Ухвала суду № 136705881, 21.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

21 травня 2026 року 320/44049/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ФОП ОСОБА_2 про визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Департаменту територіального контролю м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) , Комунального підприємства "Київблагоустрій" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ФОП ОСОБА_2 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Відповідачів в частині демонтажу Нежитлової будівлі (магазин) літ. А, загальною площею 52,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці: 8000000000:75:061:0024, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 1338332980000;

- усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження Нежитловою будівлею (магазин) літ. А, загальною площею 52,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці: 8000000000:75:061:0024, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 1338332980000 шляхом заборони Відповідачам вчиняти дії направлені на порушення права ОСОБА_1 користування та розпорядження Нежитловою будівлею (магазин) літ. А, загальною площею 52,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці: 8000000000:75:061:0024, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 1338332980000;

- стягнути солідарно з Відповідачів матеріальну шкоду, а саме: розмір матеріальної шкоди завданої внаслідок демонтажу 22.07.25 нежитлової будівлі (магазин) літ. А, загальною площею 52,2 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці: 8000000000:75:061:0024, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 1338332980000; упущену вигоду - неотримання прибутку за Договором оренди Нежитлової будівлі (магазин) літ. А укладеного 19.06.2025 між Позивачем та Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог: ФОП ОСОБА_2 в розмірі 480 000 грн; вартість майна, яке перебувало в Нежитловій будівлі на момент проведення демонтажу, що передано Орендарю разом з Нежитловою будівлею (магазином) літ. А загальною площею 52,2 кв.м. за актом прийому передачі від 19.06.25, в розмірі 110 000 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення адміністративного позову шляхом:

заборони Відповідачам Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (ЄДРПОУ: 34926981) та Комунальному підприємству «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (ЄДРПОУ: 26199708), а також будь- яким особам, що діють за їх дорученням або в їх інтересах, вчиняти будь-які дії з розміщення, встановлення, монтажу, легалізації або введення в експлуатацію малих архітектурних форм, тимчасових споруд або будь-яких інших об`єктів на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:061:0024 (м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Доброхотова, 17б) до набрання законної сили рішенням суду у справі № 320/44049/25;

заборони будь-яким органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (їх посадовим і службовим особам) видавати дозвільні документи паспорт прив`язки тимчасової споруди, містобудівні умови та обмеження, погодження, технічні умови або будь-які інші дозвільні документи щодо розміщення малих архітектурних форм, тимчасових споруд або будь-яких інших об`єктів на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:061:0024 (м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Доброхотова, 17б) до набрання законної сили рішенням суду у справі № 320/44049/25.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що легалізація нового МАФу на земельній ділянці, щодо якої у позивача є зареєстроване право нерухомого майна, потягне виникнення прав третіх осіб і суттєво ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову. Метою забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача задля реального та ефективного виконання судового рішення.

Частиною 1 статті 154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

З огляду на викладене заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Розглянувши заяву про забезпечення адміністративного позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості заяви про забезпечення позову, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту.

Згідно Рекомендації №R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятої Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 87640690) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 в справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 92270719) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №340/5170/24.

Подібні за змістом висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.11.2018 у справі №826/8556/17 та в подальшому підтримані у постановах від 01.06.2022 у справі №580/5656/21, від 18.05.2023 у справі №500/4200/22, від 21.02.2024 у справі №420/11311/23.

У заяві про забезпечення позову представник позивача просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: заборони Відповідачам Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (ЄДРПОУ: 34926981) та Комунальному підприємству «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (ЄДРПОУ: 26199708), а також будь- яким особам, що діють за їх дорученням або в їх інтересах, вчиняти будь-які дії з розміщення, встановлення, монтажу, легалізації або введення в експлуатацію малих архітектурних форм, тимчасових споруд або будь-яких інших об`єктів на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:061:0024 (м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Доброхотова, 17б) до набрання законної сили рішенням суду у справі № 320/44049/25; заборони будь-яким органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (їх посадовим і службовим особам) видавати дозвільні документи паспорт прив`язки тимчасової споруди, містобудівні умови та обмеження, погодження, технічні умови або будь-які інші дозвільні документи щодо розміщення малих архітектурних форм, тимчасових споруд або будь-яких інших об`єктів на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:75:061:0024 (м. Київ, Святошинський район, вул. Академіка Доброхотова, 17б) до набрання законної сили рішенням суду у справі № 320/44049/25.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову представник позивача зазначив, що легалізація нового МАФу на земельній ділянці, щодо якої у позивача є зареєстроване право нерухомого майна, потягне виникнення прав третіх осіб і суттєво ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Проте, означені обґрунтування не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Суд звертає увагу заявника, що заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на його припущеннях щодо ймовірності вчинення в подальшому дій, які можуть погіршити його становище та ускладнити виконання судового рішення.

При цьому, заявником не обґрунтовано жодними доводами та не підтверджено доказами необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Суд зауважує, що самі по собі доводи заявника без надання відповідних обґрунтувань та доказів на підтвердження таких, не є достатніми для вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, розглянувши мотиви поданої заяви, з урахуванням того, що заявник не надав доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову вказаним в заяві шляхом, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.

Разом з тим, суд наголошує на тому, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність або обґрунтованість позовних вимог по суті, їх оцінка в сукупності може бути надана судом лише за наслідками розгляду справи.

Таким чином, оскільки заява про забезпечення позову не містить належного та достатнього обґрунтування з приводу необхідності забезпечення позову та не містить доказів, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, або ж вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення у зв`язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Відмовити у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

2. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Василенко Г.Ю.