Єдиний державний реєстр судових рішень Справа№938/2152/25
Провадження № 2/938/172/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2026 року селище Верховина
Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Чекан Н.М.
з участю секретаря судового засідання Александрової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (далі - ТОВ «Брайт Інвестмент») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
ТОВ «Брайт Інвестмент» звернулося до Верховинського районного суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 12 859,94 гривень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.11.2020 року між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1860/980/2132866/20. Відповідно до умов кредитного договору, банк надає позичальнику споживчий кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, інші платежі, визначені даним кредитним договором. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України. Надалі 24.03.2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладений договір факторингу № 24/03/23, згідно з яким первісний кредитор АТ «ОТП БАНК» відступив на користь нового кредитора ТОВ «Брайт Інвестмент» права вимоги за кредитним договором № 1860/980/2132866/20 від 09.11.2020 року, укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 . Згідно з договором факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Брайт Інвестмент») становить 12 859,94 гривень, із яких заборгованість за тілом кредиту - 8 000 гривень та заборгованість за відсотками - 4 859,94 гривень.
Ухвалою суду від 31.12.2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, представником позивача у позовній заяві вказано про розгляд справи за відсутності представника та у разі неявки відповідача не заперечує щодо ухвалення заочного рішення (а.с. 5 зворот).
Такі дії не суперечать вимогам ст. 211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи двічі повідомлений належним чином, зокрема судова повістка на 04.02.2026 року повернулася до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», судова повістка на 29.04.2026 року повернулася до суду без вручення адресату, судова повістка на 14.05.2026 року згідно із інформацією зі списку розсилки поштових відправлень у поштовому відділенні.
Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Крім того, про розгляд справи 29.04.2026 року та 14.05.2026 року відповідач повідомлений шляхом опублікування оголошення на офіційному сайті судової влади України.
Від ІНФОРМАЦІЯ_1 01.05.2026 року до суду поступила інформація про те, що ОСОБА_1 не перебуває на загальному військовому обліку та на військову службу під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_2 не призивався.
Згідно з ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь.якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У ч. 2 ст. 247 ЦПК України закріплено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У ч. 1 ст.280 ЦПК України закріплено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи той факт, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився та не повідомив причин неявки, відзив на позов не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у ній доказів.
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження- не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно з ч.ч.4, 5ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведені вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 14.05.2026 року, є дата складення повного судового рішення 19.05.2026 року.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.
У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно ізч.1 ст. 1048 ЦК України та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У ст. 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч.1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Згідно з положенням ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.
Відповідно до змісту ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що 09.11.2020 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладнено договір шляхом підписання заяви-анкети про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №1860/980/2132866/20 та паспорта споживчого кредиту (а.с. 19, 20).
Відповідно до умов договору тип кредиту кредитна лінія по продукту MC Gold, сума ліміт кредиту - 8000 гривень, строк кредитування - 36 місяців (з правом пролонгації), мета отримання кредиту споживчі цілі. Процента ставка відсотків річних 0,01% діє протягом пільгового періоду та 5% після закінчення пільгового періоду.
Із протоколу №194.5 від 09.10.2020 року АТ «ОТП Банк» (а.с. 21) вбачається, що ОСОБА_1 встановлено кредитну лінію у розмірі 8000 гривень із відсотковою ставкою згідно тарифів банку.
Відповідно до виписки з рахунку клієнта №1860/980/2132866/20 за період з 09.11.2020 року до 24.03.2023 року (а.с.9-12) позичальник користувався наданими йому кредитними коштами.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором №1860/980/2132866/20 (а.с.35- 45) заборгованість ОСОБА_1 становить 12859,94 гривень.
Таким чином, позивачем доведено факт укладення договору первісним кредитором із відповідачем та факт перерахування останньому грошових коштів.
24.03.2023 року між АТ «ОТП Банк» (клієнт) та ТОВ «Брайт Інвестмент» (фактор) укладено договір факторингу №24/03/23 (а.с. 22-26), відповідно до якого за цим договором клієнт передав, а фактор прийняв право грошової вимоги, що належить клієнту і стає кредитором за кредитними договрами, укладеними між клієнтом і боржниками, в розмірі портфеля заборгованості.
Відповідно до акта приймання-передачі реєстру боржників №1 до договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 року (а.с.7) АТ «ОТП Банк» (клієнт) та ТОВ «Брайт Інвестмент» (фактор) уклали цей акт за яким клієнт передав, а фактор прийняв згідно з вимогами договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 року реєстра боржників №1.
Із витягу з додатку №1 до договору факторингу №24/03/23 укладеного 24.03.2023 року АТ «ОТП Банк» передало, а ТОВ «Брайт інвестмент» прийняло право вимоги до ОСОБА_1 за договором №1860/980/2132866/20 у розмірі 12 859,94 гривень, з яких 8000 гривень заборгованість за тілом кредиту та 4859,94 гривень заборгованість за відсотками (а.с. 60).
Таким чином, позивачем доведено факт переуступки права вимоги від первісного кредитора до позивача.
Матеріали справи не містять доказів повного виконання відповідачем зобов`язань з повернення суми кредиту та сплати процентів.
Отже, відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, а саме отримавши грошові кошти не повернув їх. Відповідачем наведений розрахунок заборгованості не оспорюється.
Таким чином, позов підлягає до задоволення, а саме з відповідача на користь позивача за кредитним договором №1860/980/2132866/20 від 09.11.2020 року підлягає стягненню заборгованість у розмірі 12859,94 гривень, з яких 8000 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 4859,94 гривень заборгованість за відсотками.
У ст. 265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суду зазначаються розподіл судових витрат.
Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку зі задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору сплачена ним під час звернення до суду через систему «електронний суд» в розмірі 2 422,40 гривень, що становить 0,8 від відповідного розміру ставки судового збору (ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір»), що підтверджується платіжною інструкцією №3569 від 17.12.2025 року (а.с. 32).
Крім того, позивач просив стягнути на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 5 000 гривень.
Згідно з ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.
За змістом п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Згідно зі ч.ч.1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвокатапідлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат відносяться: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послугпомічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та напідставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмірвитрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціноюпозову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем до суду надано:
- договір про надання правової допомоги №43115064 від 01.07.2025 року укладеного між ТОВ «Брайт інвестмент» та адвокатським бюро «Ольги Клещ» (а.с.16-18);
- додаткову угоду №1860/980/2132866/20 до договору №43115064 про надання правової допомоги від 01.07.2025 року (а.с. 27) за яким адвокатське бюро зобов`язалося здійснити представництво та захист інтересів клієнта у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 ;
- платіжну інструкцію №3954 від 25.12.2025 року (а.с.30) про перерахування коштів у розмірі 5000 гривень.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року в справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року в справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року в справі №755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02.12.2020 року в справі №742/2585/19.
Таким чином, враховуючи предмет та складність справи, час, необхідний для вчинення дій і надання послуг, а також засад розумності, справедливості та співмірності, суд приходить до висновку про стягнення на користь позивача з відповідача 3000 гривень судових витрат на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, -
УХВАЛИВ:
Позов задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованість за договором №1860/980/2132866/20 від 09.11.2020 року в розмірі 12 859 (дванадцять тисяч вісімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 94 копійки, з яких 8000 (вісім тисяч) гривень заборгованість за тілом кредиту та 4 859 (чотири тисячі вісімсот п`ятдесят дев`ять) гривень 94 копійки заборгованість за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:
товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент», код ЄДРПОУ 43115064, адреса місця знаходження: вул. Січових Стрільців, 9, м. Дніпро;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Наталія ЧЕКАН
Судове рішення № 136691586, Верховинський районний суд Івано-Франківської області було прийнято 19.05.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 938/2152/25. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: