Рішення № 136698667, 06.05.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/891/26

№ 2/207/1543/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м.Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Бушанської О.В.

за участю секретаря судового засідання Трохименко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", м.Львів

до ОСОБА_1 , м.Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 41040 грн, а також сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 03.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Займер" та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №83656, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 4500,00 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору. Однак, відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором. 11.03.2020 між ТОВ "Займер" та ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" укладено договір факторингу №ЗК-11032020, згідно з яким та у відповідності до ст.512 ЦК України ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ "Займер", включно і до відповідача за кредитним договором №83656 від 03.10.2019. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 41040 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 4500,00 грн, заборгованість за процентами - 2700,00 грн, заборгованість за пенею - 33840,00 грн.

Ухвалою суду від 02.03.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 01.04.2026 на 10:40 годин.

01.04.2026 розгляд справи відкладено до 06.05.2026 до 10:20 годин.

Відповідач у поданій заяві просить застосувати позовну давність у даній справі, посилаючись на те, що право вимоги за кредитним договором №83656 від 03.10.2019 до позивача перейшло 11.03.2020 на підставі договору факторингу ЗК-11032020. Таким чином вже починаючи з 12.11.2019 первісний кредитор ТОВ "Займер" фактично знав про своє право, проте не заявляв про це, і саме з цього моменту і починається перебіг позовної давності. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом лише у 2026 році, тобто більше ніж через 3 роки після спливу позовної давності. Вимоги відповідача щодо стягнення пені у розмірі 33840 грн не відповідають вимогам закону, оскільки згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в період дії воєнного стану всі нараховані штрафи, пені та інші неустойки, що виникли з 24.02.2022 повинні бути списані.

06.05.2026 сторони у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляд справи повідомлені належним чином.

Позивач у поданому клопотанні просить розглянути справу за відсутністю його представника, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у поданому клопотанні просить розглянути справу без її участі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, з урахуванням приписів ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 03.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Займер" (надалі - товариство) та ОСОБА_1 (надалі - клієнт) укладено договір про надання фінансового кредиту №83656, за умовами п.1.1 якого товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 01.11.2019. Строк дії договору 30 днів, але в будь-якому випадку, договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором (п.1.2 договору).

Відповідно до п.1.3 договору за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 2% (процентів) на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

Кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (п.1.4 договору).

У п.4.3 договору сторони погодили, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2 цього договору та/або в додатку до цього договору, клієнт зобов`язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення. При цьому пеня нараховується до дня повного погашення за договором.

У додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №83656 від 03.10.2019 сторони узгодили графік платежів.

Вказаний кредитний договір підписано відповідачем електронним підписом KL1306.

Відповідно до довідки про ідентифікацію, ТОВ "Займер" підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір №83656 від 03.10.2019 ідентифікована товариством. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) - KL1306.

На виконання умов кредитного договору ТОВ "Займер" перераховано відповідачу 4500,00 грн, що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ "Платежі Онлайн" №6254/05 від 15.05.2025.

Розрахунок заборгованості, здійснений ТОВ "Займер" свідчить про те, що заборгованість відповідача за договором №83656 від 03.10.2019 становить: тіло кредиту - 4500,00 грн, відсотки - 2700,00 грн; пеня - 33840,00 грн.

11.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Займер" (далі - кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (далі - новий кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги №ЗК-11032020, відповідно до п.1.1 якого, на умовах, встановлених цим договором, кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, новий кредитор заміняє кредитора у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог кредитора за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань боржників за кредитними договорами (п.1.2 договору).

У розділі 6 договору сторони узгодили порядок відступлення портфелю заборгованості.

11.03.2020 між сторонами підписано акт приймання-передачі реєстру боржників від 11.03.2020 до договору відступлення права вимоги №ЗК-11032020 від 11.03.2020.

Відповідно до витягу із реєстру боржників до договору відступлення права вимог №ЗК-11032020 від 11.03.2020, ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло право вимоги ТОВ "Займер" до ОСОБА_1 за договором №83656 від 03.10.2019 у загальному розмірі 41040,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4500,00 грн, заборгованість за процентами - 2700,00 грн, заборгованість за пенею - 33840,00 грн.

На виконання умов договору відступлення права вимоги №ЗК-11032020 від 11.03.2020., відповідно до платіжної інструкції №17844 від 11.03.2020 ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" сплачено ТОВ "Займер" 1170101,28 грн.

ТОВ "Фінансова компанія "Кредит Капітал" на адресу ОСОБА_1 надіслано досудову вимогу №5596/1979 від 13.02.2026 про сплату заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 41040 грн.

Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1,2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами ч.1 ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно з п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд враховує, що під час укладення кредитного договору, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов для даного виду договорів, договір підписаний сторонами. Отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання. Підписавши кредитний договір, відповідач надала свою згоду на оплату усіх зазначених у ньому платежів.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Згідно зі ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Після відступлення прав вимоги від первісного кредитора на користь ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", нарахування процентів за користування кредитом та пені не здійснювалося, а сума відступленого боргу за договором залишилась незмінною відповідно до розміру відступлених вимог.

Відповідно до розрахунку, наданому позивачем, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 41040 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 4500,00 грн, заборгованість за процентами - 2700,00 грн, заборгованість за пенею - 33840,00 грн.

При цьому, відсотки за користування кредитом у розмірі 2700,00 грн нараховані за період з 04.10.2019 по 01.11.2019, пеня у розмірі 33840,00 грн нарахована за період з 02.11.2019 по 03.02.2020.

Відповідач не заперечує факт укладення спірного кредитного договору та отримання нею кредиту у розмірі 4500,00 грн. Водночас у поданому клопотанні, відповідач просить застосувати до спірних правовідносин позовну давність, посилаючись на те, що з 12.11.2019 первісний кредитор ТОВ "Займер" фактично знав про своє право, проте не заявляв про це, і саме з цього моменту і починається перебіг позовної давності. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитом лише у 2026 році, тобто більше ніж через 3 роки після спливу позовної давності.

Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 260 ЦК України визначено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст.263 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21.

Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був скасований на всій території України лише з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року (постанова Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року №651).

Отже, строки, визначені, зокрема, ст.ст.257,258 ЦК України, продовжувались на весь строк дії карантину, тобто у період з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.

Крім того, Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

В подальшому, Законом 3450-ІХ від 08 листопада 2023 року пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було викладено в такій редакції: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

При цьому, указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому, відповідними указами Президента України строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався та режим воєнного стану в Україні діє до теперішнього часу.

Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» було виключено з ЦК України лише на підставі Закону № 4434-IX від 14 травня 2025 року, який набрав чинності 04 вересня 2025 року.

Тож, строк, визначений, зокрема, ст.ст.257, 258 ЦК України, продовжувався на строк дії воєнного стану з 24 лютого 2022 року і до 03 вересня 2025 року.

Враховуючи наведені положення законодавства, строк на подання позовної заяви позивачем не пропущено з огляду на карантинні обмеження та обмеження, введені державою у зв`язку із воєнним станом.

Станом на час розгляду даної справи судом, відповідачем не надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 41040 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4500,00 грн, заборгованість за процентами - 2700,00 грн, заборгованість за пенею - 33840,00 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що нарахування відповідачем пені у розмірі 33840 грн не відповідає приписам п.18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, якою передбачено, що в період дії воєнного стану всі нараховані штрафи, пені та інші неустойки, що виникли з 24.02.2022 повинні бути списані, оскільки у даному випадку пеня у розмірі 33840,00 грн нарахована за період з 02.11.2019 по 03.02.2020.

Разом з цим, суд приймає до уваги, що ст.21 Закону України "Про споживче кредитування" (в редакції чинній на дату укладення кредитного договору №83656 від 03.10.2019) передбачено, що споживач, який порушив своє зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

За умовами кредитного договору №83656 від 03.10.2019 ТОВ "Займер" надано відповідачу кредит у розмірі 4500,00 грн. Отже, сума пені, нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати 2 250,00 грн.

Враховуючи викладене, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №83656 від 03.10.2019, приймаючи до уваги, що ТОВ "Займер" відступило ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" право грошової вимоги до відповідача на підставі договору відступлення прав вимоги №ЗК-11032020 від 11.03.2020, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 9450,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4500,00 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 2700,00 грн, пеня - 2250,00 грн.

Щодо вимоги позивача про покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див. постанови Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18.

Згідно з ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст.141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн позивачем надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги; договір про надання правової (правничої) допомоги №738 від 01.07.2025; акт №738 наданих послуг від 13.02.2026; детальний опис наданих послуг від 13.02.2026.

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України(а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Враховуючи наведені вище принципи розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, дійшовши висновку про часткове задоволення позовних вимог, суд вважає за необхідне задовольнити вимогу позивача про покладення на відповідача витрат на професійну допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1841,60 грн.

Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит - Капітал" (79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1 корп.28, ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №83656 від 03.10.2019 у загальному розмірі 9450 (дев`ять тисяч чотириста п`ятдесят) грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 2700 (дві тисячі сімсот) грн, пеня - 2250 (дві тисячі двісті п`ятдесят) грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 612 (шістсот дванадцять) грн 88 коп та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 841 (одна тисяча вісімсот сорок одна) грн 60 коп. В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Бушанська