Рішення № 136693466, 19.05.2026, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/65/26

Провадження № 2/499/229/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 травня 2026 року селище Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, згідно якого просив суд визначити йому додатковий строк терміном в п`ять місяців з дня набрання рішенням суду законної сили для подання дот органів, уповноважених займатися відкриттям та веденням спадкових справ, заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову, позивач посилався на ту обставину, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки площею 0,8442 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Червонознам`янської (нині Знам`янської) сільської ради. Позивач є спадкоємцем даного майна померлої за заповітом.

Однак, позивач пропустив визначений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини до нотаріальних органів, оскільки мав проблеми зі здоров`ям, є інвалідом ІІ групи, на протязі першого півріччя 2025 року постійно звертався до медичних установ, проходив медичне обстеження, що перешкоджало йому фізично звернутися до органів нотаріату, у зв`язку з чим вважає що такий строк пропущено ним з поважних причин, тому, з метою забезпечення реалізації його спадкових прав, просить позов задовольнити. Окрім цього, маючи заповіт на своє ім`я на майно померлої матерів, помилково вважав, що його наявність є свого роду презумпцією, яка гарантує йому право на звернення до нотаріуса без обмеження у часі.

У судове засідання позивач не з`явився, однак надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, на задоволені позову наполягав.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, на адресу суду повернувся конверт, в якому відповідачу направлялася судова повістка, з відмітками, що адресат відсутній за вказаною адресою.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Водночас у своїй постанові від 03 серпня 2022 року у справі № 352/54/19, провадження № 61-9596св21 ВС зазначив, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відсутній», з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Тому, зважаючи на ту обставину, що відповідачу судова кореспонденція була направлена за адресою місця реєстрації, встановленій судом, то відповідач вважається такою, що належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, заяв та клопотань не надала, відзиву не надіслала, про причини неявки не повідомила, тому суд визнає її неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у її відсутність за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, за таких обставин судове засідання по справі було проведено без засобів технічної фіксації судового процесу.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, приходить до висновку, що наявні законні підстави для задоволення позову та позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Ч. 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ст.ст.15,16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту права, встановлених цивільним законодавством, є зокрема, його визнання.

Відповідно до ст.ст.12,13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 по справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 по справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з земельної ділянки, площею 0,8442 га для ведення особистого селянського господарства, земельна ділянка розташована Одеська область, Іванівський район, Червонознам`янська сільська рада, діл.№60 (за межами населеного пункту), що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №761013.

Згідно копії заповіту, вищевказану земельну ділянку ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто позивачу, що підтверджується копією заповіту. Заповіт чинний та не скасований, що підтверджується витягом з реєстру.

Позивач є рідним сином померлої ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Згідно довідки про склад сім`ї, ОСОБА_3 проживала до дня смерті за адресою АДРЕСА_1 , була зареєстрована та проживала одна.

Як вбачається з копії спадкової справи, спадкова справа на померлу ОСОБА_3 була заведена 14.05.2025 року за заявою ОСОБА_2 , тобто відповідача.

Судом під час розгляду справи встановлено іншу спадкоємцю, окрім позивача, яку було залучено до участі у справі у якості відповідача.

Судом також була досліджена надана позивачем виписка №1425 із медичної картки стаціонарного хворого, що підтверджує ті обставини, на які посилався позивача щодо поважності причин пропуску строку.

Установлення додаткового строку для прийняття спадщини у інший спосіб, а ніж у судовому порядку у позивача відсутній, крім звернення до суду із зазначеним позовом.

Згідно із ст.ст.1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Разом з тим, позивач наведених вище вимог закону не дотримався та після відкриття спадщини у встановлений законом шестимісячний строк не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. У разі відсутності такої згоди, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (ст. 1272 ЦК України).

Відповідно до статті 1269 ЦК України обов`язковою умовою реалізації спадкових прав спадкоємцем, який не проживав постійно разом зі спадкодавцем, є подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини. Наслідком невчинення таких дій є пропущення строку для прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Аналогічні роз`яснення викладені в п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».

Правила ч.3 ст. 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: (1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; (2) ці обставини визнані судом поважними. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 23.08.2017 по справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01.04.2019 по справі № 643/3049/16-ц, від 11.11.2020 по справі № 750/262/20, від 03.03.2020 по справі № 145/148/20.

Суд звертає увагу на необхідність дотримання принципу свободи заповіту, як принципу спадкового права, який корелюється зі свободою спадкування.

Фактично, пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного чи оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку (висновок Верховного Суду у постанові від 01 червня 2022 року у справі №148/1805/20).

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема такі: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

В залежності від конкретних обставин справи суд може визнавати ті чи інші причини пропуску строку як поважними, так і такими, що не перешкоджали особі звернутися із відповідною заявою в межах визначеного законом строку. Визначальним у такому випадку є саме критерій наявності об`єктивних, непереборних та істотних труднощів для спадкоємця.

Для вирішення питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини стосується періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

У постанові Верховного Суду в справі №681/203/17-ц зазначено, що вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика ЄСПЛ розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу пропорційності передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, потрібно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж потрібно для реалізації поставленої мети.

За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини (пункти 54-57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

В контексті даної справи та поважності пропуску строку для прийняття спадщини суд зазначає наступне.

Позивач стверджує, що причиною пропуску для прийняття спадщини було те, що позивач мав проблеми зі здоров`ям, є інвалідом ІІ групи, на протязі першого півріччя 2025 року постійно звертався до медичних установ, проходив медичне обстеження, що перешкоджало йому фізично звернутися до органів нотаріату, про що надав відповідні медичні документи. Вказане знайшло своє підтвердження в матеріалах справи.

Отже ті обставини, на які посилалася позивач суд вважає обґрунтованими, оскільки знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Враховуючи обставини на які посилався позивач при звернені до суду, суд вважає, що зазначені позивачем обставини являються поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини та вважає за можливе визначити позивачеві додатковий строк - терміном п`ять місяців з дня набрання даним рішенням законної сили для подання до органів уповноважених займатися відкриттям та веденням спадкових справ заяв про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_3 .

Застосовуючи норми процесуального права, суд виходив з такого.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса реєстрації та проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , додатковий строк - терміном п`ять місяці після набрання рішенням законної сили для подання до органів, уповноважених займатися відкриттям та веденням спадкових справ заяв про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ