Рішення № 136690193, 19.05.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/29172/24

Провадження № 2/761/1148/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді- Фролової І.В.,

секретаря судового засідання- Коломійця А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.

У позовній заяві просила суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити такі способи її участі у спілкуванні та вихованні дитини: перші і треті вихідні кожного непарного місяця та у другі вихідні кожного парного місяця щороку з 21:00 год. п?ятниці до 21:00 год. неділі з ночівлею за місцем проживання матері, без присутності батька; в організації святкування Дня народження доньки в парні роки; на Різдво з 12:00 год. 24 грудня до 21:00 год. 25 грудня (парні роки) з ночівлею за місцем проживання матері, без присутності батька; на три святкові вихідні Великодня з 12:00 год. суботи до 21:00 год. понеділка (парні роки) з ночівлею за місцем проживання матері, без присутності батька; на День дочки 25 квітня з 18:00 год. до 21:00 год. щороку, без присутності батька; на День Незалежності 24 серпня з 12:00 год. до 21:00 год. щороку, без присутності батька; під час осінніх та весняних шкільних канікул - перші чотири дні канікул, з ночівлею за місцем проживання матері, без присутності батька; під час зимових шкільних канікул - перший тиждень канікул, з ночівлею за місцем проживання матері, без присутності батька; під час літніх шкільних канікул - з 1 липня до 31 липня з ночівлею за місцем проживання матері, без присутності батька; шляхом безперешкодних поїздок дитини разом з матір?ю на відпочинок до санаторіїв, у туристичні походи чи навідування родичів в межах території України (окрім тимчасово окупованих територій України) у період зимових і літніх шкільних канікул та у інші дні, коли донька має перебувати з матір?ю; під час хвороби доньки, безперешкодне відвідування дитини за місцем її проживання; шляхом особистого безперешкодного спілкування віч-на-віч засобами мобільного, інтернет, поштового, електронного та іншого способу зв?язку, в будь - яких додатках, месенджерах, з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp, Skype тощо), у тому числі з використанням веб-камери.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що за час перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 2019 року сторони почали проживати окремо, при цьому ОСОБА_3 залишилась проживати із позивачем. Починаючи з грудня 2021 року донька почала проживати з кожним із батьків по черзі.

24 лютого 2022 року ОСОБА_2 переїхав до Львова з ОСОБА_3 .

16 червня 2022 року між позивачем та відповідачем укладено нотаріальний договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини. Так, вказаним договором визначено, що ОСОБА_3 проживає з батьком, а мати має право на безперешкодне спілкування з донькою в будь-який день і в будь-який час, а також, за попередньою домовленістю з батьком, брати дитину за місцем свого проживання у вихідні дні.

Як зазначає ОСОБА_1 , згодом ОСОБА_2 почав порушувати домовленості, вчиняти перешкоди у спілкуванні з дитиною та налаштовувати доньку проти матері.

Вказані обставини стали підставою для звернення з позовною заявою до суду.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12 серпня 2024 року у справі відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

18 жовтня 2024 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_2 вказує, що жодних перешкод у спілкуванні матері та дитини не чинив, натомість Позивачка протягом останніх двох років не виявляла бажання спілкуватись з дитиною, а з даним позовом звернулась в момент, коли дізналась, що відповідач має намір із сім?єю переїхати до Канади, а тому даний позов вважає бажанням позивачки завадити відповідачу через її особисту неприязнь.

Відповідач також вказує, що між матір`ю та дитиною не встановлено емоційного контакту з вини матері. ОСОБА_3 її боїться, не довіряє та не виявляє бажання спілкуватись.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року призначено судову психологічну експертизу та зупинено провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного суду від 12 червня 2025 року ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 24 квітня 2025 року про призначення експертизи скасовано та направлено справу для продовження розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27 червня 2025 року продовжено розгляд справи.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 лютого 2026 року у справі закрито підготовче провадження та призначено до розгляду по суті.

За змістом ч. 1- 4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Способи захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють як закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений статтею 16 ЦК України.

Досліджуючи матеріали справи, судом було встановлено наступне.

11 червня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, про що Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї зроблено актовий запис №1228.

07 листопада 2011 року за час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі, народилась ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2022 року у справі №761/6714/22 шлюб, укладений між позивачем та відповідачем 11 червня 2011 року, актовий запис №1228, розірвано.

16 червня 2022 року між позивачем та відповідачем укладено договір щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області Сторажем Г.В. (далі - договір від 16 червня 2022 року).

Так, відповідно до п.1.3 договору від 16 червня 2022 року місцем проживання дитини визначено місце проживання батька за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з п.2.1 договору від 16 червня 2022 року мати маж право без перешкод зустрічатися та спілкуватися з дитиною, з урахуванням бажання дитини, її стану здоров`я та графіку навчання, в тому числі у будь-який день тижня та у будь-який час, а також має право за попередньою домовленістю з батьком, брати дитину до себе за місцем свого проживання у вихідні дні.

10 липня 2024 року ОСОБА_2 з використанням засобів поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» направлено ОСОБА_1 заяву-звернення з проханням надати згоду на виїзд ОСОБА_3 до Канади, що підтверджується накладною №7901910264241, квитанцією та описом вкладення у цінний лист.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2025 року надано дозвіл на постійне проживання (імміграцію) до Канади ОСОБА_3 у супроводі батька ОСОБА_2 без згоди та без супроводу матері ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог, суд доходить до наступних висновків.

У позовній заяві ОСОБА_1 просила суд зобов`язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити такі способи її участі у спілкуванні та вихованні дитини: перші і треті вихідні кожного непарного місяця та у другі вихідні кожного парного місяця щороку з 21:00 год. п?ятниці до 21:00 год. неділі з ночівлею за місцем проживання матері, без присутності батька; в організації святкування Дня народження доньки в парні роки; на Різдво з 12:00 год. 24 грудня до 21:00 год. 25 грудня (парні роки) з ночівлею за місцем проживання матері, без присутності батька; на три святкові вихідні Великодня з 12:00 год. суботи до 21:00 год. понеділка (парні роки) з ночівлею за місцем проживання матері, без присутності батька; на День дочки 25 квітня з 18:00 год. до 21:00 год. щороку, без присутності батька; на День Незалежності 24 серпня з 12:00 год. до 21:00 год. щороку, без присутності батька; під час осінніх та весняних шкільних канікул - перші чотири дні канікул, з ночівлею за місцем проживання матері, без присутності батька; під час зимових шкільних канікул - перший тиждень канікул, з ночівлею за місцем проживання матері, без присутності батька; під час літніх шкільних канікул - з 1 липня до 31 липня з ночівлею за місцем проживання матері, без присутності батька;шляхом безперешкодних поїздок дитини разом з матір?ю на відпочинок до санаторіїв, у туристичні походи чи навідування родичів в межах території України (окрім тимчасово окупованих територій України) у період зимових і літніх шкільних канікул та у інші дні, коли донька має перебувати з матір?ю; під час хвороби доньки, безперешкодне відвідування дитини за місцем її проживання; шляхом особистого безперешкодного спілкування віч-на-віч засобами мобільного, інтернет, поштового, електронного та іншого способу зв?язку, в будь - яких додатках, месенджерах, з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp, Skype тощо), у тому числі з використанням веб-камери.

В обгрунтування заявленої вимоги позивач, зокрема, вказує, що після побачення з донькою 11 грудня 2022 року, остання через кілька днів сповістила з ОСОБА_1 про бажання припинити з нею спілкування. Вважає, що така поведінка доньки зумовлена впливом на її думку батька, який налаштував ОСОБА_3 проти матері.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 3 Конвенції права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частини четверта та шоста статті 19 СК України).

Сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 21 грудня 1995 року), зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов`язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров`ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі безпечне життя і здоровий розвиток дитини).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц вказала, що положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Як зазначив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі від 17.08.2017 р. №9-1580/0/4-17 «Щодо окремих питань судової практики у справах про визначення місця проживання дитини» враховуючи необхідність забезпечення однакового правозастосування у справах про визначення місця проживання дитини відповідно до вимог національного сімейного законодавства, а також врахування практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, під час вирішення такої категорії справ судам слід керуватись статтею 51 Конституції України, яка гарантує кожному із подружжя рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Схожа норма міститься також у частині шостій статті 7 Сімейного кодексу України, відповідно до якої рівність прав і обов`язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин. Це узгоджується з практикою ЄСПЛ, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08.07.2003, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03.12.2009).

В рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України» суд зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі Olsson v. Sweden від 27 листопада 1992 року), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі Johansen v. Norway від 7 серпня 1996 року).

При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров`я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19).

Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.

Такий підхід до правозастосування під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини неодноразово продемонстрований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23 вересня 2021 року у справі № 223/306/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 750/9620/20, а також у постанові від 07 травня 2025 року у справі № 552/5588/23, на неврахування правових висновків у якій посилається заявник, 10 грудня 2025 року у справі № 288/2924/23 тощо.

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною - реалізація матір?ю, батьком, іншими членами сім?ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про охорону дитинства», батьки, інші члени сім?ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними, зобов?язані гарантувати повернення дитини до місця її постійного проживання після реалізації нею права на контакт, не допускати неправомірної зміни її місця проживання.

Згідно зі ст. 157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов?язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Стаття 159 Сімейного кодексу України передбачає, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов?язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров?я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров?я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Також, відповідно до ст. ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім?ї разом з батьками або в сім?ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні прав і обов?язки щодо своїх дітей.

Предметом основної турботи та основним обов?язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ним регулярних особистих стосунків в прямих контактів. Батьки які проживають окремо від дитини, зобов?язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Як зазначає ч. 2 ст. 3 Конвенції «Про права дитини», прийнятої резолюцією №44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 року держави-учасниці зобов?язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов?язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Стаття 5 цієї Конвенції наголошує, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов?язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім?ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

З дослідженого судом листування між сторонами вбачається, що відповідач не здійснював безумовного ігнорування запитів позивача, а навпаки - пропонував альтернативні дати та час для зустрічей матері з донькою, що свідчить про наявність з його боку бажання вирішити питання виховання дитини та спроби узгодити графік зустрічей з урахуванням розпорядку дня та інтересів ОСОБА_3 . Суд не вбачає в пропонуванні альтернативного часу для реалізації контакту з дитиною чинення перешкод чи ухилення від виконання батьківських обов`язків, оскільки право на участь у вихованні має реалізовуватися з повагою до балансу інтересів обох батьків та реального розкладу життя самої дитини.

Оцінюючи причини припинення спілкування ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , суд виходить із волевиявлення дитини, яка самостійно сповістила матір про бажання припинити спілкування, що є її власною позицією, зумовленою внутрішнім сприйняттям взаємовідносин із ОСОБА_1 .

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять належних та допустимих того, що зазначене рішення дитини є результатом стороннього примусу чи психологічного тиску з боку ОСОБА_2 . Натомість примусове спілкування або зобов`язання відповідача всупереч чітко висловленому бажанню ОСОБА_3 здійснювати будь-які заходи для організації такого спілкування призведе до завдання шкоди її психоемоційному стану.

26 травня 2025 року ОСОБА_2 звернувся до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України з проханням провести судово-психологічну експертизу. На вирішення експерта просив поставити наступні питання: 1. Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості кожного з батьків, особливості їх виховної поведінки впливають на емоційний стан, психічний розвиток та благополуччя дитини? 2. Яким чином впливали та можуть вплинути умови виховання кожного із батьків на психологічний стан та розвиток дитини? 3. Чи має залежність оцінка сімейної ситуації дитиною від впливу з боку батьків та інших дорослих ?

Відповідно до експертного висновку за №2814-Е від 30 липня 2025 року (далі - висновок №2814-Е), складеного судовим експертом Свідерською О.І., ставлення до матері характеризується низьким рівнем емоційного зв`язку, дефіцитом підтримки та відкритого спілкування. Дитина не відчуває, що може довіряти матері або ділитися з нею переживаннями, що формує високе почуття відчуженості.

Згідно з висновком №2814-Е у контексті прив`язаності та особистісного стосунку із батьками виявлено низький рівень довіри й комунікації та високий рівень відчуження із матір`ю, ОСОБА_1 , що вказує на емоційну ізоляцію та дефіцит теплих стосунків.

У висновку №2814-Е також вказується, що батько виступає ключовою фігурою емоційної підтримки у житті ОСОБА_3 . Високий рівень прив?язаності, довіри та позитивної комунікації з батьком сприяє формуванню базового відчуття безпеки, що є критично важливим для стабільного емоційного розвитку. Батько забезпечує дитині простір для прийняття, відкритого спілкування та взаєморозуміння, що сприяє розвитку позитивної самооцінки, зниженню тривожності та зменшенню емоційного стресу, пов?язаного із сімейним конфліктом. Його поведінка компенсує дефіцит емоційного контакту з матір?ю, а також надає дитині модель емоційно стабільної та надійної дорослої особи.

Умови виховання, створені батьком, є відносно стабілізуючими та підтримувальними. Акцент на емоційній близькості, залученість до життя дитини, гнучкість і здатність до адаптації в нових сімейних обставинах сприяють формуванню в дитини здатності до довіри, відкритого вираження емоцій та адаптації до змін. Такий стиль виховання підсилює ресурси дитини, стимулює її соціальний і когнітивний розвиток, знижує ризики тривалого психоемоційного виснаження, пов`язаного з міжособистісним конфліктом з матір?ю. У довгостроковій перспективі підтримка батька може сприяти компенсації емоційної травматизації та формуванню внутрішньої стійкості.

Оцінка дитиною сімейної ситуації є чутливою до впливу з боку значущих дорослих, зокрема батька. Висока включеність батька в емоційне життя дитини, позитивна взаємодія з ним формують у дитини сприйняття «нової родини» як простору безпеки та підтримки. У той же час образ матері (ізольований, конфліктний, з емоційним відчуженням) відображає не лише реальний досвід взаємодії, але й можливу інтеріоризацію оцінок та емоційних реакцій інших дорослих. Отже, сприйняття дитиною ситуації частково формується під впливом особистісного досвіду, а частково - через емоційно-ціннісні посили та моделі поведінки, які транслюються значущими дорослими.

Однак, суд зауважує, що висновок №2814-Е складений на замовлення ОСОБА_2 . При цьому зміст висновку свідчить, що безпосереднє психологічне дослідження ОСОБА_1 не проводилося, а відповідні висновки щодо зроблені без аналізу її індивідуально-психологічних особливостей та безпосереднього дослідження характеру взаємодії з дитиною. Попри це, у висновку містяться твердження щодо емоційного стану матері.

У висновку висновок №2814-Е використана інформацію, отримана зі слів дитини, характеристик навчального закладу, однак такі дані, на переконання суду, не є достатніми для формування достовірних психологічних висновків щодо характеру сімейних відносин між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 89 ЦПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, а отже висновок експерта підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами справи з урахуванням його повноти, об?єктивності та способу отримання.

Суд доходить до висновку, що висновок експертного дослідження №2814-Е від 30 липня 2025 року ґрунтується на неповному дослідженні та не забезпечує всебічного встановлення обставин взаємодії між матір`ю та донькою.

10 березня 2025 року психологом Оксаною Назаренко за клопотанням ОСОБА_2 складено висновок за результатами психологічної роботи з ОСОБА_3 . З вказаного висновку вбачається, що дитина висловлює чітке бажання жити з батьком та зазначає, що поведінка матері часто викликає у неї страх і тривогу через непослідовні реакції та конфлікти, які вона спостерігала.

Згідно із вказаним висновком, ОСОБА_3 вважає матір джерелом стресу та сприймає її як непередбачувану і нестабільну фігуру, що впливає на її загальний емоційний стан та може свідчити про відсутність у дитини емоційної підтримки з боку матері.

Стосовно відносин з батьком, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вказує, що відчуває з ним фізичну та емоційну безпеку, демонструє бажання проводити більше часу з ним, що, на переконання психолога, свідчить про те, що дитина відчуває більший комфорт у взаємодії з батьком.

З метою повного та всебічного дослідження вказаних психоемоційних чинників ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22 липня 2025 року зобов`язано Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради надати висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 СК України у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Повноваження органів опіки та піклування надавати висновки, їх вид і форма деталізуються у Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.

Зокрема, в ньому зазначено, що під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини.

Згідно із п. 74 зазначеного Порядку під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.

Згідно з висновком Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 05 грудня 2025 року №260001-вих-177304 Комісія з питань захисту прав дитини при Личаківській районній адміністрації Личаківської міської ради з урахуванням думки дитини та її віку, прийшла до висновку про недоцільність встановлення графіку побачень ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки на час розгляду справи дитині виповнилось 14 років і вона може вільно обирати собі місце проживання з одним із батьків, а відтак і самостійно вправі обирати з ким їй бачитись і в який період.

Врахування думки дитини, якщо вона відповідно до віку здатна формулювати власні погляди, є значущим для вирішення справи, що стосується життя дитини. Належна увага повинна приділятись поглядам та думці дитини відповідно до її віку і зрілості. Право бути почутою є правом дитини, а не обов`язком. У кожній конкретній ситуації опитування дитини здійснюється із урахуванням її віку та можливості висловити її думку. Аналогічного висновку щодо потреби у з`ясуванні думки дитини стосовно її життя з врахуванням вікового цензу та вікових особливостей інтелектуального розвитку, які стосуються здібностей дитини формулювати власну думку стосовно її життя, дійшов Верховний Суд у постанові від 28 травня 2025 року у справі № 759/119/18.

Під час судового розгляду в судовому засіданні 28 січня 2025 року судом було безпосередньо заслухано думку доньки позивача та відповідача, ОСОБА_3 , щодо можливості спілкування з матір?ю, ОСОБА_1 . ОСОБА_3 висловила позицію про відсутність потреби у спілкуванні з матір`ю у зв`язку із страхом перед нею, відсутністю довіри між ними. Дитина вказала і на те, що графік спілкування з матір`ю, встановлений рішенням суду, є для неї стресовим.

Суд наголошує, що дотримання принципу найкращих інтересів дитини при розгляді даної справи забезпечується шляхом співставлення позиції дитини щодо порядку та потреби у спілкуванні з матір?ю із висновком органу опіки та піклування.

Суд зазначає, що відображені у висновку психолога від 10 березня 2025 року висновки щодо наявності у ОСОБА_3 страху та тривоги у відносинах з матір`ю підтверджуються матеріалами справи та висловленою в ході її опитування в судовому засіданні 28 січня 2025 року особистою думкою. Під час судового розгляду дитина послідовно відмовлялася від спілкування з ОСОБА_1 , зазначивши, що раніше встановлений графік побачень є для неї джерелом постійного психологічного стресу. Повно та всебічно дослідивши зміст висновку від 10 березня 2025 року та безпосередні усні показання дитини, суд доходить до висновку, що відмова від спілкування з матір`ю відображає реальний психоемоційний стан ОСОБА_3 .

Враховуючи, що предметом даного спору є усунення перешкод та визначення способу участі у вихованні дитини і спілкуванні з нею, суд керується приписами частини другої статті 159 Сімейного кодексу України, згідно з якими під час вирішення спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язково беруться до уваги вік дитини, стан її здоров`я, особиста прихильність до кожного з батьків, а також інші обставини, що мають істотне значення.

З огляду на висновок Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 05 грудня 2025 року №260001-вих-177304, за результатами якого Комісія з питань захисту прав дитини констатувала недоцільність затвердження графіку побачень та оскільки на час розгляду справи ОСОБА_3 досягла 14-річного віку і на підставі ч. 3 ст. 160 СК України наділена правом на вільний вибір місця проживання, це обумовлює свободу вибору у визначенні способів, часу та доцільності спілкування з тим із батьків, хто проживає окремо.

За таких обставин, оцінивши висновок психолога, деталізований висновок органу опіки та піклування, а також усну позицію самої дитини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Встановлення судом порядку виховання та спілкування з 14-річною ОСОБА_3 всупереч її чітко висловленому небажанню спілкуватися з ОСОБА_1 може призвести до штучного посилення стресу, порушення емоційного спокою та завдання шкоди психічному здоров`ю неповнолітньої.

З огляду на вищевикладені обставини, суд доходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат, суд дійшов наступних висновків.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захистити себе у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог було відмовлено, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.

На підставі вищевикладеного, Конвенції про права дитини, ст. ст. 7, 141, 142, 150-157, 160, 161, 171, 185 СК України, ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 55, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

Орган опіки та піклування Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, адреса місцезнаходження - м. Львів, вул К. Левицького, буд. 67, код ЄДРПОУ 04056109.

Повний текст рішення виготовлений 19 травня 2026 року.

Суддя: