Рішення № 136702099, 21.05.2026, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/197/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року селище Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого - судді Коломійцевої В.І.

з участю секретаря судового засідання Кагляк С.А.,

розглянувши в селищі Муровані Курилівці у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.01.2019 між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №Z62.19742.004798530, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит в розмірі 50000,00 гривень під 15,00% річних із зобов`язанням повернення кредитних коштів та сплати всіх передбачених договором платежів, у тому числі але не виключно процентів за користування кредитом, у строки та в порядку, визначені графіком платежів.

11.12.2025 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №11-12/25, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором № Z62.19742.004798530 від 16.01.2019 року.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконала зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на день формування позовної заяви становить 62321,50 грн, з яких 36528,03 грн - заборгованість за основним боргом, 9408,47 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги та 16385,00 грн - заборгованість за комісіями.

З огляду на викладене позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №Z62.19742.004798530 від 16.01.2019 року у розмірі 62 321,50 грн, а також понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Ухвалою від 02.04.2026 позовну заяву було прийнято до розгляду судом та відкрито провадження у справі. Розгляд справи було вирішено проводити в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Ухвалою від 30.04.2026 року через повернення до суду поштового повідомлення, яке направлялось відповідачеві - без вручення, розгляд справи вирішено проводити в спрощеному позовному провадженні із викликом сторін. Перше судове засідання призначено на 21.05.2026 року.

В судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просив проводити розгляд даної справи за його відсутності (зворот а.с.4).

Відповідач ОСОБА_1 також у судове засідання не з`явилася, відзиву не подала, судова повістка, яка направлялась за її зареєстрованим місцем проживання повернулася до суду без вручення з відміткою, що адресат відсутній за вказаною адресою (а.с.19-20). Крім того, 30.04.2026 року на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення про виклик ОСОБА_1 до суду (а.с.18).

Відповідно до положень п. 4 ч. 8, 11 ст. 128 ЦПК України, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

За приписами ч. 1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими ЦПК України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 ЦПК України. Тому, з урахуванням положень ч. 3 ст. 211, ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, суд ухвалив про розгляд справи без участі сторін.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов до таких висновків.

Судом встановлено, що 16.01.2019 між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z62.19742.004798530, який за своєю правовою природою є змішаним договором, що містить елементи кредитного договору та договору страхування.

Відповідно до розділу 1 кредитного договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 50 000,00 грн на поточні потреби, а позичальник зобов`язався отримати кредит, використати його за цільовим призначенням та повернути Банку суму кредиту разом із процентними платежами, визначеними умовами договору, зокрема процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості.

Одночасно позичальник доручив Банку здійснити переказ страховикові у безготівковій формі частини кредитних коштів у розмірі страхового платежу через транзитний рахунок Банку.

Кредит надано строком на 36 місяців. Датою видачі кредиту є дата списання коштів із позичкового рахунку для їх зарахування на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий та обслуговуваний відповідно до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Підписавши кредитний договір, позичальник приєднався до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб у редакції, чинній станом на дату укладення договору, що розміщений на офіційному вебсайті Банку, а також підтвердив ознайомлення та погодження з Умовами і Тарифами Банку.

Умовами кредитного договору встановлено фіксовану процентну ставку у розмірі 15,00 % річних.

На виконання умов зазначеного кредитного договору Акціонерне товариство «Ідея Банк» свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів виконало у повному обсязі, що підтверджується ордером-розпорядженням № 1 від 16.01.2019 та випискою з банківського рахунку.

11.12.2025 було укладено договір факторингу між Акціонерним Товариством «Ідея Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс». Відповідно до розділу 2 Договору Факторингу АТ «Ідея Банк» відступило свої права вимоги, а ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло їх, в розмірі заборгованостей боржників перед АТ «Ідея Банк», визначеними в Реєстрі Боржників. За Договором Факторингу ТОВ «Факторинг Партнерс» було відступлено право вимоги в тому числі за заборгованістю ОСОБА_1 перед АТ «Ідея Банк» за договором № Z62.19742.004798530 від 16.01.2019.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №1 ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право грошової вимоги до відповідача в розмірі 62321,50 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 36528,03 грн; заборгованість за відсотками 9408,47 грн та заборгованість за комісіями 16385,00 грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Отже, з урахуванням наведених норм матеріального права та встановлених обставин справи, між сторонами виникли кредитні правовідносини, в межах яких відповідач зобов`язався повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними на умовах, визначених договором.

Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Ідея Банк» свої зобов`язання за кредитним договором виконало належним чином та надало відповідачу кредитні кошти, що підтверджується ордером-розпорядженням від 16 січня 2019 р. та випискою по рахунку.

Водночас цією випискою підтверджується, що відповідачем періодично здійснювалося погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 50926,46 грн.

Отже, відповідач частково виконала зобов`язання за кредитним договором, однак у повному обсязі заборгованість не погасила, у зв`язку з чим станом на 20.03.2026 залишається непогашеною сума у розмірі 62 321,50 грн. Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України це є підставою для настання передбачених договором та законом правових наслідків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги по суті - це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, суд встановив, що до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № Z62.19742.004798530 від 16.01.2019 до боржника ОСОБА_1 в розмірі 62321,50 грн.

Відповідно до статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повного погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором №Z62.19742.004798530, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості у сумі 45936,50 грн, з яких 36528,03 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9408,47 грн - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з ч. 5 ст. 12 зазначеного Закону умови договору, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норм права суд враховує висновки щодо їх застосування, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 зроблено висновок, що комісія за обслуговування кредиту може включати лише оплату додаткових послуг, які фактично надаються позичальнику, тоді як плата за надання інформації про стан кредитної заборгованості один раз на місяць є незаконною, оскільки така інформація відповідно до закону повинна надаватися безоплатно. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про нікчемність умов договору щодо щомісячної плати за обслуговування кредиту у випадку, якщо така плата фактично стягується за послуги, які банк зобов`язаний надавати безоплатно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, у якій зазначено, що у разі, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язанні з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23 суд дійшов висновку, що відсутність у кредитному договорі конкретного переліку послуг, за які встановлено комісію за обслуговування кредиту, свідчить про безпідставність вимог банку щодо її стягнення.

Судом встановлено, що умовами договору кредиту №Z62.19742.004798530 від 16.01.2019 не визначено конкретного переліку додаткових чи супутніх банківських послуг, які надавалися відповідачу та за які позивачем встановлено щомісячну плату за обслуговування кредиту. Доказів фактичного надання таких послуг та погодження їх зі споживачем матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку, що положення договору щодо обов`язку відповідача сплачувати щомісячну плату за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 та ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому нарахована позивачем заборгованість за комісією у розмірі 16 385,00 грн не підлягає стягненню, а позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позов задоволено частково, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (73.70%) слід стягнути 1962 грн 42 коп сплаченого судового збору.

Окрім того, позивачем при подані позову заявлено витрати на професійну правничу допомогу в сумі 16000,00 гривень.

Згідно з ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано суду: копію договору №02-07/2024 про надання правової допомоги від 02 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс»; прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» з переліком можливих наданих послуг та їх вартістю; заявку на надання юридичної допомоги №1378 від 02.02.2026 року; витяг з Акту №29 про надання юридичної допомоги від 27.02.2026 року з переліком наданих послуг та їх вартістю.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Водночас, суд звертає увагу на наступне.

Частина 4 ст. 137 ЦПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням викладених вище вимог закону до визначення розміру витрат на правову допомогу, беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, рівень складності та категорію справи, проаналізувавши обсяг наданих адвокатом позивачу послуг, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити з 16000 грн до 4000 грн, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.13, 81, 137, 141, 258, 259, 279, 263-265, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.512, 514, 516, 526, 527, 530, 536, 610-611, 625, 629, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитним договором №Z62.19742.004798530 від 16.01.2019 в загальному розмірі 45936 (сорок п`ять тисяч дев`ятсот тридцять шість) гривень 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судові витрати у виді судового збору в сумі 1962 гривні 42 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», код ЄДРПОУ 42640371, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс. 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: