Ухвала суду № 136698812, 21.05.2026, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/9335/25

Провадження № 2/211/1248/26

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

21 травня 2026 року

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Костенко Є.К.,

за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В.,

розглядаючи в судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, -

встановив:

19 серпня 2025 року до суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.

Ухвалою суду від 22 серпня 2025 року було прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.

18 травня 2026 року відповідачем подано заяву про зупинення провадження по справі, мотивуючи тим, що в провадженні Конституційного Суду України перебуває скарга ОСОБА_2 щодо перевірки на відповідність ст.ст. 8, 21, 41 Конституції України приписів ч.5 ст.13, ч.1,2 ст.14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII, якими регламентовані правовідносини, зокрема, щодо укладення відповідно індивідуального та публічного договорів про надання комунальної послуги між постачальником такої послуги та її споживачем, в зв`язку з чим, просить зупинити провадження по справі до розгляду вищезазначеної скарги.

Оскільки сторони не з`явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Як убачається з офіційного сайту Конституційного Суду України, Конституційним Судом України відкрито конституційне провадження у справі за скаргою ОСОБА_2 щодо перевірки на відповідність ст.ст. 8, 21, 41 Конституції України приписів ч.5 ст.13, ч.1,2 ст.14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII, якими регламентовані правовідносини, зокрема, щодо укладення відповідно індивідуального та публічного договорів про надання комунальної послуги між постачальником такої послуги та її споживачем.

В свою чергу, положеннями статті 1 Закону України Про Конституційний Суд України передбачено, що Конституційний Суд України є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

Отже, виключно до компетенції Конституційного Суду України віднесено вирішення питання щодо відповідності положень Закону України Конституції України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Основний Закон України, закріпивши частиною 1 статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.

Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абз. 2, 3 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року справа № 1-рп/99).

Відповідно до ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Частиною 6 пункту 4 рішення Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року у справі № 1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) передбачено, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Системний аналіз наведених норм в контексті зазначених положень рішень Конституційного Суду України свідчить про те, що у випадку визнання неконституційними приписів ч.5 ст.13, ч.1,2 ст.14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII останній втрачає чинність з дня ухвалення відповідного рішення. Проте, як було зазначено вище, Конституційний Суд вправі визначити у своєму рішенні, порядок і строки його виконання.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 листопада 2020 року у справі № 4819/49/19 зазначила, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України (Конституційний Суд України) та Закону України Про Конституційний Суд України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.

Колегія суддів Великої Палати Верховного Суду вважала, що поновлення порушеного права особи внаслідок допущення до неї конституційної несправедливості має пріоритетне значення під час розгляду справи судом у зв`язку із застосуванням до неї положень Закону, які не відповідали Конституції України не з моменту ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення щодо визнання неконституційними цих норм, а з моменту виникнення спірних відносин та застосування до них суб`єктом владних повноважень дефектної норми, оскільки принцип верховенства права у такому випадку втілюється через правозахисний судовий механізм, який серед іншого вимагає від судового органу будь-якої інстанції застосовувати Конституцію України як норми прямої дії у разі якщо він, обираючи норму права яка підлягає застосуванню до спірних відносин, дійшов до висновку, що така норма суперечить Конституції України.

Відповідно, вирішення Конституційним Судом України питання відповідності ст.ст. 8, 21, 41 Конституції України приписів ч.5 ст.13, ч.1,2 ст.14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року №2189-VIII напряму стосується підстав позову, заявлених позивачем у справі №211/9335/25.

Випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині 1 статті 251 ЦПК України.

Згідно із п. 6 ч. 1 вказаної правової норми, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 6 частини 1 статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що існують обставини відповідно до п. 6 ч. 1 ст.251 ЦПК України, що унеможливлюють продовження розгляду даної цивільної справи та наявність яких є підставою для зупинення провадження у справі. Тому слід зупинити провадження у справі до вирішення спору в іншому суді, оскільки вирішення предмету спору справи, яка розглядається в іншому судді безпосередньо впливає на вирішення спору в даній справі.

Керуючись п. 6 ч. 1 ст.251, п.5 ч.1 ст.253, ЦПК України, суд,-

постановив:

Провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з постачання теплової енергії зупинити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Є.К. Костенко