Рішення № 136705865, 21.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2026 року справа №320/58360/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду м. Києва адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ЄДРПОУ: 22994521) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Національної гвардії України військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльність протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, у якому просить суд:

-Визнати протиправними дії Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ЄДРПОУ: 22994521) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 06.10.2017 по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року.

- Зобов`язати Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ЄДРПОУ: 22994521) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 06.10.2017 по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року.

- Визнати протиправними дії Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ЄДРПОУ: 22994521) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення з 29.01.2020 по 31.10.2025 року, грошової допомоги для оздоровлення за 2020 - 2025 роки, грошової допомоги при звільненні за повних 43 роки календарної служби, грошової компенсації за невикористаних 105 календарних днів (за період 2023 - 2025) щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористаних 154 календарних днів (за період 2015 - 2025) додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025.

- Зобов`язати Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ЄДРПОУ: 22994521) обчислити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове забезпечення з 29.01.2020 по 31.10.2025 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2020 - 2025 роки, грошову допомогу при звільненні за повних 43 роки календарної служби, грошову компенсацію за невикористаних 105 календарних днів (за період 2023 - 2025) щорічної основної відпустки, грошову компенсацію за невикористаних 154 календарних днів (за період 2015 - 2025) додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Вісьтак М. Я.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що у період з 06.10.2017 по 31.10.2025 проходив військову службу у Військовому інституті Київського національного університету імені Тараса Шевченка, у зв`язку з чим грошове забезпечення йому нараховувалось та виплачувалось посадовими особами зазначеного військового інституту. На підтвердження цього посилається на витяг з наказу начальника Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка від 24.10.2017 №218, відповідно до якого його зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення, а також на витяг з наказу начальника Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка від 31.10.2025 №314, згідно з яким його звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення з 31.10.2025 року. ОСОБА_1 зазначає, що відповідно до пункту 242 Указу Президента України «Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» на день виключення зі списків особового складу військової частини він мав бути повністю забезпечений усіма видами грошового, продовольчого та речового забезпечення, однак під час виключення зі списків особового складу повного розрахунку не отримав. Позивач вказує, що під час виключення зі списків особового складу неодноразово звертався до відповідача в усному порядку з проханням нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 06.10.2017 по 01.03.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, а також здійснити перерахунок та доплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.10.2025, обчисленого із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Разом із цим позивач зазначає, що отримував відмови у задоволенні таких звернень. ОСОБА_1 також посилається на лист Міністерства соціальної політики України від 03.08.2020 №220/4621, у якому зазначено, що починаючи з грудня 2015 року обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців має здійснюватися з місяця, наступного за місяцем останнього підвищення посадових окладів відповідно до рішення Уряду, та вказує, що у 2015 2018 роках таким місяцем є січень 2008 року. У зв`язку з цим позивач вважає, що при нарахуванні індексації за період з 06.10.2017 по 01.03.2018 відповідач повинен був застосовувати базовий місяць січень 2008 року, а не січень 2016 року. Позивач зазначає, що посадові оклади військовослужбовців у період з 01.01.2008 по 28.02.2018 визначались постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, а з 01.03.2018 постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Таким чином, ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом, який просить задовольнити у повному обсязі.

19.12.2025 Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка скерував до суду письмовий відзив, у якому зазначає, що наказом начальника Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка від 31.10.2025 №314 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. При цьому відповідач вказує, що індексація грошового забезпечення ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку №1078. Також відповідач не погоджується із позовними вимогами у повному обсязі та вважає їх необґрунтованими і безпідставними. Відповідач зазначає, що спір у даній справі стосується нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 06.10.2017 по 01.03.2018, а також перерахунку та виплати грошового забезпечення і пов`язаних виплат за період з 29.01.2020 по 31.10.2025, у зв`язку із чим до спірних правовідносин підлягає застосуванню стаття 233 КЗпП України щодо строків звернення до суду. Відповідач вказує, що після набрання чинності Законом №2352-ІХ з 19.07.2022 для звернення до суду у спорах щодо виплати належних працівнику сум встановлено тримісячний строк, який, на думку відповідача, позивачем пропущено. Також відповідач посилається на практику Верховного Суду та зазначає, що незнання законодавства або пасивна поведінка особи не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, а усні звернення позивача щодо нарахування індексації та проведення перерахунку не змінюють моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про можливе порушення свого права.

Процесуальні засади розгляду справи у письмовому провадженні.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.

Оскільки розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України).

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до витягу з наказу начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (по стройовій частині) від 24.10.2017 №218 встановлено, що полковника ОСОБА_1 , призначеного наказом першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 06.10.2017 №113 на посаду заступника начальника інституту з наукової роботи Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який прибув з Воєнно-наукового управління Генерального штабу Збройних Сил України, м. Київ, з 24.10.2017 зараховано до списків особового складу Військового інституту та на всі види забезпечення, а також визначено, що з 24.10.2017 він справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2008 грн на місяць. Наказом також передбачено виплату щомісячної премії у розмірі 350 % посадового окладу та надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50 % посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

Із інформації (довідки) про виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з жовтня 2016 року по березень 2018 року встановлено, що у 2017 році індексація не виплачувалась, а у 2018 році виплачено 71 грн 08 коп. індексації, загальна сума індексації за зазначений період становить 71 грн 08 коп.

Суд встановив, що за посадою заступника начальника інституту з наукової роботи Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка Попкову Борису Олексійовичу виплачувались посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за таємність, доплата за науковий ступінь, доплата за вчене звання, надбавка за особливості проходження служби, премія, індексація, грошова допомога на оздоровлення та інші виплати. Вказане підтверджується інформацією щодо виплачених сум грошового забезпечення за період з січня 2020 року по грудень 2020 року.

Із інформації щодо виплачених сум грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2021 2025 роки встановлено, що йому виплачувались посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавки, доплати, премії, індексація, грошова допомога на оздоровлення, а також у відповідні періоди матеріальна допомога, додаткова винагорода, грошова допомога при звільненні та компенсація відпустки. У документах наведено помісячні суми нарахувань, утримань та нарахування єдиного соціального внеску за відповідні періоди.

Із витягу з наказу начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 31.10.2025 №314 встановлено, що полковника ОСОБА_1 звільнено у відставку за віком відповідно до підпункту «а» пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 31.10.2025, а також направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вислуга років станом на 31.10.2025 становить 43 роки 02 місяці 26 днів у календарному обчисленні та 43 роки 07 місяців 00 днів у пільговому обчисленні. У наказі зазначено, що щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалася, за 2023 рік надавалася тривалістю 30 діб, за 2024 рік тривалістю 15 діб, за 2025 рік надавалася тривалістю 30 діб, а додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2015 2025 роки не надавалася. Також наказано виплатити грошову компенсацію за невикористаних 105 календарних днів щорічної основної відпустки за 20232025 роки у сумі 231710 грн 50 коп., компенсацію за невикористаних 154 календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій у сумі 339842 грн 07 коп., одноразову грошову допомогу при звільненні у сумі 1423364 грн 50 коп. та компенсацію вартості за неотримане речове майно у сумі 158194 грн 46 коп. У наказі також зазначено, що грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік отримано, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не отримано, а під час проходження служби постійним або службовим житлом за рахунок Міністерства оборони України не забезпечувався.

Відповідно до грошового атестату, виданого Військовим інститутом Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 31.10.2025 №1842, встановлено, що полковнику ОСОБА_1 виплачено такі види грошового забезпечення: оклад за військовим званням у розмірі 1400 грн, посадовий оклад за 55 тарифним розрядом у розмірі 9440 грн, надбавка за вислугу років у розмірі 60 %, премія у розмірі 390 %, надбавка за особливості проходження служби у розмірі 65 %, доплата за науковий ступінь у розмірі 5 % та доплата за вчене звання у розмірі 5 %. У документі зазначено, що вислуга років станом на 31.10.2025 становить 43 роки 02 місяці 26 днів, у тому числі пільгова вислуга 43 роки. Також зазначено, що допомогу на оздоровлення за 2025 рік отримано, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не отримано, одноразову грошову допомогу при звільненні виплачено у сумі 1423364 грн 50 коп., а грошове забезпечення до 31.10.2025 виплачено включно у сумі 103431 грн 23 коп. У документі міститься посилання на наказ начальника Військового інституту КНУ імені Тараса Шевченка від 31.10.2025 №314 про звільнення та виключення зі списків особового складу.

Позивач не погоджується із ненарахуванням та невиплатою індексації грошового забезпечення за період з 06.10.2017 по 01.03.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року, а також із порядком обчислення та виплати грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсацій за невикористані відпустки за період з 29.01.2020 по 31.10.2025 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Норми права, які застосував суд, мотиви їх застосування, оцінка та висновки суду.

Щодо пропущення позивачем строку звернення до суду.

Суд не погоджується з доводами Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка щодо пропуску Позивачем строку звернення до суду з огляду на таке.

Як встановлено судом, наказом начальника Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка від 31.10.2025 №314 Позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 31.10.2025 року.

Із матеріалів справи вбачається, що до суду з даним позовом Позивач звернувся 28.11.2025 року, тобто в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 233 КЗпП України для звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

Отже, доводи Відповідача про пропуск Позивачем строку звернення до суду є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Стосовно вимоги визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.10.2017 по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078). Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзаци 2, 5 пункту 4 Порядку №1078).

З 01.12.2015 положення Порядку №1078 діють зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013), і згідно з пояснювальною запискою до проєкту цієї Постанови, метою цього акта є внесення змін до умов оплати праці працівників установ, закладів, організацій окремих галузей бюджетної сфери, органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, а також забезпечення єдиного підходу до проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників.

У зв`язку із цим Постановою №1013 удосконалено механізм проведення індексації доходів громадян, у тому числі з урахуванням періодів підвищення заробітної плати працівників (зокрема, пункт 5 Порядку № 1078 викладено у новій редакції).

Так, пунктом 5 Порядку №1078 (в редакції до 15.03.2018, тобто на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Тобто, відповідно до пункту 5 Порядку №1078 в редакції, яка діяла до 15.12.2015, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.

Відповідно до вимог абзацу 3 пункту 10-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 15.12.2015) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу.

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 (в редакції до 15.03.2018) виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Отже, з вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці.

Проведення індексації у зв`язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.

Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:

- до 01.12.2015 був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати;

- після 01.12.2015 є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).

Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 19.05.2022 у справі №200/3859/21, який підлягає обов`язковому врахуванню у даній справі.

Отже, внаслідок змін, запроваджених Постановою № 1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Внаслідок цих змін Порядок № 1078 у редакції, що застосовується з 01.12.2015, не містить поняття «базовий місяць» і передбачає уніфікований механізм визначення індексації у разі підвищення заробітної плати.

Для проведення індексації з 01.12.2015 замість терміну, вжитого відповідачем листі-відповіді на звернення позивача, а саме: «базовий місяць», використовується поняття «місяць підвищення доходу», яке має інший зміст.

Місяць підвищення доходу - це місяць, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таке визначення цього поняття виходить із системного тлумачення пункту 5 Порядку № 1078 у редакції, яка була запроваджена з 01.12.2015.

Місяць підвищення доходу при зростанні заробітної плати визначається тільки в разі, якщо підвищена тарифна ставка (оклад). Тож із 01.12.2015 зростання заробітної плати за рахунок інших постійних її складових, без підвищення тарифної ставки (окладу), не призводить до визначення нового місяця підвищення доходу.

У цьому полягає одна з основних відмінностей поняття «місяць підвищення доходу» від терміну «базовий місяць», позаяк визначення останнього залежало також від факту зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової.

Водночас вилучення терміну «базовий місяць» та запровадження поняття «місяць підвищення доходу» не вплинуло на правило обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Як у «базовому місяці», так і у «місяці підвищення доходу» індекс обчислення споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення цього індексу для проведення подальшої індексації здійснюється наростаючим підсумком із наступного місяця.

Отже, з урахуванням наведених нормативних положень, розрахунок індексації грошового забезпечення військовослужбовців з 01.12.2015 не прив`язаний до місяця прийняття (переведення, виходу) на службу чи місяця зростання грошового забезпечення за рахунок будь-якої його постійної складової.

Із 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення доходу військовослужбовця та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №1294, яка була чинна до 28.02.2018), яка набрала законної сили з 01.01.2008, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил затверджено Додатком 25 до Постанови №1294.

Від січня 2008 року оклад за посадою позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі Постанови № 704, якою затверджено нову схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту згідно з додатком 6.

У зв`язку з цим, суд вважає, що збільшення заробітної плати позивача відбулося з набранням чинності Постанови КМУ №1294, саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, оскільки наступне підвищення розміру грошового забезпечення позивача за рішенням Уряду відбулось саме з 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі-Постанова №704), за результатом чого з 01.03.2018 базовим місяцем для розрахунку індексації став березень 2018 року.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21, 28.02.2024 у справі №120/11178/21-а та від 06.07.2023 у справі №560/6684/22.

Суд зауважує, що в силу норм Порядку №1078, які були чинними на момент початку проходження позивачем військової служби у відповідача, січень 2008 року був базовим місяцем для проведення індексації його грошового забезпечення.

Водночас, відповідачем не надано до суду доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 06.10.2017 по 01.03.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року. Крім того, із наданої відповідачем довідки про виплачену індексацію грошового забезпечення вбачається, що у 2017 році індексація позивачу не виплачувалась, а у 2018 році виплачено 71 грн 08 коп., що підтверджує відсутність нарахування та виплати індексації у спірному розмірі за відповідний період.

Водночас, відсутність бюджетних асигнувань не є підставою для ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення.

Так, у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21, від 09.03.2023 у справі № 160/6645/21, від 17.01.2025 у справі № 160/19515/23 Верховний Суд виснував, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування особи на грошовому забезпеченні та обмежене фінансування жодним чином не впливає на його право отримати індексацію грошового забезпечення. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Проведення відповідачем індексації грошового забезпечення позивача за період з 06.10.2017 по 01.03.2018 без застосування базового місяця січень 2008 року призвело до ненарахування та невиплати індексації у належному законом розмірі, чим порушено права позивача.

Щодо позовної вимоги зобов`язального характеру про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.10.2017 по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, з метою захисту прав позивача, суд вважає за доцільне зобов`язати Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 06.10.2017 по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з 29.01.2020 по 31.10.2025 року, грошову допомогу для оздоровлення за 2020-2025 роки, грошову допомогу при звільненні за повних 43 роки календарної служби, грошову компенсацію за невикористаних 105 календарних днів (за період 2023 - 2025) щорічної основної відпустки, грошову компенсацію за невикористаних 154 календарних днів (за період 2015 - 2025) додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, суд зазначає таке.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність дій відповідача щодо проведення розрахунку розміру грошового забезпечення без урахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про державний бюджет на відповідний рік у спірний період, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, суд виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній та політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначені та врегульовані Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до частин другої - четвертої статті 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Постанова № 704), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.

Згідно з пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України № 704 (у первинній редакції від 30.08.2017 року), ця постанова набирає чинності 01 січня 2018 року.

Пунктом 4 Постанови № 704 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також, додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Таким чином, Кабінетом Міністрів України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

21.02.2018 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі - Постанова № 103), яка набрала чинності 24.02.2018 року.

Пунктом 6 Постанови № 103 були внесені зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України, в тому числі до Постанови № 704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018 р.

Крім цьому, пунктом 6 Постанови № 103 внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, який викладено в наступній редакції:

Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

При цьому, суд зауважує, що зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 до Постанови № 704 не вносилися.

Отже, згідно із пунктом 4 Постанови № 704 (в редакції Постанови № 103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, для складання довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії за відповідною посадою, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року, тоді як згідно з примітками до вказаних додатків розрахунковою величиною визначено відсотковий показник від розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Відтак, зміни до пункту 4 Постанови №704, внесені пунктом 6 Постанови № 103, з 29.01.2020 року не підлягають застосуванню.

За таких обставин, з 29.01.2020 року відновлена юридична дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції, що передбачає визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.

Тобто, з 29.01.2020 року відновлена дія пункту 4 постанови КМУ № 704 у редакції, яка запроваджувала у якості однієї із величин алгоритму розрахунку показника окладу за посадою - мінімальний розмір заробітної плати.

Разом з тим, визнання Шостим апеляційним адміністративним судом протиправним та скасування пункту 6 Постанови № 103 не впливає на застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

01.01.2017 року набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 року № 1774-VIII, пунктом 3 розділу ІІ якого встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Суд звертає увагу, що під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою №103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили.

Оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, суд приходить до висновку, що обчислення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу не проводиться із використанням величини мінімальної заробітної плати.

Таким чином, відповідно до пункту 4 Постанови № 704, починаючи з 29.01.2020 року, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня календарного року.

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб:

- станом на 01 січня 2018 року встановлений в розмірі 1762,00 грн. (стаття 7 Закону України від 07.12.2017 р. № 2246-VIII Про Державний бюджет України на 2018 рік);

- станом на 01 січня 2020 року встановлений в розмірі 2102,00 грн. (стаття 7 Закону України від 14.11.2019 р. № 294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік);

- станом на 01 січня 2021 року встановлений в розмірі 2270,00 грн. (стаття 7 Закону України від 15.12.2020 р. № 1082-IX Про Державний бюджет України на 2021 рік);

- станом на 01 січня 2022 року встановлений в розмірі 2481,00 грн. (стаття 7 Закону України від 02.12.2021 р. № 1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік) ;

- станом на 01 січня 2023 року встановлений в розмірі 2684,00 грн. (стаття 7 Закону України від 03.11.2022 р. № 2710-ІХ Про Державний бюджет України на 2023 рік).

станом на 01 січня 2024 року встановлений у розмірі 3028,00 грн (стаття 7 Закону України від 09.11.2023 р. № 3460-ІХ «Про Державний бюджет України на 2024 рік»).

станом на 01 січня 2025 року встановлений у розмірі 3028,00 грн (стаття 7 Закону України від 19.11.2024 № 4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік»).

За таких обставин, суд зазначає, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законами № 294-IX, № 1082-IX, № 1928-IX, № 2710-IX у осіб з числа військовослужбовців виникло право на перерахунок грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

Відповідного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02.08.2022 року у справі № 440/60 та у постанові від 19.10.2022 у справі № Початок форми

400/6214/21.

З огляду на викладене, право позивача на обрахунок грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення, із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року є беззаперечним, оскільки обумовлене підвищенням прожиткового мінімуму та, відповідно, збільшенням розміру грошового забезпечення на підставі пункту 4 постанови КМУ №704.

Тому, доводи відповідача про те, що не відбулось збільшення розмірів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, а відтак про відсутність підстав для проведення перерахунку грошового забезпечення, безпідставні та не враховуються судом.

Грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги (п. 3 розділу I Наказу № 260).

Грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавку за вислугу років; підвищення посадового окладу під час проходження військової служби на території населених пунктів, яким надано статус гірських, та на острові Зміїний; надбавки за особливості проходження служби, за службу в Силах спеціальних операцій Збройних Сил, кваліфікацію, кваліфікаційну категорію, виконання функцій державного експерта з питань таємниць, роботу в умовах режимних обмежень, безперервний стаж на шифрувальній роботі, почесні та спортивні звання; доплати за науковий ступінь та за вчене звання; премію; морську винагороду, винагороди за стрибки з парашутом, за розшук, піднімання, розмінування та знешкодження вибухових предметів, тралення і знешкодження мін, за водолазні роботи та за бойове чергування; одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби; інші виплати, які здійснюються відповідно до чинного законодавства України (п. 4 розділу XVI Наказу № 260).

Командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби (п. 1 розділу I Наказу № 260).

Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби (п. 2 розділу XVI Наказу № 260).

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (п. 1 розділу XXIII Наказу № 260).

Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абз. 1 п. 6 розділу XXIII Наказу № 260).

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (п. 1 розділу XXIV Наказу № 260).

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (абз.1 п. 7 розділу XXIV Наказу № 260).

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (абз.3 п. 7 розділу XXIV Наказу № 260).

Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги (п. 9 розділу XXIV Наказу № 260).

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення (п. 5 розділу XXXI Наказу № 260)

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (п. 1 розділу XXXII Наказу № 260).

Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою (абзаци 1-2 п. 1 розділу XXXII Наказу № 260).

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку, що у спірний період відповідач здійснював нарахування грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2018 року, що не відповідало вимогам чинного законодавства.

Унаслідок такого підходу позивачу було неправомірно зменшено розмір грошового забезпечення, зокрема посадового окладу та пов`язаних із ним щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а також премії.

Відповідно в цій частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Водночас, вирішуючи питання щодо періоду, за який підлягає здійсненню перерахунок грошового забезпечення, суд виходить з такого.

Позивач просив суд зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виплатити грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 31.10.2025 року.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 встановлено, що розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб визначаються виходячи з фіксованого розміру 1762 гривні та розраховуються шляхом множення цього показника на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 та 14.

Суд враховує, що постанова Кабінету Міністрів України № 481 від 12 травня 2023 року «Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» набрала чинності 20 травня 2023 року.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 неправомірними.

Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Пунктом 2 Постанови № 481 встановлено: «Внести зміну до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції:

4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..»

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 апеляційну скаргу Кабінету Міністрів України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24 без змін.

Враховуючи, що з 20 травня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України № 481, якою змінено порядок визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями та встановлено їх обчислення виходячи з фіксованого розміру 1762 гривні, суд зазначає, що у спірний період після цієї дати правовідносини сторін регулювалися зазначеною нормою.

При цьому, незважаючи на подальше визнання пункту 2 постанови № 481 протиправним та нечинним, на час виникнення та реалізації спірних правовідносин він був чинним та підлягав застосуванню суб`єктом владних повноважень.

Отже, до вказаної дати (18.06.2025) Постанова КМУ № 481 була частиною чинного законодавства, мала презумпцію правомірності та була обов`язковою до виконання суб`єктами владних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення у періоди: з 29.01.2020 по 19.05.2023; з 18.06.2025 по 31.10.2025.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наведе, оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати.

Керуючись статтями 2, 17, 77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ЄДРПОУ: 22994521) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ЄДРПОУ: 22994521) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 06.10.2017 по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року.

Зобов`язати Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ЄДРПОУ: 22994521) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 06.10.2017 по 01.03.2018 року, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року.

Визнати протиправними дії Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ЄДРПОУ: 22994521) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошового забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023; з 18.06.2025 по 31.10.2025 року, грошової допомоги для оздоровлення, грошової допомоги при звільненні за повних 43 роки календарної служби, грошової компенсації за невикористаних 105 календарних днів, щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористаних 154 календарних днів, додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025.

Зобов`язати Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ЄДРПОУ: 22994521) обчислити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошове забезпечення з 29.01.2020 по 19.05.2023; з 18.06.2025 по 31.10.2025 року, грошову допомогу для оздоровлення, грошову допомогу при звільненні за повних 43 роки календарної служби, грошову компенсацію за невикористаних 105 календарних днів щорічної основної відпустки, грошову компенсацію за невикористаних 154 календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 та Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" станом на 01.01.2025.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Вісьтак М.Я.