Ухвала суду № 136704690, 20.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

20 травня 2026 рокуСправа № 160/11863/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Маковська О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з квітня 2021 року, протиправними дії щодо визначення як працюючого пенсіонера, протиправною бездіяльність щодо не виплати надбавки як дитині війни, протиправною бездіяльність щодо не виплати компенсації втрати частини доходу та не виплати пенсії на визначений пенсіонером банківський рахунок;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перерахувати з жовтня 2021 року розмір пенсії ОСОБА_1 в порядку передбаченому Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, визначити як непрацюючого пенсіонера, з надбавкою як дитині війни, виплатити компенсацію втрати частини доходу з грудня 2011 року по лютий 2017 року, з квітня 2021 року по грудень 2025 року, з грудня 2025 року за невиплату пенсії у встановленому Законом розмірі до дати фактичної виплати боргу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали шляхом надання суду:

- доказів звернення до суду в межах строків, визначених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України або заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з зазначенням причин поважності його пропуску та доказами на їх підтвердження;

- оригіналу квитанції про сплату судового збору.

Від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, в якій заявник просить:

-звільнити від сплати судового збору або визначити 1 судовий збір;

-поновити строк звернення до суду.

Обгрунтовуючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, представник позивача зазначає, що згідно довідки з органу державної податкової служби України від 05.03.2026 про суми виплачених доходів та утриманих податків у ОСОБА_1 за період з січня 2025 року по грудень 2025 року доходу не має. Отже, 5 відсотків розміру річного доходу позивача становить 0 грн.

Розглянувши клопотання в частині звільнення від сплати судового збору, суд доходить висновку про наявність підстав для його задоволення.

Так, відповідно п.1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов, зокрема, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» також передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1цієї статті.

Позивачем до заяви долучено Відомості з державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованого доходу за 2025 рік, з якого вбачається, що у позивача відсутній дохід за 2025 рік.

Вказані обставини, на думку суду, є підставою для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.1 ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір».

Щодо клопотання про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає наступне.

Залишаючи позовну заяву без руху з підстав пропуску строку звернення, суд в ухвалі від 07.05.2026 зазначив, що позивач дізнався про порушені права з листів відповідача від 02.10.2024, 30.10.2024, а до суду звернувся 05.05.2026, тобто поза межами строку звернення.

В обгрунтування клопотання про поновлення строку, представник позивача зазначила, що (мовою оригіналу) «статті 122, 123 КАС України є завідомо неконституційними, неправовими положеннями, що не регулюють строки позовної давності та право звернення до суду. Статті 122, 123 КАС України спрямовані на обмеження доступу до правосуддя та порушення прав громадян. Як наведено вище, наведені положення в будь-якому разі не можуть бути застосовані щодо виниклих правовідносин. Застосування ст.ст. 122, 123 КАС України до виниклих правовідносин є свідомим та цинічним обманом громадян».

Також, представник позивача акцентує увагу суду на тому, що відповідно до ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, представник позивача доходить висновку, що законодавчі норми не обмежують будь-якими строками період, протягом якого проводиться перерахунок пенсій, у разі, якщо такий не проведений у встановлені строки з вини органів Пенсійного фонду України.

Інших обгрунтувань клопотання не містить.

Надаючи оцінку даним доводам позивача, суд вважає їх необгрунтованими, з огляду на наступне.

Щодо тверджень позивача про неможливість застосування до даних правовідносин положень статей 122 та 123 КАС України, суд зазначає, що у контексті спірних правовідносин слід звернути увагу на те, що строк звернення до адміністративного суду - це строк, в межах якого особа, яка має право на позов, повинна звернутися до адміністративного суду для захисту своїх прав у публічно-правових відносинах або для реалізації владних повноважень.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Дотримання строків звернення до суду з адміністративним позовом є однією з обов`язкових передумов ефективності адміністративних проваджень щодо строку розгляду адміністративних справ, оскільки захист прав, свобод та інтересів осіб безпосередньо залежить від меж їх реалізації у часі. Провадження в адміністративних судах, як спосіб захисту цих прав, базується на процесуальних принципах та забезпечується чітко регламентованими строками. Дотримання цих строків впливає на права та обов`язки учасників адміністративних правовідносин, спонукаючи їх до своєчасного здійснення наданих їм прав чи виконання покладених на них обов`язків.

Суд вважає за необхідне підкреслити, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

При цьому поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Позивач зобов`язаний довести суду, з посиланням на відповідні докази, поважність причин з яких він пропустив встановлений у законі процесуальний строк.

Частинами 1 - 2 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Отже, за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення. Водночас, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

В даному випадку, особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові її пенсійної виплати, як обрахована пенсія та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Звернення до суду за межами строків, визначених у статті 122 КАС України, є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

За наведеного нормативно-правового регулювання, Верховний Суд у постанові від 20.02.2025 (справа №520/15675/23) з-поміж іншого зауважив, що норми КАС України передбачають можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Водночас причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:

(1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;

(2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;

(3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;

(4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню цінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо (постанова Верховного Суду від 20.02.2025 (справа №520/15675/23).

Посилання позивача на те, що положення статті 122, 123 КАС України є завідомо неконституційними є абсолютно необгрунтованими, оскільки відсутнє відповідне рішення Конституційного Суду України про визнання їх неконституційними.

Суд також критично ставиться до посилань позивача на положення ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки дана норма не регулює питання строку звернення до суду. Вказаними положеннями статті 46 врегульовано питання виплати нарахованих сум пенсій за минулий час, що, в даному випадку, на стадії відкриття провадження у справі не вирішується.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що зазначені позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом слід визнати неповажними, оскільки жодних підстав, які б перешкоджали позивачу звернутися до суду з даним позовом в межах встановленого КАС України строку, не наведено та до матеріалів справи не додано.

Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.169, 256, 295 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії повернути.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська