Рішення № 136688910, 20.05.2026, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/1560/26

Номер провадження 2/585/1134/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючої судді - Машини І.М.,

при секретарі судового засідання - Коваль К.І.,

сторін по справі:

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду м. Ромни матеріали справи за позовом Товариства товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», представник позивача Гурський Герман Юрійович, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,-

встановив:

Представник ТОВ «Кошельок» Гурський Г.Ю., звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором в сумі 8944,20 грн. та понесених судових витрат.

Позов мотивований тим, що 18.08.2021 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «КОШЕЛЬОК» ЄДРПОУ: 40842831 було укладено договір № 3009803569-435443 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі Договір), на умовах строковості, зворотності, платності, за яким Відповідач зобов`язавсь повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, від повідно до умов та правил, зазначених у договорі. Відповідно взяло на до умов Кредитного Договору, ТОВ «КОШЕЛЬОК» себе зобов`язання надати ОСОБА_2 кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: Юлія сума кредиту, становить 3 000,00 грн. ( п. 1.1. договору, р. 3., паспорту кредиту); початковий строк кредитування, становить 14 днів, ( п. 2.1. договору, р. 3., р. 4 паспорту кредиту, п. 1. графіку розрахунків); Дисконтна відсоткова ставка, становить 0,01% на добу за початковий строк кре дитування (Лояльний період) визначений п. 3.6. п. 3.7. п. 3.7. договору (р. 4. паспорту кредиту, п. 1. п. 2. графіку розрахунків); Базова процентна ставка, становить 2.2% на добу за продовжений строк користування кредитом визначений п. 3.5., п. 3.6., п. 3.7., п. 3.8. договору (р. 4. паспорту кредиту, п. 4. графіку розрахунків); Кредитодавець, виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши ОСОБА_1 кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та перерахував грошові кошти на банківську картку № НОМЕР_1 , яку ОСОБА_1 вказала в особистому кабінеті як банківська картка на яку Кредитодавець повинен перерахувати кошти згідно договору № 3009803569-435443 від 18.08.2021 року. Однак Відповідач не виконав свої зобов`язання за укладеним договором - не повернув кредит та не сплатив проценти, у зв`язку з чим, станом на момент звернення до суду у Відповідача, за Договором № 3009803569 435443 від 18.08.2021 р., утворилась заборгованість. Загальна сума боргу, що підлягає стягненню за договором № 3009803569-435443 від 18.08.2021 року станом на дату подання позову до суду становить 8 944,20 грн., яка складається з:- Заборгованість за сумою кредиту: 3 000,00 грн.;- Заборгованість за відсотками за користування позикою: 5 944,2 грн., тому представник позивача просить про стягнення з нього указаної заборгованості у судовому порядку.

24 квітня 2026 року ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Сторона позивача отримала ухвалу суду про відкриття провадження у справі.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження отримала 02.05.2026 року.

14.05.2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні вимог позивача відмовити частково (стосовно відсотків та правової допомоги). Свої вимоги мотивувала тим, що кредитний договір в силу приписів ч.1 ст. 654 ч.2 та ч.2 ст. 1055 ЦК України є нікчемним. Відсотки по кредиту були нараховані після закінчення строку договору (14 днів), про що вона не була повідомлена, так як їй не надавали правила кредитування і вона не знала про відсотки, що є порушенням ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію». Кредитор не мав права нараховувати відсотки після спливу строку кредиту. Крім того, вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. не є співмірним із складністю справи та виконаних робіт, та ціною позову. Тому такі витрати підлягають зменшенню на розсуд суду до суми співмірності по відношенню до обставин визначених ч.4 ст. 137 ЦПК України. Також просила звільнити її від сплати судового збору, оскільки вона є безробітною, та не має можливості сплатити судовий збір.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом та вбачається з письмових матеріалів справи, 18 серпня 2021 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладено договір №300980369-435443 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, який позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 3000 гривень на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим Договором (а.с.26-31).

Позивачем також підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.25-26).

ТОВ «ТАС ЛІНК» повідомило позивача ТОВ «Кошельок» про успішне перерахування кредитних коштів 18.08.2021 року о 10 год. 38 хв. у розмірі 3000 гривень на карту № НОМЕР_2 .

Згідно детального розрахунку заборгованості за договором відповідач має заборгованість у розмірі 8944,20 грн., з якої 3000 грн. тіло кредиту, 5940 грн. відсотки за користування ним (а.с.32-33).

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини з приводу виконання зобов`язання щодо кредитної заборгованості, які врегульовані нормами Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як свідчить зміст ч. 3, 5, 6, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України).

В абзаці 2 частини 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

На підставі статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною 2 статті 1054 та частиною 2 статті 1050 ЦК України, наслідками порушення Боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями частини 1 статті 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності .

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінив за власним переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, давши їм оцінку в цілому так і кожному окремо, враховує всі надані докази і вважає, що існують підстави для задоволення позову.

Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що відповідач отримала кредитні кошти та користувалася ними.

Пунктами 3.6, 3.7 договору сторонами погоджений порядок пролонгації договору, зокрема, сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Лояльного Періоду користування кредитом є відкладальною обставиною, в розумінні 212 ст. ЦК, що має наслідком продовження строку користування Кредитом на наступних умовах: - зобов`язання щодо повернення основної суми переносяться на наступний день після закінчення Лояльного Періоду, але не більше ніж на 90 днів після закінчення Лояльного Періоду.

Судом встановлено, що після закінчення Лояльного Періоду (14 днів), якщо відповідач не повернув кредитні кошти та продовжив користуватись ними, а тому відбулася пролонгація строку користування кредитом на 90 днів, що визначено пунктом 3.7 Договору, а нарахування відсотків у період пролонгації відбулося за процентною ставкою, наведеною у п. 3.8 Договору, а саме 2% від суми кредиту щоденно.

Отже, вимога позивача щодо стягнення заборгованості за процентами у розмірі 5944,20 грн. за період з 18.08.2021 року по 29.11.2021 року є обґрунтованою.

Посилання відповідача на те, що її не було ознайомлено з правилами кредитування, і вона не знала про порядок нарахування відсотків, суд не може прийняти до уваги, оскільки строк та порядок нарахування відсотків зазначений в договорі №300980369-435443 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, який підписаний особисто відповідачем. Факт особистого підписання договору та отримання коштів в розмірі 3000 грн. відповідачем не заперечується.

Отже наданий позивачем розрахунок заборгованості є правильним, оскільки він відповідає умовам договору та не суперечить закону.

Таким чином у підписаному відповідачем договорі №300980369-435443 від 18.08.2021 року визначена сума кредиту, проценти за користування кредитними коштами, строк повернення коштів, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, оскільки не повернув кредитору кредитні кошти, проценти за користування ними, внаслідок чого виникла заборгованість за договором №№300980369-435443 від 18.08.2021 року, яка становить 8944,20 грн., з яких: заборгованість за сумою кредиту 3000 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом 5944,20 грн.

Розмір вказаної заборгованості за договором відповідач не спростувала, власного контррозрахунку, доказів про належне виконання умов кредитного договору, не надала.

Згідно статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відтак суд вважає, що позов є обґрунтованим, позовні вимоги є доведеними, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.

При зверненні до суду за позовом позивачем сплачено судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 передбаченого частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 2662,40 грн.

Клопотання відповідачки про звільнення її від сплати судового збору, суд враховуючи положення ст. 136 ЦПК України визнає таким, що задоволенню не підлягає, в зв`язку з безпідставністю, оскільки остання є особою працездатного віку та має змогу працювати та отримувати дохід, підстав щоб завадили цьому остання суду не надала.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у вказаній сумі.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. Відповідач просила зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Договором про надання правової допомоги від 12 лютого 2025 року підтверджується надання юридичних послуг адвокатським бюро «Герман Гурський та партнери» позивачу ТОВ «Кошельок».

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/ третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі №904/1907/15).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року №922/1964/21).

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 квітня 2024 року у справі № 756/6927/20, від 04 квітня 2024 року у справі № 701/804/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 530/259/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 367/6289/21, у яких також вирішувалось питання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу за відсутності заперечень іншої сторони.

Велика Палата Верховного Суду у пункті 5.44 постанови від 12 травня 2020 у справі N 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Суд враховує, що справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими, а обсяг наданих доказів є невеликим, участі в судових засіданнях представник не брав, а тому суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 3000 грн.

Саме такий розмір витрат є розумним, співмірним з ціною позову та виконаною адвокатом роботою у цій справі згідно акту про надання юридичної допомоги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265, 279, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», представник позивача Гурський Герман Юрійович, до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» ЄДРПОУ 40842831, юридична адреса: вул. Антонова, буд. 8а, с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область (Банківські реквізити: Отримувач: ТОВ "КОШЕЛЬОК", Код ЄДРПОУ ТОВ "КОШЕЛЬОК" - 40842831, Код банку 339500, Назва банку - АТ "ТАСКОМБАНК", Номер рахунку НОМЕР_3 ), заборгованість за кредитним договором № 3009803569-435443 від 18.08.2021 в розмірі 8 944,20 грн.,

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОШЕЛЬОК» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору, та 3000 (три тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua

Позивач: Товариства товариства з обмеженою відповідальністю "КОШЕЛЬОК" ел. пошта info@koshelok.net тел. 380443344420 адреса 08135, Київська обл., Бучанський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, 8А ЄДРПОУ 40842831.

Представник позивача: Гурський Герман Юрійович, ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 , тел. НОМЕР_4 адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_6 адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_7 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ І. М. Машина