Рішення № 136705432, 21.05.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року Справа № 280/1610/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Мар`єнко Вікторії Юріївни ( АДРЕСА_2 ), до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (пров. Феодосія Макаревського, 1-А, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

27.02.2026 засобами системи «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), в особі представника адвоката Мар`єнко Вікторії Юріївни, до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності» Міністерства охорони здоров`я України (далі відповідач, ДУ «УДНДІМСПІ» МОЗ України), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджене Державною установою «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» №ЦО-13737/1 від 30.12.2025, в частині скасування рішення о Фтизіопульмонологічної МСЕК КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи ЗОР від 04.04.2022 про встановлення ОСОБА_1 ІІ групи інвалідності безстроково.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що допущені відповідачем порушення адміністративної процедури вплинули на правомірність вирішення справи по суті, тому що спірне рішення прийнято без належного повідомлення позивача про ініційоване провадження, яке мало для нього негативні наслідки, та без дослідження медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження позивача, та проведених необхідних досліджень на базі державних установ, передбачених чинним законодавством, всі ці умови у сукупності дають підстави визнати таке рішення протиправним та скасувати його.

Ухвалою від 06.03.2026 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

04.03.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника до суду недійшла заява на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 06.03.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/1610/26. Розгляд справи призначено без виклику (повідомлення) сторін. Витребувано від ДУ «УДНДІМСПІ» МОЗ України належним чином засвідчену копію оскаржуваного рішення №ЦО-13737/1 від 30.12.2025, а також документи та матеріали, якими керувався відповідач під час прийняття такого рішення.

20.03.2026 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшла заява на виконання ухвали суду по справі №280/1610/26. В заяві зазначено, що відповідачем проведено перевірку обґрунтованості рішень МСЕК стосовно позивача на виконання постанови слідчого, чим підтверджується законність дій ДУ «УДНДІМСПІ» МОЗ України. Таким чином, підставою для ініціювання перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, щодо позивача, яке підлягало обов`язкової перевірці, була постанова слідчого по кримінальному провадженню, що відповідає чинному законодавству. Результат перевірки медико-експертної справи позивача на виконання постанови слідчого був оформлений у вигляді протоколу розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 30.12.2025 року за №ЦО-13737/1, рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 30.12.2025 року за №ЦО-13737/1. Просить суд врахувати при розгляді адміністративної справи надані документи (докази) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову.

Також до заяви відповідачем було додано: постанову слідчого від 17.03.2025 у кримінальному провадженні №42023082370000371 від 18.08.2023, копію протоколу та рішення ЦОФСО від 30.12.2025 за №ЦО-13737/1, а також інші документи, якими керувався відповідач під час прийняття рішення.

Інших заяв (клопотань, пояснень тощо) від сторін до суду не надходило.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності 04.04.2022 безстроково відповідно до довідки Фтизіопульмонологічної МСЕК КУ «Обласний центр медико соціальної експертизи ЗОР» серія 12 ААВ №630011 від 04.04.2022 «загальне захворювання».

17.03.2025 слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Юдаєвим Дмитром Олеговичем було ухвалено постанову про проведення перевірки обґрунтованості рішення, прийнятого медико-соціальної експертизи.

Пунктом 1 постанови від 17.03.2025 було ухвалено: «Залучити у кримінальному провадженні №42023082370000371 від 18.08.2023, спеціалістів Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності» Міністерства охорони здоров`я України для проведення обґрунтованості рішення, прийнятого медико-соціальною експертизою відносно наступної особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідач направив на адресу позивача лист від 09.08.2025 за №4714/03-19 в якому зазначив, що задля уникнення експертної помилки та винесення об`єктивного експертного рішення, з метою уточнення ступеня функціональних порушень та обмеження життєдіяльності Центр оцінювання запрошує позивача прибути до 19.09.2025 за адресою місцезнаходження відповідача (провулок Феодосія Макаревського, 1-а, м. Дніпро) для проведення додаткового стаціонарного обстеження.

З урахуванням результатів обстеження експертною командою Центру оцінювання буде прийнято відповідне рішення згідно з чинним законодавством.

Також позивача було повідомлено, що у разі його неявки на обстеження до клініки ДУ «УДНДІМСПІ» МОЗ України (м. Дніпро) рішення буде прийнято, виходячи з наявних у його медекспертній справі документів, згідно з нормами чинного законодавства.

Докази прибуття позивача для обстеження до клініки ДУ «УДНДІМСПІ» МОЗ України (м. Дніпро) в матеріалах справи відсутні.

30.12.2025, на виконання вищезазначеної постанови слідчого, відповідачем була проведена перевірка медико експертної справи позивача.

Результат перевірки медико експертної справи позивача був оформлений у вигляді Протоколу розгляду під час перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 30.12.2025 року за №ЦО-13737/1 та рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 30.12.2025 року за №ЦО-13737/1.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 30.12.2025 за №ЦО-13737/1 (далі рішення від 30.12.2025 за №ЦО-13737/1) була скасована ІІ група інвалідності позивача.

Відповідно до п. 9 Витягу з рішення від 30.12.2025 №ЦО-13737/1, зазначене рішення обґрунтовано наступним: «На засадах наданих медико-експертних документів ступінь функціонування порушень з боку респіраторної системи (ЛН ІІ ст.) не підтверджено функціональними методами обстеження протоколи спірометричного дослідження відсутні. Під час стаціонарного лікування в період з 22.02.2022 по 07.03.2022 р. відсутні призначення з приводу загострення бронхіальної астми (тільки антикоагулянтна та метаболічна терапія). Базисна інгаляція комбінованим препаратами призначалась в низькій дозі, що не відповідає середньому ступеню важкості перебігу бронхіальної астми, відсутній показник рівня сатурації. У зв`язку з тим, що пацієнт не прибув до клініки ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для стаціонарного обстеження, команда експертів провела заочний огляд на засадах медико-експертної документації. Таким чином, команда, експертів прийняла рішення, що даних для встановлення групи інвалідності (МСЕК встановила ІІ групу інвалідності загальне захворювання безстроково з 04.04.2022) на 30.12.2025 немає. Підстава: Постанова КМУ 1317 від 03.09.2009, постанова КМУ №1338 від 15.11.2024».

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Так, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22 жовтня 2024 року «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (надалі Рішення РНБО від 22.10.2024 року), введеним в дію Указом Президента України від 22 жовтня 2024 року №732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Підпунктом «б» пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 року вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 року Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанови від 25 жовтня 2024 р. №1207 та 08 листопада 2024 р. №1276, якими внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 р. №1317 «Питання медико-соціальної експертизи».

Наказом МОЗ України від 26.10.2024 року за №1809 «Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ» було покладено права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ (надалі ЦМСЕК, Комісія) на відповідача - Державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (код ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу.

Крім того, наказом МОЗ України від 26.10.2024 №1809 було також затверджено Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ (надалі Положення).

Пунктом 8 Положення, встановлено, що Комісія проводить перевірку, зокрема й за запитами правоохоронних органів, обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, Київською та Севастопольською центральними міськими комісіями, і в разі необхідності скасовує їх.

Втім, з 01.01.2025 року в повному обсязі набули чинності положення постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року за №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Абзацами 2 та 6 пункту 3 Постанови від 15 листопада 2024 року за №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (надалі Постанова) було встановлено, що повноваження, права і обов`язки медико соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року. Перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Відповідно до пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року за №1338, та пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 24 січня 2020 року №90), наказом МОЗ України від 03.12.2024 року за №2022 було покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи на державну установу «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).

Підпунктом 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи було встановлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи: проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Слід зазначити, що пунктом 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. №1338 (надалі Порядок), встановлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:

- на виконання постанови слідчого , прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;

- за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);

- за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Як встановлено з матеріалів справи, старшим слідчим управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Юдаєвим Дмитром Олеговичем на адресу Центр оцінювання функціонального стану особи ДУ «УДНДІМСПІ» МОЗ України, направлено постанову у кримінальному провадженні №42023082370000371 від 17.03.2025 про проведення перевірки обґрунтованості рішення, прийнятого медико-соціальною експертизою відносно особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для чого були передані матеріали кримінального провадження №42023082370000371 та акт огляду МСЕК, що підтверджується пунктом 2, 4 зазначеної постанови слідчого.

Враховуючи вимоги постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року за №1338, яка в повному обсязі набула чинності з 01.01.2025, старшим слідчим управління Головного управління Національної поліції в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції Юдаєвим Дмитром Олеговичем було надіслано на адресу Центру оцінювання функціонального стану особи ДУ «УДНДІМСПІ» МОЗ України, на який з 01.01.2025 покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи, постанову у кримінальному провадженні №42023082370000371 про проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, якою відповідача зобов`язано провести перевірку обґрунтованості рішення МСЕК щодо призначення II групи інвалідності ОСОБА_1 , що само по собі, на думку суду, не може бути порушенням меж владних повноважень та прав позивача.

Постанова слідчого є документом, що передбачений абз. 1 пункту 51 Порядку

Відповідно до частини 7 стаття 110 КПК України, постанова слідчого, дізнавача, прокурора, прийнята в межах компетенції згідно із законом, є обов`язковою для виконання фізичними та юридичними особами, прав, свобод чи інтересів яких вона стосується.

Отже, на дату прийняття оскаржуваного рішення у відповідача були законні підстави та повноваження перевірити обґрунтованість рішення МСЕК про встановлення II групи інвалідності ОСОБА_1 , за усіма наявними медичними документами.

При цьому відповідно до абз.1 та 2 пункту 52 Порядку, Центр оцінювання функціонального стану особи під час оскарження рішення експертних команд або медико-соціальних експертних комісій перевіряє обґрунтованість рішень, прийнятих під час оцінювання (медико-соціальної експертизи) та встановлення інвалідності, розглядає медичні документи та проводить оцінювання, за результатами чого приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

Оцінювання за рішенням Центру оцінювання функціонального стану особи проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі одного із закладів охорони здоров`я, де функціонує експертна команда, і куди направлено особу Центром оцінювання функціонального стану особи, але обов`язково з урахуванням екстериторіального принципу.

Таким чином, твердження позивача про проведення відповідачем перевірки без достатніх на те правових підстав, тобто за відсутності у нього належного документа, на підставі якого ініційовано проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК щодо встановлення позивачу, певної групи інвалідності, не відповідає фактичним обставинам справи та спростовується доказами, наданими відповідачем.

Суд звертає увагу, що підставою для ініціювання перевірки обґрунтованості оскаржуваного рішення ЦОФСО, яке підлягало обов`язкової перевірці була постанова слідчого у кримінальному провадженні, що відповідає чинному законодавству.

Щодо прийняття рішення про скасування II групи інвалідності позивачу Центром оцінювання функціонального стану особи ДУ «УДНДІМСПІ» МОЗ України.

Відповідач у своїй роботі керується:

- постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи»;

- наказом МОЗ України від 03.12.2024 №2022 «Про покладання прав та обов`язків Центру оцінювання функціонального стану особи»;

- наказом МОЗ України від 10.12.2024 №2067 «Деякі питання забезпечення проведення оцінювання повсякденного функціонування особи»;

- наказом МОЗ України від 05.09.2011 р. №561 «Про затвердження Інструкції про встановлення груп інвалідності»;

- постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку анатомічних дефектів, інших необоротних порушень функцій органів і систем організму, станів та захворювань, за яких відповідна група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду» від 21.01.2015 року №10.

Під час проведення, з урахуванням зазначених нормативно-правових актів, перевірки медико експертної справи позивача було встановлено: «На засадах наданих медико-експертних документів ступінь функціонування порушень з боку респіраторної системи (ЛН ІІ ст.) не підтверджено функціональними методами обстеження протоколи спірометричного дослідження відсутні. Під час стаціонарного лікування в період з 22.02.2022 по 07.03.2022 р. відсутні призначення з приводу загострення бронхіальної астми (тільки антикоагулянтна та метаболічна терапія). Базисна інгаляція комбінованим препаратами призначалась в низькій дозі, що не відповідає середньому ступеню важкості перебігу бронхіальної астми, відсутній показник рівня сатурації. У зв`язку з тим, що пацієнт не прибув до клініки ДУ «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» для стаціонарного обстеження, команда експертів провела заочний огляд на засадах медико-експертної документації. Таким чином, команда, експертів прийняла рішення, що даних для встановлення групи інвалідності (МСЕК встановила ІІ групу інвалідності загальне захворювання безстроково з 04.04.2022) на 30.12.2025 немає. Підстава: Постанова КМУ 1317 від 03.09.2009, постанова КМУ №1338 від 15.11.2024».

Щодо обґрунтованості поставленого медичного діагнозу, то у постанові від 10 лютого 2022 року у справі №160/7153/20 Верховний Суд наголосив, що перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2021 року у справі №820/5570/16 від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.

Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі №160/31586/23 та від 25 вересня 2025 року у справі №480/13255/23.

В даному випадку, обставини справи що розглядається, стосовно наявності або відсутності певного діагнозу у позивача, ревалентні вищезазначеним висновкам Верховного Суду.

Що стосується твердження представника позивача, що відповідач незаконно переглянув інвалідність позивача заочно, то слід зазначити таке.

Підпунктом 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року за №1338 (в редакції, чинній у період з 01.01.2025 по цей час), встановлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних. Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

Тобто, вказані норми чітко визначають, що участь такої особи передбачається лише у разі необхідності, якщо у експертної команди буде недостатньо тих медичних документів, що наявні в матеріалах медико експертної справи особи або, якщо у експертної команди є сумніви щодо визначення групи інвалідності.

Центру оцінювання функціонального стану особи, у відповідності до постанови слідчого, було доручено перевірити обґрунтованість експертного рішення на підставі документів, які були раніше подані позивачем на МСЕК та на підставі яких було винесено рішення щодо встановлення ІІ групи інвалідності.

При цьому суд звертає увагу, що позивачу було запропоновано до 19.09.2025 надати всі наявні у нього медичні документи.

Позивач до 19.09.2025 для обстеження до клініки ДУ «УДНДІМСПІ» МОЗ України (м. Дніпро) не прибув, додаткових документальних доказів на підтвердження свого захворювання відповідачу не надав.

В зв`язку з чим відповідач обґрунтовано провів перевірку рішення МСЕК про встановлення позивачу ІІ групу інвалідності за наявними документами.

Отже, на думку суду, спірний індивідуальний акт, а саме, рішення №ЦО-13737/1 від 30.12.2025, у контексті частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України прийняте у порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, зокрема відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою КМУ від 15 листопада 2024 року за №1338, Положення про Центр оцінювання функціонального стану особи, затвердженого наказом МОЗ України від 03.12.2024 року за №2022.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року за №1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» рішення медико-соціальних експертних комісій не мають абсолютного чи остаточного характеру, а підлягають перегляду у випадках, коли виникають обґрунтовані сумніви щодо їх законності, об`єктивності або відповідності фактичним обставинам справи. Постановою Кабінету Міністрів передбачено можливість перегляду висновків МСЕК не лише з ініціативи самої особи, але й у разі надходження відповідних запитів від державних органів, наділених контрольними або правоохоронними функціями.

Таким чином, у разі надходження постанови слідчого, уповноважений орган у сфері медико-соціальної експертизи, яким є відповідач з 01.01.2025 відповідно до наказу МОЗ України від 03.12.2024 року №2022 та частини 7 статті 110 КПК України, зобов`язаний був забезпечити перевірку законності та обґрунтованості прийнятого рішення МСЕК за усіма наявними документами у переданій відповідачу медичній справі ОСОБА_1 .

Чинним на сьогоднішній день законодавством відповідачу надається право самостійно вирішувати питання необхідності проведення повторного оцінювання особи під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК, а отже, зазначена умова (повідомлення про прибуття на медичне обстеження під час проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК) не має обов`язкового характеру.

У контексті вирішення даного спору не є юридично спроможним довід позивача про те, що оскаржуване рішення прийняте без участі ОСОБА_1 , адже в даному випадку проводилась перевірка обґрунтованості рішення, прийнятого медико соціальною експертною комісією, а не оцінювання особи на предмет наявності захворювання, яке дає право на встановлення ІІ групи інвалідності.

Додатково суд звертає увагу, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

При цьому, вирішення питань щодо визначення міри втрати здоров`я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є дискреційним повноваженням відповідних МСЕК, яке суд не може перебирати на себе, оскільки це, з поміж іншого, вимагає наявності медичної освіти та спеціальної підготовки (висновок Верховного Суду у справі №0540/7965/18-а при розв`язанні спору щодо оскарження рішення МСЕК).

Також, Висновком Верховного Суду у Постанові від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18, встановлено, що надання оцінки діагнозу особи на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад виходить за межі судового розгляду.

Тобто, питання встановлення або не встановлення особі інвалідності, тим паче зміна групи інвалідності, відноситься виключно до компетенції спеціалізованих установ в медичній сфері, які наділені відповідними повноваженнями.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом частини 4 статті 9 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною 1 статті 90 КАС України. Цей принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 КАС України).

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу правових висновків постанови Верховного Суду від 06.06.2024 у справі №400/1217/23: 1) обов`язок позивача доводити обставини, на які він посилається на обґрунтування своїх доводів, є ключовим аспектом принципу змагальності та рівності в судовому процесі; 2) позивач не може будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, допоки інша сторона не надасть доказів на її спростування (концепція негативного доказу), оскільки такий підхід нівелює саму сутність принципу змагальності; 3) обов`язок доведення обставин, на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, у рівній мірі покладається на обох сторін. Кожна сторона повинна довести факти, на які вона посилається. При цьому підставу позову повинен довести саме позивач. Позивач повинен подати докази, на яких ґрунтуються його вимоги разом з поданням позовної заяви. В разі неможливості самостійно представити такі докази, позивач повинен про це повідомити суд та зазначити причини, з яких доказ не може бути подано. Крім того, позивач вправі подати до суду клопотання про витребування доказів, із зазначенням причини неможливості самостійного їх представлення та наведенням вжитих ним для цього заходів.; 4) посилання позивача на те, що в силу вимог частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки визначений цією правовою нормою обов`язок відповідача не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Позивачем не доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

В силу положень статті 139 КАС України судові витрати (у тому числі витрати на правничу допомогу) стягуються на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень виключно у разі задоволення позовних вимог.

Ураховуючи ту обставину, що судом відмовлено у задоволенні позову, то й відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат (в тому числі і витрат на правову допомогу).

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 лютого 2023 року у справі №640/17086/20.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника адвоката Мар`єнко Вікторії Юріївни ( АДРЕСА_2 ), до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» (пров. Феодосія Макаревського, 1-А, м. Дніпро, 49005) про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «21» травня 2026 року.

Суддя Р.В. Кисіль