Ухвала суду № 136689995, 19.05.2026, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 1-кс/759/4685/26

ун. № 759/13277/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2026 року слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12026110000000344 від 31.03.2026 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красний Лиман, Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України

В С Т А Н О В И В:

До Святошинського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком на 60 діб.

В обґрунтування свого клопотання слідчий посилався на те, що досудовим розслідуванням встановлено наступне.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності є обов`язком громадян України, які відбувають військову службу відповідно до закону.

Статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Однією з причин встановлення передбачених ст. 33 Конституції України обмежень вільного залишення території України громадянами України чоловічої статі віком від 18 до 60 років є введення воєнного стану, а також оголошення і проведення загальної мобілізації на території України, оскільки захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, які повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством (ст. 65 Конституції України, ч. 4 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX введено в Україні воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2023, строк дії якого, у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, продовжено до 05 год. 30 хв. 13.02.2024 (продовжений на підставі Указу Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженого Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указу Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженого Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-IX, Указу Президента України від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженого Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-IX, Указу Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022, затвердженого Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-IX, Указу Президента України від 7 листопада 2022 року № 757/2022, затвердженого Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738-IX, Указу Президента України від 6 лютого 2023 року № 58/2023, затвердженого Законом України від 7 лютого 2023 року № 2915-IX, Указу Президента України від 1 травня 2023 року № 254/2023, затвердженого Законом України від 2 травня 2023 року № 3057-IX, Указу Президента України від 26 липня 2023 року № 451/2023, затвердженого Законом України № 3275-IX від 27.07.2023, Указу Президента України від 06 листопада 2023 № 734/2023, затвердженим Законом України № 3429-ІХ від 08.11.2023).

З аналогічних причин указом Президента України №65/2022 від 24.02.2022 затвердженим Законом № 2105-IX від 03.03.2022, на 90 днів оголошено загальну мобілізацію, строк проведення якої згідно з Указами Президента № 342/2022 від 17.05.2022, № 574/2022 від 12.08.2022, № 758/2022 від 07.11.2022, № 59/2023 від 06.02.2023, № 255/2023 від 01.05.2023, № 452/2023 від 26.07.2023, № 735/2023 від 06.11.2023, також продовжено до 13.02.2024.

Враховуючи викладене, виникли обмеження щодо вільного залишення території України громадянами України чоловічої статі віком від 18 до 60 років державного кордону України.

В такому випадку, порядок та умови перетинання зазначеною категорією громадян України державного кордону України, визначений:

- Законами України «Про державний кордон України» (в редакції від 23.09.2023, далі - Закон № 1777-XII);

- Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (в редакції від 01.01.2022, далі - Закон № 3857-XII);

- Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 57 від 27.01.1995 у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 724 від 25.08.2010 (в редакції від 19.10.2023, далі - Правила, Правила № 57 від 27.01.1995),з урахуванням положень Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про правовий режим воєнного стану», «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», указів Президента України, Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 та нормативно правових актів органів державної влади, а також інших законів та нормативно - правових актів.

Так, згідно зі ст. 1 Закону № 1777-XII, державним кордоном України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору. Цим же законом визначено режим державного кордону України, складовою частиною якого є порядок його перетинання (ст. 8 Закону № 1777-XII).

Згідно зі статтею 9 Закону № 1777-XII перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством. Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України. Порушенням державного кордону України є також перетинання його будь-якими технічними або іншими засобами без відповідного на те дозволу чи з порушенням встановленого порядку. Пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. (стаття 12 Закону № 1777-XII).

Відповідно до статтей 2, 3 Закону № 3857-XII та пункту 2 Правил, перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну:

1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

2) дипломатичний паспорт;

3) службовий паспорт;

4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий);

5) посвідчення особи моряка;

6) посвідчення члена екіпажу;

7) посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).

У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Пунктами 21 - 218 Правил визначені особливості перетину громадянами України державного кордону України під час введення на території України воєнного стану, з-поміж яких встановлено, що право на перетин державного кордону мають:

- особи з інвалідністю за наявності посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійного посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідки для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - документи, що підтверджують інвалідність) (пункт 21 Правил);

- військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації (пункт 26 Правил).

Категорії ж військовозобов`язаних осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації наведені у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однією з яких є військовозобов`язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії) (абз. 3 ч. 1 ст. 23).

Однак визнанню військово-лікарською комісією військовозобов`язаних громадянин України тимчасово непридатним до військової служби за станом здоров`я, відповідно до вищезазначених законів та нормативно-правових актів, передує постановка цих громадянин на військовий облік та безпосереднє проходження ними військово-лікарської експертизи, які здійснюються у наступному порядку.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів згідно з Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII від 25.03.1992) та Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487 від 30.12.2022), ведеться центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності за місцями проживання, роботи та навчання вказаних осіб (п.п. 1, 14-16 Порядку № 1487 від 30.12.2022).

Взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, окрім інших осіб підлягають громадяни України, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України (п.п. 1-3, ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII від 25.03.1992).

Призовники, військовозобов`язані та резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік та не раніше ніж за три дні до вибуття з місця проживання знятися із зазначеного обліку України (ч. 3 ст. 37 Закону № 2232-XII від 25.03.1992).

Взяття громадян на персонально-первинний та персональний військовий облік, а також їх виключення з такого обліку здійснюється лише після взяття (зняття, виключення) зазначених громадян на військовий облік (з військового обліку) у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, підрозділах Служби зовнішньої розвідки. Взяття громадян, які прибули з тимчасово окупованих територій України, на персонально-первинний та персональний військовий облік здійснюється після взяття таких осіб на облік внутрішньо переміщених осіб та на військовий облік у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (п. 21 Порядку № 1487 від 30.12.2022).

Взяття на облік внутрішньо переміщених осіб здійснюється відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», яким унормовано, що факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Зазначена довідка отримується громадянином за наявності передбачених цим Законом підстав та умов для отримання статусу внутрішньо переміжної особи, за результатами подачі відповідної заяви з долученням визначених цим Законом документів.

Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку березня 2026 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, маючи злочинний намір на протиправне збагачення шляхом отримання грошових коштів за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, достовірно знаючи, що з 24.02.2022, у відповідності до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено режим воєнного стану, на період дії якого чоловікам - громадянам України, віком від 18 до 60 років, обмежено виїзд за межі України, організував незаконне переправлення осіб через державний кордон України, в співучасті з іншими невстановленими особами, шляхом створення умов, з корисливих мотивів, що виразилось в наступному.

Так, на початку березня 2026 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено) з метою отримання консультації з приводу виїзду за кордон, шляхом бронювання до ОСОБА_4 звернулась ОСОБА_7 . Під час розмови ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, маючи злочинний намір на протиправне збагачення шляхом отримання грошових коштів за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, повідомив, що має зв`язки на одному із об`єктів критичної інфраструктури та може вирішити питання щодо бронювання будь якої особи на вказаному підприємстві, з метою ухилення від мобілізації в умовах воєнного стану в Україні, що в подальшому дасть змогу незаконно переправитися будь якій особі через державний кордон України, повідомивши що дана послуга коштує 8 000 доларів США.

У подальшому в ході розмови ОСОБА_4 , на виконання свого злочинного умислу, переслідуючи корисливі мотиви, повідомив ОСОБА_7 , що роз`яснить їй механізм вирішення питання щодо бронювання будь якої особи фіктивно працевлаштовуючи на одному із об`єктів критичної інфраструктури з метою ухилення від мобілізації в умовах воєнного стану в Україні, що в подальшому дасть змогу будь якій особі незаконно переправитися через державний кордон України, при наступній особистій зустрічі.

Так, 06.05.2026 о 13 год. 53 хв., ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, під час зустрічі, яка відбулась за адресою м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, в приміщенні ресторану «Каладонія», повідомив ОСОБА_7 , що за організацію незаконного переправлення будь якої особи через державний кордон України, шляхом бронювання, необхідно сплатити йому грошові кошти в сумі 8 000 доларів США, а також повідомив сам механізм незаконного перетину кордону, шляхом створення умов, повідомивши, що фіктивне працевлаштування буде здійснено на одну із будівельних фірм яка має статус критичності з подальшим отриманням бронювання від мобілізації в умовах воєнного стану в Україні до березня 2027 року. Для бронювання особи ОСОБА_4 , необхідно буде лише витяг із застосунку Міністерства оборони України «Резерв+» особи яку необхідно бронювати.

На початку травня 2026 року (більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено), продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 надіслав на месенджер «Whats App» на мобільний номер телефону НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_7 , смс - повідомлення, зміст якого містив перелік документів, які необхідно надати останньому для вирішення питання щодо бронювання та фіктивного працевлаштування на одному із об`єктів критичної інфраструктури з метою ухилення від мобілізації в умовах воєнного стану в Україні, тим самим створивши умови, для організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України.

Після чого ОСОБА_7 надіслала ОСОБА_4 документи ОСОБА_8 , та повідомила, що потрібно забронювати, шляхом фіктивного працевлаштування на одному із об`єктів критичної інфраструктури, для подальшого виїзду останнього через державний кордон України.

Продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, маючи злочинний намір на протиправне збагачення шляхом отримання грошових коштів за організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України, повідомив ОСОБА_7 що після оформлення вищезгаданих документів і внесення відомостей, щодо бронювання ОСОБА_8 в застосунок Міністерства оборони України «Резерв+» йому необхідно надати неправомірну вигоду в сумі 8 000 доларів США, за вирішення питання щодо бронювання ОСОБА_8 та його фіктивного працевлаштування на одному із об`єктів критичної інфраструктури з метою ухилення від мобілізації в умовах воєнного стану в Україні, таким чином створивши умови для незаконного перетину кордону.

18.05.2026 (точний час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання повідомив ОСОБА_7 , що ОСОБА_8 заброньований, шляхом фіктивного працевлаштування на одному із об`єктів критичної інфраструктури, та що це надасть останньому змогу в подальшому незаконно перетнути державний кордон України, та повідомив, що за вказану послугу необхідно надати грошову винагороду в розмірі 8 000 доларів США, при цьому зазначив, що ОСОБА_7 необхідно приїхати 18.05.2026 близько 13-00 год до супермаркету «Мегамаркет за адресою: Київська область, с. Гатне вул. Київська, 2в.

В цей же день, близько 14-00 год., ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, маючи злочинний намір на протиправне збагачення шляхом отримання грошових коштів за незаконне переправлення осіб через державний кордон України, в співучасті з іншими невстановленими особами, шляхом створення умов бронювання на одному із об`єктів критичної інфраструктури, з корисливих мотивів, перебуваючи за адресою: Київська область, с. Гатне, вул. Київська, 2в, отримав від ОСОБА_7 , грошові кошти у сумі 8 000 доларів США, після чого був затриманий працівниками Національної поліції України.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, в співучасті з іншими невстановленими особами, шляхом створення умов, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання ним покладених на нього процесуальних обов`язків, та наявність доказів того, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтю 177 цього Кодексу. Саме тому слідчий за погодженням із прокурором звернувся із вказаним клопотанням до слідчого судді.

Прокурор клопотання підтримала та просила задовольнити його, посилаючись на обставини, викладені в клопотанні слідчого.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання прокурора, просили обрати запобіжний захід не пов`язаний з позбавленням волі, зокрема особисте зобов`язання.

Заслухавши пояснення прокурора та підозрюваного та захисника, вивчивши зміст та мотиви клопотання і надані суду письмові докази, слідчий суддя приходить до наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Крім цього, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

18.05.2026 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

18.05.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

З наданих матеріалів кримінального провадження вбачається обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, який є тяжким злочином.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, в сукупності, зокрема:

- рапортом ГВ КІБ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області;

- протоколами допиту свідка ОСОБА_7 ;

- протоколом огляду та вручення заздалегідь ідентифікованих грошових коштів від 18.05.2026;

- протоколом затримання підозрюваного ОСОБА_4 від 18.05.2026;

- протоколом огляду від 18.05.2026;

- протоколом обшуку від 18.05.2026;

- та іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначає, що причетність підозрюваного до вчинення злочину, підозра у якому йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу.

Що стосується наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то орган досудового розслідування зазначає, що наявний ризик переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки злочин, що інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, на думку органу досудового розслідування, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 підозрюється в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, в співучасті з іншими невстановленими особами, шляхом створення умов, з корисливих мотивів, тобто ОСОБА_4 вчинив злочин і вказане свідчить, що останній в змозі в подальшому вчиняти певний вплив на осіб, які мають відношення до вказаного злочину, з метою уникнути кримінальної відповідальності.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, експертами у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, на думку органу досудового розслідування, може бути виражений у тому, що ОСОБА_4 перебуваючи на волі, може перешкоджати своїми діями встановленню співучасників злочину

Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на думку органу досудового розслідування, обґрунтовується тим, що характер та спосіб вчинених дій, тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, дають підстави вважати, що ОСОБА_4 може вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення з метою особистого збагачення.

Фактичні обставини злочину, інкримінованого підозрюваному, на думку органу досудового розслідування, свідчать про наявність конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи особистості та кореспондується з визначеними КПК України конкретними підставами і метою застосування запобіжного заходу.

За сукупності таких обставин, слідчий суддя, приймаючи до уваги дані про особу підозрюваного, вважає за необхідне застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки прокурор довів, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою, не може на даному етапі запобігти доведеним ризикам та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду та належну поведінку, попередити вчинення нових кримінальних правопорушень, утриматись від спілкування із свідками.

Згідно ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1,5 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183, 194, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчого СУ Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 - задовольнити.

Застосувати стосовно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 16 липня 2026 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Для утримання підозрюваний ОСОБА_4 підлягає направленню до Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваном, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок: депозитний рахунок: код ЄДРПОУ - 26268059, банк отримувача - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО- 820172, рахунок отримувача: UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за…(П.І.Б., дата народження особи за яку вноситься застава), згідно ухвали (назва суду) від (дата ухвали) по справі №.., кримінальне провадження № , внесені (ПІБ особи, що вносить заставу), згідно квитанції від (дата та № квитанції).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного ОСОБА_4 у разі внесення застави наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду по вказаному кримінальному провадженні за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора та суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до територіальних органів/підрозділів ДМС України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України;

- уникати спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні.

Визначити термін дії обов`язків, покладених на підозрюваного у разі внесення застави, з дня внесення застави до 18.07.2026.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання покладених на нього згідно цієї ухвали обов`язків, а також, якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1