Рішення № 136699822, 19.05.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування:

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.2026 Справа № 917/2382/25

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116

до відповідача Комунального підприємства теплового господарства "ГАДЯЧТЕПЛОЕНЕРГО", вул. Полтавська, 19А, м. Гадяч, Полтавська область, 37300

про стягнення заборгованості у розмірі 29 395 349,09 грн, -

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Сьомкіна А. В.

Представники учасників справи:

від позивача: Єгоров В. С.,

від відповідача: не з`явився

Обставини справи: 30.12.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до відповідача Комунального підприємства теплового господарства "ГАДЯЧТЕПЛОЕНЕРГО" про стягнення заборгованості у розмірі 29 395 349,09 грн за договором №8961-ТКЕ(24-15 постачання природного газу від 08.10.2024 року (вх. №2484/25).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх обов`язків за договором постачання природного газу, в частині своєчасної та повної оплати за поставлений природний газ.

Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025 року призначення судді не відбулось у зв`язку з відсутністю потрібної кількості суддів для розподілу справи.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи № 917/2382/25 між суддями справу передано на розгляд судді Тимощенко О. М.

Ухвалою від 15.01.2026 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено розглядати справу у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 12.02.2026 року на 11:00 год. Встановлено учасникам справи строки на подачу заяв по суті спору.

28.01.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - Єгорова В. С. надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/2382/25 (вх. №1026).

Ухвалою від 29.01.2026 року суд відмовив у задоволенні заяви представника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - Єгорова В. С. про участь у судовому засіданні 12.02.2026 року о 11:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/2382/25.

30.01.2026 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №2382, а. с. 50, 51), відповідно до якого останній зазначив, що ним не заперечується факт постачання природного газу та його використання для виробництва теплової енергії. Виникнення заборгованості зумовлене об`єктивними обставинами, пов`язаними з публічно-правовим регулюванням тарифів, соціальною функцією підприємства, а також системним невиконанням державою обов`язку з компенсації різниці в тарифах (узгоджений обсяг заборгованості з різниці в тарифах на послуги з теплопостачання станом на 30.09.2025 року складає 51 862 тис. грн, в тому числі надані населенню 49887,2 тис. грн, надані іншим споживачам 1974,8 тис. грн. Заборгованість з різниці у тарифах на теплову енергію, без відшкодування її з бюджету, постійно зростає, що призводить до збитковості підприємства. 21.01.2026 року листом № 01-05/22 від 19.01.2026 року позивач звернувся до ТОВ ГК "Нафтогаз Трейдинг" із проханням розглянути можливість укладення мирової угоди у справі Господарського суду Полтавської області № №917/2382/25.

Крім того, відповідач просив зменшити судові витрати, що підлягають стягненню з відповідача, на підставі ч.3 ст. 7 ЗУ "Про судовий збір".

06.02.2026 року до суду від позивача надійшло клопотання (вх. №1537, а. с. 63) про проведення розгляду справи №917/2382/25 за відсутності представника позивача за наявними матеріалами у справі або відкласти судове засідання на іншу дату.

11.02.2026 року до суду від відповідача надійшло клопотання (вх. №1744, а. с. 67), в якому останній просив суд надати час та можливість врегулювати спірні взаємовідносини із позивачем шляхом укладення мирової угоди та перенести підготовче судове засідання на іншу дату.

Ухвалою від 12.02.2026 року суд відклав підготовче засідання на 03.03.2026 р. на 11:30 год.

25.02.2026 року до суду через систему "Електронний суд" від представника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - Єгорова В. С. надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/2382/25 (вх. №2542, а. с. 78).

Ухвалою від 26.02.2026 року суд відмовив у задоволенні заяви представника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - Єгорова В. С. про участь у судовому засіданні 03.03.2026 року о 11:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/2382/25.

02.03.2026 року до суду від відповідача надійшло клопотання (вх. №2696, а. с. 85), в якому останній просив суд надати час та можливість врегулювати спірні взаємовідносини із позивачем шляхом укладення мирової угоди та перенести підготовче судове засідання на іншу дату.

У зв`язку з ввімкненням 03.03.2026 року автоматизованої системи централізованого оповіщення "повітряна тривога" у м. Полтава та Полтавській області підготовче засідання суду по даній справі не відбулося.

Ухвалою від 03.03.2026 року суд призначив підготовче судове засідання по справі №917/2382/25 на 26.03.2026 р. на 11:30 год.

12.03.2026 року до суду від представника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - Єгорова В. С. надійшла заява про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/2382/25 (вх. №3283, а. с. 98).

Ухвалою від 16.03.2026 р. суд відмовив у задоволенні заяви представника ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - Єгорова В. С. про участь у судовому засіданні 26.03.2026 року о 11:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №917/2382/25.

У зв`язку з ввімкненням 26.03.2026 року автоматизованої системи централізованого оповіщення "повітряна тривога" у м. Полтава та тривалою повітряною тривогою підготовче засідання суду по даній справі не відбулося.

Ухвалою від 26.03.2026 року суд призначив підготовче судове засідання по справі №917/2382/25 на 21.04.2026 р. на 11:30 год.

15.04.2026 року до суду від представника позивача - Єгорова В. С. надійшла заява про його участь в судовому засіданні 21.04.2026 року по справі № 917/2382/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (вх. №5049, а. с. 109).

Ухвалою від 20.04.2026 р. суд задовольнив заяву представника позивача - Єгорова В. С. про його участь в судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 21.04.2026 року о 11:30 год. по справі № 917/2382/25 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Протокольною ухвалою від 21.04.2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 19.05.2026 р. на 10:00 год.

18.05.2026 року до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті (вх. №6730), оскільки єдиний представник комунального підприємства перебуває у плановій тарифній відпустці.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених ч. 2 ст. 202 цього Кодексу.

Статтею 202 ГПК України встановлено наслідки неявки в судове засідання учасників справи.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 28.10.2021 у справі № 11-250сап21 акцентувала увагу на тому, що ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію, згідно з якою відкладення розгляду справи має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі "Цихановський проти України" (Tsykhanovsky v. Ukraine) ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Суд нагадує, що він зазвичай визнає порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, які порушують питання, подібні до тих, що порушуються у цій справі. Аналогічну позицію висловлено у рішеннях ЄСПЛ "Смірнова проти України" (Smirnov v. Ukraine, Application N 36655/02), "Карнаушенко проти України" (Karnaushenko v. Ukraine, Application N 23853/02).

Як відзначив Верховний Суд у постанові від 12.03.2019 у справі №910/12842/17 відповідач, як учасник судового процесу, не позбавлений права і можливості забезпечити участь у судовому засіданні будь-якого іншого представника, якому доручити виконання функцій щодо представництва інтересів у суді. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В свою чергу, Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зробив правовий висновок, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи можливе з об`єктивних причин, як-то неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні чи недостатність матеріалів для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення; при цьому не повинні створюватися в зайвий раз передумови для порушення процесуальних строків розгляду справи.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами, оскільки явка учасників справи у призначене засідання обов`язковою судом не визнавалася, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

В судовому засіданні 19.05.2026 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

В судовому засіданні19.05.2026 року за результатами розгляду справи суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз`яснив порядок, строки оскарження рішення та набранням ним чинності.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач, Постачальник) та Комунальним підприємством теплового господарства "ГАДЯЧТЕПЛОЕНЕРГО" (далі - відповідач, Споживач) 08.10.2024 року було укладено договір №8961-ТКЕ(24)-15 постачання природного газу (далі Договір, а. с. 6 - 13).

За умовами п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався поставити Споживачу, який є виробником теплової енергії в розумінні підпункту 1 пункту 4 Положення, природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 договору).

Відповідно до пункту 5.1 Договору, споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: - 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач у період жовтень 2024 квітень 2025 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 29 395 349,09 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (а. с. 14 - 33) Акти підписані представниками сторін.

Факт постачання природного газу та його використання для виробництва теплової енергії відповідач визнає (про що зазначено у відзиві, а. с. 50, 51).

В порушення взятих на себе зобов`язань відповідач оплату за отриманий газ не здійснив, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 29 395 349,09 грн, що й стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.

Як було зазначено вище, позивач та відповідач уклали договір №8961-ТКЕ(24)-15 постачання природного газу від 08.10.2024 р., у зв`язку із чим набули взаємних прав і обов`язків.

За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що на виконання умов Договору позивач у період жовтень 2024 квітень 2025 року, передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 29 395 349,09 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (а. с. 14 - 33). Акти підписані представниками сторін.

Факт постачання природного газу та його використання для виробництва теплової енергії відповідач визнає (про що зазначено у відзиві, а. с. 50, 51).

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав в повному обсязі, оплату за отриманий газ не здійснив, внаслідок чого за ним утворився борг в сумі 29 395 349,09 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Дослідивши та оцінивши докази, наявні у матеріалах справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 29 395 349,09 грн основного боргу за договором №8961-ТКЕ(24)-15 постачання природного газу від 08.10.2024 року.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходив із наступного.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. №1131 від 30.01.2026 р.) визнав позовні вимоги до початку розгляду справи по суті.

Таким чином, 50% судового бору у розмірі 176 372,10 грн підлягають поверненню позивачу з бюджету відповідно до статті 129 ГПК України, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 130 ГПК України, якою визначено право позивача на повернення 50 відсотків судового збору, зокрема, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, яке було реалізоване відповідачем. Витрати зі сплати інших 50 % судового збору у розмірі 176 372,09 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Комунального підприємства теплового господарства "ГАДЯЧТЕПЛОЕНЕРГО" (вул. Полтавська, 19 А, м. Гадяч, Полтавська область, 37300, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34401528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42399676) 29 395 349,09 грн основного боргу та 176 372,09 грн витрат по сплаті судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 42399676) з державного бюджету України судовий збір у сумі 176 372,10 який сплачено платіжною інструкцією №0000029963 від 26.12.2025.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 21.05.2026 р.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О. М. Тимощенко