Ухвала суду № 136696189, 20.05.2026, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа 185/6749/25

Провадження № 1-кп/185/219/26

У Х В А Л А

іменем України

20 травня 2026 року м.Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12025041370000835 від 14 травня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Павлоград Дніпропетровської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 (в режимі відео конференції),

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_5 ,

установив:

Суть питання, що вирішується ухвалою і за чиєю ініціативою розглядається

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк 60 діб. Узагальнено доводи клопотання зводяться до такого: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, на підставі вагомих доказів; наявні ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені п. 1, 3 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

На підставі вищевикладеного є достатні підстави вважати, що забезпечити належну поведінку обвинуваченому ОСОБА_3 та запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Позиції учасників кримінального провадження щодо поданого клопотання

При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з підстав зазначених у ньому.

Обвинувачений у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та просив обрати йому більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Щодо причин неявки до суду пояснив, що проходив військову службу та не відповідав на телефонні дзвінки, оскільки наразі отримує значну кількість спам-дзвінків. Також повідомив, що працює неофіційно та отримує заробітну плату у розмірі 15 000 гривень.

Захисник просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, а у разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу у мінімальному розмірі.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими керувався

Суд, заслухавши учасників процесу, дійшов висновку про наявність підстав для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням учасників сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований: 4) до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших обвинувачених, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану, за яке санкцією статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п`яти до восьми років, що відноситься до категорії тяжких злочинів згідно зі ст. 12 КК України.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК

Суд вважає доведеними, що вказані у клопотанні ризики щодо поведінки обвинуваченого існують, з огляду на таке.

Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду

Суд оцінює, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, відповідальність за який передбачено покарання у вигляді позбавлені волі від 5 до 8 років, у зв`язку із чим усвідомлюючи тяжкість покарання, що загрожує обвинувачуваному, у разі визнання його винним у вчинені інкримінованого злочину, він може вдатися до активних дій для уникнення кримінальної відповідальності, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов`язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбування покарання. Отже, невідворотність покарання за злочини вже сама по собі є підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватися від суду.

Крім того, судом враховується, що обвинувачений з вересня 2025 року не з`являвся у судові засідання, а 08.12.2025 за клопотанням прокурора був оголошений у розшук та переховувався від суду.

Ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні

Суд погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо існування ризику незаконного впливу на свідків. ОСОБА_3 може незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показань, а також відмови від давання будь-яких інших додаткових показань. Обвинувачений може впливати на їхні показання шляхом особистих контактів, умовлянь, підкупу, залякування або погроз, з метою спотворення фактичних обставин справи. Також слід взяти до уваги, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Кримінальне провадження наразі перебуває на стадії судового розгляду, при цьому станом на момент постановлення ухвали суду допит свідків ще не проведено.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення

На переконання суду, обвинувачений має можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення, що також підтверджується репутацією самого ОСОБА_3 , який будучи діючим військовослужбовцем, з 25 серпня 2025 року самовільно залишив місце несення служби (витяг з ЄРДР № 62025050010035255 від 24.09.2025), не має офіційного доходу, а тому є підстави вважати, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі й злочин проти власності.

Вищевказані обставини свідчать про наявність ризиків, які передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України та виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою.

Суд зауважує, що відповідно до КПК України метою запобіжного заходу є необхідність попередити виникнення ризиків, а не застосувати запобіжний захід за наслідками вчинення обвинуваченим відповідних дій. З огляду на викладене, той чи інший ризик слід вважати наявним за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченим таких спроб. Водночас, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Щодо застосування більш м`яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою для запобігання ризикам

Під час розгляду клопотання судом вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу.

Суд враховує дані про особу обвинуваченого, зокрема ОСОБА_3 , уродженець м. Павлограда Дніпропетровської області, громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, який будучи діючим військовослужбовцем, з 25 серпня 2025 року самовільно залишив місце несення служби (витяг з ЄРДР № 62025050010035255 від 24.09.2025), не має офіційного доходу, з 08.12.2025 за клопотанням прокурора був оголошений у розшук та переховувався від суду, інші наведені у цій ухвалі дані про обвинуваченого, що, однак не нівелює встановлені судом ризики.

Оцінюючи можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі, застава, домашній арешт, особиста порука та особисте зобов`язання не зможуть запобігти визначеним ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

Обґрунтовуючи неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу прокурор послався на встановлені та відображені у його клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення, ступінь його тяжкості, обґрунтування та ступінь вираженості наведених ризиків, а також те, що основним є ризик переховування від суду, у зв`язку з чим, лише тримання під вартою здатне забезпечити мету застосування запобіжного заходу, а не жоден більш м`який запобіжний захід.

Враховуючи викладене, існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: обвинувачення у вчиненні ОСОБА_3 , тяжкого кримінального правопорушення в сфері злочинів проти власності, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується, ті обставини, що ОСОБА_3 не має міцних соціальних зв`язків, тривалий час переховувався від суду та нез`являвся на виклики, свідчать, що застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому вважає необхідним застосувати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Доводи обвинуваченого про неотримання SMS-повідомлень щодо виклику в судові засідання спростовуються наявними в матеріалах кримінального провадження довідками про доставлення SMS-повідомлень із викликом до суду на 23.09.2025, 21.10.2025, 25.11.2025 та 08.12.2025.

Щодо розміру застави

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Виходячи із встановлених під час розгляду цього клопотання обставин, на переконання суду розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки. З іншого боку, розмір застави не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов застави, це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке перетворилося б на безальтернативне.

Застава застосовується не з метою забезпечити відшкодування шкоди, а, зокрема, задля належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Поряд з цим, відповідно до ст. 178 КПК України при застосуванні запобіжного заходу суд зобов`язаний також врахувати розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

При визначенні розміру застави суд бере до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення та спричинену ними шкоду, встановлені ризики, в сукупності з майновим станом обвинуваченого, особистими даними, про які уже зазначалось у цій ухвалі.

Водночас, суд також враховує, що застава може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК України.

Враховуючи положення ч. ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, обвинуваченому необхідно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 99840 (3 328,00 грн x 30 = 99 840,00 грн), з покладенням на нього відповідних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, у разі її внесення.

На переконання суду, такий розмір застави з огляду на вищевикладене не є завідомо непомірним для обвинуваченого ОСОБА_3 та разом з покладеними на нього обов`язками, забезпечуватиме належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігатиме існуючим ризикам.

Даних щодо неможливості застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я суду не надано.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 177, 178, 182, 183, 194-197, 372 КПК України, суд

постановив:

Клопотання прокурора Самарівського відділу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 - задовольнити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах гауптвахти строком на 60 днів, тобто до 18 липня 2026 року включно з моменту взяття під варту на підставі цієї ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України одночасно визначити ОСОБА_3 розмір застави, достатній для забезпечення виконання ним обов`язків, передбачених КПК України.

Заставу визначити у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що дорівнює сумі 99 840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок гривень), яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на відповідний депозитний рахунок суду № UA 158201720355229002000017442, банк отримувача Державна казначейська служба України, м. Київ, код отримувача (ЄДРПОУ) 26239738, код банку отримувача (МФО) 820172, отримувач коштів Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, призначення платежу: застава згідно ухвали Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2026 року у справі № 185/6749/25 (провадження № 1-кп/185/219/26) відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до спливу терміну тримання під вартою.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 у разі внесення застави, строком на два місяця обов`язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за викликом до прокурора та суду;

- не відлучатися з населеного пункту в якому він зареєстрований та фактично проживає без дозволу прокурора та/або суду;

- повідомляти прокурора та/або суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування із свідками та потерпілими у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за наявності).

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_3 вважається таким, до якого по даному кримінальному провадженню застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити, що у разі внесення застави, але невиконання заставодавцем обов`язків із забезпечення належної поведінки обвинуваченого та його явки за викликом, а також, якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього цією ухвалою обов`язки, застава буде звернута в дохід держави.

Зобов`язати прокурора Самарівського відділу Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 негайно повідомити близького родича, члена сім`ї чи іншу особу за вибором обвинуваченого ОСОБА_3 про взяття під варту останнього.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду в 5-денний термін з дня її оголошення, а обвинуваченим в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Повний текст ухвали складений 20.05.2026.

Суддя ОСОБА_1