Ухвала суду № 136695299, 21.05.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2776/25

Номер провадження2-ві/950/1/26

У Х В А Л А

"21" травня 2026 р. м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі: головуючого судді - Бакланов Р. В. з участю секретаря - Гладкової С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача Демченко Марини Михайлівни, яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , про відвід судді Косолапа Вадима Миколайовича у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У провадженні Лебединського районного суду Сумської області перебуває цивільна справа № 950/2776/25 за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 16 вересня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. У подальшому відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому заперечено проти задоволення позову з посиланням на недоведеність переходу до позивача права вимоги за кредитним договором, на розбіжності між обставинами, викладеними у позовній заяві, та документами, доданими до неї, а також на порушення позивачем порядку подання доказів. Позивачем подано відповідь на відзив, у якій він наполягав на наявності у нього права вимоги та обґрунтованості заявлених вимог.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 10 лютого 2026 року позовну заяву Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» залишено без розгляду. Постановою Сумського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року вказану ухвалу скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 28 квітня 2026 року справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Після судового засідання, яке відбулося 13 травня 2026 року, представником відповідача Демченко М.М. подано заяву про відвід головуючого судді Косолапа В.М. Заява мотивована тим, що у позовній заяві та доданих до неї документах, на думку заявника, наявні істотні розбіжності щодо підстав набуття позивачем права вимоги до відповідача. Представник відповідача зазначає, що позивач не довів належними та допустимими доказами перехід права вимоги за кредитним договором, а тому суд мав розглянути справу за наявними матеріалами та ухвалити рішення з урахуванням ненадання позивачем доказів на підтвердження позову.

У заяві також зазначено, що суддя Косолап В.М. визнавав явку представника позивача обов`язковою для надання пояснень щодо розбіжностей у матеріалах справи, а після участі представника позивача у судовому засіданні 13 травня 2026 року, за твердженням представника відповідача, репліками та запитаннями фактично вказав позивачу на необхідність уточнення позовної заяви. Заявник вважає, що такі дії судді свідчать про сприяння позивачу у формуванні правової позиції та збиранні доказів, порушують засади рівності сторін, змагальності та диспозитивності, призводять до затягування розгляду справи і викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді.

Суддя Косолап В.М., розглянувши заяву про відвід у порядку частини третьої статті 40 ЦПК України, дійшов висновку про її необґрунтованість та передав заяву для вирішення іншому судді, визначеному у порядку статті 33 ЦПК України. За результатами автоматизованого розподілу питання про відвід передано на розгляд судді Бакланову Р.В.

Дослідивши заяву про відвід, матеріали цивільної справи в межах, необхідних для вирішення заявленого процесуального питання, оцінивши наведені заявником обставини, суд приходить до висновку, що заява про відвід судді Косолапа В.М. задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу, обов`язковість судового рішення та забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Зазначені конституційні приписи визначають загальну модель судового розгляду та водночас покладають на суд обов`язок здійснювати правосуддя не формально, а з додержанням вимог справедливого судового розгляду, рівноваги процесуальних прав сторін та неупередженого ставлення до кожного учасника процесу.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частина третя цієї статті визначає основні засади цивільного судочинства, серед яких верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, обов`язковість судового рішення та забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Суд застосовує статтю 2 ЦПК України, оскільки питання про відвід судді безпосередньо пов`язане із забезпеченням неупередженого судового розгляду. Разом із тим саме по собі посилання учасника справи на порушення принципів змагальності чи рівності сторін не є достатнім для висновку про наявність підстав для відводу. Такі посилання мають бути підтверджені конкретними обставинами, які об`єктивно свідчать про упередженість судді або створюють обґрунтований сумнів у його безсторонності.

Згідно з частиною першою статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу або самовідводу, якщо він є членом сім`ї або близьким родичем сторони чи інших учасників судового процесу або осіб, які надавали стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу, якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, якщо було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, а також якщо є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Зі змісту заяви про відвід вбачається, що заявник не посилається на родинні зв`язки судді Косолапа В.М. з учасниками справи, на його попередню участь у справі в іншому процесуальному статусі, на пряму чи побічну заінтересованість судді у результаті розгляду справи або на порушення порядку автоматизованого визначення судді. Фактично заявник посилається на пункт п`ятий частини першої статті 36 ЦПК України, тобто на наявність інших обставин, які, на її думку, викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Ця норма є спеціальною для оцінки заяв про відвід, у яких підставою зазначається незадоволення сторони процесуальним керівництвом справою, змістом ухвал, поставленими судом запитаннями, визначенням порядку дослідження доказів, викликом учасників справи або відкладенням розгляду.

Застосовуючи частину четверту статті 36 ЦПК України, суд приходить до висновку, що доводи заявника значною мірою зводяться саме до незгоди з процесуальними діями головуючого судді у справі. Представник відповідача не погоджується з тим, що суд визнав явку представника позивача обов`язковою, поставив представнику позивача запитання щодо розбіжностей у документах, надав можливість висловити позицію щодо цих обставин та відклав розгляд справи. Однак такі процесуальні дії самі по собі не є доказом упередженості судді та не свідчать про наявність у судді особистої заінтересованості у результаті розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід. Частина третя статті 39 ЦПК України передбачає, що відвід повинен бути вмотивованим. Вмотивованість відводу означає не лише незгоду учасника справи з діями суду, а наведення конкретних фактичних даних, які можуть бути перевірені судом та які за своїм змістом свідчать про об`єктивно виправданий сумнів у безсторонності судді. Припущення, суб`єктивна оцінка поведінки судді або незгода з обраним судом порядком розгляду справи не утворюють самостійної підстави для відводу.

Стаття 40 ЦПК України встановлює порядок вирішення заяви про відвід. Відповідно до частин другої та третьої цієї статті питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу; суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість; якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про відвід надійшла до суду за три робочі дні або раніше до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу. З матеріалів справи вбачається, що суддею Косолапом В.М. дотримано вказаний порядок, оскільки після попереднього висновку про необґрунтованість заяви питання передано для вирішення іншому судді. Це виключає висновок про порушення процедури розгляду заяви про відвід.

Судом встановлено, що підставою для заявлення відводу є обставини, пов`язані з розглядом суддею Косолапом В.М. справи по суті, а саме оцінка судом необхідності з`ясування розбіжностей у доводах позовної заяви та доказах, поданих позивачем. Заява про відвід містить посилання на те, що позивач повинен був довести свої вимоги належними та допустимими доказами, що суд не може збирати докази з власної ініціативи, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а також що суд повинен був ухвалити рішення з урахуванням неналежності та недостатності доказів позивача. Такі твердження стосуються суті спору та оцінки доказів у справі, а не обставин, які свідчили б про неможливість судді Косолапа В.М. розглядати справу.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частина п`ята статті 12 ЦПК України передбачає, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керує ходом судового процесу, сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд застосовує зазначену норму, оскільки поставлення судом запитань учасникам справи, уточнення їхньої правової позиції, з`ясування того, які саме обставини сторона вважає доведеними, а які докази просить покласти в основу рішення, належать до процесуального керівництва розглядом справи. Такі дії не є збиранням доказів на користь однієї зі сторін, якщо суд не витребовує докази без передбачених законом підстав, не підміняє собою сторону та не формує замість неї зміст позовних вимог або заперечень. Із заяви про відвід та матеріалів справи не вбачається, що суддя Косолап В.М. вчинив саме такі дії.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Ця норма закріплює принцип диспозитивності та означає, що саме позивач визначає предмет і підстави позову, а відповідач визначає зміст заперечень. Водночас принцип диспозитивності не позбавляє суд обов`язку встановити, які обставини визнаються сторонами, які заперечуються, які докази подані та які правові наслідки мають процесуальні дії сторін.

Суд приходить до висновку, що саме по собі з`ясування судом у позивача змісту його позиції щодо підстав набуття права вимоги не свідчить про вихід суду за межі диспозитивності. Таке з`ясування не означає, що суд визнав вимоги позивача обґрунтованими, прийняв докази з порушенням процесуального закону або наперед сформував правову оцінку на користь позивача. Остаточна оцінка доказів і доводів сторін має здійснюватися при ухваленні судового рішення за результатами розгляду справи по суті, а не в межах вирішення питання про відвід.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Згідно зі статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Стаття 83 ЦПК України визначає порядок та строки подання доказів.

Заявник у заяві про відвід докладно посилається на зазначені норми, доводячи, що позивач не виконав обов`язок доказування, а подані ним документи не підтверджують заявлених вимог. Однак оцінка належності, допустимості, достовірності та достатності доказів у справі за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 є предметом розгляду справи по суті. У межах заяви про відвід суд не вирішує питання, чи доведено позов, чи правильно позивач визначив підстави позову, чи своєчасно подано кожний доказ, чи підлягає той чи інший документ врахуванню при ухваленні рішення. Вирішення цих питань у процедурі відводу означало б фактичне попереднє вирішення спору по суті, що є неприпустимим.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Зміст статті 89 ЦПК України свідчить, що оцінка доказів здійснюється судом після їх дослідження у встановленому процесуальним законом порядку. Тому твердження заявника про те, що наявних матеріалів було достатньо для ухвалення рішення не на користь позивача, є позицією сторони у справі, яка підлягатиме перевірці під час розгляду позову. Така позиція не доводить упередженості судді. Суддя має право з`ясовувати обставини, які входять до предмета доказування, ставити питання учасникам справи, уточнювати зміст поданих заяв та пояснень, а після цього надати правову оцінку доказам і доводам сторін у рішенні.

Судом окремо оцінено посилання заявника на те, що суддя нібито репліками та запитаннями фактично вказав позивачу на необхідність уточнення позовної заяви. У заяві не наведено дослівного змісту таких реплік, не зазначено, які саме висловлювання судді містили вказівку на конкретний спосіб зміни позову, не наведено даних про те, що суддя сформулював за позивача нові підстави чи предмет позову, не зазначено, які саме докази суддя запропонував подати позивачу та яким чином це порушило процесуальну рівність сторін. Саме по собі переконання представника відповідача, що запитання суду були корисними для позивача, не є об`єктивною обставиною, яка підтверджує упередженість судді.

Суд також оцінює довід заявника про те, що дії суду сприяють затягуванню розгляду справи. Стаття 275 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Разом із тим перевищення процесуальних строків саме по собі не є безумовною підставою для відводу судді. Для застосування пункту п`ятого частини першої статті 36 ЦПК України необхідно встановити, що поведінка судді свідчить про упередженість або об`єктивно породжує сумнів у його безсторонності. Із матеріалів, наданих для вирішення заяви про відвід, не вбачається, що відкладення розгляду справи було зумовлене бажанням судді надати перевагу позивачу або створити відповідачу несприятливі умови для реалізації процесуальних прав.

Суд враховує, що справа мала процесуальну історію, пов`язану із залишенням позову без розгляду ухвалою від 10 лютого 2026 року та подальшим скасуванням цієї ухвали постановою Сумського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року. Той факт, що ухвала суду першої інстанції була скасована апеляційним судом, не свідчить про упередженість судді та не є самостійною підставою для його відводу. Скасування процесуального рішення є наслідком апеляційного перегляду і належить до передбачених законом способів перевірки законності та обґрунтованості судових рішень. Відвід не може використовуватися як додатковий засіб оскарження процесуальних дій або ухвал судді.

Судом окремо проаналізовано документи та обставини, на які заявник посилається як на підставу відводу. Позовна заява Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» підтверджує предмет спору та заявлену позивачем вимогу про стягнення заборгованості з відповідача. Вона не є доказом упередженості судді Косолапа В.М., а лише визначає межі цивільного спору. Відзив відповідача підтверджує наявність заперечень проти позову, у тому числі щодо переходу права вимоги, належності та достатності доказів позивача. Водночас зміст відзиву є процесуальною позицією сторони у справі та не підтверджує обставин, передбачених статтею 36 ЦПК України. Відповідь на відзив позивача свідчить про продовження спору між сторонами щодо фактичних та правових підстав позову, однак не підтверджує, що суддя надав перевагу одній стороні. Ухвала від 10 лютого 2026 року підтверджує факт постановлення судом процесуального рішення, яке було предметом апеляційного перегляду. Однак незгода з цим рішенням або його скасування не є підставою для відводу відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України. Постанова Сумського апеляційного суду від 21 квітня 2026 року підтверджує направлення справи для продовження розгляду, але не містить встановлення упередженості судді Косолапа В.М. і не позбавляє суд першої інстанції повноважень здійснювати подальший розгляд справи. Ухвала від 28 квітня 2026 року про призначення справи до розгляду підтверджує поновлення руху справи після апеляційного перегляду, але також не свідчить про наявність обставин для відводу. Відомості про судове засідання 13 травня 2026 року підтверджують, що судом з`ясовувалися питання щодо розбіжностей у позиції позивача та поданих документах. Проте заявником не доведено, що такі питання вийшли за межі процесуального керівництва розглядом справи або перетворилися на надання правової допомоги позивачу.

Відповідно до статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, брати участь у судових засіданнях, ставити питання іншим учасникам справи, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, заперечувати проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. Ці права належать однаковою мірою як позивачу, так і відповідачу. Заява про відвід не містить даних про те, що відповідач або його представник були позбавлені можливості ставити питання, надавати заперечення, висловлювати позицію щодо документів позивача або заперечувати проти прийняття певних доказів. За відсутності таких даних немає підстав для висновку про порушення рівності сторін.

Так у справі «Білуха проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що особиста безсторонність судді презюмується, доки не надано доказів протилежного. У справах «П`єрсак проти Бельгії» та «Де Куббер проти Бельгії» Європейський суд з прав людини розмежував суб`єктивний і об`єктивний критерії безсторонності та наголосив, що для встановлення порушення необхідно оцінити, чи могли встановлені факти породити обґрунтовані сумніви щодо безсторонності суду. Застосування цих підходів до спірних правовідносин свідчить, що незгода із запитаннями суду, відкладенням розгляду або процесуальним керівництвом справою не створює об`єктивно виправданого сумніву у безсторонності судді без наявності додаткових підтверджених фактів.

Суд відхиляє довід заявника про те, що суддя сприяв позивачу у зборі доказів, оскільки з матеріалів, досліджених при вирішенні заяви про відвід, не встановлено факту витребування судом доказів на користь позивача з порушенням вимог ЦПК України, формулювання судом нових підстав позову замість позивача або надання судом позивачу порад щодо способу доведення позовних вимог. З`ясування судом питання, які саме обставини позивач вважає підставою позову та якими документами він їх підтверджує, є процесуально допустимим способом забезпечення повного і всебічного розгляду справи. Надання сторонам можливості пояснити свою позицію не є проявом упередженості.

Суд відхиляє довід заявника про те, що суддя фактично надав позивачу можливість змінити предмет або підстави позову з порушенням статті 49 ЦПК України. Питання про те, чи є певна заява позивача зміною предмета або підстав позову, чи лише уточненням фактичних обставин або правової позиції, має вирішуватися судом у межах розгляду відповідної заяви позивача, якщо така буде подана, з урахуванням вимог статті 49 ЦПК України. Наявність у відповідача побоювання, що позивач може подати заяву, яка, на думку відповідача, буде процесуально недопустимою, не є підставою для відводу судді. Відповідач не позбавлений права заперечувати проти прийняття такої заяви, посилатися на пропуск строку, на зміну предмета або підстав позову, а також оскаржувати відповідні судові рішення у передбаченому законом порядку.

Суд відхиляє довід заявника про те, що суд мав ухвалити рішення на підставі вже наявних матеріалів без додаткового з`ясування позиції позивача. Відповідно до статей 12, 13, 76, 81, 89 ЦПК України суд зобов`язаний не лише прийняти подані сторонами документи, а й з`ясувати, які саме обставини вони підтверджують, чи заперечуються ці обставини іншою стороною, чи мають документи значення для предмета доказування та як вони співвідносяться між собою. Якщо у матеріалах справи наявні розбіжності між викладеними у позові обставинами та доданими документами, суд не позбавлений права поставити відповідні питання учасникам справи. Такий підхід відповідає завданню цивільного судочинства та не свідчить про прихильність до однієї зі сторін.

Суд відхиляє довід заявника про порушення змагальності. Принцип змагальності означає, що сторони самостійно доводять обставини, на які посилаються, та несуть ризик наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій. Водночас цей принцип не означає пасивності суду у процесі. Суд має право керувати ходом судового засідання, з`ясовувати обставини, ставити питання, визначати послідовність дослідження доказів і забезпечувати реалізацію процесуальних прав усіх учасників. У заяві про відвід не наведено даних, що суд обмежив право відповідача на подання заперечень або на спростування позиції позивача.

Суд відхиляє довід заявника про порушення диспозитивності. Диспозитивність означає, що суд не може самостійно змінити предмет або підстави позову, присудити більше або інше, ніж просить позивач, чи підмінити волевиявлення сторони. Водночас суд може уточнювати зміст заявлених вимог, ставити питання щодо фактичних обставин, які зазначені у поданих заявах, і з`ясовувати, чи підтримує сторона свою позицію. Заява про відвід не містить підтвердження того, що суддя Косолап В.М. самостійно змінив предмет або підстави позову чи спонукав позивача до конкретної процесуальної поведінки, яка порушує права відповідача.

Суд відхиляє довід заявника про наявність ознак упередженості у зв`язку із тим, що суддя визнав явку представника позивача обов`язковою. ЦПК України не забороняє суду визнавати явку учасника справи обов`язковою у випадках, коли суд вважає необхідним отримати пояснення щодо обставин, які мають значення для розгляду справи. Незгода відповідача з доцільністю такого процесуального заходу може бути висловлена в межах розгляду справи, однак не доводить наявності обставин, передбачених статтею 36 ЦПК України.

Суд відхиляє довід заявника про те, що суд мав негативно оцінити неподання позивачем певних доказів разом із позовною заявою та не надавати можливості будь-якого подальшого уточнення позиції. Питання про прийняття або неприйняття доказів, поданих після встановлених процесуальних строків, вирішується судом з урахуванням статті 83 ЦПК України, пояснень сторін та конкретних обставин. До моменту ухвалення відповідного процесуального рішення не можна вважати, що суд уже порушив принцип рівності сторін або виявив прихильність до позивача. Представник відповідача має право заперечувати проти прийняття таких доказів, а суд зобов`язаний надати цим запереченням оцінку.

Суд приходить до висновку, що заява про відвід фактично спрямована на переоцінку процесуальних дій судді Косолапа В.М. під час розгляду справи та на попереднє вирішення питань, які повинні оцінюватися при розгляді позову по суті. Процедура відводу не призначена для контролю за кожною процесуальною дією судді, заміни апеляційного перегляду або формування бажаного для сторони порядку розгляду справи. Відвід є винятковим процесуальним інститутом, який застосовується лише за наявності передбачених законом підстав, підтверджених належними фактичними даними.

Враховуючи викладене, судом не встановлено обставин, які б свідчили про пряму чи побічну заінтересованість судді Косолапа В.М. у результаті розгляду справи, про його особисту упередженість щодо відповідача або представника відповідача, про надання ним переваги позивачу, про порушення порядку визначення судді для розгляду справи або про інші об`єктивні обставини, які могли б викликати у розумного стороннього спостерігача обґрунтований сумнів у неупередженості чи об`єктивності судді.

За таких обставин заява представника відповідача Демченко Марини Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про відвід судді Косолапа Вадима Миколайовича є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 36, 39, 40, 43, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 83, 89, 258, 259, 260, 261, 353 ЦПК України, суд

постановив:

У задоволенні заяви представника відповідача Демченко Марини Михайлівни, яка діє в інтересах відповідача ОСОБА_1 , про відвід судді Лебединського районного суду Сумської області Косолапа Вадима Миколайовича у цивільній справі № 950/2776/25 за позовом Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовити.

Передати цивільну справу № 950/2776/25 для продовження розгляду судді Лебединського районного суду Сумської області Косолапу Вадиму Миколайовичу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремому оскарженню від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду

Суддя Роман БАКЛАНОВ