Ухвала суду № 136703735, 21.05.2026, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/9891/18

Провадження № 6/947/211/26

УХВАЛА

про відмову визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню

21.05.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

при секретарі Тіщенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси заяву ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі № 520/9891/18 за заявою Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 12315 гривень 30 копійок та витрати по сплаті судового збору у розмірі 176 гривень 20 копійок, суд -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, в якій просить суд визнати судовий наказ від 13.08.2018 року у справі № 520/9891/18 таким, що не підлягає виконанню. Також просить зупинити стягнення за даним судовим наказом у виконавчому провадженні № 80350523 від 25.02.2026 року на підставі даної заяви до набрання ухвалою законної сили.

В обгрунтування даної заяви заявниця посилається на те, що 13.08.2018 року Київським районним судом м.Одеси винесено судовий наказ, відповідно до якого стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь заявника - Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» заборгованість за надання житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 12315,30 грн.Стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь заявника Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» витрати по сплаті судового збору у розмірі 176,20 грн. Заявник вказує, що остаточний трирічний строкпред`явлення судового наказу до виконання сплив 13.08.2021 року, строк його пред`явлення до виконання не поновлювався, тому просить суд визнати судовий наказ від 13.08.2018 року у справі № 520/9891/18 таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2026 року вищевказану справу було розподілено судді Гниличенко М.В.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 02.04.2026 року заяву ОСОБА_1 про зупинення виконавчого провадження по даній цивільній справі задоволено.

Зупинено стягнення на підставі судового наказу № 520/9891/18 від 13.08.2018 року, виданого Київським районним судом м.Одеси від 05.11.2018 року, щодо стягнення коштів у розмірі 12315,30 грн. з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Комунального підприємства «Житлово-Комунальний сервіс «Вузівський», ЄДРПОУ 35303304, по виконавчому провадженню № 80350523 від 26.02.2026 року, відкритому постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко Анною Володимирівною, до набрання законної сили ухвалою суду по вказаній справі./а.с.15/

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 27.04.2026 рокуу задоволенні заяви ОСОБА_1 про неналежне виконання ухвали суду про забезпечення позову, порушення процесуального контролю та зобов`язання приватного виконавця вчинити певні дії по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 (боржник), заінтересована особа КП «ЖКС» Вузівський (стягувач) про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню було відмовлено./а.с.79/

Відповідно до ст. 432 ЦПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

У порядку підготовки справи до розгляду судом було направлено запит до архіву Київського районного суду м.Одеси про надання матеріалів цивільної справи №520/9891/18 за заявою Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 12315,30 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 176,20 грн.

З довідки, наданої консультантом Київського районного суду м.Одеси від 26.03.2026 року, вбачається, що матеріали цивільної справи №520/2100/18 за заявою Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, було знищено за закінченням терміну зберігання./а.с.8/

Заявник ОСОБА_1 до судового засідання з`явилась, вимоги заяви підтримала та просила задовольнити.

Стягувач КП «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» до судового засідання не з`явився, належним чином повідомлявся через систему «Електронний суд», користувачем якої підприємство є, будь-яких заяв з процесуальних питань суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України неявка стягувача або боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Суд, дослідивши матеріали даної заяви, заслухавши пояснення заявника ОСОБА_1 , приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить трикімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 64,6 кв.м., на підставі договору купівлі продажу від 03.09.1998 року./а.с.24/

13.08.2018 року Київським районним судом м.Одеси винесено судовий наказ, відповідно до якого стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь заявника Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» заборгованість за надання житлово комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 12315,30 гривень. Стягнуто з боржника ОСОБА_1 на користь заявника Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» витрати по сплаті судового збору у розмірі 176,20 гривень. У судовому наказі зазначено, що під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу, суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Крім того, вказано, що судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, але може бути скасований шляхом подання до суду в п`ятнадцятиденний строк з дня отримання судового наказу заяви про його скасування./а.с.9/

06.02.2019 року за заявою стягувача КП «ЖКС» Вузівський» відкрито виконавче провадження № 58303347 про стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованість за надання житлово-комунальних послуг у розмірі 12315,30 гривень та витрат по сплаті судового збору у розмірі 176,20 гривень.

Як вбачається, із матеріалів справи вказаний судовий наказ неодноразово пред`являвся стягувачем КП «ЖКС» Вузівський» до виконання, але повертався виконавчою службою без виконання з різних підстав.

28.06.2019 року Першим Київським ВДВС м.Одеси ГТУЮ Одеської області виконавчий документ - судовий наказ №520/2100/18 було повернуто стягувачу на підставі п.2 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними), ВП № 58303347.

19.01.2022 року Першим Київським ВДВС м.Одеси ГТУЮ Одеської області виконавчий документ - судовий наказ №520/2100/18 було повернуто стягувачу без прийняття до виконання на підставі п.10 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» (виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю), ВП № 68204570.

14.08.2024 року Малиновським ВДВС у м.Одесі ПМУ МЮ (м.Одеса) виконавчий документ - судовий наказ №520/2100/18 було повернуто стягувачу на підставі п.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника), ВП № 73758054.

25.02.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. було відкрито виконавче провадження № 80350523 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «ЖКС «Вузівський» заборгованості за надання житлово-комунальних послуг у розмірі 12315,30 гривень та витрат по сплаті судового збору у розмірі 176,20 гривень./а.с.45/

В матеріалах справи є копія виконавчого документу судового наказу від 13.08.2018 року з відмітками про повернення судового наказу стягувачу в хронологічному порядку в 2019 році, в 2022 році та в 2024 році, що свідчить про переривання строків пред`явлення судового наказу до примусового виконання та останню відмітку на виконавчому документі про його повернення стягувачу - 14.08.2024 року, тому трирічний строк станом на час відкриття виконавчого провадження № 80350523, відкритого 25.02.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В., не є таким, що сплинув./а.с.43-44/

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання (стаття 129-1 Конституції України).

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч.1 ст.18 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі в тому числі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача. При цьому пред`явлений виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема повинен містити всі встановлені реквізити, дані та відмітки. Тобто, необґрунтоване неприйняття виконавчого документу до виконання законом не допускається.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 цього Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Виходячи із норм статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Зокрема, судом встановлено, що ОСОБА_1 було реалізовано право на оскарження рішення та дій приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Мельниченко А.В. шляхом звернення з відповідною скаргою до суду у порядку ст.447 ЦПК України./а.с.67/

Вказану скаргу була мотивовано тим, що строк на пред`явлення судового наказу № 520/9891/18 від 13.08.2018 року, виданого Київським районним судом м.Одеси сплив, і це не врахував приватний виконавець при відкритті виконавчого провадження № 80350523 від 25.02.2026 року.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 04.05.2026 року по справ № 520/9891/18 (провадження 4-с/947/23/26) у задоволені скарги ОСОБА_1 було відмовлено з підстав того, що виданий у 2018 році судовий наказ щодо ОСОБА_1 був повернутий виконавчою службою 28.06.2019 року, тому трирічний строк для повторного пред`явлення цього виконавчого документу мав спливати 28 червня 2022 року, однак у зв`язку з введенням воєнного стану на території України 26 березня 2022 року строк перервався, та станом на 25 лютого 2026 року не закінчився, тому приватний виконавець Мельниченко А.В., повторно відкривши виконавче провадження у лютому 2026 року, діяла відповідно до Закону. Вказана ухвала суду не набрала законної сили, але є у повному доступі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень у порядку, встановленому законом.

Якщо боржник не згоден з видачею судового наказу, він може протягом п`ятнадцяти днів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, у відповідності до ст.ст.170,171 ЦПК України та викласти письмові заперечення.

Зокрема, заявник стверджує, що про існування наказу вона дізналась лише 27.02.2026 року через блокування її банківських рахунків, однак жодних заяв про скасування вищевказаного судового наказу до суду не подавала, при цьому заявила що борг перед КП ЖКС «Вузівський» є спірним, оскільки у зв`язку зі створенням 29.06.2016 року ОСББ «Люстдорф 125/2», КП «ЖКС» Вузівський» не був надавачем послуг. Проте, вказані доводи заявниці повинні бути зазначені та підтверджені належними доказами у заяві про скасування судового наказу, поданої у встановлений законом строк.

Суд зауважує, що перевірити факт належного відправлення судового наказу боржнику неможливо, оскільки матеріали цивільної справи про видачу судового наказу знищено за закінченням терміну зберігання, однак відповідно до ч.12 ст.272 ЦПК України - особа, яка не брала участі у справі, але щодо якої суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси або обов`язки, може отримати в суді, який розглядав справу, безпосередньо копію рішення (судового наказу), які зберігаються в архіві.

Відповідно до ч.2 ст.171 ЦПК України заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення п`ятнадцятиденного строку, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

Відповідно до ч.3 ст.171 ЦПК України - у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Таким чином, судом встановлено, що заявниця в установленому законом порядку не зверталась до суду з заявою про поновлення строків для звернення до суду з заявою про скасування судового наказу та скасування судового наказу №520/2100/18.

Суд вважає, що звернення до суду з заявою про визнання виконавчого документа - судового наказу таким, що не підлягає виконанню є необґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріально-правових відносяться: припинення зобов`язання внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язання переданням відступного, зарахуванням за домовленістю сторін, прощення боргу.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню), у випадку зміни чи скасування рішення у апеляційному чи касаційному порядку, або у зв`язку з нововиявленими обставинами; виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке не підлягає примусовому виконанню; помилкова видача виконавчого листа, якщо після видачі такого листа у справі рішення суду було скасоване; видача виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» строки, встановлені цим Законом, обчислюються в робочих днях, місяцях і роках, а також можуть визначатися посиланням на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження передбачено строки пред`явлення виконавчих документів до виконання. Переривання строку давності пред`явлення виконавчого документа до виконання, поновлення пропущеного строку

Виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Відповідно до ч.ч.4,5 ст.12 вказаного Закону - строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.

Відповідно до п.5 Розділу ХШ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим законом.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Таким чином, після першого повернення виконавчого документу стягувачу 28.06.2019 року, трирічний строк на повторне пред`явлення починався з наступного дня, та спливав 28.06.2022 року. Проте, починаючи від дати воєнного стану - 24.02.2022 року та на період до припинення або скасування воєнного стану, трирічний строк вважається перерваним і не сплив. Крім того, 14.08.2024 року Малиновським ВДВС у м.Одесі ПМУ МЮ (м.Одеса) виконавчий документ - судовий наказ №520/2100/18 було повернуто стягувачу на підставі п.5 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», що теж є перериванням строку на повторне пред`явлення судового наказу №520/2100/18 до виконання.

Відповідно до пп. 4 п.102 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"від 24 лютого 2022 року № 2102-IX: визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Суд не погоджується з доводами заявниці про те, що відмова у відкритті виконавчого провадження, зокрема ВП № 68204570 від 19.01.2022 року не перериває строків на пред`явлення судового наказу до виконання, оскільки подання виконавчого документа до виконавчої служби перериває строк його пред`явлення до виконання, навіть якщо згодом було відмовлено у відкритті виконавчого провадження або виконавчий документ повернено стягувачу з різних підстав, тобто відповідно ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» переривання строку відбувається в момент вчинення стягувачем дії, спрямованої на виконання, зокрема це дія - подання заяви та виконавчого документа, тобто достатньо самого факту подання заяви та виконавчого документу, незалежно від причин неприйняття його до виконання у подальшому.

Окрім того, сутність процедури визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, полягає, крім встановлення процесуальних підстав, ще і у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення (видачі судового наказу).

Таким чином, враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявник заяви про скасування судового наказу до суду не подавав, доказів погашення заборгованості у добровільному порядку суду не надавав, стягувач своєчасно звернув виконавчий лист до виконання, а тому вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258-260, 431, 432 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі № 520/9891/18 за заявою Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 12315 гривень 30 копійок та витрати по сплаті судового збору у розмірі 176 гривень 20 копійок відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено та підписано 21.05.2026 року.

Суддя М. В. Гниличенко