Ухвала суду № 136691556, 19.05.2026, Царичанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 196/567/26

№ провадження 2-з/196/28/2026

УХВАЛА

19.05.2026 с-ще Царичанка

Царичанський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Костюкова Д.Г., розглянувши у приміщенні суду в порядку письмового провадження заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Астаркіної Євгенії Павлівни, треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар Єгор Володимирович, про відновлення становища, що існувало до порушення права спільної сумісної власності подружжя на майно,-? ?

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Царичанського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Астаркіної Євгенії Павлівни, треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар Єгор Володимирович, про відновлення становища, що існувало до порушення права спільної сумісної власності подружжя на майно, а саме просить відновити становище, що існувало до порушення права спільної сумісної власності подружжя на майно, а саме на об`єкт нерухомості №2355781712256, об`єкт нежитлової забудови - гараж, загальною площею (кв.м): 30,1, матеріали стін: цегла, Опис: А-1 Гараж, пб/А-1 погріб; за адресою: АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_1 гараж в селищі Царичанка Дніпровського району Дніпропетровської області; та на об`єкт нерухомості №2473810112020 - земельна ділянка з кадастровим номером 1225655101:03:014:0012, площею (га): 0,0026, сформована 12.01.2021 року, у спосіб: визнання недійсним договору купівлі-продажу чужого майна, що є сумісною власністю подружжя, вчиненого приватним виконавцем від імені позивача; скасування рішення приватного виконавця про продаж від імені боржника земельної ділянки та гаража, який є спільною власністю подружжя; скасування державної реєстрації права власності на гараж та земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_2 ; скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію пава власності на гараж та земельну ділянку за відповідачем ОСОБА_2 та визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), серія та номер: 416, виданий: 16.03.2026.

Також, після подання позовної заяви до Царичанського районного суду Дніпропетровської області надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо відчуження майна та здійснення державними реєстраторами реєстраційних дій щодо об`єкт нерухомості №2355781712256, об`єкт нежитлової забудови - гараж, загальною площею (кв.м): 30.1, матеріали стін: цегла, Опис: А-1 Гараж, пб/А-1 погріб; за адресою: АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_1 гараж в селищі Царичанка Дніпровського району Дніпропетровської області; щодо об`єкта нерухомості №2473810112020 - земельна ділянка з кадастровим номером 1225655101:03:014:0012, площею (га): 0,0026, сформована 12.01.2021 року, до закінчення розгляду справи за позовом.

В обґрунтування заяви вказує, що рішенням Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року, яке набрало законної сили 22 листопада 2025 року, ухвалено розірвати шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який було зареєстровано 22 вересня 1998 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Царичанського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №66. 05.05.2021 року на її ім`я було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності на об`єкт нерухомості №2355781712256, а саме: гараж, загальною площею (кв.м): 30.1, матеріали стін: цегла, Опис: А-1 Гараж, пб/А-1 погріб; за адресою: АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності, на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 27.09.2006 року Царичанською селищною радою Царичанського району Дніпропетровської області, рішення виконавчого комітету, серія та номер: 19, виданий 22.01.2021. Номер запису про право власності: 41890015. Таким чином, вказаний об`єкт нерухомості набутий під час подружнього життя в шлюбі на праві спільної сумісної власності подружжя. Також, 01.10.2021 року на її ім`я було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності на об`єкт нерухомості №2473810112020, а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 1225655101:03:014:0012, площею (га): 0,0026, сформована 12.01.2021 року; Державна реєстрація вчинена на підставі рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 718-7/VIII, виданий 28.05.2021 року, виданий: Царичанська селищна рада Царичанського району Дніпропетровської області, та рішення органу місцевого самоврядування, серія та номер: 934-9/УІІІ, виданий 17.08.2021, видавник: Царичанська селищна рада Царичанського району Дніпропетровської області. Діючи самоправно, порушуючи правовий режим власності, визначений законами України, приватний виконавець Астаркіна Євгенія Павлівна здійснила незаконний арешт майна, що є спільною сумісною власністю колишнього подружжя, та здійснила незаконне відчуження гаража та земельної ділянки, як єдиного цілого, через електронні публічні торги (електронний аукціон), організатором якого став ДП «СЕТАМ» - ЄДРПОУ 39958500. Однак, частина відчуженого відповідачами майна належить одному з колишнього подружжя, який не є боржником у виконавчому провадженні ВП №79047062, а саме ОСОБА_3 . Таким чином, відчужуючи вказане майно, приватний виконавець діяв від імені боржника, однак не мав повноважень відчужувати без виявлення волі іншого співвласника - ОСОБА_3 , що стосується належної йому частки у спільному майні подружжя, набутого під час подружнього життя. Приватний виконавець всю виручену суму (76954,75 грн.) перевів стягувану та задовольнив власний виконавчий інтерес. Має місце вихід за межі здійснення цивільних прав зі сторони державного виконавця як продавця, та перевищення повноважень уповноваженої особи на виконання функцій держави при здійсненні таких виконавчих дій. Приватним виконавцем було продане майно, що перебувало під забороною відчуження, яке застосоване іншими приватними виконавцями. А власний арешт цього майна приватним виконавцем Астаркіною Є.П. був припинений перед оформленням свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) приватним нотаріусом та внесенням ним, як державним реєстратором, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке можливе лише тоді, коли відповідачі діяли узгодивши всі дії завчасно. Приватний виконавець Астаркіна Є.П. продала, а ОСОБА_2 викупив майно, яке не могло бути предметом такого правочину через те, що боржник ОСОБА_1 є лише співвласником майна, що є спільною власністю колишнього подружжя. Таке є грубим порушенням публічного порядку (п.1 ч.1 ст. 92 Конституції України) та вчинений приватним виконавцем з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства (ч.4 ст.41 Конституції України). Приватний виконавець діяв з порушенням приписів ч. 2 ст. 203 ЦК України, вчинивши правочин не маючи необхідного обсягу цивільної дієздатності; без волевиявлення іншого (не боржника) співвласника майна на таке відчуження, а отже було вільним і не відповідало його внутрішній волі; правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а навпаки призвів до незаконне втручання в майнові права особи, яка не є боржником за виконавчим провадженням. Відповідачем ОСОБА_2 в порушення існуючого публічного порядку незаконно були знищені належні їй замки на воротах гаража та вхідної групи, облаштовані нові засоби замикання входу до вказаного приміщення гаража, чим незаконно забезпечив проникнення у приміщення будівлі та заволодіння чужим майном, що там перебуває на зберіганні та що йому не належать. Відразу після реєстрації прав власності на своє ім`я ОСОБА_2 виставив на електронному майданчику маркет-плейсу ОLХ належний колишньому подружжю, як співвласникам, «гараж з підвалом та документами» за 206884,99 гри, для перепродажу. Загроза перепродажу незаконно придбаного майна зі сторони ОСОБА_2 є очевидною і реальною. Враховуючи існування між сторонами дійсного спору, який не може бути вирішений без суду, а також підтверджує існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду, що викликає необхідність клопотатися про забезпечення позову.

Згідно з положеннями ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з положеннями ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Пункт 2 частини 1 ст. 150 ЦПК України передбачає, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду, в тому числі попередити потенційні труднощі у подальшому при виконанні такого рішення.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляд і заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). При вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали справи.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений, зокрема Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №915/508/18, від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 15.04.2021 у справі №911/2780/20.

Поміж тим, враховуючи мету застосування заходів забезпечення позову, їх вжиття щодо нерухомого майна не вимагає обмеження в користуванні ним, оскільки для найменшого порушення інтересів відповідача та збереження нерухомого майна обґрунтованою може бути визнана лише заборона відчуження такого нерухомого майна без позбавлення відповідача та інших осіб права користування ним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19.

Як встановлено під час розгляду заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 звернулася?з позовними вимогами до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Астаркіної Є.П. про відновлення становища, що існувало до порушення права спільної сумісної власності подружжя на майно, обґрунтовуючи заявлену вимогу неправомірністю дій відповідачів щодо незаконного відчуження її нерухомого майна та проведення відповідних реєстраційних дій.

У постанові від 24 квітня 2024 року у справі №754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.

Як встановлено судом, між сторонами виник спір щодо права власності на спірне нерухоме майно тазаконності відчуження цього майна, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що враховуючи зазначені позивачкою обставини існує обґрунтований ризик, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та майнових інтересів позивачки, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду справи спірне нерухоме майно буде відчужене третім особам, позивачка не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за її позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася з позовом у даній справі.

Суд зауважує, що вжиття заходу забезпечення позову у цьому випадку спрямоване на те, щоб протягом судового розгляду спору по суті суд мав змогу розглянути позов заявника за звичайною процедурою та забезпечив протягом розгляду справи продовження існування стану, який є предметом спору, а вжитий судом захід забезпечення позову, який стосується виключно предмета спору, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_2 , оскільки майно фактично залишається у його володінні та користуванні.

Застосування обраного заходу забезпечення позову має тимчасовий характер, спрямовано на запобігання ймовірним порушенням речових прав позивачки та забезпечує збалансованість інтересів сторін, а тому є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Підстав для застосування зустрічного забезпечення суд не вбачає.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 154, 258, 260 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Астаркіної Євгенії Павлівни, треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Лимар Єгор Володимирович, про відновлення становища, що існувало до порушення права спільної сумісної власності подружжя на майно - задовольнити.

Заборонити відчуження майна та здійснення державними реєстраторами реєстраційних щодо відчуження майна, а саме:

об`єкта нерухомості №2355781712256, об`єкт нежитлової забудови - гараж, загальною площею (кв.м): 30.1, матеріали стін: цегла, Опис: А-1 Гараж, пб/А-1 погріб; за адресою: АДРЕСА_1 , гараж НОМЕР_1 гараж в селищі Царичанка Дніпровського району Дніпропетровської області;

об`єкта нерухомості №2473810112020 - земельна ділянка з кадастровим номером 1225655101:03:014:0012, площею (га): 0,0026, сформована 12.01.2021 року.? ? ? ?

Позивач (стягувач): ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 ).

Відповідач (боржник): ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП - НОМЕР_4 ).

Копію ухвали направити заявнику - позивачці ОСОБА_1 .

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

? ? ? ? ? ? ? Суддя? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ?? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? Д.Г. Костюков