Рішення № 136700995, 11.05.2026, Берестинський районний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Красноградський районний суд Харківської області)

Справа № 626/3353/25

Провадження № 2/626/174/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

11.05.2026 року м. Берестин

Берестинський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.

за участю секретаря Скачко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом посилаючись на те, що

29.06.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір №4774193 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 5000 грн. 00 коп. строком на 360 днів шляхом переказу на його платіжну картку, емітовану АТ КБ "ПриватБанк".

27.02.2025 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Українські фінансові операції"укладено Договір факторингу № 27/02/2025 відповідно до умов якого право вимоги за договором №4774193 про надання споживчого кредиту від 29.06.2024 перейшло до позивача, про що відповідача було належним чином повідомлено шляхом направлення відповідного текстового SMS-повідомлення.

Однак відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість по кредитному договору, яка станом на день укладення договору факторингу від 27.02.2025 року № 27/02/2025 становила 23300,00 грн., з яких: 5000,00 грн. коп. - заборгованість за тілом кредиту та 18300,00 грн.

Станом на дату укладення Договору факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025 строк дії договору №4774193 від 29.06.2024 не закінчився. Тому в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ "Українські фінансові операції"у період з 28.02.2025 по 23.06.2025 здійснено нарахування процентів за процентною ставкою - 1,50 % у розмірі 8700,00 грн .

Відтак позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 32000,00 грн., яка складається з: 5000,00 грн. заборгованості за основним боргом (сумою кредиту); 18300,00 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими первісним кредитором; 8700,00 грн. заборгованості за відсотками, нарахованими ТОВ "Українські фінансові операції"відповідно до п. 1.4. кредитного договору за ставкою 1,50 % за кожен день користування кредитом за період з 28.02.2025 по 23.06.2025 (включно), а також судові витрати у розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн 00 коп.

Також позивач просить суд в порядку частин десятої, одинадцятоїстатті 265 ЦПК України, ухвалити рішення щодо нарахування та стягнення з ОСОБА_1 в порядку примусового виконання рішення інфляційних втрат і 3% річних відповідно достатті 625 Цивільного кодексу України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості.

В судове засідання представник позивача не з`явився, відповідно до поданої ним заяви він просить розглядати справу без його участі, позов підтримує в повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення. Відповідач в судове засідання не прибув, повідомлений про розгляд справи своєчасно та належним чином.

Так як відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений у встановленому порядку, від нього до суду не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності, не подавав відзив, згідно ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним ухвалити заочне рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, так як позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 29.06.2024 р. між ТОВ Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір № 4774193 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відповідачем підписано електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора "39060".

Згідно з п. 1.1. Договору його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІКС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний застосунок «Сredit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленного товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до вебсайту/ІКС товариства.

Відповідно до п. 1.2. Договору на умовах, встановлених Договором, товариство надає клієнту грошові кошти у гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту - кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 5000 грн 00 коп.

Відповідно до п.1.3. Договору строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни повернення (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього Договору.

Відповідно до підп. 1.3.1. Договору строк кредиту, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені Договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою сторін, шляхом підписання сторонами додаткового договору до цього Договору. Ініціювання клієнтом продовження строку кредитування/строку Договору відбувається без змін умов цього Договору в бік погіршення для клієнта.

Відповідно до підп. 1.3.2. Договору у клієнта відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених Договором, на підставі звернення до товариства в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до підп. 1.3.3. Договору рекомендовані дати внесення клієнтом грошових коштів для уникнення простроченої заборгованості за кредитом, визначені у графіку платежів друга колонка «Дата видачі кредиту/дата платежу».

Тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процента ставка становить 1,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього Договору. Денна процентна ставка за цим Договором при застосуванні стандартної процентної ставки дорівнює 2,5 % (п. 1.4. Договору).

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.8. Договору).

Орієнтована реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 9541,00% річних (п.1.5.Договору). Орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладання договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 32000,00 грн.(п. 1.6. Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 ..

Відповідно до підп. 9.7.1. Договору цей Договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного з боку товариства електронним підписом, що створений шляхом накладення на Договір аналогу власноручного підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання (за зразком, попередньо узгодженим сторонами в Договорі про встановлення ділових відносин та використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів), в особистий кабінет/мобільний застосунок «Credit7» для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом клієнта, що відтворений шляхом використання клієнтом електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який формується автоматично на стороні товариства для кожного разу використання та направляється клієнту на номер мобільного телефону, повідомлений останнім товариству в ІКС товариства/зазначений в цьому Договорі. Введення клієнтом коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором цього Договору створює підпис клієнта на Договорі та вважається направленням товариству повідомлення про прийняття в повному обсязі умов цього Договору. На підписаний сторонами Договір уповноваженим працівником товариства накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника товариства з кваліфікованою електронною позначкою часу.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4774193 від 29.06.2024 у таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит № 4774193 та Паспортом споживчого кредиту доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про суму/ліміт кредиту, строк кредитування, спосіб та строк надання кредиту, процентну ставку, стандартну процентну ставку, відсотки річних, тип процентної ставки, загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою, орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом, порядок повернення кредиту.

Згідно з листом АТ КБ "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 . 29.06.2024 на платіжну картку № НОМЕР_3 , банком-емітентом якої є АТ КБ "ПриватБанк", був зарахований платіж у сумі 5000,00 грн.

Згідно з довідкою ТОВ "Пейтек" від 06.03.2025 на картку номер НОМЕР_4 перераховані кошти 29.06.2024 в розмірі 5000,00 грн.

27 лютого 2025 року між ТОВ "Українські фінансові операції"(фактор) та ТОВ Лінеура Україна" (клієнт) укладено Договір факторингу № 27/05/2025, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно з Додатком № 1 та є невід`ємною частиною договору, про що також був складений акт прийому-передачі реєстру боржників згідно з Додатком № 2 (п. 1.1. 1.2. Договору) . Відповідно до акту прийому-передачі Реєстру боржників в електронному вигляді від 27 лютого 2025 року за Договором факторингу № 27/02/2025 від 27 лютого 2025 року від ТОВ "Лінеура Україна" до ТОВ "Українські фінансові операції"перейшов реєстр боржників та право вимоги заборгованості до боржників.

Перерахування коштів за договором факторингу № 27/02/2025 підтверджується платіжними інструкціями від 27 лютого 2025 року .

Згідно з витягом з реєстру боржників від 27 лютого 2025 року (Додаток № 1 до Договору факторингу № 27/02/2025 від 27 лютого 2025 року) від ТОВ "Лінеура Україна" до ТОВ "Українські фінансові операції"перейшло право вимоги заборгованості боржника: № 1997 в реєстрі, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , кредитний договір № 4774193, сума заборгованості за основною сумою боргу 5000,00 грн., сума заборгованості за відсотками 18300,00 грн., сума за штрафними санкціями 2500,00 грн., сума заборгованості разом 25800,00 грн., кількість днів прострочення виконання кредитних зобов`язань 214 днів.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 4774193 від 29.06.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, наданого ТОВ "Лінеура Україна", заборгованість ОСОБА_1 станом на 27 лютого 2025 року становить 25800,00 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн., заборгованість за процентами 18300,00 грн.., штрафні санкції 2500.00 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ "Українські фінансові операції"за Договором № 4774193 від 29.06.2024 за 116 календарних днів (28.02.2025 по 23.06.2025 заборгованість ОСОБА_1 за процентами за користування грошовими коштами становить 8700,00 грн .

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Водночас, згідно з ч. 2 цієї норми, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Отже, до правовідносин сторін за кредитним договором підлягають застосуванню норми, які регулюють відносини позики, якщо це не суперечить суті кредитного договору.

Стаття 1046 ЦК України передбачає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Договір позики в письмовій формі може бути укладений як шляхом складання одного документа, так і шляхом обміну листами (ч. 1 ст. 207 ЦК України). Відповідно до ч. 2 вказаної статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Ч. 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", встановлено, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію").

Відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Згіднозі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитору зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зіст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Як вбачається з матеріалів провадження, відповідач не надав своєчасно позивачу грошові кошти у відповідному розмірі для погашення заборгованості за кредитним договором, тобто відповідач зобов`язання за договором нележним чином не виконав.

На день ухвалення судом рішення жодного доказу оплати відповідачем заборгованості за договором № 4774193 про надання споживчого кредиту від 29.06.2024 в відповідному розмірі суду не надано.

Відповідно до частини 1 та 3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, несучи ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ним процесуальних дій, не подав відзиву на позов, не надав будь-яких заперечень проти позову чи доказів на спростування позиції позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором № 4774193 від 29.06.2024 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн.

Щодо стягнення процентів за користування кредитом.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України "Про споживче кредитування", загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону "Про споживче кредитування" передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Оскільки спірний кредитний договір укладено 29 червня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", то вказані вище норми підлягали врахуванню під час укладення договору.

Отже, як слідує з вказаних вище змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 25.12.2023 денна процентна ставка повинна становити не більше 2,5%, а з 23.04.2024 - не більше 1,5%, з 21.08.2024 - не більше 1%.

Відтак умоваукладеного міжсторонами договору № 4774193 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 29.06.2024, передбачена п. 1.4.1. щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,5 %, з 23 квітня 2024 року у порядку ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування" є нікчемною.

Згідно із складеним ТОВ "Лінеура Україна" розрахунком про стан заборгованості за договором № 4774193 станом на 27 лютого 2024 року відповідач має заборгованість у розмірі 23300,00 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 5000,00 грн., заборгованість за процентами 18300 грн 00 коп., яка нарахована з розрахунку денної процентної ставки 1,5%, що складає 75,00 грн 00 коп. , штрафні санкції 2500 грн 00 коп.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ"Українські фінансові операції"за Договором № 4774193 від 29.06.2024 за 116 календарних днів (28.02.2025- 23.06.2025) заборгованість ОСОБА_1 за процентами за користування грошовими коштами становить 8700,00 грн.., застосована денна процентна ставка у розмірі 1,5%.

Як уже зазначено вище, умова кредитного договору щодо застосування денної процентної ставки у розмірі 1,5 % після 21.08.2024 року є нікчемною. Відтак наданий розрахунок заборгованості за процентами з 21.08.2024 по 23.06.2025 суд до уваги не бере.

Враховуючи обмеження щодо розміру процентної ставки 1% за день користування кредитом, за період з 21.08.2024 по 23.06.2025, що становить 50,00 грн. за день (5000 х 1%), розмір заборгованості за процентами за період з 21.08.2024 по 23.06.2025 становить 15350,00 грн (50,00 х307 днів = 15350,00).

За період користування кредитними коштами з 27.02.2024 по 20.08.2024 , суд погоджується з розміром нарахованих відсотків в сумі 3975,00 грн.

Отже, враховуючи зазначені вище розрахунки, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за процентами у розмірі 19325,00 коп.

Водночас відповідач власних контррозрахунків та/або доказів належного виконання умов договору не надав.

За таких обставин, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з врахуванням засад розумності і справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 4774193 від 29.06.2024 у розмірі 24325,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5000,00 грн., заборгованості за процентами у розмірі 19325,00 грн.

Щодо вимог про застосування судом положень частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України.

Положеннями ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України визначено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.

Вказаній нормі кореспондуються положення частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону "Про виконавче провадження", якими передбачений порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, визначено: якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 вказала, що положення частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України та частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону "Про виконавче провадження" закріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення відсотків та пені за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків, пені за невиконання того самого зобов`язання між тими ж сторонами.

Застосування частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування відсотків (пені) поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків (пені).

Передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) охоплюються положеннями десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України. Натомість положення вказаної вище норми не передбачають права суду зазначити в рішенні про нарахування інфляційних втрат до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Вимог про стягнення з відповідача 3% річних в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем у позові не заявлено.

Крім того суд зауважує, що положеннями пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, передбачено: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)".

Отже підстави для застосування положень частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України відсутні.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу, суд дійшов наступного висновку.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі.

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, позивачем було надано Договір про надання правової допомоги №01/08/2024-А від 01.08.2024 року укладеного між ТОВ «Українські фінансові операції» та адвокатом Дідух Є.О.; акт приймання-передачі наданих послуг №4774193 від 14.10.2025 до Договору №01/08/2024-А про надання юридичних послуг; детальний опис робіт (наданих послуг) №4774193 від 14.10.2025 року.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Слід також зазначити, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07. 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, а також ураховуючи критерій складності справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для частково задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн. У решті вимог, слід відмовити.

На підставіст. 141 ЦПК України, оскільки судом позов задоволений частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1841,40 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 15,16, 141, 268, 280-289 ЦПК України; ст.ст. 512, 526, 612, 625, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Українські фінансові операції" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», ЄДРПОУ 40966896, заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №4774193 від 29 червня 2024 року в розмірі 24325 (двадцять чотири тисячі триста двадцять п`ять) гривень 00 коп., понесені судові витрати по оплаті судового збору у сумі 1841 (одна тисяча вісімсот сорок одна) гривня 40 коп. та 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп. на відшкодування витрат на правову допомогу, а всього стягнути 28166 (двадцять вісім тисяч сто шістдесят шість) гривень 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Берестинським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30 денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цивільним процесуальним кодексом України.

Суддя