Рішення № 136703270, 18.05.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 18.05.2026

Справа № 501/3883/25

2/501/520/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Карпової Ю.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі Чорноморського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, -

В С Т А Н О В И В :

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» звернувся з позовною заявою до ОСОБА_1 в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №3623405299/213343 від 19.01.2020 у розмірі 7819,50 грн. та судовий збір.

Позовні вимоги мотивує тим, що 19.01.2020 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладений договір №3623405299/213343 на підставі якого відповідачу був наданий кредит у розмірі 2500,00 грн., строком на 30 днів, зі сплатою 1,85% на добу.

Відповідач умови договору щодо повернення грошових коштів та сплати відсотків не виконує внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 7819,50 грн.

31.05.2021 між ТОВ «Гоуфінго» та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» укладений договір факторингу №1-31/05/21 на підставі якого до останнього перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №3623405299/213343.

03.06.2021 між ТОВ «ФК «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» укладений договір факторингу №1-03/06/2021 на підставі якого до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3623405299/213343.

Представник позивача керуючись ст.ст. 15,16,20,205, 207, 509, 512-514, 516, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 625, 628, 639, 641, 644 ЦК України, просив суд задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовній заяві вказав про розгляд справи за його відсутності та у випадку неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не сповістив, відзив на позов не надав.

Відповідно до положень ст.280 ЦПК України, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд дослідивши та перевіривши докази встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У статті 15 Цивільного кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За змістом частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

19.01.2020 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ОСОБА_1 укладений договір про надання фінансового кредиту №3623405299/213343 (а.с.17-20).

П.1.1 договору визначено, що товариство надає Клієнту фінансовий кредит в розмірі 2500,00 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

П.1.2 та 1.3 договору визначено що кредит надається строком на 30 днів, тобто до 17.02.2020, строк дії договору 30 днів але в будь якому разі цей договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за договором.

Відповідач взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних грошових коштів та сплати процентів за їх користування не виконав, внаслідок чого, станом на 26.05.2025, виникла заборгованість у розмірі 7819,50 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 2500,00 грн., прострочених процентів 5319,5 грн. (а.с.9).

31.05.2021 між ТОВ «Гоуфінгоу» та ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» укладений договір факторингу №1-31/05/21 (а.с.21-24).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу №1-31/05/21 від 31.05.2021 до ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №3623405299/213343 (а.с.11).

03.06.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Сіті Фінанс Груп» та ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» укладений договір №1-03/06/2021 про відступлення права вимоги (а.с.13-14).

Згідно витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги №1-03/06/2021 до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №3623405299/213343 (а.с.10).

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Викладене відповідає практиці ВС (постанова по справі №524/5556/19). До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

В порушення вимог Закону, відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборговані суми не повернув.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 7819,50 грн., що підтверджується наданими позивачем доказами, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню

За змістом ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжної інструкції від 20.08.2025 позивачем сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Представник позивача також просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 10500,00гн.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.3 ст. 133 ЦПК України - до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу;

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Дебт Колекшн» та адвокатом Пархомчук С.В. укладений договір №11/07/2025 про надання правової допомоги (а.с.15-16).

11.11.2025 між адвокатом Пархомчук С.В. та ТОВ «ФК «Дебт Коллекшн» підписаний акт про отримання правової допомоги (а.с.48).

Згідно вказаного акту вартість правової допомоги становить 10500,0 грн. та складається з: зустріч та консультація; складання та подання до суду позовної заяви; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень, щодо процесуального статусу справи; канцелярські витрати на виготовлення копій документів, відправки поштової кореспонденції.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Частиною четвертою, п`ятою статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи те, що категорія даного спору не відноситься до складної, сам спір є типовим, справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням ціни позову, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу слід задовольнити частково в розмірі 3000,00 грн., оскільки саме такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, а також те, що саме такий розмір витрат є співмірним з виконаною адвокатом правничою послугою.

Керуючись ст.ст.263-265, 280-289 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Дебт Коллекшн» заборгованість за кредитним договором №3623405299/213343 від 19.01.2020 у розмірі 7819,50 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів безпосередньо до Одеського апеляційного суду з дня отримання повного тексту.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя