Рішення № 136703840, 05.05.2026, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №759/22767/25

Провадження №2/521/1372/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Тополевої Ю.В.,

за участю секретаря Онуфрієнко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати та суму 3% річних у загальному розмірі 85219,95 гривень та судові витрати.

Позов обґрунтований наступними обставинами.

12.10.2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір № 30139/-07-А. В подальшому, право вимоги первісним кредитором було відступлено ПАТ «Дельта Банк», який відступив своє право вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі укладеного договору купівлі-продажу права вимоги № 1930/К від 18 вересня 2019 року. Заочним рішенням Святошинський районний суд м. Києва по справі № 759/15451/14-ц від 05.12.2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 30139/-07-A від 12.10.2007 року у розмірі 276166,08 грн. Відповідно протоколу №1706 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» від 25.07.2024 року було змінено та затверджено найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС». Представник позивача вказує, що рішення суду не виконувалось відповідачем у період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року, у зв`язку із чим, у відповідача виникла заборгованість, розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України у загальному розмірі 85219,95 гривень.

Сторони та їх представники у відкрите судове засідання не з`явились.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, заперечень щодо ухвалення заочного рішення не подавав.

ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи у його відсутність та відзив не подавав.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

У зв`язку з тим, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, та відповідачем не подано відзив у встановлений судом термін, в порядку ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень представника позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, вивчивши нормативно-правові акти, які регулюють спірні правовідносини, проаналізувавши і оцінивши докази в їх сукупності вважає, що позовні вимоги належить задовольнити з наступних підстав.

12.10.2007 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» було укладено кредитний договір № 30139/-07-А.

Право вимоги первісним кредитором було відступлено ПАТ «Дельта Банк», який відступив своє право вимоги ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на підставі укладеного договору купівлі-продажу права вимоги № 1930/К від 18.09.2019 року.

Вказані обставини також підтверджуються ухвалою Святошинського районного суду м. Києва по справі 759/15451/14-ц.

25.07.2024 року на загальних зборах учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (ЄДРПОУ 38750239) протоколом № 1706 було вирішено змінити найменування ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» на ТОВ «ВІН ФІНАНС» (ЄДРПОУ 38750239).

Судом встановлено, що заочним рішенням Святошинський районний суд м. Києва по справі № 759/15451/14-ц від 05.12.2014 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 30139/-07-A від 12.10.2007 року у розмірі 276166,08 грн.

Положення ст. 514 ЦК України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлене договором або законом.

З огляду на вищевказане, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» є правонаступником Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» у правовідносинах, що виникли на підставі кредитного договору № 30139/-07-A від 12.10.2007 року.

З моменту набрання рішенням законної сили вчинялись дії щодо примусового виконання рішення, але рішення, яке ухвалив Святошинський районний суд м. Києва не виконувалось відповідачем у період з 23.02.2019 року до 23.02.2022 року.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість, розрахована на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка становить 85219,95 грн., з яких:

- 24832,25 грн. 3% річних;

- 60387,70 грн. інфляційні втрати.

Правовідносини між сторонами виникли внаслідок невиконання зобов`язання, та регулюються Розділом І Книги V ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст.ст. 524, 533-535 і 625 ЦК України, можна дійти висновку, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Таким чином, грошовим зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У ч. 3 ст. 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

Отже, грошовим слід вважати зобов`язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов`язок боржника сплатити кошти на користь кредитора.

За змістом вказаних норм, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, положення зазначених норм права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Таким чином, оскільки рішення суду зводиться до сплати грошей, то це є грошовим зобов`язанням.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

У разі порушення зобов`язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Відповідачем не було надано до суду жодних заперечень проти позову та доказів у підтвердження цих заперечень.

Таким чином, враховуючи виниклі між сторонами правовідносини, оцінюючи докази в їх сукупності, а також приймаючи до уваги недопустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань, суд дійшов висновку, що пред`явлені позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджується, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 гривень. Таким чином, враховуючи процент задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 2422,40 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 12,13, 76-83, 263-265, 273, 274-279, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38750239, адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, Київ, 04112 інфляційні втрати та суму 3% річних у загальному розмірі 85219 (вісімдесят п`ять тисяч двісті девятнадцять) гривень 95 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС», код ЄДРПОУ 38750239, адреса місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, Київ, 04112 судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 11 травня 2026 року.

Суддя: Ю.В. Тополева