Рішення № 136688239, 20.05.2026, Ямпільський районний суд Вінницької області

Справа153/476/26

Провадження2/153/246/26-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" травня 2026 р. м.Ямпіль

Ямпільський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Швеця Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути із відповідача ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором №26002-09/2023 від 20.09.2023 в сумі 29000 грн., судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 8000,00 грн. Свої вимоги мотивує тим, що 20.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №26002-09/2023. Згідно з умовами кредитного договору, відповідач отримав грошові кошти у сумі 5000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом. Вказаний договір було укладено у електронній формі шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Аванс Кредит» умови кредитного договору виконав повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на потрібну йому суму. Відповідач зі свого боку не виконав умов кредитного договору. 29.03.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №29032024. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором №29032024 від 20.09.2023, що укладений між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем. Сума заборгованості відповідача становить 29000 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн., заборгованість за процентами 24000 грн. Всупереч умовам договору позики відповідач не виконав свого зобов`язання. Таким чином, відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за кредитним договором №29032024 від 20.09.2023 в сумі 29000 грн.

Відповідно до ухвали Ямпільського районного суду Вінницької області від 24.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, витребувано письмові докази.

Відповідачу ОСОБА_1 надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі на адресу реєстрації рекомендованим листом з повідомленням, яку відповідач отримав 04.04.2026, про що свідчить підпис в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідач у визначений ухвалою суду строк подав до суду відзив на позов, вх.33199 від 21.04.2026, в якому вказав, що позовні вимоги визнає частково. Він не заперечує того факту, що між ним та ТОВ «ФК «Кредит Капітал» було укладено кредитний договір, відповідно до якого отримав в користування 5000 гривень. Інших сум від даної установи на його рахунки не надходило. Позивач просить стягнути з нього борг за кредитним договором в розмірі 29000 гривень, що є не спів розмірним з тілом кредиту, сума нарахованих відсотків не відповідає законодавству, оскільки з 2021 року Законом України «Про споживче кредитування» було зобов`язано МФО показувати повну вартість мікрокредиту та ввели обмеження, що загальна сума всіх платежів за таким кредитом не може перевищувати подвійну суму отриманих коштів. Також максимальна процентна ставка по кредиту не може перевищувати 1 відсотка на день. Крім того, на період дії військового стану в Україні не нараховуються штрафи та пеня за прострочення зобов`язань. Також відповідач вказав, що він не визнає розмір судових витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги в розмірі 8000 гривень, оскільки зазначена сума є не співмірною виконаній роботі, а саме: подачі позовної заяви до суду, без участі особи, яка надає правничу допомогу, в залі судових засідань, оскільки справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Просить частково задовольнити позов, а саме: в сумі 10000 грн. по кредитному договору та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн. В решті частині позовних вимог відмовити.

Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відповідач до суду не подав.

Враховуючи вищевикладене та положення ст.ст.178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами. При цьому, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20 вересня 2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №26002-09/2023, за умовами якого фінансова установа надала відповідачу грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених цим договором.

Договір про надання фінансового кредиту №26002-09/2023 від 20.09.2023 року було підписано ОСОБА_1 шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором W8712.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2. договору сума кредиту 5000,00 грн., строк кредиту 360 днів. Дата погашення кредиту 13.09.2024.

Відповідно до п.п. 1.4., 1.4.1 договору тип процентної ставки фіксована. Процентна ставка 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п.1.2. цього Договору

Відповідно до п. 1.6 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту (а.с.14 - 16).

20.09.2023 ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W8712 підписав паспорт споживчого кредиту (а.с.12-13).

Як вбачається із заявки-анкети клієнта на отримання фінансового кредиту та інформаційного повідомлення споживача в ТОВ «Аванс Кредит» відповідач з метою отримання кредиту вказав свої анкетні дані та номер платіжної картки НОМЕР_1 (а.с.10, 11).

Відповідно до довідки про ідентифікацію, клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , з яким укладено договір №26002-09/2023 від 20 вересня 2023 року ідентифікований Товариство з обмеженою відповідальністю «АВАНС КРЕДИТ». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор 8712, який було направлено 20 вересня 2023 року о 13:20:00 на мобільний телефон позичальника НОМЕР_3 (а.с.21).

Згідно з повідомлення №3466_25063011512511 від 30 червня 2025 року, ТОВ «Універсальні платіжні рішення» було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 20 вересня 2023 року 13:25:16 на суму 5000 грн., маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 286881159 (а.с.22).

Із витребуваної судом інформації з АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0.0/7 -260402/68630-БТ від 08.04.2026 встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 емітовано карту № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Клієнт ОСОБА_1 верифікований шляхом підписання анкети заяви по ідентифікації клієнта від 23.06.2022. По рахунку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) зараховано кошти на суму 5000 грн. за період 20.09.2023 25.09.2023 (а.с.52-53).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №26002-09/2023 від 20 вересня 2023 року здійсненим ТОВ «Аванс Кредит» за період з 20.09.2023 по 29.03.2024, загальна заборгованість відповідача складає 29000 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн., заборгованість за процентами 24000 грн. (а.с.18-19).

29.03.2024 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №29032024, відповідно до умов якого ТОВ "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Аванс Кредит», в тому числі і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №26002-09/2023 від 20.09.2023 (а.с.23-27).

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №29032024 від 29.03.2024 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №26002-09/2023 від 20.09.2023 в сумі 29000 грн., з яких: 5000 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 24000 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с.29).

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд враховує наступне.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Статтею 1054 ЦК України визначено зміст кредитного договору. Так, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із положеннями ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статті 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що встановленими обставинами справи підтверджується факт укладення між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем ОСОБА_1 договору про надання фінансового кредиту №26002-09/2023 від 20.09.2023, який підписаний з використанням електронного підпису за допомогою одноразового ідентифікатора і відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.

При цьому, факт отримання ОСОБА_1 позики в сумі 5000 грн. підтверджується повідомленням ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» щодо переказу коштів у сумі 5000,00 грн. та повідомленням АТ КБ «ПриватБанк».

На спростування вказаних обставин відповідачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, тоді як надані позивачем до позову докази відповідають вимогам щодо їх належності та допустимості.

Наявними у матеріалах справи доказами також підтверджується факт переходу права грошової вимоги від первісного кредитора до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за кредитним договором, укладеним між ТОВ «Аванс Кредит» та відповідачем.

Всупереч вищевказаним нормам законодавства та умов кредитного договору, відповідач не виконав належним чином свого зобов`язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Аванс Кредит» ні на рахунки позивача.

Таким чином, заборгованість відповідача за кредитним договором №26002-09/2023 від 20.09.2023, підлягає стягненню на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Доводи відповідача про те, що сума нарахованих процентів є неспівмірною із сумою отриманого кредиту та не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування», суд оцінює критично з огляду на таке. Умовами кредитного договору №26002-09/2023 від 20.09.2023 сторони погодили розмір процентної ставки 2,50 % на день, строк кредитування (360 днів) та порядок нарахування процентів, з якими відповідач ознайомився та погодився шляхом підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Доказів визнання вказаного договору чи окремих його умов недійсними матеріали справи не містять. При цьому позивачем заявлено до стягнення лише суму основного боргу та проценти за користування кредитом за 192 дні, без нарахування штрафних санкцій, пені чи інших платежів, а тому посилання відповідача на обмеження щодо нарахування штрафів у період дії воєнного стану є безпідставними.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що Законом України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальна процентна ставка по кредиту не може перевищувати 1% в день, оскільки кредитний договір №26002-09/2023 між сторонами укладено 20.09.2023, тобто до набрання чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження денної процентної ставки до 1 %. Крім того, відповідно до п.17 Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону у період з 24.12.2023 по 21.04.2024 граничний розмір денної процентної ставки становив 2,5 %. При цьому нарахування процентів за кредитом здійснювалося лише до 29.03.2024, а тому нарахування позивачем відсотків за ставкою 2,5 % на день не суперечить вимогам закону.

З урахуванням наведеного, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь суми заборгованості за кредитним договором №26002-09/2023 від 20.09.2023 в розмірі 29000 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн., заборгованість за процентами 24000 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем і документально підтверджені платіжною інструкцією №14115 від 06.03.2026, за правилами ст.141 ЦПК України покладаються на відповідача, а тому суд має підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат по оплаті судового збору у розмірі 2662 гривні 40 копійок.

Крім того, представником позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 8000,00 грн.

Згідно ч.3 ст.133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет»; Акт №1185 наданих послуг від 09.03.2026 та детальний опис наданих послуг до акту №1185 від 09.03.2026.

Згідно детального опису наданих послуг до акту №1185 від 09.03.2026 позивачу надані послуги: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (0,30 хв.), ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год.), погодження правової позиції клієнта у справі (0,30 хв.), складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта (3 год.), подання заяви до суду від імені клієнта (1 шт.). Усього 6 год. 30 хв., 1 шт.

Тобто, позивач надав докази понесених витрат на професійну правову допомогу.

Водночас, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).

Отже, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, вказавши, що заявлена до стягнення сума у розмірі 8000 грн. є неспівмірною з обсягом виконаної адвокатом роботи.

При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є спором значної складності, не потребує дослідження великого обсягу доказів та залучення багатьох учасників. Суд також бере до уваги зазначений в заяві обсяг виконаних адвокатом робіт.

Водночас, суд враховує, що предмет спору відноситься до справ незначної складності (справа є малозначною) та не потребує значних витрат часу на виконання відповідних робіт щодо підготовки позовної заяви, з огляду на сталу практику національних судів зі спірних правовідносин.

Переважна більшість тексту позову містить перелік норм чинного законодавства, використання яких є типовим для даного виду цивільно-правових спорів. Судовий розгляд справи здійснений без участі представника позивача, що не потребувало витрат часу адвоката для участі у судових засіданнях.

Отже, з урахуванням категорії справи, рівня складності юридичної кваліфікації правовідносин, обсягу наданих позивачу послуг з правничої допомоги, змісту поданих процесуальних документів, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, їхньої дійсності та необхідності, суд дійшов висновку, щодо зменшення відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача до 4000 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за кредитним договором №26002-09/2023 від 20.09.2023 в сумі 29000 (двадцять дев`ять тисяч) гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000 (п`ять тисяч) гривень, заборгованість за процентами 24000 (двадцять чотири тисячі) гривень.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» код ЄДРПОУ 35234236, судовий збір в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок та 4000 (чотири тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (79029, місто Львів вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус) код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 20 травня 2026 року.

Суддя Р.В. Швець