Ухвала суду № 136702122, 21.05.2026, Немирівський районний суд Вінницької області

Справа № 930/241/26

Провадження №2/930/649/26

У Х В А Л А

21.05.2026 року м. Немирів

Суддя Немирівського районного суду Вінницької області Богоніс Н.Я., розглянувши заяву ОСОБА_1 , за підписом його представника адвоката Люблінської Вікторії Миколаївни, про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2026 року в суд надійшла заява ОСОБА_1 , за підписом його представника адвоката Люблінської Вікторії Миколаївни, про забезпечення позову, згідно якої заявник просить забезпечити позов про визначення місця проживання дитини, шляхом:

визначення тимчасового місця проживання малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 за адресою його проживання: АДРЕСА_1 ;

зобов`язати відповідача ОСОБА_3 на час розгляду справи в суді не чинити перешкод у проживанні малолітнього ОСОБА_2 разом із батьком ОСОБА_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що у провадженні Немирівского районного суду Вінницької области перебуває цивільна справа №930/241/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком. Зазначає, що поведінка Відповідачки (матері дитини) та умови, в яких перебуває дитина створюють реальну, безпосередню загрозу для фізичного, психічного та духовного розвитку дитини. Наявність реальної небезпеки для малолітнього ОСОБА_2 підтверджується певними доказами, які додає до заяви про забезпечення позову, зокрема, повідомляє що 02 травня 2026 року у приміщенні дитячого закладу «Грааль» (м. Немирів), де відбувалося святкування дня народження дитини за попередньою домовленістю батьків, ОСОБА_3 увірвалася до закладу. Перебуваючи в стані агресії, вона вчинила грубий скандал, виражалася нецензурною лайкою, штовхалася, вчинила бійку з матір`ю заявника та хотіла силою відібрати дитину. Зазначає, що після вказаного інциденту дитина перебуває з ним, син перебуває у пригніченому емоційному стані та категорично відмовляється повертатися до матері, проявляючи ознаки страху та тривоги. Оскільки у заявника є побоювання, що без вжиття заходів забезпечення позову існує загроза життю та здоров`ю дитини, він звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Відповідно до положень ч.1 ст.149 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Така заява відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 153 ЦПК України подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо, та розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Таким чином, у даній справі розгляд заяви про забезпечення позову, яка подана до подання позовної заяви, відповідає вимогам ЦПК України.

Підстави для повернення заяви про забезпечення позову згідно ч. 10 ст. 153 ЦПК України відсутні.

Суд, розглянувши заяву та додані до неї матеріали, всебічно з`ясувавши обставини, на які посилається заявник, приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Приписами ст.150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, встановленням обов`язку вчиняти певні дії та іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Враховуючі наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека (ризик) ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною. Суд оцінює необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються. При цьому єдиними передбаченими законом підставами для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання чи неможливості виконання рішення суду у справі та ефективного захисту прав або інтересів позивача.

У відповідності до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 .

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із положеннями законодавства, суд приходить до висновку, що спосіб забезпечення позову, який просить застосувати позивач, є за своєю суттю тотожним зі змістом позовної вимоги, а вжиття такого заходу забезпечення позову призведе до фактичного повного задоволення позову ще до ухвалення рішення у справі. За таких умов таке забезпечення є недопустимим. За таких умов вирішення даного питання можливе лише шляхом постановлення рішення по справі за результатами її розгляду по суті.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду від 25.11.2020 року у справі № 752/21544/18.

Щодо прохання зобов`язати відповідача ОСОБА_3 на час розгляду справи не чинити перешкод у проживанні малолітнього ОСОБА_2 разом із батьком ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Рішенням органу опіки та піклування від 20.01.2026 № 12 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_2 разом із батьком ОСОБА_1 .

Із заяви про забезпечення позову від 19.05.2026 судом встановлено, що на момент звернення до суду малолітній ОСОБА_2 фактично проживає разом із батьком.

Позивач зазначає, що 02.05.2026 відповідачка влаштувала конфлікт у приміщенні дитячого закладу та намагалася забрати дитину без погодження з батьком. Разом із тим, після зазначених подій і до моменту подання заяви про забезпечення позову, тобто в період з 02.05.2026 по 19.05.2026, як стверджує сам позивач, відповідачка не вчиняла активних дій щодо зміни місця проживання дитини, а навпаки втратила інтерес до участі у її вихованні та спілкуванні з нею.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявником не доведено наявності реальної, безпосередньої та очевидної загрози невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду в цій частині, а також відсутні належні докази того, що відповідачка на даний час чинить перешкоди у проживанні дитини разом із батьком чи має намір невідкладно змінити фактичне місце проживання малолітнього.

Суд також враховує, що відповідно до положень сімейного законодавства України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а сам по собі факт існування спору між батьками не може бути безумовною підставою для обмеження одного з них у реалізації батьківських прав без наявності належних і достатніх доказів існування загрози правам та інтересам дитини.

Щодо загрози життю та здоров`ю дитини, як зазначає позивач, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.8 Постанови КМУ №585 від 01.06.2020 «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах», суб`єкти, юридичні та фізичні особи, яким стало відомо про дитину, яка перебуває в складних життєвих обставинах внаслідок жорстокого поводження з нею або наявності загрози її життю чи здоров`ю, зобов`язані:

у разі потреби надати дитині домедичну допомогу (у разі виявлення дитини особами, які за своїми службовими обов`язками повинні володіти основними практичними навичками з рятування та збереження життя людини, яка перебуває у невідкладному стані, та відповідно до закону зобов`язані здійснювати такі дії та заходи), викликати бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання дитині екстреної медичної допомоги;

невідкладно, у строк, що не перевищує однієї доби, звернутися/ повідомити (в усній та (або) в письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації) органам Національної поліції та службі у справах дітей за місцем виявлення та (або) проживання (перебування) такої дитини. У разі коли відсутня можливість звернутися до органів Національної поліції та служби у справах дітей, юридичні та фізичні особи, яким стало відомо про дитину, яка постраждала від жорстокого поводження з нею або життю чи здоров`ю якої загрожує небезпека, зобов`язані негайно звернутися до інших суб`єктів.

При цьому служба у справах дітей у разі надходження повідомлення про виявлення дитини:

яка постраждала від жорстокого поводження, не пов`язаного з домашнім насильством, - невідкладно повідомляє про таку дитину органу Національної поліції;

Відповідно до абз. 3 п. 9 Постанови КМУ №585 від 01.06.2020 у разі виявлення (підтвердження) під час проведення оцінки рівня безпеки дитини фактів загрози її життю чи здоров`ю вона може бути негайно направлена до закладу охорони здоров`я для проведення та документування результатів медичного обстеження дитини у порядку, затвердженому МОЗ, проведення судово-медичної експертизи (в разі потреби), надання необхідної медичної допомоги, в тому числі лікування в стаціонарних умовах, або тимчасово влаштована відповідно до пункту 31 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, зокрема в сім`ю родичів, знайомих, сім`ю патронатного вихователя.

Після забезпечення безпеки дитини орган опіки та піклування із залученням у разі потреби інших суб`єктів вживає заходів до:

прийняття протягом доби рішення про негайне відібрання дитини відповідно до статті 170 Сімейного кодексу України у разі встановлення безпосередньої загрози для життя або здоров`я дитини та організації у зв`язку з цим заходів щодо взяття дитини на первинний облік дітей, які залишилися без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, з метою організації її соціального захисту відповідно до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866;

ініціювання у разі потреби здійснення заходів щодо притягнення законних представників дитини до відповідальності за ухилення від виконання своїх обов`язків стосовно забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини, за злісне невиконання встановлених законом обов`язків по догляду за дитиною, інші порушення прав дитини;

організації оцінювання потреб дитини та її сім`ї у соціальних послугах протягом п`яти робочих днів після виявлення дитини, надання соціальних послуг дитині та її сім`ї з урахуванням установлених потреб, у тому числі здійснення соціального супроводу, з метою формування у батьків дитини навичок відповідального батьківства.

Таким чином, у випадку, якщо позивач вважає, що має місце загроза життю і здоров`ю дитини, він має відповідно до порядку, встановленого Постановою КМУ №585 від 01.06.2020 «Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах», звернутися з метою усунення таких порушень до органу опіки та піклування або до органу Національної поліції.

Суд зазначає, що основною метою забезпечення позову є гарантування реального та ефективного виконання судового рішення в майбутньому, а не встановлення чи перевірка обставин, які належать до компетенції органів опіки та піклування або органів Національної поліції.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відсутні.

Відповідно до ч.ч. 7, 11 ст. 153 ЦПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-154, 157, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені заяви ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний № НОМЕР_1 ), за підписом його представника адвоката Люблінської Вікторії Миколаївни, про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Богоніс Н.Я.