підпадають під преференційний режим відповідно до вказаного протоколу.»

Крім цього, уповноважений орган Словацької Республіки у графі 14 сертифікатів з перевезення товарів EUR.1 від 13.01.2022 № А740982, від 24.10.2022 № А760911, від 25.11.2022 № А759382 вніс відмітку: «Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності».

Вказана відмітка належним чином засвідчена уповноваженим органом Словацької Республіки, у зв`язку з чим товари, на які поширюються сертифікати з перевезення форми EUR.1, не підпадають під преференційний режим відповідно до Додатку І до Регіональної конвенції.

Уповноважений орган Чеської Республіки листом від 11.01.2023 № 2045-2/2023- 900000-212/JS, не підтвердив преференційне походження товару, зазначеного у сертифікаті з перевезення товару EUR.1 від 28.02.2023 № Ту0600110, зазначивши наступне «Експортер не зміг надати достатніх підтверджуючих документів щодо преференційного походження товару, тому вантажівка, яка використовувалася для перевезення DAF XF 510 FT з VIN- кодом НОМЕР_1 (рік випуску 2016), зазначена в сертифікаті на перевезення EUR.1 та рахунку-фактурі, повинна розглядатися як така, що має невизначене походження, а підтвердження походження-як таке, що не є дійсним для застосування преференційного режиму.»

Крім цього, уповноважений орган Чеської Республіки у графі 14 сертифікату з перевезення товару EUR.1 від 28.02.2023 № Ту0600110 вніс відмітку: «Не відповідає вимогам щодо достовірності й правильності».

Вказана відмітка належним чином засвідчена уповноваженим органом Чеської Республіки, у зв`язку з чим товари, на які поширюються сертифікати з перевезення форми EUR.1, не підпадають під преференційний режим відповідно до Додатку І до Регіональної конвенції.

Враховуючи викладене, за результатами перевірки документів походження уповноваженим органом Федеративної Республіки Німеччина, Словацької Республіки, Чеської Республіки не підтверджено преференційне походження товарів, оформлених за митними деклараціями від 05.05.2020 № UA209180/2020/022000, від 23.07.2020 № UA209180/2020/034306, від 03.08.2020 № UA209180/2020/037063, від 12.10.2020 № UA209180/2020/052956, від 28.01.2022 № UA209180/2022/2546, від 01.11.2022 № UA209180/2022/77529, від 06.12.2022 № 22UA209180082069U9, від 23.01.2023 № 23UA209180002269U0, від 24.01.2023 № 23UA209180002545U7, від 11.01.2023 № 23UA209180000879U1, від 02.03.2023 № 23UA209180007322U4.

Отже, сертифікати з перевезення товару EUR.1, які надні позивачем до митного органу разом із зазначеними вище митними деклараціями, з урахуванням результатів їх перевірки не можуть вважатись належною підставою для застосування ТОВ "Аксіом" преференції за кодом « 410» при митному оформленні товарів.

За висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 01.03.2021 у справі № 240/7093/19 та від 11.04.2022 у справі № 260/2805/20, митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Саме тому декларативне зазначення експортером у комерційних документах походження товарів з території Європейського Союзу не є достатнім саме по собі, а у разі проведення перевірки експортер зобов`язаний документально підтвердити заявлений статус походження товарів, у тому числі щодо походження матеріалів, використаних у їх виготовленні.

Отже, інформація про преференційне походження, зазначена в деклараціях про походження, складених експортером в інвойсах та поданих контролюючому органу, виявилась непідтвердженою.

За наведених обставин, оскільки у відповідь на запит митного органу листом уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччина, Словацької Республіки, Чеської Республіки не підтверджено преференційне походження товару, щодо якого виник спір, суд вважає, що у позивача були відсутні підстави для застосування права на преференції при його розмитненні.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 11.02.2026 у справі № 380/25552/24.

Необхідно зазначити, що позивач не навів обґрунтувань підтверджених належними доказами про те, що інформація, зазначена у відповідних листах компетентних органів Федеративної Республіки Німеччина, Словацької Республіки, Чеської Республіки щодо результатів перевірок декларацій та сертифікатів з перевезення (походження) товару форми ЕUR.1, що надавались позивачем, в тому числі для митного оформлення товарів, є недостовірною, або такою, що сформована відповідними органами з порушенням вимог законодавства.

Отже, Львівська митниця обґрунтовано прийняла оскаржене податкове повідомлення-рішення про донарахування позивачу грошових зобов`язань зі сплати ввізного мита. Оскільки під час здійснення перевірки, компетентним органом за результатом процесу перевірки сертифікатів з перевезення повідомлено митні органи України, що після проведення відповідних перевірок встановлено справжність (автентичність) сертифікатів, однак, не вдалось отримати докази преференційного походження товарів у сертифікатах з перевезення товарів, недоцільним є застосування тарифних преференцій до відповідних товарів як це передбачено Угодою між ЄС та Україною.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення діяв в межах чинного законодавства України, а отже позовні вимоги є необґрунтованими.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29). Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що відповідач довів правомірність оскарженого рішення, а тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіом" до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення та визнання протиправними дій відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 21.05.2026.

Суддя Кедик М.В.