Вирок № 136697168, 12.05.2026, Герцаївський районний суд Чернівецької області

Провадження № 1-кп/714/64/26

ЄУН : 714/184/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2026 р. м. Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області у складі :

головуючого-судді ОСОБА_1 за участю : секретаря судових засіданьОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42022071210000480 відносно

ОСОБА_4

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, розлученого, військовослужбовець військової служби за призивом під час мобілізації, тракторист-машиніст бульдозера відділення матеріально-технічного забезпечення полігону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні старший солдат, раніше судимого, востаннє :

- Герцаївським районним судом Чернівецької області 16 квітня 2024 року за ч.4 ст. 187 КК України до 8 років позбавлення волі, -

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 408 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, 14 червня 2018 року за наказом командира військової частини НОМЕР_1 , старшого солдата ОСОБА_4 було призначено на посаду тракториста-машиніста бульдозера відділення матеріально-технічного забезпечення полігону військової частини, зараховано до списків особового складу, поставлено на всі види військового забезпечення у зв`язку з чим останній приступив до виконання службових обов`язків за вказаною посадою.

На порушення статтей 17,65, 68 Конституції України, статтей 1, 17 Закону України «Про оборону України», ч.1 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, старший солдат ОСОБА_4 , під час особливого періоду, крім воєнного стану, з метою ухилення від військової служби, після проходження лікування у ІНФОРМАЦІЯ_2 (лікувальний заклад військової частини НОМЕР_2 ), без поважних причин, 18 жовтня 2019 року не з`явився на службу до розташування військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) для подальшого проходження служби. При цьому ОСОБА_4 не мав поважних причин для нез`явлення на службу з лікувального закладу, заходів до повернення до військової частини не вживав, та до 02 листопада 2022 року знаходився за місцем проживання у АДРЕСА_1 .

Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 408 КК України, як дезертирство вчиненому в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину визнав повністю і суду показав, що у червні 2018 року підписав контракт та був мобілізований. Службу проходив у військовій частині НОМЕР_1 , що у АДРЕСА_2 . У вересні 2019 року згідно наказу йому була надана відпустка строком на 1 місяць. У цей перід часу захворів та деякий час лікувався у Чернівецькому госпіталі. Після одужання, мав повернутися до військової частини НОМЕР_1 , однак на службу не з`явився та повернувся до дому, у с. Велика Буда Чернівецького району Чернівецької області. Через сімейні конфлікти із дружиною, з метою збереження сім`ї, у подальшому на службу також не повернувся. Через вчинення злочину у листопаді 2019 року його було затримано, а згодом засуджено. У вчиненому розкаються. Бажає виконати свій обов`язок та продовжити військову службу.

У зв`язку із визнанням обвинуваченим ОСОБА_4 обставин вчинення кримінального правопорушення, суд згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним досліджувати інші докази, оскільки ніхто з учасників процесу їх не оспорював.

Аналіз та оцінка вищенаведених доказів у їх сукупності, які повно і всебічно досліджені в судовому засіданні, дає можливість суду дійти висновку про доведеність обвинувачення ОСОБА_4 та кваліфікацію його дій за ч. 3 ст. 408 КК України, так як обвинувачений, не з`явився на службу після відпустки (лікування) з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд у відповідності зі статтями 50, 65 КК України враховує ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини що пом`якшують і обтяжують покарання. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Вимоги дотримання справедливості при призначенні кримінального покарання закріплені у ст. 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.14 Міжнародного пакту про цивільні та політичні права 1966 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, судом враховано те, що ОСОБА_4 є особою похилого віку, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за зареєстрованим місцем проживання та місцем відбуття покарання за попереднім вироком, характеризується посередньо, зловживає спиртними напоями.

Статтею 66 КК України визначено обставини, які пом`якшують покарання. Однак наведений у статті 66 перелік не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, й інші обставини, не зазначені у цій статті.

Щире каяття обвинуваченого у вчиненому та добровільне прийняття рішення щодо проходження військової служби, суд визнає обставинами, які пом`якшують обвинуваченому покарання.

Обставин що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.

Зважаючи на сукупності усіх даних, які характеризують особу обвинуваченого та конкретних обставинах даного провадження, ступеню тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, що, відповідно до положень ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, з урахуванням пом`якшуючих покарання обставин та відсутності обтяжуючих, суд приходить до висновку про можливість призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, в межах мінімального розміру санкції, визначеної ч. 3 ст. 408 КК України.

На переконання суду, саме таке покарання, буде відповідати вимогам ст. 50, 65 КК України, буде необхідним, справедливим, та достатнім, і сприятиме виправленню обвинуваченого, попередженню вчинення ним та іншими військовослужбовцями нових кримінальних правопорушень.

Водночас, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_4 , злочин, передбачений ч. 4 ст. 187 КК України, за вчинення якого був засуджений вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 16 квітня 2024 року, скоїв до вчинення вказаного злочину за даним кримінальним провадженням.

Тому, в даному випадку відповідно до вимог кримінального закону при призначенні ОСОБА_4 остаточного покарання підлягає застосуванню положення ч. 4 ст. 70 КК України.

Оскільки на момент ухвалення вироку - 12 травня 2026 року, ОСОБА_4 є таким, що вже позбавлений волі та відбуває покарання за вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області 16 квітня 2024 року, то відсутні підстави для його затримання.

На підставі викладеного, керуючись ст. 370, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_4 винуватим за ч. 3 ст. 408 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань, призначених за цим та попереднім вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 16 квітня 2024 року, призначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.

На підставі ст. 72 КК України зарахувати в строк остаточного покарання, покарання відбуте ОСОБА_4 за вироком Герцаївського районного суду Чернівецької області від 16 квітня 2024 року.

Вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду протягом 30-ти діб з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя :