Ухвала суду № 136706037, 21.05.2026, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

21 травня 2026 року м. ДніпроСправа № 640/14079/22

Луганський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кисельової Є.О., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про відвід судді Борзаниці С.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання противоправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява позовом ОСОБА_1 (далі позивач) до Міністерства соціальної політики України (далі відповідач), в якій просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Міністерство соціальної політики України щодо не здійснення нарахування та виплати мені щорічної одноразової грошової допомоги до 5 травня у 2022 році у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яке визначено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

-зобов`язати Міністерство соціальної політики України нарахувати та виплатити щорічну одноразову грошову допомогу до 5 травня 2022 року у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, яке визначено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", мені, інваліду війни 2 групи, ОСОБА_1 , в обсязі: 15.472,00-3.906,00 = 11.566,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2022 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

На виконання положень Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку № 399 справу передано на розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 справу прийнято до провадження.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 06.02.2025 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 позов залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі № 640/14079/22 скасовано. Справу направлено до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду

Ухвалою суду від 19.05.2026 прийнято справу до провадження.

20.05.2026 від позивача надійшла заява про відвід судді Борзаниці С.В., в обґрунтування якої зазначено, що основними підставами для відводу судді є: ігнорування вимог: статей 8, 22, 55, 64 (захист прав громадян України), 129 (порушення адміністративного судочинства при розгляді справні Конституції України - Основного Закону України; статей 56 (порушення обов`язків судді щодо своєчасного розгляду справи і вирішення судових справ відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства) Закону України, 57 (Присяга судді) Про судоустрій і статус суддів; статті 44 (порушення права позивача, учасника справи) КАС України; низький рівень впевненості в чесності судді Борзаниця С.В.; наявність обставин, на підставі яких суддя Борзаниця С.В. не може бути повністю об`єктивним та незалежним у розгляді даної справи;- зацікавленість судці Борзаниця С.В. у вирішенні спорів на користь Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України (відповідача); існування сумнівів в об`єктивності дій з боку судді Борзаниця С.В. за результатами прийнятої ухвали суду від 17.02.2025. Своїми протиправними діями в адміністративному судочинстві суддя ОСОБА_2 визиває недовіру до органів правосуддя від особисто позивача.

Ухвалою судді Луганського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 визнано заяву ОСОБА_1 про відвід судді у розгляді справи № 640/14079/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання противоправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії необґрунтованою. Передано заяву про відвід судді Луганського окружного адміністративного суду Борзаниці С.В. у справі № 640/14079/22 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву ОСОБА_1 про відвід судді Борзаниці С.В. передано для розгляду судді Кисельової Є.О.

Вирішуючи заяву про відвід судді, суд враховує таке.

Згідно з приписами частини восьмої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Частиною одинадцятою статті 40 КАС України передбачено, що питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі.

Ураховуючи наведені норми КАС України, суддя вирішив здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 про відвід судді в цій адміністративній справі в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Отже, головна мета відводу/самовідводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Відповідно до частин першої, другої статті 241 КАС України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови.

Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.

Проаналізувавши викладені в заяві позивача про відвід судді доводи, суд дійшов висновку про відсутність визначених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для відводу судді у цій справі.

За роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України у п. 10 Постанови від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Окрім того, у висновку № 3 Консультативної ради європейських суддів щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема, питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що за загальним принципом судді повинні персонально бути повністю звільненими від відповідальності стосовно претензій, що пред`являються їм у зв`язку із здійсненням ними своїх функцій.

Судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду і визначенні чи застосуванні закону, повинні вирішуватися за допомогою апеляції.

Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 (далі - Закон № 3477-IV) встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов`язковими для виконання Україною.

Згідно з статтею 17 Закону № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних (далі - Конвенція) свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини "Ветштайн проти Швейцарії").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2009 року у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства").

Отже упередженість судді є оцінною категорією, тобто заявник повинен обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді.

Відповідно до частини третьої статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що КАС України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).

Суддя зазначає, що фактично підставою для відводу судді слугувала незгода позивача з процесуальними рішенням судді щодо розгляду позовної заяви позивача, а саме, щодо ухвали суду від 17.02.2025, якою позовну заяву залишено без розгляду.

Однак, суддя звертає увагу на те, що частиною четвертою статті 36 КАС України чітко передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішеннями або окремою думкою судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Із системного аналізу підстав для відводу судді, які визначені у статті 36 КАС України, слідує, що особа, яка заявляє відвід судді, має навести конкретні обставини, які можуть викликати сумнів у неупередженості. При цьому для відведення судді за наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді, необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість судді. Водночас, такі обставини мають бути доведеними. Разом з цим, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді не може бути підставою для відводу.

При цьому суддя зауважує, що Європейський суд з прав людини диференціює чи у конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersack vs Belgium (заява №8692/79), Grieves vs UK (заява №57067/00)). Відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Le Compte, Van Leuven and De Meyere, заява №7238/75, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Веттштайн проти Швейцарії" (заява №33958/96) та у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява №33949/02).

Таким чином, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами. Так, для відводу судді заявнику необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об`єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Водночас, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Враховуючи, що заява позивача про відвід судді Борзаниці С.В. мотивована виключно незгодою позивача із процесуальним рішенням судді та не містить інших обґрунтувань щодо наявності підстав для відводу та відповідних доказів, які б могли об`єктивно вказувати на упередженість судді Борзаниці С.В. при розгляді цієї адміністративної справи, а також зважаючи на відсутність відповідних обґрунтованих доказів на підтвердження вказаного, суддя доходить висновку, що наведені ОСОБА_1 обставини та підстави для відводу судді не можуть бути достатніми для висновку про упередженість судді Борзаниці С.В. при розгляді цієї адміністративної справи.

Отже, позивачем у заяві про відвід судді не обґрунтовано факти та обставини у контексті небезсторонності чи упередженості судді Борзаниці С.В. та не надано доказів на їх підтвердження.

Враховуючи відсутність доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Борзаниці С.В. в результаті розгляду справи №640/14079/22 або наявність обставин, які викликають сумнів у його неупередженості при її розгляді, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відводу судді Борзаниці С.В.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 36, 40, 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Борзаниці С.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання противоправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не може бути оскаржена.

Суддя Є.О. Кисельова