Рішення № 136692102, 20.05.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа №305/4532/25

Провадження по справі 2/305/1271/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2026. Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючої судді Марусяк М.О.

секретаря судового засідання Шемоти М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", в особі представника Чехун Юлії Віталіївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

03.12.2025, Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", в особі представника Чехун Юлії Віталіївни, звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , 06.05.2025 уклали Кредитний договір (оферти) №06.05.2025-100001604. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 8000 гривень, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 06.05.2025, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору. Зокрема, ОСОБА_1 06.05.2025 електронним цифровим підписом (електронний підпис одноразовим ідентифікатором) підписала Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000 гривень, а отже акцептовано умови Договору. Договір підписаний відповідачкою електронним підписом - одноразовим ідентифікатором (таким же одноразовим ідентифікатором підписаний відповідачкою додаток №1 до Договору - заявку). Позичальниця ОСОБА_1 під час укладення кредитного №06.05.2025-100001604 пройшла ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Отже, позичальниця здійснила дії, спрямовані на укладення кредитного договору, які є предметом позову. Відповідно до умов кредитного договору №06.05.2025-100001604 від 06.05.2025, Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 06/05/2025; 2. Сума Кредиту: 8000 грн. 3. Строк, на який надається Кредит - 189 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 10.11.2025; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором. 6. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Процентна ставка "Економ" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 8. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) - 7% від суми Кредиту та дорівнює 560 гривень. Відповідно до Договору від 06.05.2025 та квитанції про перерахунок коштів Кредитором надано Позичальнику кредит у розмірі 8000 гривень, ОСОБА_1 , 06.05.2025 отримала кредитні кошти у розмірі 8000 гривень. Отже, позивач констатує факт, що ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 22840 гривень, що складається з: тіла кредиту - 8000 гривень; процентів - 10080 гривень; додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) - 1120 гривень; неустойки - 3640 гривень. Враховуючи вищенаведені обставини просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області, Марусяк М.О. від 26.12.2025 відкрито провадження у справі. Вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Надано відповідачці п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позовну заяву.

Сторони в судове засідання не викликались, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України.

Відповідачка, ОСОБА_1 була належним чином повідомленою про наявність ухвали про відкриття провадження по справі від 26.12.2025, оскільки копії ухвали про відкриття провадження по справі, копії позову та долучені до нього документи, направлялися за місцем реєстрації відповідачки.

16.01.2026, представник відповідачки ОСОБА_2 , адвокат Негуляєв М.А., надіслав відзив на позовну заяву, який обгрунтовує наступним. Ознайомившись з позовною заявою та додатками до неї вважають вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Позивачем не доведено підписання відповідачкою договору одноразовим ідентифікатором. Повідомлення ТОВ "Універсальні платіжні рішення" від 25.11.2025 також не може бути належним доказом переказу коштів відповідачці. Вважають, що позивачем незаконно нараховано неустойку в розмірі 3640 гривень. З огляду на викладене вважають, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Окрім цього, 16.03.2026 адвокат Негуляєв М.А., надіслав через систему "Електронний суд" клопотання про долучення доказів. Зазначає, що ОСОБА_3 одружена з ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем. Укладання шлюбу підтверджено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , яке долучено до відзиву на позовну заяву. Проходження військової служби, ОСОБА_4 підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 09.03.2026 за вих. №87/373. Отже, відповідно до до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави. Враховуючи те, що відповідач стала членом сім`ї військовослужбовця з 25.10.2025, відповідно вважаємо, що зазначена норма закону підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачкою.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, відзив та долучені докази відповідачки, суд, прийшов до наступного висновку.

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Судом належними доказами встановлено, що 06.05.2025 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір (оферти) №06.05.2025-100001604.

Відповідно до умов Договору позичальниці надано кредит у розмірі 8000 гривень, на строк, вказаний в заявці. Відповідно до умов Договору заявка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальниця ознайомилася під час укладення кредитного договору.

ОСОБА_1 , 06.05.2025 електронним цифровим підписом E589 (електронний підпис одноразовим ідентифікатором) підписала Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000 гривень, а отже акцептовано умови Договору.

Документи, що складають Кредитний договір, підписувались ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останньою, як фінансовий 0983370907.

Відповідно до умов кредитного договору №06.05.2025-100001604 від 06.05.2025 Позичальниці надається Кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 06/05/2025; 2. Сума Кредиту: 8000 грн. 3. Строк, на який надається Кредит - 189 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 10.11.2025; 5. Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування/строку виплати кредиту/ строку договору не передбачена. У Позичальника відсутнє право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або строку виплати кредиту та/або строку договору, установлених договором. 6. Процентна ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів (надалі - «чергові періоди»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 7. Процентна ставка "Економ" фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0.5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка "Стандарт". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 8. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія за надання", "Комісія"; економічна сутність плата за надання Кредиту) - 7% від суми Кредиту та дорівнює 560 гривень.

Підписанням договору позичальниця підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Позичальник зобов`язується не використовувати Кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати Кредит на рахунки організаторів азартних ігор.

Відповідно до п.4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11XX-XXXX-0810.

Таким чином, у вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Позичальницею ОСОБА_1 під час укладення кредитного №06.05.2025-100001604 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Видача відповідачці кредитних коштів в сумі 8000 гривень на рахунок, підтверджується довідкою ТОВ "Універсальні платіжні рішення", відповідно до якої 06.05.2025 о 15 годині 44 хвилини, було успішно перераховано кошти на платіжну картку № НОМЕР_3 вказану відповідачкою у заявці, за договором №06.05.2025-100001604, номер транзакції - 733073619, що є доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію кредитодавця «Споживчий центр».

Встановлено, що акцептування відбувається шляхом заповнення відповідачкою заявки на отримання кредитних коштів, в якій зазначається: ПІБ позичальника, суму кредиту, строк кредитування, дата повернення кредитних коштів, погоджується процентна ставка, графік платежів, тощо. Тобто, погоджуються всі істотні умови кредитування.

Згідно інформаційного повідомлення позичальника, який є додатком до кредитного договору, відповідачка зазначила два контактні номери телефонів, а саме: НОМЕР_4 та 0962812338 (який також зазначає, як контактний тел. відповідачки ОСОБА_5 у відзиві її представник). На номер телефону НОМЕР_4 було надіслано одноразовий цифровий ідентифікатор Е589, яким було здійснено підписання Договору та всіх додатків до нього.

Слід констатувати, що укладення кредитного договору без заповнення всіх даних та підписання Договору та всіх додатків до нього за допомогою одноразового цифрового ідентифікатору Е589 не було б можливим без безпосереднього волевиявлення позичальниці та здійснення ряду дій на електронному пристрої відповідачки. Тому, підписання Договору відбулось без примусу, а з власної волі ОСОБА_6 та без вчинення шахрайських дій. Протилежне відповідачкою за матеріалами справи доведено не було.

Крім цього, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2025 року в справі № 183/4256/21 (провадження № 61-15813сво23)).

Тому, враховуючи вищенаведене, а також закріплену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, слід вважати, що кредитний договір є дійсним та укладеним з моменту його підписання, тобто з 06.05.2025 та підлягає повному виконанню сторонами такого правочину.

Щодо належності та допустимості доказів, які додані до матеріалів справи слід зазначити, що згідно положень ч.12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Тобто, всі наявні в матеріалах справи докази долучені до позовної заяви є копіями електронних оригіналів таких та є належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України.

Слід відмітити, що заперечуючи проти позову, стороною відповідачки не надано доказів на спростування доводів позивача щодо перерахування грошових коштів саме на її банківську картку, хоча саме відповідачка мала можливість надати довідку щодо наявності або відсутності у неї відповідної банківської картки і надходження або не надходження на неї 06.05.2025 кредитних коштів в розмірі 8000 гривень. ОСОБА_1 , також не спростувала факт підписання нею кредитного договору одноразовим ідентифікатором.

У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.01.2025 у справі №753/16762/15-ц, касаційний суд виснував, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

В даному випадку, факт отримання кредиту підтверджує фактом укладення кредитного договору, інформаційною довідкою iPay.ua, а також фактом користування кредитними коштами.

Згідно з довідкою - розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором №№06.05.2025-100001604 від 06.05.2025, заборгованість становить 22840 гривень, що складається з: 8000 гривень основний борг; 10080 гривень - нараховані проценти, 1120 гривень - комісія за обслуговування; 3640 гривень - неустойки.

Відповідачкою не надано суду беззаперечних доказів щодо відсутності у неї обов`язку перед ТОВ «Споживчий Центр» щодо повернення кредитних коштів.

Поряд з цим, встановлено, що з 25.10.2025 відповідачка уклала шлюб із ОСОБА_4 (свідоцтво серії НОМЕР_1 ) та змінила прізвище на ОСОБА_7 . На підставі довідки в/ч НОМЕР_2 від 09.03.2026 №87/373, ОСОБА_4 є військовослужбовцем.

Відповідно до ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям та їх дружинам (чоловікам) штрафні санкції, пеня, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Ця норма має імперативний характер.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як зазначив Верховний Суд у Постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 провадження №61-7203 св 20 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Зазначений вище договір, який укладений був з відповідачкою включає всі істотні умови для відповідного виду договору та він підписаний сторонами, шляхом підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, що відповідає статті 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію" та ст.639 ЦК України.

Відповідно до ст.ст.526, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (пені).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

У ст.611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором чи законом.

Вимоги частини 1 статті 44 ЦПК України передбачають обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.83 ч.3 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Згідно з ч.2 ст.43 ЦПК України, відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову.

Враховуючи наведене, позивачем належним чином доведено факт отримання кредитних коштів відповідачкою, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржниця взяла на себе зобов`язання повернення кредиту, які вона не виконала, тобто, відповідачкою не виконано умови укладено кредитного договору та не повернуто позивачеві отримані кредитні кошти, а також не сплачено проценти за користування ними, чим порушено права позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з принципу змагальності цивільного процесу, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції до суду першої інстанції в установлений законом строк.

Позивач надав обґрунтовані та правові докази порушення та невиконання відповідачкою умов договору, а відповідачка жодних доказів відсутності у неї заборгованості перед позивачем не надала, суд вважає, що позов у частині стягнення 8000 гривень - суми основного боргу, підлягає до задоволення.

Разом з цим, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачкикомісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1120 гривень задоволенню не підлягають зважаючи на наступне.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені статтею 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року (справа №524/5152/15-ц), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Як виснував Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 6 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів вбачається, що умовами кредитного договору встановлено зобов`язання ОСОБА_1 сплатити ТОВ «Споживчий центр» комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 560 гривень. Водночас, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена така комісія. Відтак умови кредитного договору про сплату ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1120 гривень є нікчемними.

Окрім цього, відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє по цей час.

Таким чином, стягнення неустойки за кредитним договором у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону та позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, що відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

З огляду на викладене, суд відмовляє у стягненні 3640 гривень неустойки, оскільки в Україні з 24.02.2022 по цей час діє воєнний стан на всій території, отже відповідачка звільнена від сплати неустойки за прострочення зобов`язання.

Окрім цього, заперечуючи проти суми нарахованих відсотків, представник відповідачки посилався на п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», на що суд зазначає наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Таким чином, на відповідачку ОСОБА_2 , поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - вона, як дружина військовослужбовця звільнена від нарахування відсотків.

Довідкою військової частини НОМЕР_2 від 09.03.2026, підтверджено, що чоловік відповідачки, ОСОБА_4 , дійсно перебуває на військовій службі з 14.04.2024 року.

Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.

Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.

Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Зазначене вище щодо правильного застосування положень ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» повністю узгоджується з правовими висновками, які відповідно до ч.4 ст 263 ЦПК України суд в обов`язковому порядку має враховувати при застосуванні норм права у спірних правовідносинах, що викладені в таких постановах: від 21 лютого 2018 року у справі №306/1157/15-ц (провадження №61-2525св18); від 30 травня 2018 року у справі №521/12726/16-ц (провадження №61-16144св18); від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц (провадження №61-21025св18); від 10 січня 2019 року у справі № 327/353/16-ц (провадження №61-25229св18); від 04 вересня 2019 року у справі №554/10264/17 (провадження №61-42778св18); від 18 січня 2023 року справа №642/548/21 (провадження № 61-9565св22).

Зокрема, суд Касаційної інстанції при застосуванні положень ч.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» переглядаючи законність та обґрунтованість рішення судів нижчих інстанцій по суті заявлених учасниками справи касаційних вимог щодо права військовослужбовця та членом їх сімей на звільнення від нарахованих штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом дійшов до наступного правового висновку.

Наявність у відповідача статусу учасника бойових дій очевидно свідчить про його участь у бойових діях, спрямованих на захист Батьківщини, під час дії в державі особливого періоду.

Отже, суд ухвалюючи рішення бере до уваги, що відповідачка, як дружина військовослужбовця, звільнена від сплати процентів за користування кредитом на підставі ч.15 ст.4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту у сумі 8000 гривень.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Так, судом задоволено позовні вимоги на 35,02% від заявлених (8000:22840 х100).

Виходячи знаведеного, враховуючи положення ст.ст.133 та 141 ЦПК України та взявши до уваги те, що у зв`язку із розглядом справи в суді позивач, поніс судові витрати, а саме, сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 гривні, суд стягує з відповідачки на користь позивача 848 гривень 14 копійок, судових витрат на оплату судового збору, що пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 273, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" заборгованість за Кредитним договором №06.05.2025-100001604 від 06.05.2025 у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень, яка складається з: 8000 (вісім тисяч) гривень - суми основного боргу (тіло кредиту);

Стягнути з ОСОБА_8 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" витрати зі сплати судового збору у розмірі 848 (вісімсот сорок вісім) гривень 14 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр", юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд.133-А, Київської області, код ЄДРПОУ:37356833.

Відповідачка, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті, чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Головуюча: М.О. Марусяк