Ухвала суду № 136700355, 21.05.2026, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

________________

УХВАЛА

"21" травня 2026 р. Справа № 924/580/13 (924/384/23)

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюк І.В., засновника приватного підприємства «Ларго» гр. ОСОБА_1 м. Хмельницький (вх.№05-06/1396/26 від 19.05.2026р.) про забезпечення позову у справі

За заявою засновника приватного підприємства «Ларго» гр. ОСОБА_1 м. Хмельницький

до Південно-західної товарної біржі м.Біла Церкв

Товариства з обмеженою відповідальністю "К2М" м. Хмельницький

Приватного підприємства "Ларго" м. Хмельницький в особі ліквідатора арбітражного керуючого Чернецької А.А.

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів:

Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України м.Київ,

приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Шульга Тетяни Анатоліївним. Хмельницький

про визнання недійсними результатів аукціону з продажу нерухомого майна Приватного підприємства "Ларго", що складається з виробничо-складського, побутового приміщення (медпункт) загальною площею 2 438,8 кв. м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 переможцю аукціону Товариству з обмеженою відповідальністю "К2М" (код 41023710), що проведений 23.08.2019 року Південно-західною універсальною товарною біржею;

визнання недійсним договору купівлі-продажу, посвідченого 15.10.2019 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Шульга Т.А., зареєстрованого в реєстрі за № 693, укладеного між Приватним підприємством "Ларго" та Товариством з обмеженою відповідальністю "К2М";

скасування державної реєстрації права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень: номер відомостей про речове право: 33677035, Тип речового права: право власності Дата, час державної реєстрації: 15.10.2019 16:42:10, Державний реєстратор: приватний нотаріус Шульга Тетяна Анатоліївна, Хмельницький міський нотаріальний округ, Хмельницька обл., Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49171558 від 15.10.2019 16:58:51, приватний нотаріус Шульга Тетяна Анатоліївна, Хмельницький міський нотаріальний округ, Хмельницька обл. Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажу майна, в провадженні у справі про банкрутство, серія та номер: 694, виданий 15.10.2019, видавник: Приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Шульга Т.А. Розмір частки: 1 Власники: Товариство з обмеженою відповідальністю К2М, код ЄДРПОУ: 41023710, країна реєстрації: Україна, Тип об`єкта: виробничо-складське, побутове приміщення (медпункт) загальною площею 2438,8 кв.м, об`єкт житлової нерухомості: Ні Опис об`єкта: Загальна площа (кв.м): 2438.8 Адреса: Хмельницька обл., м. Хмельницький, вулиця Озерна, будинок 16/1 А.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2024р. у справі №924/580/13/ (924/384/23) у позові відмовлено.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024р. апеляційну скаргу засновника приватного підприємства "Ларго" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2024 у справі №924/580/13(924/384/23) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2024р. у справі №924/580/13(924/384/23) без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.03.2025 скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.12.2024р., а справу №924/580/13(924/384/23) направлено на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025р. апеляційну скаргу засновника приватного підприємства "Ларго" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2024р. у справі №924/580/13(924/384/23) залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.04.2026р. касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.05.2025р. та рішення Господарського суду Хмельницької області від 16.09.2024 у справі № 924/580/13 (924/384/23) скасовано. Справу № 924/580/13 (924/384/23) передано на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

04.05.2026р. справа №924/580/13(924/384/23) надійшла до Господарського суду Хмельницької області.

Розпорядженням керівника апарату суду №13/26 від 04.05.2026р. відповідно до п.2.3.43 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п.4.2.1 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №924/580/13(924/384/23.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.05.2026р. справа №924/580/13(924/384/23 передана на розгляд судді Заярнюк І.В.

Ухвалою 11.05.2026р. справу № 924/580/13(924/384/23) прийнято до провадження та вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

19.05.2026р. на адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову (вх.№05-06/1396/26), шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: виробничо-складське, побутове приміщення (медпункт) загальною площею 2438,8 кв.м., за адресою Хмельницька обл., м. Хмельницький, вулиця Озерна, будинок 16/1А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1926927768101, яке зареєстроване на праві власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «К2М» (29025, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Курчатова, буд.1-"З", кв.124, код за ЄДРПОУ 41023710). Заборонити ТОВ «К2М» (29025, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Курчатова, буд. 1 -"З", кв. 124, код за ЄДРПОУ 41023 710) та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження, поділу, об`єднання, внесення до статутного капіталу юридичних осіб, передачі в іпотеку чи будь-якого іншого обтяження зазначеного об`єкта нерухомості - виробничо-складського, побутового приміщення (медпункт) загальною площею 2438,8 кв.м., за адресою Хмельницька обл., м. Хмельницький, вулиця Озерна, будинок 16/1 А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1926927768101. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «К2М» (29025, Хмельницька обл., місто Хмельницький, вул. Курчатова, буд.1-"3", кв.124, код за ЄДРПОУ 41023710), його посадовим особам, працівникам, підрядним організаціям та будь-яким іншим особам, які діють за дорученням або в інтересах відповідача, здійснювати щодо виробничо-складського, побутового приміщення (медпункт) загальною площею 2438,8 кв.м, за адресою Хмельницька обл., м. Хмельницький, вулиця Озерна, будинок 16/1А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1926927768101, будь-які будівельні, реконструкційні, капітальні, перепланувальні, добудовчі чи демонтажні роботи, пов`язані зі зміною конструктивних елементів будівлі, її фасадів, несучих конструкцій, інженерних мереж, конфігурації та площі приміщень, поділом/об`єднанням об`єкта або зміною його функціонального призначення, крім виконання невідкладних робіт з усунення аварійних ситуацій, що не змінюють конструктивних елементів будівлі та не впливають на площу й конфігурацію приміщень.

Розглянувши подану заяву з доданими документами, судом приймається до уваги наступне.

За приписами частини 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову. (Такі висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 138 ГПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Відповідно до частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною четвертою статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 11 статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до частини першої статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення.

Положення статей 136, 137 ГПК України пов`язують вжиття господарським судом заходів забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України як гарантії ефективності задоволення вимог позивача (заявника) за результатами розгляду спору по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №916/2786/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.08.2019 у справі №910/16586/18).

Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії (постанови Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 914/649/20, від 16.05.2023 у справі № 910/2281/22).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.

За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. (Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності. (Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22).

Позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому, або позбавить позивача можливості ефективно захистити його порушені чи оспорюванні права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивач з урахуванням приписів ч. 1 ст. 74 ГПК України не довів наявність підстав для застосування вказаного виду забезпечення.

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову у забезпеченні позову.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 77, 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви засновника приватного підприємства "Ларго" ОСОБА_1 м. Хмельницький (вх.№05-06/1396/26 від 19.05.2026р.) про забезпечення позову відмовити.

Згідно ч. 1 ст. 235 ГПК України, ухвала набирає законної сили 21.05.2026р. може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання законної сили ухвали господарського суду Хмельницької області.

Ухвалу надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.

Суддя І.В. Заярнюк