Ухвала суду № 136702432, 18.05.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16433/26

Провадження № 1-кс/127/6264/26

У Х В А Л А

Іменем України

18 травня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницького області в складі

слідчого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в залі суду клопотання розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майор поліції ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_4 , про арешт майна.

Клопотання мотивоване тим, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025020000000926 від 08.10.2025 по факту привласнення бюджетних коштів службовими особами міського комунального підприємства «Управляюча компанія «Замостя» (далі - МКП УК «Замостя») шляхом нарахування заробітної плати фіктивно працевлаштованим особам призовного віку з подальшим їх бронюванням за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, в ході здійснення якого виникла необхідність в накладенні арешту на майно вилучене 12.05.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, однак попередньо суду надано матеріали кримінального провадження та копії документів на обґрунтування клопотання.

Власник майна до судового засідання не з`явився.

Відповідно до частини першої статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе розглянути клопотання у відсутність учасників процесу, відповідно до вимог частини першої статті 172 КПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи те, що учасники процесуальної дії в судове засідання не з`явились, слідчий суддя вважає за можливе розглянути дане клопотання без застосування технічних засобів фіксування.

Дослідивши вказане клопотання та додані до нього матеріали слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

До заходів забезпечення кримінального провадження віднесено накладення арешту на майно (п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК).

Згідно з частиною третьою статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з абзацом 2 частини першої статті 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. (ч. 2 ст. 170 КПК)

Відповідно до частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Частиною першою статті 98 КПК України встановлено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні.

З матеріалів справи вбачається, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Вінницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025020000000926 від 08.10.2025 по факту привласнення бюджетних коштів службовими особами міського комунального підприємства «Управляюча компанія «Замостя» (далі - МКП УК «Замостя») шляхом нарахування заробітної плати фіктивно працевлаштованим особам призовного віку з подальшим їх бронюванням за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що в ході проведення негласних слідчих (розшукових) дій встановлено, що начальник МКП УК «Замостя» (код ЄДРПОУ: 20096143, адреса: м. Вінниця, просп. Коцюбинського, 11) ОСОБА_6 , перебуваючи у злочинній змові зі своїми підлеглими працівниками, а саме головним бухгалтером МКП УК «Замостя» ОСОБА_7 , майстром МКП УК «Замостя» ОСОБА_8 , а також працівниками ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , з метою особистого незаконного збагачення організував злочинну схему ухилення від мобілізації осіб призовного віку шляхом їх фіктивного працевлаштування до МКП УК «Замостя» з подальшим бронюванням, при цьому привласнюючи грошові кошти, які нараховуються як заробітна плата таким працівникам.

Зокрема, ОСОБА_7 за вказівкою ОСОБА_6 здійснювала нарахування заробітної плати працівникам підприємства, які фактично були фіктивно працевлаштовані, а також готувала накази про призначення премій працівникам підприємства, після чого кошти, зараховані на банківські рахунки таких осіб, знімалися та передавалися ОСОБА_6

Майстер МКП УК «Замостя» ОСОБА_8 , відповідно до наданих йому повноважень, здійснював ведення табелів обліку робочого часу працівників, які перебували в його підпорядкуванні, та за вказівкою ОСОБА_6 вносив недостовірні відомості до табелів обліку робочого часу щодо осіб, які фактично були фіктивно працевлаштовані на підприємстві. Також ОСОБА_8 отримував на свій банківський картковий рахунок грошові кошти, нараховані як премії, які в подальшому знімав та передавав ОСОБА_6

Працівниця МКП УК «Замостя» ОСОБА_9 здійснювала ведення табелів обліку робочого часу працівників, які фактично не працювали на підприємстві, та за вказівкою ОСОБА_6 вносила до них недостовірні відомості.

Працівниця МКП УК «Замостя» ОСОБА_10 здійснювала ведення табелів обліку робочого часу працівників, які перебували в її підпорядкуванні, та за вказівкою ОСОБА_6 вносила недостовірні відомості щодо осіб, які були фіктивно працевлаштовані на підприємстві.

Вищезазначені працівники МКП УК «Замостя» за вказівкою ОСОБА_6 сприяли фіктивному працевлаштуванню до МКП УК «Замостя» семи осіб, які фактично на підприємстві не працювали та не виконували покладених на них функцій, натомість щомісячно отримували заробітну плату.

За наявною інформацією, у МКП УК «Замостя» були фіктивно працевлаштовані, зокрема, такі громадяни:

1.електрик за договором МКП УК «Замостя» ОСОБА_11 ;

2.працівник за договором МКП УК «Замостя» ОСОБА_12 ;

3.працівник МКП УК «Замостя» ОСОБА_5 ;

4.працівник МКП УК «Замостя» ОСОБА_13 ;

5.працівник МКП УК «Замостя» ОСОБА_14 ;

6.працівник МКП УК «Замостя» ОСОБА_15 ;

7.працівник МКП УК «Замостя» ОСОБА_16 .

Також двоє співробітників, а саме ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , отримали бронювання під час мобілізації у МКП УК «Замостя».

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 04 травня 2026 року у справі 127/15178/26 надано дозвіл слідчому відділу СУ ГУНП у Вінницькій області майору поліції ОСОБА_17 , а також групі прокурорів та слідчих у кримінальному провадженні №12025020000000926 від 08.10.2025, на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 , з метою відшукання та вилучення: заяви про прийняття/звільнення, накази про прийняття/звільнення, трудові договори, цивільні договори, особові картки, табелі обліку робочого часу, розрахунково-платіжні відомості, документи, що підтверджують факт нарахування та виплати заробітної плати, інших виплат, що знаходяться на паперових носіях або в електронному вигляді (на комп?ютерній техніці, носіях інформації), особової картки ОСОБА_5 , табелів обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжних відомостей (нарахування заробітної плати, авансу, премій), інформації щодо особових рахунків, відомостей про виплату заробітної плати (платіжні відомості, виписки з банківських рахунків), документів про нарахування та виплату компенсацій при звільненні, податкових розрахунків, щодо нарахування ПДФО та ЄСВ, мобільного телефону, в якому можуть міститись відомості про вчинення кримінальних правопорушень.

З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення 12.05.2026 на підставі ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_18 у справі №127/15178/26 від 04.05.2026 було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого було виявлено та вилучено:

-мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A24» з абонентським номером НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , пароль (0206m), який поміщено до спецпакету «Національна поліція України Слідче управління» WAR2091799;

-акти виконаних робіт до цивільно-правових договорів та самі договори № 70 та № 44 з МКП УК «Замостя» на 11 арк., які поміщено до спецпакету «Національна поліція України» WAR2091798;

-банківську картку АТ «Укргазбанк» № НОМЕР_4 , видану на ім`я ОСОБА_5 , яку поміщено до паперового конверта «Національна поліція України Слідче управління».

Наведені обставини підтверджуються витягом з ЄРДР №12025020000000926 від 08.10.2025 та іншими документами доданими на обґрунтування клопотання.

Постановою слідчого від 12.05.2026 майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до частини третьої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Наведене свідчить про те, що вищевказане майно, яке було вилучене під час огляду місця події є тимчасовим вилученим майном та відповідно до статті 98 КПК України має значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки містить відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому на дане майно слід накласти арешт.

Таким чином, з метою з`ясування дійсних обставин події кримінального правопорушення, а також з метою унеможливлення подальшого відчуження майна на час досудового розслідування та забезпечення його схоронності, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого про накладення арешту на вищевказане майно, підлягає задоволенню.

В той же час, відповідно до частини п`ятої статті 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; підставу застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Згідно зі статтею 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини першої статті 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу.

Положеннями статті 168 КПК України передбачено, що тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

У разі необхідності слідчий чи прокурор виготовляє за допомогою технічних, програмно-технічних засобів, апаратно-програмних комплексів копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, електронних комунікаційних системах, інформаційно-комунікаційних системах, комп`ютерних системах, їх невід`ємних частинах. Копіювання такої інформації здійснюється із залученням спеціаліста.

Як уже зазначалося, частиною п`ятою статті 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає перелік майна, на яке накладено арешт; підставу застосування арешту майна; перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

З огляду на наведене вище, суд вважає за необхідне зобов`язати старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні зняти інформацію з мобільного телефону марки «Samsung Galaxy A24» з абонентським номером НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , пароль (0206m), а після її зняття повернути зазначений мобільний телефон на відповідальне зберігання власнику майна ОСОБА_5 .

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173, 234, 236, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 12.05.2026 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

-мобільний телефон марки «Samsung Galaxy A24» із абонентським номером НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , пароль (0206m), який поміщено до спецпакету «Національна поліція України Слідче управління» WAR2091799;

-акти виконаних робіт до цивільно-правових договорів та самі договори № 70 та № 44 з МКП УК «Замостя» на 11 аркушах, які поміщено до спецпакету «Національна поліція України» WAR2091798;

-банківську картку АТ «Укргазбанк» № НОМЕР_4 , видану на ім`я ОСОБА_5 , яку поміщено до паперового конверта «Національна поліція України Слідче управління».

Зобов`язати старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 або іншу уповноважену особу у кримінальному провадженні зняти інформацію з мобільного телефону марки «Samsung Galaxy A24» з абонентським номером НОМЕР_1 , IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , пароль ( НОМЕР_5 ), та після її зняття повернути зазначений мобільний телефон на відповідальне зберігання власнику майна ОСОБА_5 .

Виконання та контроль за виконанням ухвали суду покласти на старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 .

Зобов`язати старшого слідчого відділу слідчого управління Головного управління Національної поліції у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 повідомити заінтересованих осіб про накладення арешту на вищевказане майно.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя