Рішення № 136699852, 21.05.2026, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/1750/25

Номер провадження № 2/0186/157/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

21 травня 2026 року м.Шахтарське.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Янжули С.А.

при секретарі - Лиман Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Шахтарському в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2025 року в провадження головуючого - судді Шахтарського міського суду Дніпропетровської області - Янжули С.А., надійшла позовна заява Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 15 вересня 2024 року о 00:10 годині по вул.Миру в с.Левадному, відповідач, не маючи посвідчення водія, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи транспортним засобом "Nissan Terrano" д.р.н. НОМЕР_1 , перевозячи на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_2 , допустив перекидання транспортного засобу, внаслідок ДТП потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому крила повздовшних кісток праворуч, розходження крижково-повздовжнього зчленування ліворуч, розходження лобкового сіфізу, перелом сідничної та лонної кісток, передньо-задня нестабільність кісток тазу. На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. По факту даної ДТП відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024041540000479 по ч.2 ст.286-1 КК України. Вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області №189/2748/24 від 14 квітня 2025 року відповідача визнано винним у скоєнні вказаної ДТП по ч.2 ст.286-1 КК України та призначене покарання у виді позбавлення волі на 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років. Вироком Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2025 року вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області в частині призначеного покарання відповідачу скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено відповідачу покарання по ч.2 ст.286-1 КК України у виді позбавлення волі на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.

Оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, з метою відшкодування збитків та на виконання вимог ст.35, п.41 ст.41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", 29 жовтня 2024 року представник потерпілого, діючи на підставі довіреності, звернувся до позивача із заявою про страхове відшкодування за шкоду, пов`язану із тимчасовою втратою працездатності, а також витрат на лікування.

23 травня 2025 року представник потерпілого повторно звернувся до позивача із заявою про страхове відшкодування шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності, у зв`язку з отриманням потерпілим ІІ групи інвалідності внаслідок ДТП.

За результатами звернень потерпілого та розгляду його заяв, позивачем відкрито регресну справу №110069.

Потерпілий, отримавши тілесні ушкодження внаслідок ДТП, з 15 вересня 2024 року по 08 жовтня 2024 року проходив стаціонарне лікування у КП "ДОКЛ ім.Мечникова"ДОР", для подальшого лікування був переведений до Покровської ЦРЛ.

09 травня 2025 року рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №258/25/1525/Р потерпілому було надано ІІ групу інвалідності.

Позивачем було повністю відшкодована шкода, завдана відповідачем потерпілому, загальний розмір якої становить 176 525,10 гривень.

З огляду на викладене, а також у зв`язку з невідшкодуванням збитків відповідачем в добровільному порядку, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь відшкодування шкоди в порядку регресу, пов`язаних з регламентною виплатою у розмірі 176 525,10 гривень та судовий збір по справі.

Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовільнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про дату розгляду справи повідомлений за місцем реєстрації, відзив на позовну заяву не надав, заяви про розгляд справи в його відсутність не надходило. В попереднє судове засідання надавав заяву, в якій зазначав, що позовні вимоги визнає, просить врахувати, що він відшкодовував потерпілому витрати на лікування, які не були враховані позивачем в позові, згідний виплачувати борг від 2 500 до 5 000 гривень щомісячно. Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Третя особа - ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, про дату розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не сповістив.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України.

За змістом ст. ст. 11, 15 ЦП України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Захист цивільних прав-це передбачені законом способи оборони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміються закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У ст. 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.

Судом встановлено та підтверджено доказами наступне.

15 вересня 2024 року о 00:10 годині по вул.Миру в с.Левадному, відповідач, не маючи посвідчення водія, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи транспортним засобом "Nissan Terrano" д.р.н. НОМЕР_1 , перевозячи на передньому пасажирському сидінні ОСОБА_2 , допустив перекидання транспортного засобу, внаслідок ДТП потерпілий ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому крила повздовшних кісток праворуч, розходження крижково-повздовжнього зчленування ліворуч, розходження лобкового сіфізу, перелом сідничної та лонної кісток, передньо-задня нестабільність кісток тазу.

На момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

По факту даної ДТП відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024041540000479 по ч.2 ст.286-1 КК України.

Вироком Покровського районного суду Дніпропетровської області №189/2748/24 від 14 квітня 2025 року відповідача визнано винним у скоєнні вказаної ДТП по ч.2 ст.286-1 КК України та призначене покарання у виді позбавлення волі на 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.

Вироком Дніпровського апеляційного суду від 03 липня 2025 року вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області в частині призначеного покарання відповідачу скасовано та ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено відповідачу покарання по ч.2 ст.286-1 КК України у виді позбавлення волі на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 років.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до ... остаточного рішення суду.

Слід зауважити, що при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої винесено вирок суду, це судове рішення є обов`язковим для суду в частині з`ясування питань чи мали місце такі дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи даний позов, який випливає з кримінального провадження, суд не вправі перевіряти обставини ДТП, обговорювати вину особи і робити висновки про відповідальність осіб, причетних до ДТП, а може лише вирішувати питання про розмір відшкодування. На що також звернув увагу Верховний Суд України та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована, з метою відшкодування збитків та на виконання вимог ст.35, п.41 ст.41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", 29 жовтня 2024 року представник потерпілого, діючи на підставі довіреності, звернувся до позивача із заявою про страхове відшкодування за шкоду, пов`язану із тимчасовою втратою працездатності, а також витрат на лікування.

23 травня 2025 року представник потерпілого повторно звернувся до позивача із заявою про страхове відшкодування шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності, у зв`язку з отриманням потерпілим ІІ групи інвалідності внаслідок ДТП.

За результатами звернень потерпілого та розгляду його заяв, позивачем відкрито регресну справу №110069.

Потерпілий, отримавши тілесні ушкодження внаслідок ДТП, з 15 вересня 2024 року по 08 жовтня 2024 року проходив стаціонарне лікування у КП "ДОКЛ ім.Мечникова"ДОР", для подальшого лікування був переведений до Покровської ЦРЛ.

09 травня 2025 року рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №258/25/1525/Р потерпілому було надано ІІ групу інвалідності.

Позивачем було повністю відшкодована шкода, завдана відповідачем потерпілому, загальний розмір якої становить 176 525,10 гривень.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). В зв`язку з цим, суд вважає, що подія яка сталася 15 вересня 2024 року є страховим випадком.

Згідно зі ст.ст. 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особою, яка зобов`язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На що також звернув увагу Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в Постанові Пленуму № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП встановлена вирок суду, що набрав законної сили.

Статтею 33 Закону встановлено порядок дій осіб, у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення регламентної виплати, зміст та строки вчинення цих дій розкриваються в наступних приписах Закону. Так, за правилами п. 35.1 ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомленню про дорожньо-транспортну пригоду, подає страховику (або за умови наявності підстав, передбачених у ст.41 - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Оскільки, на момент настання ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з метою відшкодування збитків та на виконання вимог ст. 35, п. 41 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», 29 жовтня 2024 року представник потерпілого, діючи на підставі довіреності від 04 жовтня 2024 року, звернувся до позивача із відповідною заявою про страхове відшкодування за шкоду, пов`язану із тимчасовою втратою працездатності, а також витрат на лікування.

Згідно з ч. 1 ст.22 ЦК. України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно- курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. Шкода, завдана фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, відшкодовується без урахування пенсії, призначеної у зв`язку з втратою здоров`я, або пенсії, яку вона одержувала до цього, а також інших доходів. Договором або законом може бути збільшений обсяг і розмір відшкодування шкоди, завданої потерпілому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

На підставі ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовуєтеся особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену, небезпеку.

На підставі ст.1188 ЦК Україна, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до п. п. а) п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п.1.7 ст.1 цього Захочу, те майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Отже, у силу настання передбачених Законом підстав у позивача виник обов`язок відшкодувати потерпілому понесені, внаслідок дій відповідача, витрати.

Потерпілий, отримавши тілесні ушкодження внаслідок ДТП, з 15 вересня 2024 року по 08 жовтня 2024 року проходив стаціонарне лікування у КП «ДОКЛ ім. Мечникова» ДОР»). Для подальшого лікування був переведений до Покровської ЦРЛ.

Відповідно до ст. 24 Закону, у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Витрати, пов`язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, зо кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я, зле не більше 120 днів.

Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному з пункті 24.2 цієї статті.

Представником потерпілого надано документи, що підтверджують здійснені потерпілим витрати на лікування, які наявні в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 25 Закону, у зв`язку з тим часовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: 1) для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - нестримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю; 2) для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною; 3) для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.

Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та доход протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.

Відповідно до ст. 1203 ЦК України, потерпілий має право на збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо його працездатність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент вирішення питання про відшкодування шкоди.

Як зазначалося вище, 09 травня 2025 року рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 258/25/1525/Р потерпілому було надано II групу інвалідності.

Як зазначено у ст. 26 Закону, шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до ЦК України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у разі встановлення ІІ групи інвалідності становить 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір шкоди, пов`язаної із стійкою втратою працездатності потерпілим, або цей розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 26.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування в розмірі, визначеному у пункті 26.2 цієї статті.

Відповідно до п. 36.1 ст.36 Закону Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Позивач, виконуючи вимоги ст.41 Закону, на підставі довідки №1 від 26 грудня 2024 року і наказу № 3.1/25736 від 26 грудня 2024 року, довідки № 2 від 05 березня 2025 року та наказу № 3.1/6350 від 05 березня 2025 року, а також довідки N3 від 03 червня 2025 року та наказу № 3.1/18080 від 06 червня 2025 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, прийняв рішення про відшкодування шкоди потерпілому в загальному розмірі 176 525,10 гривень.

Позивачем була повністю відшкодована шкода, завдана відповідачем потерпілому.

Відповідно до ст.1193 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 22.1 ст.22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, визначених у страховому полісі відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Зазначені витрати мають бути підтверджені документально. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно із ч. 2 ст. 38 Закону, МТСБУ після здійснення регламентної виплати має право зворотної вимоги до особи, яка спричинила дорожньо-транспортну пригоду, керуючи транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди був відсутній чинний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або особи, яка відповідно до закону несе цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, до страховика, який здійснив стразову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки (такий же висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-и).

За приписами ст. 22.1 Закону, у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням, диких звірів, тощо.

У відповідності до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

У відповідності до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судовим розглядом доводів сторони позивача не спростовано, враховуючи вищевикладене, надавши правову оцінку доводам та доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позов є підставним, вимоги позивача ґрунтуються на вимогах закону, докази на які позивач посилається є належними та допустимими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

У ст. 265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд вирішує питання розподілу судових витрат в порядку ст.141 ЦПК України. Вимоги позивача про стягнення з відповідача судового збору в розмірі 3 028 гривень суд вважає законними, обґрунтованими та підтверджені належними доказами, а тому такі вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 273, 274, 280-283, 354, 355 ЦПК України, -суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди в порядку регресу задовільнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України відшкодування шкоди в порядку регресу, пов`язане з регламентною виплатою в розмірі 176 525,10 гривень та судовий збір по справі в розмірі 3 028 гривень, а всього стягнути: 179 553 (сто сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят три) гривні 10 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Інформація про учасників судового процесу.

Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України, код ЄДРПОУ 21647131; адреса місцезнаходження: Русанівський бульвар, буд.8, м.Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення суду виготовлено 21 травня 2026 року.

Суддя: С.А.Янжула.