Рішення № 136704677, 21.05.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/3355/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_2 , позивач) звернулась з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі ГУ ПФУ в Сумській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Сумській області №032950011151 від 04.03.2026 щодо відмови в призначені пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області призначити пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 25.02.2026 року.

Позов обґрунтований тим, що позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII. Однак рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 04.03.2026 №032950011151 їй відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, з підстав проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 менше трьох років, а саме - 1 рік 4 місяці та 06 днів.

Вважає, що вона має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку, оскільки факт її проживання підтверджується довідкою Маневицької селищної ради №659 від 15.08.2024, а період її проживання під час навчання за місцем реєстрації за 1987-1991 роки підтверджується актом обстеження умов проживання від 24.02.2026 та показами свідків. Зазначає, що всі канікули та практику проводила в с. Старий Чорторийськ (с. Чарторийськ) Камінь-Каширського району. Крім того, право на пільгову пенсію підтверджується також наданим посвідченням потерпілого від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. З наведених підстав просила позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до пункту 2 частини першої статті 262 КАС України.

Відповідач ГУ ПФУ в Сумській області у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подало.

Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Інших заяв чи клопотань по суті справи на адресу суду від учасників справи не надходило.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

25.02.2026 позивач звернулась до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення їй пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

За принципом екстериторіальності заява та додані до неї документи передані до ГУ ПФУ в Сумській області для вирішення питання про призначення пенсії.

Так, 04.03.2026 ГУ ПФУ в Сумській області прийнято рішення №032950011151 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, у зв`язку з тим, що станом на 01.01.1993 заявник проживала в зоні гарантованого добровільного відселення менше 3 років.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд керується і виходить з такого.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті 9 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як передбачено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлені статтею 55 Закону №796-ХІІ.

За приписами частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу. Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (пункт 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ). Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993. Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23).

Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом № 796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993 (подібні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22).

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи (далі - Постанова №106).

Підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).

Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_2 , позивач належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ.

Однак відповідно до приписів підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII. Вказане відповідає висновку Верховного Суду у постанові від 11 листопада 2024 року у справі №460/19947/23.

Верховний Суд (постанови від 19.09.2019 у справі №556/1172/17, від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22, від 02.10.2024 у справі №500/551/23, від 11.11.2024 у справі №460/19947/23) виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов`язує із фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або у зв`язку з роботою в такій місцевості. При цьому зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.

Підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно з рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 04.03.2025 є не підтвердження факту проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 три роки.

Отже, ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог частини першої статті 55 Закону №796-XII. Вагомим у цьому випадку є встановлений факт фізичного перебування особи на території радіоактивного забруднення у зв`язку з постійним проживанням або роботою на цій території.

Факт проживання особи на території зони гарантованого добровільного відселення в цілях призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку засвідчують документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування, зокрема, довідка, видана на підставі офіційно підтверджених та достовірних відомостей.

Згідно з довідкою від 15.08 2024 №659 виданою виконавчим комітетом Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області ОСОБА_1 з 24.10.1970 по 01.09.1988, з 01.07.1991 по даний час зареєстрована і постійно проживає в с. Старий Чорторийськ (с. Чарторийськ) Камінь-Каширського району Волинської області.

Село Чарторийськ Камінь-Каширського району Волинської області включено в перелік населених пунктів, що зазнало радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до довідки Національного університету водного господарства та природокористування №001-179 від 19.02.2026 вбачається, що позивач у період з 1987 по 1991 навчалася В українському інституті інженерів водного господарства.

Позивач не заперечує той факт, що вище зазначений навчальний заклад, в якому вона навчалась на денній формі навчання, розташований у місті Рівне Рівненської області, та вказаний населений пункт не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

В той же час позивач вказує на те, що за період навчання була на канікулах та проводила їх за місцем проживання в с. Чарторийськ Камінь-Каширського району.

З довідки Національного університету водного господарства та природокористування №001-179 від 19.02.2026 вбачається, що позивач перебувала на канікулах з 28.01.1988 по 06.02.1988, з 11.07.1988 по 31.08.1988, з 23.01.1989 по 04.02.1989, з 10.07.1989 по 31.08.1989, з 29.01.1990 по 10.02.1990, з 16.07.1990 по 31.08.1990, з 31.12.1990 по 12.01.1991, з 02.08.1991 по 31.08.1991 - загалом 07 місяців та 10 днів, та на практиці по бухгалтерському обліку з 14.06.1990 по 15.07.1990, з 14.01.1991 по 14.05.1991, загалом 04 місяці.

Доказів того, що позивач проходила виробничу практику у період з 14.06.1990 по 15.07.1990, з 14.01.1991 по 14.05.1991 саме за місцем реєстрації та проживання, суду не надано.

Суд не приймає до уваги посилання позивача, на акт обстеження умов її проживання від 24.02.2026, як на доказ, що всі канікули, вихідні та святкові дні вільні від навчання вона проводила в селі Чарторийськ, оскільки даний акт обстеження умов проживання в 2026 році не може підтверджувати факт проживання позивача у період з 1988 по 1991 роки.

До показів зазначених позивачем свідків суд відноситься критично, оскільки з моменту аварії на Чорнобильській АЕС минуло близько 40 років.

Крім того, свідки які приймали участь, як в обстеженні умов проживання позивача від 24.02.2026 так і підтвердженні дійсності проживання від 23.02.2026 не можуть стверджувати про конкретні дні, місяці і роки, перебування позивача за місцем своєї реєстрації, загалом 297 днів, зі спливом значного проміжку часу.

Суд зазначає, що оскільки навчання зазвичай є тривалим періодом, протягом якого особа постійно перебуває (проживає) в певному місці, такий період може бути прирівняний до постійного проживання або роботи в зоні радіаційного забруднення і враховані під час призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку лише за умови, що останні безпосередньо навчалися в забрудненій зоні і зазначене буде підтверджено відповідними документами, які однозначно вказують на місцезнаходження позивача у радіоактивній зоні протягом відповідного періоду (постанова Верховного Суду від 11.11.2024 у справі №460/19947/23).

Суд також наголошує, що законодавець пов`язує виникнення права на зниження пенсійного віку для призначення пенсії за віком із фактом саме фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв`язку із постійним (а не з періодичним) проживанням в такій місцевості з огляду на тривалий вплив радіації на організм людини. Постійне місце навчання чи роботи нерозривно пов`язане з постійним місцем проживанням особи.

Таким чином, на думку суду, за наявними у справі доказами підтверджено фактичне постійне проживання (роботу) позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 01 рік 04 місяці 06 днів, та з врахування канікул під час навчання у м. Рівне 7 місяців 10 днів, що становить менше 3 років.

Верховний Суд у постановах від 11.03.2024 у справі №500/2422/23, від 19.09.2024 у справі №460/23707/22 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01.01.1993 позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача ГУ ПФУ в Сумській області були відсутні правові та фактичні підстави для призначення позивачу пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ за заявою від 25.02.2026, оскільки за наявними доказами станом на 01.01.1993 період її фактичного постійного проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить менше 3 років, а наявність посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи не є безумовною і єдиною підставою для призначення пенсії на підставі положень статті 55 Закону №796-XII, у зв`язку із чим у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення №032950011151 від 04.03.2026 щодо відмови в призначені пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку та похідної позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, слід відмовити.

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог підстав для розподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Сумській області (40009, Сумська область, місто Суми, вулиця Степана Бандери, будинок 43, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський