Рішення № 136704361, 21.05.2026, Теплодарський міський суд Одеської області

Справа №516/368/25

Провадження №2/516/109/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 рокум.Теплодар

Теплодарський міський суд Одеської області у складі:

головуючої судді - Ширінської О.Х.,

за участю секретарів - Паньковської Т.В., Прущак С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Теплодарського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

УСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Кредит - Капітал», через представника - адвоката Усенка М.І., звернулося з вище вказаним позовом до ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що 30.01.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2880926 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Підписуючи договір, Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума виданого кредиту: 2 600 грн.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору.

Не виконуючи належним чином зобов`язання за договором, відповідач порушив умови дговору. Станом на 23.09.2025 заборгованість за кредитним договором становить 13 605 грн. 54 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 2 600 грн.; заборгованості за відсотками у розмірі 11 005 грн. 54 коп.

10.08.2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ - 10082023, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 2880926 від 30.01.2022.

На підставі викладеного, представник ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 2880926 від 30.01.2022 в сумі 13 605 грн. 54 коп., а також понесені судові витрати, які складаються з: суми сплаченого судового збору у розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.

Представник відповідача ОСОБА_3 подала до суду відзив на позов, в якому зазначила, що Відповідач не погоджується з позовними вимогами ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та вважає їх необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з наступним.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги твердженням про надання відповідачу кредитних коштів у сумі 2 600, 00 грн., посилаючись, зокрема, на довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024 року, в якій зазначено про нібито переказ грошових коштів 30.01.2022 року на платіжну картку з номером № НОМЕР_1 . Водночас, зазначена довідка не є належним та допустимим доказом у розумінні статей 76-78 ЦПК України, оскільки: не є первинним документом, не підтверджує фактичного зарахування коштів на рахунок отримувача, не підтверджує, що зазначений платіжний інструмент (картка банку) належить саме відповідачу, не містить відомостей про остаточний статус транзакції (успішно завершена, скасована, повернена тощо).

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є виключно первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

На два адвокатські запити № 22/01/26/1 та № 22/01/26/2 АТ КБ «ПриватБанк» надав офіційні письмові відповіді від 30.01.2026 року, які прямо спростовують основу позовних тверджень.

Так, у відповіді банку на адвокатський запит вих. № 22/01/26/1 від 22.01.2026 року прямо зазначено: «Платіжні картки у період з 30.01.2022 по 28.02.2022 р. ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 не мав»; «Платіжна картка НОМЕР_1 не належить ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ».

На другий адвокатський запит АТ/КБ «ПриватБанк» відповів: «Відсутня можливість надати інформацію щодо номеру телефону, на який надсилались повідомлення про підтвердження здійснення фінансових операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 у період з 30.01.2022 по 28.02.2022р., оскільки картка не належить ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 »; «Номер телефону НОМЕР_3 не перебував в анкетних та/або облікових даних ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 ».

За таких умов твердження позивача про надання кредитних коштів шляхом перерахування на платіжну картку відповідача та подальше виникнення заборгованості не підтверджені належними і допустимими доказами (статті 76-78, 81 ЦПК України) і є такими, що ґрунтуються на припущеннях, що прямо заборонено ст. 81 ЦПК України.

Разом із тим, нарахована позивачем заборгованість за процентами є явно неспівмірною із сумою основного боргу та не відповідає засадам справедливості, добросовісності й розумності, оскільки сума процентів більш ніж у чотири рази перевищує суму фактично отриманих коштів.

З урахуванням того, що заявлена позивачем вимога про стягнення 11 005, 54 грн. процентів є неспівмірною сумі кредиту (тіло кредиту) 2 600,00 грн., суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду відповідача як споживача фінансових послуг.

Крім того, вважає необґрунтованими та неспівмірними витрати на професійну правничу допомогу у розмір 8 000 грн. як із предметом спору, так і з характером та складністю справи.

Так, позовні вимоги заявлені у сумі 13 605,54 грн., з яких 2 600,00 грн - тіло кредиту, а решта нараховані проценти. Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу 8 000,00 грн. становить понад 58% ціни позову та більш ніж утричі перевищує розмір основного боргу (тіла кредиту), що саме по собі свідчить про відсутність розумної пропорції між заявленими витратами та економічним змістом спору.

Фактично позовні вимоги ґрунтуються на припущеннях, є очевидно необґрунтованими та несправедливими, а такі витрати на правничу допомогу не можуть вважатися необхідними та співмірними з огляду на зміст і реальну доказову якість заявленого позову, а тому відповідно вимоги щодо відшкодування витрат на правничу допомогу не підлягають задоволенню.

Представник відповідача просила повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник позивача участі не приймав.

Представник ОСОБА_2 подав заяву, в якій просив розглянути справу без участі представника позивача, задовольнити заявлені позовні вимоги, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник відповідача Зеніна М.О. в судовому засіданні просила відмовити у задоволені позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріал справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

30.01.2022 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2880926, відповідно до умов якого укладення цього Договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС кредитодавця, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток.

Відповідно до п. 1.2 - 1.4. Договору, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 2 600 гривень. Мета отримання кредиту - споживчі потреби. Строк кредиту 360 днів. Процентна ставка фіксована - 1, 99% в день.

Відповідно до п. 2.1 - 2.2 Договору, кредит надається товариством у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладення Договору.

Сторонами договору також узгоджено графік платежів та основні умови кредитування, що підтвердженоГрафіком платежів та Паспортом споживчого кредиту, підписаними позичальником ОСОБА_1 електронним підписом 30.01.2022.

На підтвердження перерахування кредитних коштів в матеріалах справи міститься довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024, відповідно до якої 30.01.2022 здійснено переказ на картку № НОМЕР_1 на суму 2 600 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Лінеура Україна», наданим позивачем, за Кредитним договором № 2880926 від 30.01.2022 заборгованість ОСОБА_1 станом на 25.01.2023 склала 13 605 грн. 54 коп., з яких: 2 600 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 11 005 грн. 54 коп. - заборгованість за відсотками.

10.08.2023 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ - 10082023, згідно умов якого ТОВ «ФК «Кредит - Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 2880926 від 30.01.2022 у розмірі, зазначеному в Реєстрі боржників до договору факторингу № ККЛУ - 10082023.

12.09.2025 на адресу Відповідача була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором № 2880926, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена Відповідачем без виконання.

Вищевказаний договір про надання кредиту був укладений між сторонами у формі електронного документа.

На ухвалу суду від 26.03.2026 року за клопоптанням позивача про витребування доказів, судом було отримано відповідь від Акціонерного товариства КБ «ПриватБанк», в якій вказано, що на ім`я ОСОБА_1 в Банку не було емітовано карту № НОМЕР_1 . У зв`язку із чим відсутня можливість надати запитувану інформацію, оскільки зазначена картка в банку не обслуговується за клієнтом ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд вважає, що позивачем не надано належного та допустимого доказу на підтвердження факту видачі первісним кредитором відповідачу грошових коштів в порядку виконання кредитного договору.

Довідка ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 04.03.2024, відповідно до якої 30.01.2022 здійснено переказ на картку № НОМЕР_1 на суму 2 600 грн. не є первинним документом перерахування кредитних коштів.

Крім того, як слідує з відповідей, наданих АТ КБ «ПриватБанк» на запит суду та адвокатські запити, вказаний картковий рахунок не належить відповідачу ОСОБА_1 і позичальник не отримав кредитні кошти у розмірі 2 600 грн.

Таким чином, під час укладання кредитного договору ТОВ «Лінеура Україна» не перевірила належність вказаного карткового рахунку позичальнику, що є обов`язком кредитодавця.

Наявні у матеріалах справи розрахунки заборгованості не є доказами, які можуть підтвердити реальність видачі грошових коштів особі.

Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладання договорів на умовах, які вказані позивачем у позовній заяві, а отже не є належними доказами наявності заборгованості.

Зазначені розрахунки із зазначенням конкретного розміру заборгованості є документами, що створені самим позивачем, а відтак, інформація зазначене в них, за умови відсутності первісних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на яких наполягає позивач.

У матеріалах справи відсутні будь-які виписки за картковими чи банківськими рахунками відповідача, які б могли підтвердити факт зарахування коштів на його рахунок.

Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 21 липня 2021 року у справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування є важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.

Суд наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 листопада 2023 року у справі № 462/2056/20 засадничі принципи цивільного судочинства змагальність та диспозитивність покладають на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з врахуванням досліджених обставин справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки у задоволенні позовних вимог судом відмовлено, судові витрати, понесені позивачем не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 229, 244, 258-259, 263-268, ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансової компанії «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: О.Х. Ширінська