Рішення № 136705624, 20.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року справа №320/32353/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергопак" до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ергопак» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 13.03.2023 № UA100380/2023/000081/2 про коригування митної вартості товарів;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.03.2023 № UA100380/2023/000244.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею для розгляду даної адміністративної справи визначено суддю Харченко С.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.11.2023р. відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на звільнення судді ОСОБА_1 з посади судді Київського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, проведено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого головуючим суддею визначено суддю Марича Є.В.

Ухвалою суду справу прийнято до провадження, вирішено здійснювати її розгляд у спрощеному провадженні без призначення судового засідання.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на протиправність рішень митного органу про корегування митної вартості товарів, адже подані до митного оформлення документи, в тому числі з метою підтвердження митної вартості, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач наголошує на тому, що декларантом було надано відповідачу повний (вичерпний) пакет документів, що визначений ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (далі МК України) для цілей здійснення митного оформлення, в тому числі для визначення митної вартості товару за першим методом (ціна договору), а відповідач не зазначив, яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, йому не вистачає. Відповідачем правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).

До суду від митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що під час здійснення митного контролю було встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача. За змістом відзиву на позовну заяву, витрати на транспортування та завантаження товару є складовою митної вартості товарів і від умов поставки залежить розмір цих складових та особа, яка їх сплачує (продавець чи покупець). Оскільки з наданих документів неможливо встановити, що завантаження здійснено на майданчика продавця, і ці витрати поніс продавець, то відсутнє документальне підтвердження вартості витрат на завантаження товару. З урахуванням цього, вартість тари та пакувального матеріалу є складовою митної вартості. Отже, документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані декларантом не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до Контракту купівлі-продажу N?221027 від 27.10.2022 р. (далі - Контракт) та інвойсу N?20230112 від 06.03.2023 р. з фірмою BIORETEX ROMANIA., Румунія, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕРГОПАК» здійснювало імпорт в Україну нетканого матеріалу на основі віскозного волокна для використання у власному виробництві, а саме для виготовлення ганчірок для прибирання (далі - Товар).

13.03.2023 р. ТОВ «ЕРГОПАК» було надіслано до Відділу митного оформлення N? 1 митного поста «Чайки» UA100380 Київської митниці (надалі - митний орган) митну декларацію N? 23UA100380603298U9, в якій було визначено митну вартість за методом визначення митної вартості товарів за ціною договору із врахування загальної вартості товару за інвойсом у розмірі 27094,01 ЄВРО, витрати на транспортування - 40 000 грн., витрати на навантаження, вивантаження та обробку - 1000 грн., страхування вантажу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п?ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Отже, на виконання вимог законодавства, для митного оформлення товару, ТОВ «ЕРГОПАК» було подано усі документи в порядку ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України (надалі - МКУ), які підтверджують митну вартість товару, а саме: - рахунок-фактура (Commercial invoice) N?20230112 від 06.03.2023 року; - пакувальний лист N?41Q від 06.03.2023 року; - рахунок проформа N?0003 від 20.01.2023 року; - автотранспортна накладна N?761758 від 07.03.2023; - декларація (сертифікат) про походження товару EUR 1 від 08.03.2023 року; - платіжне доручення N?19 від 03.02.2023 (оплата товару); - рахунок - фактура про підтвердження транспортно - експедиційних витрат N?1017-SP від 02.03.2023 року; - документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортно- експедиційні витрати від 08.03.2023 року; - зовнішньоекономічний договір N?221027 від 27.10.22 року; - договір про надання послуг митного брокера NoLPU-ER 2 від 04.04.2022 року; - договір (контракт) про перевезення N?1-17/10/19-СП від 17.10.2019 року; - договір (контракт) про перевезення N?2-02/03/23-SP від 02.03.2023 року; - заявка на перевезення вантажу N?5-02/03 від 02.03.2023 рду; - пояснювальний лист N?161 від 22.12.2022 року щодо цілі ввезення товару; - лист від 21.12.2022 р; - копія митної декларації країни відправлення N?23ROCT1900Е0035031 від 08.03.2023 року; - сертифікат якості CE05-rev від 15.02.2022.

Надання вищезазначених документів підтверджується відомостями, зазначеними в Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 100380/2023/00244 від 13.03.2023 року.

Додатково в порядку визначено ч. 8 ст.55 МК України до митного органу було подано додаткові пояснення в заяві про надання додаткових документів N?112 від 31.05.2023 р. наступними документами: -Копія Експертного висновку ТПП N? 0-114 від 27.03.2023 року. - Копія Прайс-листа компанії «BIORETEX ROMANIA SRL» No.12Q від 19.01.2023, який підтверджує складову митної вартості товару; Переклад митної декларації країни відправлення N?23ROCT1900E0035031.

Втім, митний орган додатково надані документи, які доказували заявлену до митного оформлення митну вартість товару, до уваги не прийняв.

13.03.2023р. відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації UA 100380/2023/000244 та прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів N? UA 100380/2023/000081/2.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та прийнятою за його наслідками карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно зі статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені в частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту й достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення відповідача про коригування митної вартості товарів встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за поданою ним митною декларацією.

Щодо твердження відповідача у спірному рішенні: "1) відповідно до п. 2.1. контракту купівлі-продажу від 27.10.2022р. № 221027 (далі - Контракт) покупець купує товари у продавця відповідно до заявки покупця, у якій відображається терміни поставки товару, його кількість та повне найменування. Заявки до митного оформлення не подано.»

Посилання інспектора на відсутність заявки на купівлю товарів, не можуть бути прийняті як аргумент та підстава для коригування митної вартості, оскільки даний документ не є суттєвими як у підтвердженні витрат на перевезення, так і визначенні складової митної вартості товару, що був поданий до митного оформлення, до того ж не відображає даних щодо ціни товару, тому у митного органу взагалі не було підстав посилатися на відсутність даного документу, як на підставу коригування митної вартості товару, отже в такому випадку витребування варто вважати необґрунтованим, що також узгоджується із судовою практикою. (Постанови ВС/КАС від 20 лютого 2018 року у справі N? 826/997/16, від 23 квітня 2019 року у справі N? 815/5877/17).

До того ж у ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України перелічений вичерпний перелік документів, які додатково може витребувати митний орган. В даному переліку не зазначено заявки на купівлю товару. Це означає, що витребування такого виду документу, що не зазначений у вказаному переліку є підставою для оскарження рішення про коригування митної вартості (Постанова ВС КАС від 11 червня 2020 року у справі N? 815/5990/16).

Щодо твердження у Рішенні: « 3) згідно п. 4.3. Контракту термін поставки товару підтверджується в рахунку-проформі та згідно з л. 5.1. Контракту ціна на товар встановлюється на умовах, зазначених в проформі-інвойсі, однак до митного оформлення подано проформа-інвойс від 20.01.2023, в якій ні кількість, ні асортимент поставляємого товару, ні вартість товару, не відповідає даній партії товару. Не зазначено, умови, в яких встановлено ціни за товар.".

Так, проформа-інвойс не є остаточним документом яким підтверджуе кількість поставленного товару, оскільки проформа-інвойс - це документ, у якому зазначаеться обов?язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед оговореною ціною. Перелік та кількість товарів у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись без проблем. Відмінність проформи-інвойсу від інвойсу полягає в тому, що деякі дані можуть бути не остаточними та до нього ще можуть бути внесені зміни. Наприклад, сторони можуть змінити дані щодо кількості чи моделей, типу того чи іншого товару, умов поставки. А от документ із остаточними змінами та узгодженими даними вже формуватиме комерційний інвойс. Оскільки завантажено товару було інша кількість та додатково доповнено іншим асортиментом (а саме до білого матеріалу, було також додано рожевий та жовний), ніж попередньо погоджено сторонами згідно проформи інвойсу, то існують відмінності в кількості та асортименті, зазначеними в проформі. Втім звертаємо увагу, що ціна за одиницю товару певного виду, співпадає, як в проформі так і в інвойсі.

Але основне, що п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу).

Таким чином, враховуючи, що основним документом із остаточними змінами вважається комерційний інвойс, то саме він в даному випадку є документом, який підтверджує заявлену митну вартість. Тому у митного органу взагалі не було підстав посилатися на відмінність в даних документах.

Щодо твердження в Рішенні: « 4) відповідно до п. 5.2. Контракту в загальну вартість товару, що поставляється продавцем, включається сума витрат, пов?язаних з навантаженням товару в місці відправлення, однак умовами поставки відповідно до п. 4.1. Котракту є EXW Medgidia (Румунія), а відповідно до положень Інкотермс на умовах поставки «EXW» така складова митної вартості, як «навантаження», не включається до ціни товару.».

У відповідності до статті 627 Цивільного кодексу України згідно з приписами статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що означає, що сторони мають свободу щодо: (і) безпосередньо укладення договору, (іі) вибору контрагента; (іі) визначення умов договору.

Маючи свободу щодо визначення умов договору сторони контракту N?221027 від 27.10.2022 року в п. 5,2, домовились, що, незважаючи на обраний базис поставки - EXW, у вартість товару входить вартість витрат на навантаження в місці відправлення, що не заборонено чинним законодавством України. Все ж, приймаючи до уваги умови базису поставки - ВХ, де передбачено, що в обов?язки Продавця не входить організація навантаження, це не звільняє останнього від виконання цього обов?язку згідно з домовленостями сторін, які викладені в п. 5.2. Контракту N?221027 від 27.10.2022 щодо цього, а лише означає, що таке навантаження відбувається під відповідальність Покупця.

Враховуючи домовленість сторін відповідно до п. 5.2., вказане також узгоджується з позицією ВС КАС викладеною в Постанові від Постанова від 09.02.2021 N? 826/614/16, де останнім зроблено висновок, що: «... Так, пунктом 4.4. контрактів сторонами визначено, що поставка вважається завершеною, коли товар завантажений на транспортні засоби в узгодженому місці завантаження згідно з пунктом 4.1 Контракту. Враховуючи згадані положення розділу 4 контрактів, судами вірно встановлено, що витрати щодо вартості пакування, маркування, завантаження і закріплення товару на транспортному засобі вже включенні у загальну суму контракту, вказану у лункті 2.2 відповідного контракту. Враховуючи вицевикладене, судами обгрунтовано спростовано твердження митного органу про те, що надані декларантом документи містили не всі відомості, які підтверджують числове значення митної вартості, не відповідають фактичним обставинам...».

У зв?язку із чим, посилання на цю обставину Відповідачем жодним чином не впливає на визначення числових значень вартості товару та не може використовуватись митним органом в якості підстави для відмови в пропуску товарів через кордон.

На підтвердження транспортних витрат було надано повний пакет документів наявний на момент митного оформлення, а саме - рахунок - фактура про підтвердження транспортно - експедиційних витрат N?1017-SP від 02.03.2023 року, документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортно-експедиційні витрати від 08.03.2023 року, договір (контракт) про перевезення N?1-17/10/19-СП від 17.10.2019 року, заявка на перевезення вантажу N?5-02/03 від 02.03.2023 року, договір (контракт) про перевезення N?2-02/03/23-SP від 02.03.2023 року між експедитором та перевізником. Окрім того позивачем надано акт прийому наданих послуг по перевезенню N?1017-SP від 1403.2023 р.

Щодо твердження відповідача у спірному рішенні: "5) Відповідно до п. 5.3 Контракту товар поставляється по заздалегідь узгодженим цінам, проте не зазначено, яким саме чином це відбувається та яким документом підтверджується.".

Беручи таке твердження як підставу для відмови у пропуску товарів через державний кордон митний орган фактично надає собі додаткові права щодо оцінки документів, які підтверджують договірні відносини між сторонами, які не передбачені чинним митним законодавством, та порушує вимоги МК України в частині ст. 53, адже даний документ не міститься в переліку документів, що мають подаватись декларантом до митного оформлення.

Окрім цього, Колегія суддів Верховного Суду у Постанові від 09.02.2021 N? 826/614/16 наголошує, що стала судова практика вирішення подібних правовідносин визначає прямий обов?язок митного органу, у випадках повідомлення декларанта про необхідність надати додаткові документи, обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів із суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Втім, митним органом не було наведено, що які саме розбіжності виникли у зв?язку із неподанням декларантом документу, відповідно до якого Сторони погоджують ціни на товар та які саме складові митної вартості лишились не підтвердженими.

Щодо тверджень Відповідача, що «в платіжному дорученні від 03.02.2023 Л?19 в гр. «Сума платежу» вказано суму 41131,73 EUR, що не відповідає ані 70% вартості товару, що заявляється декларантом (27094,01 BUR), ані 100% цієї вартості, так як умовами оплати відповідно до розділу 6 Контракту передбачений наступний порядок оплати товару: 70% - авансовий платіж та 30% - після надсилання електронною поштою копії транспортних документів та комерційного інвойсу, а також в гр. 70 «Деталі платежу» є посилання лише на контракт від 27.10.2022 N?221027 без зазначення реквізитів інвойсу чи проформи-інвойсу, що не дає змогу ідентифікувати зазначену оплату з даною поставкою товару.»

Щодо даного аргументу Митного органу наводилися пояснення в Заяві N?112 віл 31.05.2023 про надання додаткових документів, втім останній дані пояснення до уваги не взяв.

Вказане пояснюється тим, що оплата згідно платіжного доручення N?19 від 03.02.2023 р. включала переплату за іншими поставками (інвойсам), що не суперечить нормам законодавства.

Відповідно до п. 6.1.1 та п. 6.1.2 Контракту від 27.10.2022 N?221027 визначено порядок оплати за товар, а саме: 70% протягом S банківських днів, з дати отримання та на підставі проформи-інвойсу; 30% вартості товару сплачується після надання електронною поштою копії; транспортних документів та комерційного інвойсу. Так на підтвердження попередньої оплати у розмірі 70% від вартості товару згідно проформи інвойсу N60003 від 20.01.2023, ТОВ «Ергопак» до митного оформлення надане платіжне доручення від 03.02.2023 Л? 19. Сума платіжного доручення від 03.02.2023 N? 19, а саме 41131,73 євро перевищує суму 70 % суми проформи N?0003 від 20.01.2023 (а саме 17842,02 євро), тому що у відповідності до вказаного платіжного доручення була здійснена передплата не лише по рахунку проформі N?0003 від 20.01.2023, але і за іншими рахунками проформам, які не стосуються розмитнення товарів за митною декларацією N? 23UA100380603298U9, тому в самому платіжному дорученні і зроблено посилання на Контракт взагалому. Отже згідно платіжного доручення, яке подавалася до митного оформлення від 03.02.2023 N? 19, була здійснена попередня оплата згідно проформи рахунку 70% від вартості товару, а саме 17842,02 євро, решета оплати 30%, а саме 9251,99 євро була здійснена згідно остаточного рахунку інвойсу N?20230112 від 06.03.2023 року згідно платіжного доручення N?S5 від 21.03.2023 року (додаємо), що в загальній сумі складає вартість згідно інвойсу N?20230112 від 06.03.2023 року, яка заявлялась до митного оформлення.

Отже, наведене ще раз доводить, що ТОВ «ЕРГОПАК» вірно та належним чином надав розрахунок митної вартості, а також навів достовірні дані і підтвердив митну вартість товарів документально. Ціна товару також підтверджується експертним висновком ТПП 0-114 від 27.03.2023 року, який був наданий митному органу додатково разом із Заявою про надання додаткових документів.

Однак, у Листі-відповіді на додатково надані документи митний орган даний висновок ТПП також не взяв до уваги.

Що ж до посилання на контракт в графі 70 «Призначення платежу», то варто зазначити наступне.

Загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами (далі - уповноважений банк), порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також особливості здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку - резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденті, встановлює Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2008 року N? 216, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за N? 910/15601 (надалі - Порядок N? 216).

Пунктом 2.2 Порядку N? 216 передбачено, що платник заповнює реквізит "Призначення платежу" в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів.

Чинним законодавством не встановлено обов?язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.

Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 22 серпня 2019 року у справі N? 810/2784/18.

Щодо посилань митного органу у листі-відповіді на додатково надані документи N?7.8-2/15/13/10901 від 08.06.2023 року «...згідно копії митної декларації країни відправлення від 08.03.2023 N?23ROCT1900E0035031, статистична вартість становить 138318 румунський лей. За результатами перерахунку румунських лей у євро за курсом на дату складання копії митної декларації країни відправлення, сума товару становить 29852,50 євро, що не відповідає сумі інвойсу від 06.03.2023 N?20230112 - 27094,01 євро» звертаємо увагу, що статистична вартість - це вартість декларованих товарів, приведена за фактурною вартістю до бази цін CIF - український порт або СІР - пункт призначення на кордоні України.

У Відповідності до Порядку справляння митних платежів при ввезенні на митну територію України товарів громадянами затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2012 N? 581, фактурна вартість товару - ціна товару, що переміщується через митний кордон України, та зазначена в рахунку-фактурі (фактурі-проформі, касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів).

Отже, враховуючи, що відповідно до умов договору базисом поставки за Контрактом N?221027 від 27.10.2022 року є EXW, то статистична вартість не відображає дійсний розмір митної вартості товару та ніяким чином не може братися до уваги.

Окрім того, статистична вартість, зазначена в митній декларації країни відправлення не може братися до уваги, оскільки це вартість, приписувана товарами відповідно до правил, встановлених в країні статистичного обліку, яка зазначається для статистичних даних країни відправлення. Основну складову митної вартості товару складає ціна, зазначена в інвойсі, а також фактичні витрати, залежно від умов поставки цих товарів.

Але основне, що використання митним органом статистичної вартості товару для встановлення дійсності числових значень в митній декларації не передбачено чинним законодавством України, а відтак, не може братись до уваги при розмитненні товарів відповідно до митної декларації 01.02.2023 N? N?23UA100380601290U9 зважаючи на приписи статті 19 Конституції України.

Стосовно неврахування в листі-відповіді на додатково надані документи N?7.8- 2/15/13/10901 від 08.06.2023 року Експертного висновку N?O -114 від 27.03.2023 року Черкаської торгово-промислової палати, де експертний орган зробив висновок за результатами дослідження і підтвердив ринкову вартість товару, яка подавалась до розмитнення, звертаємо увагу на наступне.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати» Торгово-промислові палати мають право: проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; методичні та експертні документи, видані торгово- промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов?язковими для застосування на всій території України.

Таким чином, законодавець наділив торгово-промислові палати повноваженнями з проведення відповідних експертиз і встановлювати ринкову вартість товару. В межах своїх повноважень Черкаська торгово-промислова палата зробила експертний висновок N? N?O-114 від 27.03.2023 року і визначила ринкову вартість товарів, які подавались до розмитнення, і який є обов?язковим до виконання на території України.

Також, у відповідності до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов?язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний орган, відмовляючись приймати до уваги розрахунок ринкової вартості товару, фактично ставить під сумнів висновки зроблені офіційним уповноваженим органом - Черкаською торгово-промисловою палатою, чим порушує приписи чинного законодавства України, адже у митного органу відсутні повноваження щодо надання експертних висновків.

Щодо посилань Відповідача у листі-відповіді на додатково надані документи, що наданий прайс-лист може розглядатися лише в якості комерційної пропозиції.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та /або види послуг, який адресований невизначеному колу споживачів. Положеннями п.4. ч.1. ст. З Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа.

Отже, оскільки прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми та змісту прайс-листів, які можуть оформлюватись не лише виробником товару а й продавцем в довільній формі на власний розсуд. Водночас наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів, знижок) не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів. Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного суду від 11.12.19 р. (справа N?420/2315/19, реєстраційний номер в ЄРСР 86305465).

Суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Відтак, проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також те, що пов`язаність продавця та позивача вплинула на рівень митної вартості спірного товару.

Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

В постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15 Верховний Суд зауважив на тому, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч. 2 ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Судом встановлено, що відповідач у графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів лише зазначив номер та дату митної декларації, використаної ним, як джерело інформації при здійсненні коригування митної вартості спірного товару, при цьому, відповідач усупереч вищезазначеним вимогам Правил, не навів жодних пояснень щодо зроблених ним коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що свідчить про протиправний характер оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Спірне рішення про коригування митної вартості товарів не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом.

Разом з тим, у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15 Верховний Суд зауважив на тому, що сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України.

З цих підстав оскаржуване рішення про коригування митної вартості не можна визнати обґрунтованим, оскільки саме лише посилання на митні декларації із зазначенням задекларованої митної вартості та опису товару не дозволяє пересвідчитись у тому, що цей товар був подібним товару, що імпортується позивачем, як і перевірити чи характеристики оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості, могли бути порівнювані для цілей визначення митної вартості товару.

Доведення таких обставин покладено саме на митний орган, як і викладення пояснень щодо зроблених коригувань виходячи з порівняльного аналізу характеристик товарів, умов поставки, комерційних умов тощо (згідно з викладеними вище вимогами до оформлення рішення про коригування митної вартості товарів) для цілей дотримання встановлених митним законодавством вимог при здійсненні коригування заявленої митної вартості товарів.

Відтак, суд доходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів протиправно застосував шостий (резервний) метод визначення митної вартості товарів, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Таким чином, висновки відповідача щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі референтної митної декларації, зазначеної в графі 33 спірного рішення про коригування митної вартості товарів, є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним (резервним) методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань з відповідача у відповідності до вимог приписів ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ергопак" (місцезнаходження: 08150, Київська обл., Фастівський район, вул. Соборності, 36; код ЄДРПОУ 31364122) до Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови, - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) про коригування митної вартості товарів від 13.03.2023р. № UA100380/2023/000081/2.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.03.2023р. № UA100380/2023/000244.

4. Стягнути на користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судові витрати в розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.).

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.