Рішення № 136697156, 12.05.2026, Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 2/714/217/26

ЄУН: 714/185/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2026 р. м.Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Костишин Н.Я.

секретар судового засідання Ротар М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу в м.Герца цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Посилається на те, що між ним та відповідачкою 19.01.2025 р. було укладено електронний договір про надання кредиту № 1499-6641, за умовами якого відповідачці надано у кредит грошові кошти в розмірі 16 600 грн.

Просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за договором кредиту № 1499-6641 від 19.01.2025 р. в розмірі 51 798,58 грн. та судові витрати в розмірі 2 662,40 грн.

В судове засідання представник позивача ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не з`явився, однак надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує повністю, просить позов задовольнити і справу розглянути у відсутності їх представника. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, просила при винесенні рішення про стягнення заборгованості врахувати сплачені нею грошові кошти згідно квитанцій від 12.03.2026 р., 24.03.2026 р. та 21.04.2026 р.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що 19.01.2025 р. ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 уклали договір про надання кредиту № 1499-6641 у електронній формі з використанням електронного підпису, одноразовий ідентифікатор А9629.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 договору кредитодавець зобов`язується на умовах строковості, зворотності, платності, надати позичальнику грошові кошти (кредит), а позичальник (клієнт) зобов`язується повернути кредит сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідно до умов вказаного договору: сума кредиту становить 12 600 грн. (пункт 4.1 договору); строк кредитування 365 днів (пункт 4.9 договору). Дата видачі кредиту 19.01.2025 р., дата повернення кредиту 18.01.2026 р.

Процентна ставка: 0,99% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою; 0,85% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше) (пункт 4.10 договору).

Відповідно до пунктів 4.6 договору кредит надається у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів за реквізитами платіжної картки.

Грошові кошти у сумі 12 600 грн. на виконання умов кредитного договору № 1499-6641 перераховані ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі LiqPay 2584086340.

Згідно з розрахунку заборгованості за кредитним договором від 19.01.2025 р. № 1499-6641, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 19.01.2026 р. складає 51 768,58 грн., з яких: 11 340 грн. заборгованість за кредитом; 34 158,58 грн. заборгованість за процентами; 6 300 грн. заборгованість за процентами річних на підставі ст.625 ЦК.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).

За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами укладеного між сторонами 19.01.2025 р. кредитного договору (пункт 4.10 договору), стандартна процентна ставка: 0,99% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою; 0,85% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом. Тип процентної ставки за користування кредитом фіксована. Процентні ставки за користуванням кредитом, зазначені у п.4.10 Договору, застосовуються у відповідні періоди дії Договору і не можуть бути збільшені кредитодавцем в односторонньому порядку без письмової згоди позичальника, однак позичальнику на умовах програми лояльності може надаватися можливістю скористатися кредитом за Промо-ставкою (п.4.7).

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання перед відповідачкою виконав, надавши останній кошти у користування на визначений договором період, а відповідачка порушила умови договору у зв`язку із чим має заборгованість перед позивачем, зокрема: 11 340 грн. заборгованість за кредитом; 34 158,58 грн. заборгованість за процентами.

Не підлягають, на думку суду, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК України, із таких підстав.

Із наданого розрахунку заборгованості встановлено, що позивачем нараховано за період з 20.03.2025 р. по 16.04.2025 р. відсотки по ст.625 ЦК України в сумі 6 300 грн.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 дійшла наступних висновків.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).

Тобто позичальник отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов`язання повернути грошові кошти у встановлений строк та сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.

Отже, позичальник отримує "чужі" грошові кошти в борг, який зобов`язується повернути в майбутньому.

Поняття "користування кредитом" є окремим випадком "користування чужими коштами". Термін "користування чужими коштами" Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).

Термін "користування чужими коштами" може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає.

Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за "користування кредитом", сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за "користування кредитом" (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за "користування кредитом", до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Отже, в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки 6 300 грн. заборгованості за процентами річних на підставі ст.625 ЦК, які нараховані протягом строку дії договору задоволенню не підлягають, оскільки протягом строку дії договору нараховуються відсотки за користування кредитом відповідно до п.4.10 договору.

З урахуванням вищевикладеного, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1499-6641 від 19.01.2025 р. станом на 19.01.2026 р. складала 45 498,58 грн., з яких: 11 340 грн. заборгованість за кредитом; 34 158,58 грн. заборгованість за процентами.

Відповідачкою було здійснено оплату заборгованості по кредиту, а саме: 12.03.2026 р. 10 000 грн., 24.03.2026 р. 10 000 грн., 21.04.2026 р. 6 683 грн.

З урахуванням викладеного, загальна сума заборгованості за кредитним договором підлягає зменшенню на суму оплаченого боргу і становить 18 815,58 грн. (45 498,58 10 000 10 000 6 683 = 18 815,58).

Отже, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором № 1499-6641 від 19.01.2025 р. складає 18 815,58 грн.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги ТзОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволенню частково на 36,32%, судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 966,98 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст 3-13, 19, 76-81, 89, 206, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133) загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1499-6641 від 19.01.2025 р., в розмірі 18 815,58 грн., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 966,98 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя