Рішення № 136703809, 17.04.2026, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/3898/25

№ 2-о/505/94/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2026 року м. Подільськ

Подільський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Ващук О.В.,

за участі секретаря судового засідання Федорцової І.С.,

заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту батьківства,

встановив:

Заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту батьківства.

В обґрунтування поданої заяви ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_2 , який є її рідним батьком. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 02 листопада 1993 року. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно. У зв`язку з чим, вона звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак у видачі свідоцтва про право на спадщину їй було відмовлено з огляду на відсутність документів, що підтверджують родині відносини між нею та померлим.

З метою підтвердження родинних зв`язків, ОСОБА_1 звернулась до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області, однак їй було відмовлено, оскільки у її свідоцтві про народження в графі батько ОСОБА_2 не зазначений.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 серпня 2024 року встановлено юридичний факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя приходився батьком ОСОБА_1 .

З вищевказаним рішенням ОСОБА_1 звернулась до Подільського відділу ДРАЦС для внесення змін до актового запису про її народження. Однак, заявниці було відмовлено, посилаючись на п. 2.13 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, згідно з яким підставою для внесення змін є рішення суду, у резолютивній частині якого прямо зазначено про внесення конкретних змін до відповідного актового запису.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 17 листопада 2025 року заяву залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків.

ОСОБА_1 22 грудня 2025 року подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 09 січня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено судовий розгляд в порядку окремого провадження. Крім того, зазначеною ухвалою було звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду заяви про встановлення факту батьківства. З метою встановлення кола заінтересованих осіб, на права та обов?язки яких може вплинути рішення у даній справі, судом також було витребувано необхідну інформацію з Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеси та з Одеського державного нотаріального архіву.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 11 березня 2026 року було зобов?язано Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) надати суду раніше витребувану інформацію та додаткові відомості стосовно ОСОБА_2 .

В судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 заяву підтримала, просила її задовольнити. Зазначила, що її мати ОСОБА_3 , проживала однією сім`єю без укладення шлюбу з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Від даних стосунків народилася заявниця. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, після смерті якого відкрилася спадщина, яку вона має намір прийняти, однак, для отримання свідоцтва про спадщину їй необхідно встановити факт батьківства.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилась, про місце і час розгляду справи, повідомлена належним чином, подала до суду заяву про розгляд справи без участі їхнього представника.

Вислухавши пояснення заявника, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст.7 Конвенції «Про права дитини», - дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.95 р. зазначено, що визначений в ЦПК перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. Суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, наприклад, факти визнання батьківства щодо дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 року; батьківства; реєстрації батьківства; факти прийняття спадщини, встановлення місця відкриття спадщини та фактів володіння будівлею на праві приватної власності.

В пункті 15 вказаної постанови Пленуму ВСУ роз`яснено, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених ст.53 Кодексу про шлюб та сім`ю України). Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини, народженої до 01.10.1968, розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад , відповідно до ч. 2 ст. 55 Кодексу про шлюб та сім`ю запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.

Як зазначено в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», яка була діючою на час дії КпШС України, згідно зі ст. 53 КпШС підставою для встановлення батьківства (факту батьківства) може бути не сам по собі факт біологічного походження дитини, а фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері й особи, яку та вважає батьком дитини, ведення ними спільного господарства до народження останньої, або спільне її виховання чи утримання, або ж докази, що достовірно підтверджують визнання особою батьківства.

Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).

Згідно із п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 р № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» і правової позиції Суду у справі № 6-20цс15 від 25.02.2015 р. При розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, народженої до 1 січня 2004 (тобто до набрання чинності Сімейного кодексу) необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім`ю.

Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 року у справі № 6-20цс15.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 «положення про встановлення батьківства, викладені у ч.3 ст.53 КпШС України, дають підстави для визнання ознаками сім`ї фактичних шлюбних відносин».

Відповідно до п.п. 6,7 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 29 грудня 1969 року «Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім`ю Української РСР» правила частини другої та третьої статті 53 Кодексу про встановлення в судовому порядку батьківства особи, з якою мати не перебувала у шлюбі, застосовуються у відношенні дітей, що народилися після введення в дію Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про шлюб та сім`ю, тобто після 1 жовтня 1968 року.

У відношенні дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 року від осіб, що не перебувають між собою в шлюбі, батьківство може бути встановлено за спільною заявою матері дитини і особи, яка визнає себе батьком дитини. В разі смерті особи, на утриманні якої перебувала дитина і яка визнавала себе батьком дитини, факт визнання нею батьківства, може бути встановлений в судовому порядку. На підставі спільної заяви батьків або рішення суду про встановлення факту визнання батьківства проводиться відповідна реєстрація в органах запису актів громадянського стану з внесенням запису про батька у свідоцтво про народження дитини.

Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у ст. 53 КпШС України, при вирішенні питання про те, якою нормою необхідно керуватися при розгляді справ цієї категорії, слід виходити з дати народження дитини.

Оскільки заявниця народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто до 1 жовтня 1968 року, то слід з`ясовувати обставини, передбачені ст. 53 КпШС.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 53 КпШС України в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

За положеннями цієї норми для встановлення батьківства в судовому порядку необхідно, щоб батьки дитини не перебували в зареєстрованому шлюбі між собою, щоб припустимий батько дитини відмовився від встановлення батьківства в добровільному порядку та щоб відбулась реєстрація народження дитини в органах РАЦС.

Встановлення батьківства в судовому порядку можливо як в порядку позовного провадження, так і в порядку окремого провадження (встановлення факту визнання батьківства та факту батьківства).

Встановлення батьківства у позовному провадженні можливо лише за життя припустимого батька дитини. У випадку, якщо він помер, та дитина народилась від незареєстрованого шлюбу, то встановлення факту визнання або факту батьківства має відбуватись в порядку окремого провадження.

Можливість встановлення факту визнання батьківства передбачена ст. 3 Закону СРСР «Про затвердження Основ СРСР та союзних республік про шлюб і сім`ю від 27 червня 1968р., який є чинним та підлягає застосуванню згідно з Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів СРСР».

Згідно з положеннями вказаної норми, якщо дитина народилась до ІНФОРМАЦІЯ_5 , та її припустимий батько помер, і батьківство не було оформлено в добровільному порядку, то можливо встановлювати в окремому провадженні факт визнання батьківства, якщо померлий визнавав себе батьком дитини. При цьому, не має значення, помер припустимий батько дитини до чи після 01.10.1968 року.

Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.

Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.

Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини.

З урахуванням положень ст. 212 ЦПК України, жоден доказ не має для суду наперед установленого значення для суду, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , (місце держаної реєстрації Виконавчий комітет Куяльницької сільської ради Котовського району Одеської області, актовий запис №3), що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданий повторно 06.07.2022 року Подільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

Відповідно до даних у свідоцтві про народження, матір`ю дитини вказана ОСОБА_3 , відомості про батька відсутні.

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про її смерть, серії НОМЕР_3 , актовий запис №283.

Як вбачається з відповіді Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 06.04.2024 року та витребуваної судом копії актового запису про народження №3 від 10.07.1956 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , складений Виконавчим комітетом Куяльницької (на час народження - Олександрівська) сільської ради Котовського району Одеської області, відомості про батька дитини у актовому записі відсутні, по батькові дитини вказано « ОСОБА_5 » за вказівкою заявниця.

Згідно копії свідоцтва про шлюб, виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Котовську Котовського міськрайонного управління юстиції Одеської області, серії НОМЕР_4 від 23 січня 2013 року, актовий запис 269, змінено прізвище заявника з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть, серії НОМЕР_5 , актовий запис №41.

В засіданні судом було оглянуто домову книгу, яка містить записи про осіб, які прописані та проживають у будинку АДРЕСА_1 , що належав матері заявниці, зі змісту якої зокрема вбачається, що ОСОБА_2 був прописаний за вказаною адресою з 09.09.1964 року по 12.12.1979 року. За цією ж адресою також проживали ОСОБА_3 та її доньки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Як пояснила в засіданні заявниця спершу її батьки та вона проживали разом за адресою Хутір-7 станція, Котовського району, Одеської області, приблизно коли їй було 6 років вони переїхали жити до будинку, який знаходився за адресою АДРЕСА_1 , після виходу на пенсію ОСОБА_2 переїхав в АДРЕСА_2 , де був зареєстрований та проживав до дня смерті. Також зазначила, що хоча і не був зареєстрований батьком ОСОБА_2 , однак визнавав її своєю донькою, разом проживали, проводили спільно відпочинок та інші сімейні заходи.

Наявна в матеріалах справи копія вітальної листівки, адресованої ОСОБА_2 , яка була надіслана 09.05.1990 році за адресою АДРЕСА_1 , підтверджує факт проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 20 серпня 2024 року встановлено юридичний факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя приходився батьком ОСОБА_1 . Зі змісту зазначеного рішення також вбачається, що за показаннями свідків ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , яка доглядала за батьком та похоронила його.

Зазначені обставини підтверджуються фотосвітлинами, що надані заявницею.

З витребуваної судом інформації, наданої Куяльницькою сільською радою Подільського району Одеської області вбачається, що згідно погосподарської книги, ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 сам за адресою с.Гидерим, Подільський район, Одеська область, інших осіб зареєстрованих не було. Відомості стосовно осіб, які вступили в управління та володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_2 відсутні.

За даними Приморської державної нотаріальної контори у м. Одеси та Одеського державного нотаріального архіву, витребуваної судом, відсутня інформація щодо заведення спадкової справи до майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Краска проти Швейцарії» від 19 квітня 1993 року визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Згідно п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах, що мають юридичне значення», передбачено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, розглянувши справу в межах заявлених вимог та наданих стороною доказів, які оцінені судом в їх сукупності, суд, за своїм внутрішнім переконанням, врахувавши ту обставину, що в заявника відсутній юридичний родинний зв`язок з батьком, а це унеможливлює в подальшому реалізацію його спадкових прав, дійшов до висновку про законність, правомірність та обґрунтованість вимог ОСОБА_1 , у зв`язку з чим її заява про встановлення факту батьківства підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 28, 76, 77, 89, 141, 263, 315-319, 354, 355 ЦПК України, суд

вирішив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт батьківства, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер в с. Гидерим, Подільського району, Одеської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_6 , яка народилась в с. Олександрівка, Подільського району (стара назва Котовського) району, Одеської області.

Внести зміни до актового запису №3 від 10 липня 1956 року про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , складеного виконавчим комітетом Куяльницької сільської ради Котовського району Одеської області, зазначивши у відомостях про батька - « ОСОБА_2 », який помер в с. Гидерим, Подільського району, Одеської області, ІНФОРМАЦІЯ_10 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга, яка подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Заінтересована особа: Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Подільському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місце знаходження: просп. Шевченка, 16, м. Подільськ, Одеської області, 66300, ЄДРПОУ 37574344.

Текст рішення складено 27 квітня 2026 року.

Суддя О.В. Ващук