Рішення № 136705957, 21.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року № 320/47879/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до загального стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , а саме: період роботи з 12.04.1983 по 24.05.1983, з 15.07.1985 по 23.11.1992, з 24.11.1992 по 12.03.1993, з 15.03.1993 по 17.08.1994, з 18.08.1994 по 18.08.1995 та щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за віком з дати її призначення, а саме з 26.07.2024;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати ОСОБА_1 до загального стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , а саме: період роботи з 12.04.1983 по 24.05.1983, з 15.07.1985 по 23.11.1992, з 24.11.1992 по 12.03.1993, з 15.03.1993 по 17.08.1994, з 18.08.1994 по 18.08.1995 та перерахувати і виплатити перераховану пенсію з дати її призначення, а саме з 26.07.2024.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу було призначено пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При призначенні пенсії відповідачем не було враховано весь стаж роботи позивача згідно записів його трудової книжки.

Позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив зарахувати йому спірні періоди роботи згідно записів трудової книжки, перерахувати та виплатити перераховану пенсію з дати її призначення. Однак, рішенням відповідача № 24541/03-16 від 03.10.2024 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії. На думку позивача, не зарахування періодів роботи згідно його трудової книжки для нарахування пенсії є неправомірними діями відповідача, які позбавили його належного пенсійного забезпечення, а тому він звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому представник зазначає, що розглянувши документи, додані до заяви позивача, на підтвердження страхового стажу була надана трудова книжка НОМЕР_2 , на титульному аркуші якої відсутній підпис відповідальної особи за видачу книжок. Враховуючи зазначене, прийнято рішення про відмову в допризначенні пенсії гр. ОСОБА_1 згідно заяви № 14131 від 26.09.2024.

У відповіді на відзив, представник позивача, посилаючись на практику Верховного Суду, звернув увагу на те, що відсутність на титульному аркуші трудової книжки підпису відповідальної особи за видачу книжок не є тим недоліком трудової книжки чи записів у ній, за наявності якого трудовий стаж позивача не може вважатися підтвердженим.

Позивач вказує, що відповідач, приймаючи рішення стосовно відмови позивачу у не зарахуванні до страхового стажу періодів роботи згідно трудової книжки та у перерахунку пенсії порушують права позивача, а відтак, є підстави для скасування даного рішення та зобов`язання відповідача зарахувати вищезазначені періоди роботи до загального стажу та перерахувати йому пенсію.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач з 2024 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 , позивач працював:

- з 12.04.1983 по 24.05.1983 у Будівельно-монтажному поїзді № 332 тресту «Зактрансбуд»;

- з 15.07.1985 по 23.11.1992 у «Укрмедремпроект» (пізніше - ДП «Медінжсервіс»);

- з 24.11.1992 по 12.03.1993 в Українській науково-виробничій фірмі «Геотон Л.Т.Д»;

- з 15.03.1993 по 17.08.1994 у Командитному товаристві «Інфорт»;

- 18.08.1994 по 18.08.1995 у ТОВ «Глоріс».

Як вбачається судом із розрахунку стажу, страховий стаж позивача становить 34 роки 2 місяці 20 днів. При цьому, позивачу не було зараховано до стажу вказані періоди роботи згідно його трудової книжки.

Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою від 26.09.2024 щодо перерахунку пенсії та зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи.

Рішенням Головного управління ПФУ в м. Києві від 03.10.2024 № 24541/03-16 було відмовлено позивачу в перерахунку пенсії та зміні страхового стажу, оскільки на титульному аркуші трудової книжки позивача НОМЕР_2 відсутній підпис відповідальної особи за видачу книжок.

Не погодившись із відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Частинами першою - третьою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Суд зазначає, що до набрання чинності Законом № 1058-IV від 09 липня 2003 року пенсійне забезпечення регламентувалось Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).

Види трудової діяльності, що зараховуються до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені статтею 56 Закону № 1788-XII.

Так, частиною 1 статті 56 Закону № 1788-XII встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також, зокрема будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Суд зазначає, що позивач звернувшись до суду з цією позовною заявою просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у місті Києві щодо відмови у зарахуванні позивачу до загального стажу спірні періоди роботи згідно записів трудової книжки та щодо відмови у перерахунку пенсії за віком з дати її призначення.

При цьому, як встановлено судом, за результатами розгляду заяви позивача рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві було відмовлено позивачу в перерахунку пенсії за віком, оскільки на титульній сторінці трудової книжки позивача відсутній підпис відповідальної особи за видачу книжок.

Суд з такими доводами відповідача не погоджується, з огляду на наступне.

Так, згідно з положеннями Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункти 2.2., 2.3. Інструкції).

Відповідно до пункту 2.5. Інструкції № 162 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагороди та заохочення та ін., виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де був внесений запис.

Згідно з пунктом 2.11. Інструкції № 162 після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник власним підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалась трудова книжка.

Відповідно до пункту 18 Постанови Міністрів СРСР від 06 вересня 1973 року № 656 "Про трудові книжки працівників та службовців" відповідальність за організацію робіт щодо ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, закладу, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, яка призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, закладу, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну відповідальність, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року № 162, не застосовується із прийняттям Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція № 58).

Згідно з пунктом 1.2. Інструкції № 58 трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

За приписами пунктів 2.11, 2.13. Інструкції № 58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 "Про трудові книжки працівників" встановлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що відповідно до законодавства відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Суд зазначає, що на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.

Висновки аналогічного характеру викладені в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі №548/2056/16-а, від 21.02.2018 у справі №687/975/17.

Суд зазначає, що за правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Суд звертає увагу, що наявність сумнівів у відповідача відповідно до зазначеного законодавства, може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак не можуть нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу.

Вищевказане узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №127/9055/17.

В той же час, відповідачем не подано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання інформації щодо достовірності інформації зазначеної у трудовій книжці позивача, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача.

Таким чином, відсутність підпису відповідальної особи за видачу трудової книжки не може бути обґрунтованою підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи позивача та позбавлення його права на належне пенсійне забезпечення.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до розрахунку стажу позивача, позивачу до страхового стажу враховано інші періоди роботи після 1995 року, згідно трудової книжки позивача.

Однак, з формальних підстав відповідач не зарахував до страхового стажу спірні періоди роботи позивача.

За таких обставин відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди роботи позивача до страхового стажу.

Суд наголошує, що згідно з пунктом 1 Порядку №637 трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування і позивач не може зазнавати негативних наслідків за будь-які недоліки ведення трудової книжки, допущені адміністрацією підприємства.

Суд зазначає, що звернувшись до суду з цією позовною заявою позивач просив визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у зарахуванні ОСОБА_1 до загального стажу певні періоди роботи згідно записів трудової книжки позивача та щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за віком з дати її призначення.

Водночас, як було встановлено судом, право позивача на отримання пенсійного забезпечення в належному розмірі було порушено саме рішенням Головного управління ПФУ в м. Києві від 03.10.2024 № 24541/03-16.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що обрахунок стажу позивача здійснено відповідачем без дотримання вимог законодавства та без урахування документів, поданих позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії, а тому обираючи належний та достатній спосіб захисту порушеного права позивача, суд, з урахуванням ст. 5, 9 КАС України, вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві від 03.10.2024 № 24541/03-16 про відмову позивачу в перерахунку пенсії за віком.

При цьому, як вбачається судом, трудова книжка позивача містить належні записи про прийняття на роботу та звільнення позивача у періоди роботи з 12.04.1983 по 24.05.1983, з 15.07.1985 по 23.11.1992, з 24.11.1992 по 12.03.1993, з 15.03.1993 по 17.08.1994, з 18.08.1994 по 18.08.1995, які відповідають вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.

Таким чином, вказані записи трудової книжки містять необхідні відомості про роботу, а саме відомості про дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дату переведення з посади, зазначення відомостей, на підставі чого внесено відповідні записи (номери та дати наказів), а також містяться відповідні печатки. Крім того суд зазначає, що записи у трудовій книжці позивача є вчиненими у хронологічному порядку та правильній логічній послідовності.

Достовірність вищенаведених записів сумнівів не викликають.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що відсутність підпису відповідальної особи підприємства, на якому працював позивач, на титульній сторінці трудової книжки, при одночасній наявності дотримання послідовності її записів про трудову діяльність позивача, не може бути підставою для відмови в зарахуванні до його трудового стажу спірних періодів роботи, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у вищевказані періоди, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.

Суд наголошує, що досліджені судом записи у трудовій книжці позивача свідчать про послідовність хронології подій періодів роботи позивача.

Суд вказує, що неналежне заповнення роботодавцем трудової книжки не може бути підставою для позбавлення позивача права зарахування до страхового стажу періодів роботи, зазначених у цій трудовій книжці.

Як зазначалось судом вище, відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для не врахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Таким чином, оскільки судом встановлено протиправність незарахування спірних періодів до страхового стажу позивача, а тому періоди роботи з роботи з 12.04.1983 по 24.05.1983, з 15.07.1985 по 23.11.1992, з 24.11.1992 по 12.03.1993, з 15.03.1993 по 17.08.1994, з 18.08.1994 по 18.08.1995 мають бути зараховані до страхового стажу позивача.

При цьому, суд зазначає, оскільки право позивача на отримання пенсії в належному розмірі було порушено при призначенні позивачу пенсії з 26.07.2024, а тому вимоги про перерахунок та виплату пенсії підлягають задоволенню саме з цієї дати.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. сплаченого позивачем при зверненні до суду, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 03.10.2024 № 24541/03-16 про відмову в перерахунку пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) зарахувати ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до страхового стажу періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , а саме з 12.04.1983 по 24.05.1983, з 15.07.1985 по 23.11.1992, з 24.11.1992 по 12.03.1993, з 15.03.1993 по 17.08.1994, з 18.08.1994 по 18.08.1995 та провести перерахунок та виплату пенсії з дати її призначення, а саме з 26.07.2024.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) суму судового збору в розмірі 1211,20 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.