Рішення № 136700079, 20.05.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №338/481/26

Провадження №2/338/667/26

20 травня 2026 року селище Богородчани

Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Решетова В. В.,

з участю секретаря Смеречук Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 06 лютого 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 як позичальником укладено договір № 5299796 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання електронного підпису та одноразового ідентифікатора.

На умовах, визначених цим договором, первісний кредитор зобов`язувався надати відповідачу грошові кошти в гривні (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач повернути кредит, сплатити проценти за користування та виконати інші передбачені договором обов`язки.

Відповідно до умов договору сума кредиту становила 10000 грн, строк кредиту 360 днів: з 06 лютого 2025 року по 31 січня 2026 року, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, стандартна процентна ставка 0,95% в день.

Первісний кредитор ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем виконало, надало кредит у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки), яку відповідач зазначив особисто під час укладення договору.

Відтак, за вказаним кредитним договором у період з 06 лютого 2025 року по 30 жовтня 2025 року включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 15 459,55 грн.

У зазначений період відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора, спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 3015,62 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами в сумі 2419,31 грн.

30 жовтня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу, відповідно до якого первісний кредитор за плату відступив, а позивач набув право грошової вимоги до відповідача.

Як зазначає позивач, відповідач не виконує належним чином умов договору, а тому звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, яка станом на 01 лютого 2026 року становить: 6984,38 грн - заборгованість за тілом кредиту; 15 459,55 грн - заборгованість по відсоткам нарахованим первісним кредитором, 6236,90 грн - проценти нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», 5000 гривень штрафні санкції, а всього заборгованість становить 33 680,83 грн.

Ухвалою суду від 31 березня 2026 року відкрито провадження у справі з визначенням її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про час та місце повідомлявся належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, якою також позов підтримав у повному обсязі та зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом надсилання судових повісток за зареєстрованим місцем проживання та розміщення оголошення про виклик до суду на офіційній сторінці Богородчанського районного суду Івано-Франківської області в мережі Інтеренет на веб-сайті судової влади.

Про причини неявки відповідач суд не поінформував, своїм правом на подання відзиву не скористалася, заяв чи клопотань щодо розгляду даної справи від нього не надходило.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов`язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 280 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд , дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні їм правовідносини, оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності та взаємозв`язку, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України "Про електронну комерцію" № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03.09.2015, який набрав чинності 30.09.2015, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Відповідно до ст. 3 Закону № 675-VIII, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена, шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону № 675-VIII).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 06 лютого 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 як позичальником укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5299796, який підписано електронним підписом позичальника «47499», відтвореним шляхом використання електронного підпису та одноразового ідентифікатора.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3, 1.4.1 цього договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 10 000 грн, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів 30 днів, стандартна процента ставка 0,95% в день.

Факт перерахування 06 лютого 2025 року коштів в сумі 10000 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 , підтверджується листом АТ "Приват Банку" від 15.04.2026р. №20.1.0.0.0/7-260407/71520-БТ, на виконання ухвали Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 31 березня 2026 року про витребування доказів, що містять батьківську таємницю, та довідкою про перерахунок коштів від ТОВ ФК «Фінтраст Капітал» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 5299796 від 06 лютого 2025 року.

Відповідно до копії розрахунку заборгованості за Договором № 5299796 від 06 лютого 2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту та копії витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» станом на 30 жовтня 2025 року становила 22 443 грн 93 коп., з яких: 6984 грн 38 коп. заборгованість за основною сумою боргу; 15 459 грн 55 коп. заборгованість за нарахованими процентами.

Рішенням від 25 листопада 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» змінено найменування товариства на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

30 жовтня 2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (первісним кредитором) та ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» укладеного Договір факторингу № 30.10.2025.

Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Таким чином, на підставі цього Договору факторингу позивач набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № 5299796 від 06 лютого 2025 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Так, з урахуванням того, що станом на 25 жовтня 2024 року строк дії кредитного договору від 06 лютого 2025 року № 5299796 не завершився, позивачем як новим кредитодавцем за договором факторингу здійснено нарахування процентів за користування цим кредитом за період з 31 жовтня 2025 року по 01 лютого 2026 року.

Відповідно до копії розрахунку заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за укладеним між сторонами кредитним договором, за 94 календарних днів (з 31.10.2025 по 01.02.2026) ОСОБА_1 має перед позивачем заборгованість в розмірі 13 221,28 грн, з яких: 6984,38 грн заборгованість за основною сумою боргу та 6236,90 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Таким чином, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за весь час дії кредитного договору становить 33 680,83 грн, з яких: 6984,38 грн заборгованість за основною сумою боргу; 21 696,45 грн заборгованість за нарахованими процентами та 5000 гривень штрафних санкцій.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи позивачем доведено, що кредитний договір № 5299796 від 06 лютого 2025 року укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію", та прирівнюється до письмового договору.

При цьому ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавця та через особистий кабінет подавав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе.

Ідентифікація ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавця здійснена відповідно до вимог чинного законодавства, з використанням його особистих даних, а саме: паспорта, ідентифікаційного коду, місця проживання, електронної пошти, номера платіжного засобу, на який необхідно перерахувати кошти, тощо.

Доказів, що вказаний в договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, відповідачем не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження ОСОБА_1 міг отримати кредитні кошти.

Надані позивачем докази в сукупності підтверджують факт перерахування відповідачу ОСОБА_1 06 лютого 2025 року від первісного кредитора ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» кредитних коштів у розмірі 10000 грн на платіжну (банківську картку) № НОМЕР_1 , дана обставина не заперчується відповідачем.

За таких обставин, в матеріалах справи наявні докази на підтвердження факту укладення кредитного договору між сторонами та перерахування на рахунок відповідача кредитних коштів згідно з умовами договору.

Згідно з розрахунком про стан заборгованості та графіком чергових платежів за кредитним договором № 5299796 від 06 лютого 2025 року заборгованість ОСОБА_1 становить 28 680 грн 83 коп., що складається із основної заборгованості (тіло кредиту) в сумі 6984 грн 38 коп.; заборгованості за відсотками в сумі 15 459 грн 55 коп., нарахована первісним кредитором та 6 236 грн 90 коп. заборгованість по відсоткам нарахована правонаступником.

У межах кредитного договору № 5299796 первісним кредитором проценти за користування кредитом нараховувалися за період з 06 лютого 2025 року по 30 жовтня 2025 року. Після відступлення права вимоги за договором факторингу від 30 жовтня 2025 року новим кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» було здійснено нарахування процентів з 31 жовтня 2025 року по 31 січня 2026 року.

Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося в межах строку дії кредитного договору, який закінчувався 31 січня 2026 року. Даних про нарахування процентів після спливу строку кредитування матеріали справи не містять. А отже, з наведених документів вбачається, що кредитор за межі строку дії договору при нарахуванні процентів не виходив.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач не надав суду відзив на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суд вважає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором № 5299796 про надання кредиту в розмірі 28 680 грн 83 коп., що складається із основної заборгованості (тіло кредиту) в сумі 6984 грн 38 коп. та заборгованості за відсотками в сумі 21 696 грн 45 коп.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за штрафними санкціями в сумі 5000 гривень, суд зазначає наступне.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Проте пунктом 18 розділу «Прикінцеві та Перехідні положення» ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було продовжено та діє на час ухвалення рішення у даній справі.

Таким чином заборгованість за порушення грошового зобов`язання у виді штрафних санкцій в сумі 5 000 гривень підлягає списанню позивачем, оскільки відповідач ОСОБА_1 звільнений від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення виконання грошового зобов`язання, що є підставою для відмові у позові в частині стягнення заборгованості за штрафними санкціями.

Суд відхиляє аргументи представника позивача про те, що Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до Закону 1734-VIII, зокрема пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень, на підставі яких за договорами укладеними з 24.01.2024 кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України випливає, що на кредитний договір, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

Суд звертає увагу, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі Закон № 2120-IX), яким, зокрема розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнений пунктом 6-1 наступного змісту:

«У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем».

Пункт 6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII виключено на підставі Закону України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також, згідно із Законом № 2120-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 18 наступного змісту:

«У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України є чинними.

Відповідно до частин першої та другої статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України.

Отже частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується з висновками, які містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69).

Також Верховний Суд робив висновки щодо застосування пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів, зокрема, у постановах від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 та від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 5000 гривень необхідно відмовити, оскільки діє мораторій за стягнення заборгованості, відповідно до ст. 625 ЦК України.

З урахуванням положень ст. 141 ЦПК України, та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача слід стягнути на користь позивача 2 267 грн 16 коп. судового збору (28 680,83 грн х 2662,40/ 33 680 грн 83 коп. =2 267 грн 16 коп.).

Щодо вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої-третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірними із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 137 ЦПК України).

З аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виокремити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи (висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі №357/380/20, провадження № 14-20цс22).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на оплату послуг з професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 10 000 грн.

До позовної заяви позивачем надано договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, заява №17216 на виконання доручення до договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, копію ордеру на надання правничої допомоги від 23 березня 2026 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Матеріалами справи підтверджується обсяг наданих адвокатом правничих послуг по справі.

Разом з тим, суд оцінивши подані стороною позивача докази, враховуючи, складність справи, реальність (дійсність та необхідність), обґрунтованість розміру витрат на правничу допомогу розміру виконаної адвокатом роботи в суді, та те, що підготовка позовної заяви не потребувало тривалих затрат часу, суд приходить до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, яку просить стягнути ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" на свою користь із ОСОБА_1 з 10 000 грн до 4 000 грн.

На підставі ст. 207, 512, 514, 526, 549, 551, 610, 611, 626, 627, 628, 638, 1048-1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України та керуючись ст. 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" заборгованість за кредитним договором № 5299796 від 06 лютого 2025 року в розмірі 28 680 (двадцять вісім тисяч шістсот вісімдесят гривень) 83 коп., яка складається із тіла кредиту в розмірі 6984 грн 38 коп. та процентів за користування кредитом в розмірі 21 696 грн 45 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 267 грн (дві тисячі двісті шістдесят сім гривень) 16 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал", місце знаходження: м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27. приміщення 2, ЄДРПОУ: 44559822.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Суддя В.В. Решетов