Рішення № 136689258, 23.03.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 369/21201/24

провадження № 2/753/7858/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі головуючого судді Котенко Р. В., за участю секретаря судового засідання Бойко К. В., Потапенко Т. М., за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Герасько Л. Ю., відповідача ОСОБА_2 , представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Синявської Н. Ю., представника третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача Служби у справах дітей Вчорайшенської сільської ради Перепелиці А. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Вчорайшенської сільської ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі матері у вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області звернулась позивач ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі матері у вихованні дитини.

Позовна заява мотивована тим, що позивачка перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 2005 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_3 . Родина разом проживала у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Поступово подружні стосунки між сторонами погіршились. Як зазначає позивачка, відповідач створив нестерпні умови проживання у родині, налаштовував сина проти неї, у зв`язку із чим, влітку 2023 року, вона вирішила розлучитись з чоловіком та подала відповідний позов до суду. Після цього стосунки між нею та відповідачем ще більше погіршились, тому вона попросила відповідача залишити будинок, де вони спільно проживали сім`єю, на що відповідач категорично відмовився. Через неможливість терпіти приниження від чоловіка та жити з ним в одному будинку, для того, щоб син не був свідком їх з відповідачем сварок та мав де проживати,позивач в жовтні 2023 року залишила своє місце проживання. Проте вона кожний день приходила провідувати дитину. Конфлікти з чоловіком продовжувались, іноді доходило до виклику представників поліції. У зв`язку із негативним ставленням до неї відповідача під час приїздів до свого будинку, з огляду на психологічний стан позивача, кількість її візитів до місця проживання сина зменшилась. Під час деяких візитів вона не заставала дитину вдома. Приїхавши до будинку в черговий раз у березні 2024 року, позивачка виявила, що з будинку вивезені письмові столи, стільці, комп`ютери, дитячі речі сина. Зв`язавшись з відповідачем з метою з`ясувати місцезнаходження сина, відповідач категорично відмовився надати таку інформацію, у зв`язку із чим вона вимушена була звернутись до правоохоронних органів із заявою про розшук дитини, проте позитивного результату від цього звернення не отримала. Також, позивач зверталась до служби у справах дітей з метою встановлення графіку проживання та виховання сина, на що отримала відмову у зв`язку із тим, що службі не вдалося встановити місце знаходження дитини. Кошти на утримання сина, які позивач направляла за зареєстрованим місцем проживання відповідача, відповідач не отримував. Такі дії відповідача позивач обґрунтовує тим, що відповідач чинить тиск на неї з метою заволодіння будинком, на який він не має прав, оскільки будинок, у якому вони проживали разом, є власністю її батька, який його побудував та надав подружжю лише право проживання у ньому.

З огляду на вказане, позивач просить судзобов`язати відповідача не чинити їй перешкоди у здійсненні її прав щодо виховання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зустрічей та спілкування з ним та визначити графік спілкування з сином, зокрема, з урахуванням відвідування шкільного закладу - два дні на тиждень, з яких:

- один день - субота, з 11.00 год. до 20.00 год;

- другий день - неділя з 11.00 год. до 20.00 год., без присутності батька, за адресою: АДРЕСА_1 .

Можливий варіант - з 11.00 год. суботи до 20.00 год. неділі.

Можливий варіант - з 19.00 год. п`ятниці до 20.00 год. неділі.

В період вільний від шкільного закладу - два дні на тиждень, з яких:

- один день - субота, з 11.00 год. до 21.00 год;

- другий день - неділя з 11.00 год. до 21.00 год., без присутності батька, за адресою: АДРЕСА_1 .

Можливий варіант - з 11.00 год. суботи до 21.00 год. неділі.

Можливий варіант - з 19.00 год. п`ятниці до 20100 год. неділі.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 грудня 2024 року справу передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу розподілено на суддю Котенко Р. В.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року у справі відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання. До участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Службу у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.

10 березня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач вважає позов безпідставним. Так, відповідач вважає недоведеними жодними доказами аргументи позивача щодо створення відповідачем сімейних конфліктів та нестерпних умов спільного життя. Зазначає, що твердження позивача про щоденне відвідування сина за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 не відповідають дійсності, адже візити позивача носили несистематичний характер, у пізній час доби. При цьому, під час таких візитів позивач вимагала у відповідача та сина залишити будинок, посилаючись на те, що вона є єдиною власницею цього нерухомого майна. Крім того, відповідач заперечує проти доводів позивача про те, що їй було невідомо про місце знаходження сина, адже їй достеменно відомий контактний номер телефону сина, яким він безперешкодно та на власний розсуд користується, та відомо місце навчання сина. Також, відповідач звертає увагу, що позивач разом зі своїм батьком на початку 2024 року змінила замки у будинку, де проживав відповідач з сином, тим самим позбавивши сина доступу до місця проживання, до особистих речей, утому числі до підручників, учбового приладдя, лікарських засобів тощо. При цьому, позивач ніколи не пропонувала синові проживати разом з нею, місце проживання дитини не визначалось у судовому порядку. Син в безальтернативному порядку залишився проживати разом з відповідачем. Також, відповідач заперечив проти тверджень позивача про чинення їй перешкод у спілкуванні та вихованні сина, зазначаючи, що син зростає та виховується в умовах взаємноїповаги до особистості, як неповнолітній наділений відповідними правами таобов`язками, вільно розпоряджається власним майном та коштами,самостійно формує коло спілкування та інтересів, свідомо відповідає завласний фізичний та розумовий розвиток, вільно пересувається, маєперсональні засоби зв`язку, персональний простір для навчання тавідпочинку. При цьому відповідач вважає себе єдиним з батьків, хто виконуєбатьківські обов`язки по відношенню до дитини, забезпечує умови длягармонійного розвитку сина, виховує його в дусі взаємної поваги до людейта суспільної взаємодії, власним прикладом демонструє поняттянебайдужості та відповідальності.Відповідач також вказує, що неодноразово ставив перед позивачкою питання спільного виховання сина, проте позивач перетворювала це у беззмістовнірозмови, тим самим ухиляючись від виконання нею батьківських обов`язків. Що стосується запропонованого позивачем графіку спілкування, відповідач вказав, що такий графік порушуватиме його права на проведення з сином вільного часу та права сина, адже у вихідні дні ОСОБА_3 періодично бере участь у шкільних олімпіадах, у другій половині дня щосуботи син відвідує додаткові заняття з математики та інформатики. Крім того, син у вільний час від навчання та олімпіад, проводить час разом з друзями, однокласниками, що є потребою дитини,враховуючи його вік.

З огляду на вказане, відповідач просить відмовити у позові у повному обсязі.

Ухвалою від 29 травня 2025 року, занесеною в протокол судового засідання, судом відмовлено у прийнятті до розгляду відповіді на відзив.

29 квітня 2025 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач зазначає, що позивачка аргументує свою позицію виключно з огляду на свої права, ігноруючи інтереси та права дитини, а також права відповідача, як батька дитини. Відповідач вважав за необхідне з`ясувати думку дитини у цій справі. А також, з огляду на те, що окрім цієї справи в іншому судовому провадженні за участю позивача та відповідача розглядається справа, що стосуєтьсяправа власності на житловий будинок, розташований за адресоюза адресою: АДРЕСА_1 , відповідач оголосив умови можливої мирової угоди між сторонами.

Ухвалою від 30 липня 2025 року, з урахуванням ухвали від 30 липня 2025 року про виправлення описки, судом залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Службу у справах дітей Вчорайшенської сільської ради.

Ухвалою від 14 жовтня 2025 року у справі закрито підготовче провадження.

У судовому засіданні позивачка підтримала свій позов. Вказала, що відповідач роками налаштовував дитину проти неї, внаслідок чого дитина наразі не хоче з нею спілкуватись, а саме не відповідає на телефонні дзвінки, смс-повідомлення, тікає від неї, коли вона приходить до школи. Після погіршення подружніх стосунків з відповідачем, вона залишила будинок, де вони проживали усією сім`єю з метою, щоб дитині було де проживати. Відповідач вивіз дитину у невідомому напрямку і на неодноразові прохання повідомити адресу місця проживання сина, відповідав відмовою. Також, позивачка повідомила суду, що вона декілька разів надсилала через АТ «Укрпошта» за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача грошові кошти на утримання дитини, протее відповідач їх не отримував. Наразі у неї немає ніякої можливості бачити дитину, тому вона звернулась до суду із відповідним позовом.

На запитання відповідача позивачка пояснила, що вона повернулась проживати у будинок за адресою: АДРЕСА_1 , коли виявила у березні 2024 року, що відповідач з cином виїхали з будинку, адже з будинку були вивезені їх особисті речі, деякі меблі. У цілях своєї безпеки вона змінила у будинку замки, про що повідомила дільничого інспектора та відповідача смс-повідомленням. Сина про цю обставину вона не повідомляла, дитина на час зміни замків у будинку не проживала.

Вказала, що наразі її влаштує будь-який графік спілкування з сином.

Представник позивача адвокат Герасько Л. Ю. позов підтримала. Зауважила, що батьки мають рівні права у вихованні дитини, разом з тим позивачка позбавлена права на безперешкодне спілкування з сином та на його виховання. Підтвердила, що між сторонами склались неприязнені стосунки і щоб не травмувати дитину сварками з відповідачем, позивачка залишила своє місце проживання, проте продовжила спілкування з дитиною. Представник позивача також зауважила, що думка дитини жодного разу не була заслухана у повній мірі, дитина не обізнана про деякі обставини, зокрема, й про те, що його мати неодноразово надсилала йому гроші на його утримання, проте відповідач їх не отримував і повертав позивачці. Просила позов задовольнити.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору на стороні позивача Служби у справах дітей Вчорайшенської сільської ради ОСОБА_6 пояснила, що до Служби звернувся відповідач з метою з`ясування думки дитини щодо вимог матері встановити графік спілкування. Вона, як представник служби у справах дітей, виїхала за місцем проживання дитини у с. Бистріївка Бердичівського району Житомирської області, де зустрілась з ОСОБА_7 та поспілкувалась з ним. Повторно з ОСОБА_7 проводилась бесіда безпосередньо на засіданні комісії органу опіки та піклування. Під час бесіди було встановлено, що ОСОБА_3 близько півтора роки не спілкується з мамою. Спілкування припинилось саме з ініціативи матері. Зокрема, ОСОБА_3 вважає, що матір має образу на нього через те, що він нібито більше любить батька і через це матір чекає від сина вибачень. Бажання зі сторони матері у зустрічах він за цей час не побачив. Вказав, що не бажає дотримуватись наразі графіку зустрічей з матір`ю. Також, представник третьої особи зауважила, що ОСОБА_3 самостійно висловлював свою думку. Під час спілкування представниками органу опіки та піклування з дитиною, відповідач жодного тиску на дитину не вчиняв. Позивачка особисто на засідання комісії не з`явилась, її думка з`ясовувалась представниками органу опіки та піклування у телефонному режимі. Всі її пропозиції щодо графіку зустрічей та спілкування з дитиною передавались сину. За результатами з`ясування всіх обставин та почувши думку дитини, орган опіки та піклування у своєму висновку не встановив графік спілкування матері з дитиною, оскільки жодна зі сторін запропновані графіки не підтримала та дотримуватись їх не бажала. Зауважила, що висновок органу опіки та піклування носить рекомендаційний характер.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_3 - очікувана, народжена у любові дитина. Охарактеризував сина як дитину, зосереджену на навчанні. ОСОБА_3 є одним з найкращих учнів найкращого навчального закладу, є стипендіатом учнівської премії КМДА. Дитина навчається за фізико-математичним профілем, має логічне мислення, добре розуміє причинно-наслідкові зв`язки, що у житті, зокрема, допомагає йому виявляти обман. Відповідач вказав, що ОСОБА_3 важко пережив ті обставини, що були спричинені діями позивачки. Наразі, син відвідує сеанси з психологом, під час яких озвучує стосунки з матір`ю як травмуючий досвід. Насправді, стосунки між сином та матір`ю погіршились не з 2023 року, як зазначає позивачка, а набагато раніше. Так, зокрема, відповідач пояснив, що з раннього дитинства ОСОБА_3 виявляв сильну прихильність до матері, натомість остання тримала дитину на дистанції, у зв`язку із чим функцію матері довелось виконувати відповідачу. Як приклад навів обставину, коли у 5-річному віці у ОСОБА_8 були проблеми зі здоров`ям, він часто хворів, натомість позивачка, замість того, щоб приділити час дитині, влаштувалася на роботу, внаслідок чого відповідач був вимушений покинути роботу та близько півтора роки доглядати дитину.

Після того, як позивачка пішла від них з сином, вона проживала у своїх батьків. Відповідач неодноразово намагався узгодити певні питання щодо утримання дитини, проте позивачка у діалоги не вступала, інколи навіть не відповідала на телефонні дзвінки. Відповідач також запевняв, що жодних перешкод з його сторони у спілкуванні матері та дитини не було. На його думку, перешкодами позивачка називає те, що він з сином не виселявся з будинку, де вони проживали раніше усією родиною. За ініціативою позивачки, з метою виселення його з сином з будинку, неодноразово викликались представники поліції. Твердження позивача про те, що він з сином виїхав самостійно, не відповідають дійсності. Зауважив, що він неодноразово звертався до органу опіки та піклування з метою поновлення прав дитини на користування житлом, однак жодних дій на користь дитини відповідним органом вчинено не було. Також, відповідач звернув увагу на те, що позивач, характеризуючи його як соціально небезпечну людину, залишила проживати дитину разом з ним, тим самим виходить, що вона наразила дитину на небезпеку.

Крім того, відповідач повідомив, що ОСОБА_3 реалізував своє право бути зареєстрованим за одним місцем проживання з одним з батьків та зареєстрував своє місце проживання за зареєстрованим місцем проживання його матері за адресою: АДРЕСА_2 . При цьому відповідач зауважив, що він не заперечує проти того, щоб місце проживання сина було зареєстроване разом з матір`ю. Зауважив, що він також неодноразово ініціював питання, щоб зареєструвати місце проживання дитини у житловому будинку у с. Хотів, де вони проживали однією сім`єю, оскільки дитина весь цей час не мала реєстрації місця проживання, проте позивачка була проти. Відтак, відповідач вважає, що у позивачки наразі є всі можливості проживати разом з сином за своїм та сина зареєстрованим місцем проживання та реалізовувати своє право на спілкування та виховання сина.

Щодо запропонованого позивачкою графіку спілкування з сином вказав, що такий графік буде порушувати права дитини на навчання та розвиток, оскільки два рази на місяць ОСОБА_3 навчається у ліцеї по суботах. Крім того, щосуботи у вечірній час він відвідує додаткові заняття з математики, щонеділі з 12.00 год. ОСОБА_3 бере участь у зборах та турнірах клубу «Ерудит», після 17.00 год. у неділю вони з сином проводять час разом.

Також, відповідач зауважив, що ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю, що передбачає індивідуальний план реабілітації, у тому числі виконання певних процедур двічі на день, що також впливає на його графік та розпорядок дня.

У судовому засіданні у присутності представника Служби у справах дітей Вчорайшенської сільської ради була з`ясована думка дитини щодо вимог його матері у цій справі.

Так, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у судовому засіданні пояснив суду, що він наразі проживає з батьком, оскільки після того, як у його батьків розладились стосунки, матір пішла від них. Через цю обставину ОСОБА_3 має образу на матір, оскільки вважає, що не можна просто так кидати сім`ю. Як вказав хлопець - матір пропала з життя, а потім захотіла повернутись без пробачень. ОСОБА_3 зауважив, що матір ніколи не була зацікавлена у спілкуванні з ним, вона півтора роки не цікавилась його успіхами у навчанні, його життям взагалі, не телефонувала, хоча у нього номер телефону не змінився. Раніше матір писала йому смс-повідомлення, на які він відповідав, проте зараз мама йому не пише. Також, ОСОБА_3 повідомив, що батько ніколи не забороняв йому спілкуватись з матір`ю. Крім того, ОСОБА_3 висловив здивування, що його матір звернулась до суду із відповідним позовом, замість того, щоб врегулювати проблему безпосередньо з ним. Вважає, що такі дії матері спрямовані на те, щоб "помучати" їх з батьком. ОСОБА_3 також зауважив, що під час засідання органу опіки та піклування він озвучив те, що він ображений на матір через її поведінку щодо нього і оскільки матір знайома з результатами цього засідання, вона знає про цю обставину. І взагалі, як вважає ОСОБА_3 , матір, як доросла людина, могла б за ці два з половиною роки прийняти рішення щодо вибачення перед ним. Крім того, ОСОБА_3 зазначив, що і матір ображена на нього через те, що він слухає батька більше ніж її. Разом з тим, хлопець зазначає, що образи не є головними у їхній ситуації. Він вважає, що і батько і матір мають бути для дитини підтримкою і якщо хтось з батьків помилився, то він має швидко виправити це, а не продовжувати ускладнювати ситуацію. Зазначив, що у нього зовсім немає бажання спілкуватись з матір`ю, він не бажає зустрічатись з матір`ю за встановленим графіком і просив врахувати його думку при ухваленні рішення.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, заслухавши пояснення сторін, представника позивача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служби у справах дітей Вчорайшенської сільської ради, з`ясувавши у справі думку дитини, дослідивши наявні матеріали справи, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що позивач та відповідач з 13 серпня 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 06 березня 2024 року у справі № 753/21789/23.

Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 15 травня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві.

Фактично сторони не проживають разом з жовтня 2023 року. Після того, як позивачка залишила своє місце проживання у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , син ОСОБА_3 залишився проживати за вказаною адресою разом з батьком - відповідачем у справі.

Станом на час розгляду справи у суді, син проживав з батьком за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується Актом обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_2 , складеного 21 серпня 2025 року представниками комісії Вчорайшенської сільської ради.

У червні 2024 року позивачка звернулась до Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області із заявою, у якій зазначила, що її дитина ОСОБА_9 проживає з батьком, проте їй невідомо місце проживання сина, оскільки батько не надає їй такі відомості. Вона не має можливості побачитись з дитиною, оскільки син з нею не спілкується. Останнє відоме місце проживання сина станом на квітень 2024 року було - АДРЕСА_1 . Просила з`ясувати місце проживання дитини з метою звернення до Служби у справах дітей та сім`ї для встановлення графіку спілкування з дитиною.

Відповіддю Відділу поліції № 1 Обухівського районного управління поліції ГУНП в Київській області від 15.07.2024 № 8292/2024 позивачці було роз`яснено, що за наслідками опрацювання її заяви підстави для відкриття кримінального провадження відсутні, оскільки дитина проживає разом з батьком та жертвою злочинів або посягань на життя чи здоров`я не стала.

Також, у червні 2024 року позивачка звернулась із заявою до Служби у справах дітей та сім`ї Феодосівської сільської ради Обухівського району Київської області, якою просила встановити графік побачень з дитиною.

Служба у справах дітей та сім`ї Феодосівської сільської ради Обухівського району Київської області 28 червня 2024 року надала відповідь на вказану заяву, у якій Служба зазначила, що питання встановлення графіку спілкування з дитиною буде вирішено по суті після проведення оперативно-розшукової діяльності та підтвердження фактів встановлення фактичного місця проживання ОСОБА_3 . Крім того, позивачці було запропоновано вирішити спір у судовому порядку у разі, якщо вона не дійде згоди з батьком дитини з питань спільного виховання сина.

У свою чергу, 14 листопада 2024 року відповідач звертався до ГУНП у м. Києві із заявою щодо вчинення неправомірних дій позивачкою щодо сина ОСОБА_3 , на що Управлінням превентивної діяльності ГУНП у м. Києві 13 грудня 2024 року була надана відповідь № 277172-2024, що у діях ОСОБА_1 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а саме невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо виховання дітей, проте, у зв`язку із проживанням ОСОБА_1 у Київській області, копії матеріалів перевірки для прийняття рішення про притягнення останньої до адміністративної відповідальності направлено до УПД ГУНП у Київській області.

Відповідно до висновку щодо розв`язання спору про визначення способу участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною, затвердженого рішенням виконавчого комітету Вчорайшенської сільської ради від 18 вересня 2025 року № 113, орган опіки та піклування, виходячи з інтересів дитини, не порекомендував жоден із запропонованих графіків, так як вони, на даний момент не підходять жодній зі сторін.

Статтею 51 Конституції України, ч. ч. 2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (ст. 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У ч. 1 ст. 9 зазначеної Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною, або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і, потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 27 Конвенції про права дитини - держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Частинами 2, 8, 9 ст. 7 СК України визначено, що сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі ст.141 СК України - мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» - кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі, коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини (ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ст. 153 СК України - мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Статтею 157 СК України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 року у справі за заявою «Хант проти України», за № 31111/04).

Відповідно до ст. 5 Протоколу за № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод - кожен з подружжя, у відносинах між собою і, в їхніх відносинах зі своїми дітьми, користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі за № 402/428/16-ц зроблено висновок про те, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969 року та Закону за № 1906-IV, а також не містить положень, щодо набрання нею чинності. У зв`язку із цим Декларація прав дитини не потребує надання згоди на її обов`язковість Верховною Радою України і не є частиною національного законодавства України. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ст. 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - і якщо, це не порушуватиме права та інтереси дитини - підлягають врахуванню інтереси батьків.

Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України - регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами тощо.

Приймаючи рішення в інтересах дитини, суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.

Відповідно до ч. 4 та 5 ст. 19 СК України - при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь Органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою, який подає суду письмовий висновок, щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізував Європейський Суд з прав людини, практика якого, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і ч. 4 ст. 10 ЦПК України, застосовується судом, як джерело права.

Так, у рішенні від 19.09.2019 року у справі «Andersena v. Latvia», заява за № 79441/17, Європейський суд з прав людини зазначив, що «найкращі інтереси дитини» не можуть розумітися однаково, незалежно від того, чи розглядає суд запит про повернення дитини відповідно до Гаазької конвенції або постанову про опіку або батьківських правах. Національні суди, відхиляючи певну інформацію і докази, що стосуються конкретного розгляду, не можуть вважатися такими, що проігнорували найкращі інтереси дитини.

Таким чином, між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі за № 607/13092/16-ц, від 14.07.2020 року у справі за № 127/28537/18, від 17.08.2022 року у справі за № 613/1185/19.

За результатами розгляду цієї справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про чинення відповідачем перешкоду у спілкуванні позивачки з сином ОСОБА_7 .

Сам факт звернення позивачкою до правоохоронних органів із заявою про встановлення місця проживання її дитини не є належним доказом того, що батько дитини умисно вчиняв дії, які б перешкоджали побаченням та спілкуванню позивачки з дитиною, адже, як встановлено судом, позивачці було відоме місце навчання сина, яке вона відвідувала та мала безпосередню можливість встановити контакт з дитиною. Крім того, ОСОБА_3 має власний телефон, номер якого не змінювався та який був відомий позивачці.

Наданий стороною позивача протокол засідання комісії виконавчого комітету Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області з питань захисту прав дитини від 12 листопада 2024 року № 13 з окремими думками, на думку суду, не підтверджує доводів позивача про наявність перешкод зі сторони відповідача у спілкуванні з дитиною. Навпаки, вказане засідання проводилось з метою розгляду заяви батька дитини ОСОБА_2 про забезпечення прав неповнолітнього ОСОБА_3 на проживання у будинку за адресою: АДРЕСА_1 та сприянню виконанню батьківських обов`язків матір`ю дитини ОСОБА_1 , за результатами якого хоча й по суті заяву ОСОБА_2 не було вирішено, проте батьку дитини було рекомендовано звернутися до центру надання соціальних послуг за місцем фактичного проживання дитини для отримання соціальних послуг, що свідчить про встановлення комісією обставин, за яких дитина потребувала захисту зі сторони соціальної служби.

Також, суд, при ухваленні рішення у цій справі зважає на вік дитини.

Так, станом на день ухвалення рішення, ОСОБА_3 є 15 років та за місяць, ІНФОРМАЦІЯ_4 , виповнюється 16 років.

На думку суду, такий вік дитини є визначальним та суттєво впливає на вирішення спору у цій справі.

Суд, безпосередньо поспілкувавшись з ОСОБА_7 , звернув увагу на те, що хлопець має повне усвідомлення проблематики, що склалася у родині, викладає свої думки вільно та розсудливо, має свою точку зору щодо заявлених його матір`ю позовних вимог.

Так, зі слів неповнолітнього ОСОБА_3 судом встановлено, що батько, відповідач у справі, жодним чином не впливає на прийняття ним рішення щодо спілкування та побачень з матір`ю і ніколи не забороняв йому підтримувати стосунки з матір`ю. На думку дитини, матір сама віддалилась від нього, пішовши з родини та обравши такий спосіб поведінки, який не сприяв підтримці емоційного контакту з ним. Наразі стосунки між ним та матір`ю склались таким чином, що він поки не бажає спілкуватися з матір`ю. Вказуючи на образу матері на нього через те, що він, нібито обрав батька, а не її, ОСОБА_3 також зазначає і про вину матері перед ним, яка, за особистим сприйняттям ОСОБА_8 , покинула його та не змогла підтримувати з ним стосунки на належному рівні.

При цьому, суд звернув увагу на те, що ОСОБА_8 дивує та обставина, що його мати не розуміє, що питання налагодження стосунків між ними треба вирішувати не у судовому порядку, а безпосередньо з ним, оскільки проблематика відсутності спілкування не залежить від відповідача, а стосується лише його та матері.

Суд звертає увагу на позицію матері, яка, ознайомившись із протоколом судового засідання та почувши думку своєї дитини у цій справі, у судових дебатах висловила позицію про відсутність її вини перед сином та підстав для вибачень перед ним, пояснюючи це тим, що сином зазначаються неправдиві обставини, порівнюючи сина при цьому з брехливою та підлою людиною.

Крім того, під час розгляду справи виникла нова обставина, якої не існувало на час подання позивачкою позову до суду. А саме, ОСОБА_9 зареєстрував своє місце проживання за адресою реєстрації місця проживання його матері, позивачки у справі - АДРЕСА_2 .

Дізнавшись у судовому засіданні про цю обставину, позивачка висловилась, що така реєстрація була проведена незаконно та заперечувала проти реєстрації місця проживання сина за своїм зареєстрованим місцем проживання. Хоча, на думку суду, забезпечивши сину доступ до квартири та реалізувавши своє право проживання за зареєстрованим місцем проживання, позивачка мала б можливість щоденних побачень з сином.

Також, на запитання відповідача чи надасть позивачка у разі задоволення позову сину ключі від будинку, у якому вона має намір зустрічатись із сином, враховуючи те, що син вже є дорослим, самостійно пересувається по місту та може у будь-який час приїхати до матері додому, позивачка відповіла відмовою, пояснюючи це переживаннями за свою безпеку.

Доводи відповідача та дитини щодо того, що позивачка не здійснює жодних дій, спрямованих на зближення з дитиною, підтверджуються, на думку суду, й тією обставиною, що маючи змогу зустрітись з дитиною під час засідання комісії органу опіки та піклування Вчорайшенської сільської ради, на якій був присутній ОСОБА_3 та де за участі представника Служби у справах дітей позивачка мала б можливість спробувати віднайти з сином контакт, остання на засідання особисто не з`явилась, обмежившись спілкуванням з представниками комісії по телефону.

Зазначені вище поведінка та позиція позивачки, на думку суду, є суперечливими з огляду на заявлені нею вимоги, адже з однієї сторони позивач стверджує про чинення їй перешкод у спілкуванні з сином, а з іншої, маючи можливість побачитись та поспілкуватись з дитиною - не користується нею. Більш того, позивач заперечує проти реалізації сином свого права бути зареєстрованим за зареєстрованим або фактичним місцем проживання матері та не погоджується надати дитині ключі від свого помешкання, що підтверджує доводи сторони відповідача про те, що мати у певний період дистанціювалась від сина та продовжує тримати цю дистанцію.

Також, суд вважає слушними доводи представника Служби у справах дітей Вчорайшенської сільської ради Перепелиці А. П., яка також має кваліфікацію практичного психолога, що підтверджується наявним у матеріалах справи дипломом спеціаліста серії НОМЕР_2 , виданим Житомирським державним університетом імені Івана Франка, яка у судових дебатах звернула увагу суду на те, що саме матері треба знайти підхід до дитини.

По суті, внаслідок з`ясованих обставин у цій справі, суд дійшов переконливого висновку, що у разі задоволення позову, рішення суду буде спрямоване безпосередньо проти дитини, адже порушення батьком дитини, відповідачем у справі, прав позивачки судом не встановлено.

Також, суд зауважує, що у цій справі суд не покладає в основу свого рішення висновок органу опіки та піклування, оскільки він не містить висновків щодо розв`язання спору по суті у цій справі.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження

№ 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

За наслідками розгляду цієї справи суд дійшов стійкого переконання, що відсутність контакту з дитиною зумовлена виключно діями та у певних випадках бездіяльністю позивачки, і тільки від рішень та дій самої позивачки залежить відновлення нею емоційного контакту з сином та налагодження з ним стосунків.

Отже, за результатами розгляду цієї справи суд доходить висновку, що права позивачки на виховання дитини та спілкування з нею не порушені, внаслідок чого у позові слід відмовити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись статтями 10-13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Вчорайшенської сільської ради про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини та визначення способів участі матері у вихованні дитини - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 14, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37448223;

Служба у справах дітей Вчорайшенської сільської ради, місцезнаходження: Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Вчорайше, вул. Велика Бердичівська, буд. 2, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 43905129.

Повне рішення складено 18.05.2026.

Суддя Р. В. Котенко