Ухвала суду № 136699002, 19.05.2026, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/3610/26

Провадження № 1-кс/202/3390/2026

УХВАЛА

Іменем України

19 травня 2026 року слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника власника майна адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши в судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м. Дніпро клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12026040000000462 від 05.03.2026 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2026 року до слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра надійшло клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12026040000000462 від 05.03.2026 року.

В своєму клопотанні прокурор, з метою збереження речових доказів, просить накласти арешт на транспортний засіб - автомобіль марки «Hyundai SantaFE» , д.н.з. НОМЕР_1 , що тимчасово вилучений 13.05.2026 року в ході проведення обшуку даного транспортного засобу, шляхом позбавленням права власника, користувача на відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні в режимі відеоконференції зазначила, що заперечує проти задоволення клопотання, оскільки вилучений стороною обвинувачення автомобіль не містить ознак речового доказу й не має жодного відношення до кримінального провадженн.

Заслухавши думку прокурора, представника власника майна, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12026040000000462 від 05.03.2026 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів Дніпропетровської обласної прокуратури.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 04 травня 2026 року (справа № 202/3610/26, провадження № 1-кс/202/3147/2026) частково задоволено клопотання слідчого, погоджене прокурором та надано слідчим слідчої групи та прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні № 12026040000000462 дозвіл на проведення обшуку в транспортному засобі - автомобілі марки «Hyundai Santa FE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебуває у його користуванні, з метою виявлення: оптичних та електронних носіїв інформації (диски, флеш-накопичувачі, карти пам`яті, накопичувачі на магнітних дисках/стаціонарних, переносних, тощо); відеореєстраторів; мобільних телефонів, сім-карток та сім-холдерів операторів мобільного зв`язку; документів (у т.ч. чорнових записів), що містять відомості про протиправну діяльність інших осіб при скоєнні кримінальних правопорушень проти власності, що мають значення для повного, всебічного, об`єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування. Строк дії ухвали встановлено до 04 червня 2026 року включно.

Відповідно до протоколу обшуку від 13.05.2026 року, на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 04.05.2026 року, було проведено обшук в транспортному засобі марки «Hyundai Santa FE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебуває у його користуванні, в ході якого було тимчасово вилучено зазначений автомобіль.

Постановою слідчого від 13.05.2026 року автомобіль марки «Hyundai Santa FE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вилучений 13.05.2026 року в ході проведення обшуку даного транспортного засобу, визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 12026040000000462.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Також, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, у даному випадку, слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); належність майна підозрюваному, фізичній чи юридичній особі, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, наявність обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом , а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, Колишній король Греції та інші проти Греції та Малама проти Греції ).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

За положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України речові докази є одним із процесуальних джерел доказів.

Частина 1 ст. 98 КПК України регламентує, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на тимчасово вилучений в ході обшуку автомобіль марки «Hyundai SantaFE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , прокурор повинен зазначити, яке відношення даний транспортний засіб має до вчинення кримінального правопорушення, посилаючись при цьому на відповідні докази.

У клопотанні зазначено, що транспортний засіб використовувався для вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі для підтримки зв?язку, зустрічей з учасниками вчинення кримінальних правопорушень.

Водночас, в ході розгляду клопотання прокурором не надано доказів на підтвердження даних посилань. Також прокурором у клопотанні та в судовому засіданні не зазначено в який спосіб можливе використання даного майна, в якості речового доказу у кримінальному провадженні.

Окрім того, постанова про визнання речовими доказами вилученого транспортного засобу, не містить належного обґрунтування того, що воно дійсно має ознаки речових доказів, у відповідності до ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Таким чином, в порушення вимог ст. 171 КПК України, стороною обвинувачення не було долучено до клопотання даних, які б давали достатньо підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт транспортного засобу марки «Hyundai SantaFE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , є необхідним у вказаному кримінальному провадженні.

Крім того, слідчий суддя зазначає, що матеріали клопотання не містять будь-яких відомостей та обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права й свободи особи, завдяки чому може бути виконане завдання, для реалізації якого прокурор звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту.

Враховуючи наведене, оскільки прокурором не доведено обставини, передбачені ч. 2 ст. 171 КПК України, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12026040000000462 від 05.03.2026 року, є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 110, 131, 132, 167-168, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 12026040000000462 від 05.03.2026 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України відмовити.

Повний текст ухвали проголошено о 12 годині 00 хвилин 22 травня 2026 року.

Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1