Рішення № 136687730, 13.05.2026, Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/892/26

провадження № 2-а/697/12/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Скирди Б.К.,

за участю секретаря с/з Шакало Л.С.,

представника відповідача Колєснік Н.І. (в режимі відеоконференції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі також ГУ НП в Черкаській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову зазначив, що 05.04.2026 він їхав на автомобілі по дорозі в місті Канів. Жодних порушень ПДР, які могли б стати підставою для зупинки, не вчиняв.

Під час руху він побачив знак «стоп контроль» і зупинився біля нього. Через декілька метрів стояв працівник поліції, який махнув йому рукою під`їхати до нього ближче. Він законослухняно виконав його вказівку, під`їхав до нього ближче.

Підійшовши до автомобіля, працівник поліції попросив пред`явити документи на право керування. Він відразу запитав причину зупинки і вимоги пред`явлення документів відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Інспектор не назвав жодної причини зупинки, а сказав, що він має пред`явити документи на право керування.

Він роз`яснив інспектору, що зупинка автомобіля може здійснюватися виключно на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Після цього він знову попросив назвати причину зупинки відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Інспектор знову не назвав жодної причини зупинки і сказав, що він має пред`явити документи на право керування.

Деякий час тривала дискусія про можливість зупинення автомобілів виключно на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». На це інспектор відповідав категорично, що ст. 35 Закону не є обов`язковою і що він може зупиняти автомобілі без жодних правових підстав.

Тобто він не відмовлявся пред`явити документи, а лише просив перед пред`явленням документів назвати чітко підставу зупинки та вимоги пред`явлення документів відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Після цього підійшов інший інспектор, який повідомив, що підставою для зупинки є пункт 7 частини 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».

Після озвучення йому чіткої підстави зупинки відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» він відразу пред`явив усі передбачені законом документи, зокрема посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію та страховий поліс.

Інспектор, який спілкувався з ним з самого початку, переписав з його документів відомості про нього та сказав, що буде виносити постанову за непред`явлення документів.

Розуміючи, що інспектор має намір винести постанову за будь-яких обставин, вважаючи на те, що він не є юристом, з метою вирішення справи у відповідності до закону, він висловив інспектору усне клопотання з проханням надати можливість скористатись правовою допомогою адвоката і у зв`язку з цим просив відкласти розгляд справи на інший день.

Однак у задоволенні його клопотання інспектор безпідставно відмовив, позбавивши конституційного права на правову допомогу як засіб захисту.

Після цього інспектор кудись відлучився та через деякий час інспектор повернувся і вручив складену за невідомих обставин постанову серії ЕНА № 6974086 від 05.04.2026 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Позивач вважає винесену постанову про накладення адміністративного стягнення незаконною та в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки вимога про пред`явлення документів була висунута без дотримання передбаченої ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» процедури без повідомлення законної підстави зупинки, що виключало обов`язок її виконання. Після того як іншим інспектором було чітко повідомлено підставу зупинки п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» (уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху), він відразу пред`явив усі передбачені законом документи, чим повністю та належним чином виконав вимоги закону; постанову винесено без проведення розгляду справи про адміністративне правопорушення; фактично відбулося оголошення складеної постанови без проведення розгляду справи; інспектором поліції відмовлено у задоволенні клопотання щодо можливості скористатись захистом адвоката, чим допущено грубе порушення конституційного права особи на правову допомогу, гарантованого статтями 59 і 64 Конституції України. Закон прямо встановлює обов`язок посадової особи забезпечити можливість реалізації права на правову допомогу у разі його заявлення, зокрема шляхом відкладення розгляду справи за клопотанням особи. Таке позбавлення права на захист порушує принципи справедливого розгляду справи та презумпцію невинуватості, передбачені ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з вищевикладеного, позивач просить суд скасувати постанову від 05.04.2026 серії ЕНА № 6974086 про накладення адміністративного стягнення, винесену Інспектором відділу поліції № 1 (м. Канів) Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області Ярмоленком А.Ю., відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП і закрити справу про адміністративне правопорушення; стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 16.04.2026 справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.13).

23.04.2026 від Головного управління Національної поліції в Черкаській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 з наступних підстав.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Належна фіксація вчинення адміністративного правопорушення може підтвердити правомірність накладення адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі, а саме: записи технічних приладів та засобів на підставі яких поліцейським зроблено висновок про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.

Так, з наявних матеріалів, а саме: з постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6974086 від 05.04.2026 та відеозапису з бодікамери поліцейського № 966733 підтверджено, що автомобіль під керуванням позивача зупинено, при цьому аварійна світлова сигналізація автомобіля не ввімкнена. Зважаючи на вимоги п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським здійснено правомірне зупинення транспортного засобу під керуванням позивача в межах контрольно-пропускного пункту. При цьому, факт керування транспортним засобом саме позивачем, підтверджено як наявними матеріалами, так і не заперечується позивачем. Після зупинки поліцейський неодноразово попросив пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційних документах на транспортний засіб та полісі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Однак, позивач став відмовлятися надавати передбачені законом документи. При цьому, позивач вів себе агресивно, виявляв явну неповагу до поліцейських. На неодноразову вимогу поліцейських надати посвідчення водія, реєстраційні документи та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач відмовлявся надавати зазначені документи.

Позивачу було повідомлено що в його діях вбачаються ознаки адміністративних правопорушень та відносно нього розглядатиметься справа про адміністративне правопорушення та буде складена відповідна постанова про притягнення до адміністративної відповідальності.

Факт належного проведення розгляду адміністративної справи згідно до розділів III-IV Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853, інспектором СРПП відділу поліції № 1 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 підтверджується наявним відеозаписом. Поліцейський представлявся, надавав для ознайомлення своє службове посвідчення, повідомляв про проведення відеофіксації. Позивачу було оголошено, яка справа розглянута, що саме він притягнутий до адміністративної відповідальності за скоєння ним адміністративних правопорушень: за порушення вимоги інформаційно-вказівного знаку п. 8.4 «ґ» ПДР України, за здійснення зупинки на вимогу поліцейського не ввімкнувши аварійну сигналізацію та за відмову пред`явити для перевірки документи з застосуванням адміністративного стягнення, у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень. Поліцейським також роз`яснені права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та роз`яснені право, і строки на оскарження постанови. Позивачу надано копію оскаржуваної постанови, та останній в графі щодо отримання копії постанови поставив свій особистий підпис.

Таким чином, встановлені обставини свідчать про наявність в діях позивача ознак і складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122, ст. 125 КУпАП.

Незгода позивача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 1 ст. 122, ст. 125 КУпАП не є підставою для скасування постанови про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення (а.с.23-28).

28.04.2026 до суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив в якій зазначено, що позивач не відмовлявся пред`явити документи. Позивач лише просив працівників поліції повідомити, на якій саме законній підставі, відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», від нього вимагають пред`явити документи.

Однак працівники поліції на початку спілкування не повідомили конкретної підстави зупинки та вимоги документів. Вони фактично підміняли передбачений законом обов`язок загальними твердженнями про необхідність пред`явлення документів. При цьому відповідач долучив до справи не повний відеозапис, а обрізаний фрагмент. Саме початок відео має істотне значення для справи, оскільки на ньому було зафіксовано, що позивач зупинився перед знаком «Стоп-контроль», не проїжджав його без зупинки, не створював небезпеки, не вчиняв жодного порушення ПДР та лише після цього під`їхав ближче за вказівкою поліцейського. Приховування цього початкового фрагмента свідчить про вибіркове подання доказів і намагання відповідача сформувати для суду неповну картину події.

Фактичні обставини, викладені у позові, залишилися неспростованими. Відповідач не довів, що на початку спілкування працівник поліції невідкладно повідомив позивачу конкретну причину зупинки з посиланням на відповідну норму статті 35 Закону. Відповідач також не довів, що позивач проігнорував законну вимогу після належного повідомлення підстави. Навпаки, після озвучення підстави іншим інспектором позивач одразу пред`явив документи.

Позивачу не було забезпечено реальної можливості надати пояснення до винесення постанови, не забезпечено можливості належно заявити та обґрунтувати клопотання, його права були фактично роз`яснені постфактум, коли постанова вже була складена (а.с.44-50).

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений судом своєчасно та належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.14).

Представник відповідача ГУ НП в Черкаській області Колєснік Н.І. в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечувала та просила в задоволенні його позовних вимог відмовити, з підстав, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши в судовому засіданні доводи представника відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою серії ЕНА № 6974086 від 05.04.2026 у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 126 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425 грн. (а.с.8, 39).

Відповідно до зазначеної постанови, складеної відносно ОСОБА_1 , 05.04.2026 о 18:05:43 в м. Каневі по вул. Золотоніська, 1, гр. ОСОБА_1 здійснював рух на транспортному засобі, при цьому не пред`явив в спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідченні водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушив вимоги п. 2.4. та 2.1. «а» ПДР України, також водій порушив вимоги інформаційно-вказівного знаку, чим порушив вимоги п. 8.4. «ґ» ПДР України ст. 122 ч. 1 КУпАП, а також після зупинки на вимогу поліцейського не ввімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив вимоги п. 9.9. «б» ПДР України, об`єднано згідно ст. 36 КУпАП, чим порушив п. 2.4. «а» ПДР керування транспортним засобом особою, не пред`явила посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

За змістом статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (у тому числі передбачених частиною першою статті 126).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень.

Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: якщо водій порушив Правила дорожнього руху; якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могти бути; якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; порушення порядку визначення і використання на транспортного засобу спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

За приписами статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з п. 2.1 ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

За приписами пункту 2.4. ПДР України, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України.

Згідно статті 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Також, відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 32 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках якщо особа перебуває на території чи об`єкті із спеціальним режимом або в місці здійснення спеціального поліцейського контролю.

Отже, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. На вимогу поліцейського, зокрема на місці здійснення спеціального поліцейського контролю, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов`язків, в тому числі з підстав безпідставної зупинки його транспортного засобу. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.

За змістом постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №640/16220/16-а, ненадання водію можливості скористатися правовою допомогою адвоката є порушенням права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Цей висновок узгоджується також з правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 15 квітня 2020 року у справі №524/3644/17, від 18 лютого 2020 року у справі №524/9827/16-а.

Суд зауважує, що розгляд справи про адміністративне правопорушення має здійснюватися з дотриманням установленої процедури, яка створює умови об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Розгляд цієї категорії справ носить спрощений терміновий характер і здійснюється на місці вчинення адміністративного правопорушення. Зазначеною процедурою не передбачається відкладення справи та зумовлює учасників процесу до активних дій задля забезпечення повного і об`єктивного її вирішення. Одночасно, спрощений порядок розгляду справи не виключає обов`язок дотримання установлених процедур.

Закріплений на законодавчому рівні механізм притягнення особи до адміністративної відповідальності, серед іншого, передбачає, що розгляд справи розпочинається з представлення посадової особи, яка розглядає дану справу; оголошення посадовою особою, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності; роз`яснення особі, яка бере участь у розгляді справи, її прав і обов`язків; заслуховування особи, яка бере участь у розгляді справи; дослідження доказів і вирішення відповідних клопотань.

Відповідно до змісту оскаржуваної постанови, 05.04.2026 о 18:05 в м. Канів по вул. Золотоніська, 1, позивач керував транспортним засобом, а саме: автомобілем Daewoo Nubira, н.з. НОМЕР_1 , при цьому порушив вимоги інформаційно-вказівного знаку п. 8.4 «ґ» ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, також після здійснення зупинки на вимогу поліцейського не ввімкнув аварійну сигналізацію, чим порушив вимоги п.п. 9.9 «б» ПДР України, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 125 КУпАП, а також не пред`явив для перевірки посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб, полісу обов`язкового страхування наземних транспортних засобів, чим порушив п.п. 2.1 «а», 2.4 «а» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Стягнення накладено за ч. 1 ст. 126 КУпАП з урахуванням ч. 2 ст. 36 КУпАП як за більш серйозне правопорушення.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 вказав, що під час винесення оскаржуваної постанови серії ЕНА № 6974086 від 05.04.2026 було порушено його права не поінформовано про початок розгляду справи, не повідомлено про його права до початку розгляду справи, не надано можливості надати пояснення та докази, на місці зупинки не надано можливості користуватися юридичною допомогою адвоката.

Дослідивши наданий представником відповідача відеозапис, суд звертає увагу, що відеозапис розпочинається з моменту, коли ОСОБА_1 знаходиться на водійському сидінні автомобіля Daewoo Nubira, н.з. НОМЕР_1 та з працівниками поліції в нього відбулася дискусія з приводу зазначення поліцейськими причини його зупинки, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та, у зв`язку з цим, обов`язок в послідуючому пред`явлення ним документів на право керування транспортним засобом. Як на підставу для зупинки транспортного засобу, поліцейський посилався спочатку на п. 2.4.1 ПДР України, після чого зазначав, що проводиться спеціальний поліцейський контроль та посилався на п. 2.4., 2.1 ПДР України та просив пред`явити документи на право керування транспортним засобом. Деякий час тривала дискусія про можливість зупинки автомобілів виключно на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», на що поліцейський повідомляв, що може зупиняти автомобілі без жодних правових підстав. Після цього, підійшов інший інспектор та повідомив, що підставою для зупинки є п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Після озвучення чіткої підстави зупинки відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», ОСОБА_1 надав для огляду посвідчення водія та інспектор відлучився для складення постанови. Через деякий час інспектор повернувся і вручав ОСОБА_1 складену постанову про накладення адміністративного стягнення та на запитання останнього, коли ж розглядалася справа про адміністративне правопорушення, поліцейський повідомив, що така справа розглядається зараз та повідомив про права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Після чого, ОСОБА_1 висловив усне клопотання з проханням надати можливість скористатись правовою допомогою адвоката та відкладення розгляду справу, на що поліцейський відмовив без зазначення підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про недотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення та порушення права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності.

З наданого та дослідженого в судовому засіданні відеозапису не вбачається, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності відбулось під час процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, проведеної у порядку, передбаченому КУпАП, оскільки процедуру розгляду справи розпочато ще не було, не було оголошено, хто розглядає справу, хто притягається до адміністративної відповідальності, до винесення оскаржуваної постанови відносно ОСОБА_1 , останньому не роз`яснено його права та обов`язки. Також з відео не вбачається, що було надано можливість ОСОБА_1 надати пояснення по справі та докази на їх підтвердження, належно його заслухано, встановлено наявність у нього клопотань, заперечень. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , працівник поліції оголосив після того, як вже склав оскаржувану постанову та надавав її для вручення позивачу. Крім того, ОСОБА_1 , як особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, було роз`яснено його права також після оголошення винесеної постанови серії ЕНА № 6974086 від 05.04.2026, тобто коли позивач цими правами вже не зміг би скористатись, що прямо суперечить вимогам ст. 268 КУпАП, оскільки роз`яснення прав має відбуватись до початку розгляду справи.

Суд окремо акцентує увагу на тому, що не роз`яснення водієві його прав за ст. 268 КУпАП є грубим порушенням процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки поліцейський зобов`язаний роз`яснити права до винесення постанови, а їх ігнорування суттєво обмежує права особи, яка притягається до відповідальності і відповідно, є безумовною підставою вважати відповідну постанову незаконною і є підставою для скасування штрафу, що неодноразово вже наголошувалося Верховним Судом у справах подібної категорії.

Зокрема, у справі № 524/9827/16-а Верховний Суд, розглядаючи справу, нагадував, що згідно зі ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: ознайомитись з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Разом з тим, Верховним Судом у цій постанові акцентовано увагу на тому, що інспектором не вжито жодних дій щодо надання водію можливості реалізувати своє право на отримання правової допомоги, а тому колегія суддів погодилась з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що такими діями інспектор порушив права особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, тому і порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Стосовно спірного у цій справі випадку, суд наголошує на тому, що розгляд справи про адміністративне порушення здійснюється інспектором на підставі статей 279, 280 КУпАП. Перелік прав водія перелічено у статті 268 КУпАП. При цьому, стаття 279 КУпАП зобов`язує працівника поліції роз`яснити водію його права та обов`язки. Не просто повідомити, а роз`яснити. Тобто, розгляд справи повинен відбуватися в чіткій відповідності до закону, а також з дотриманням прав особи, яка притягається до відповідальності.

Таким чином, суд приймає до уваги доводи позивача ОСОБА_1 щодо порушення процедури розгляду поліцейськими справи стосовно нього, і підкреслює, що водія до винесення оскаржуваної постанови дійсно не було навіть ознайомлено з його правами, що підтверджено не тільки записом з бодікамери, а й змістом самої оскаржуваної постанови, яка не містить жодного підпису водія ОСОБА_1 , у тому числі і в графі «Права за статтю 268 КУпАП та строк оскарження за статтею 289 КУпАП водію роз`яснені». Замість належного процедурного розгляду справи в присутності позивача, відбулося формальне вручення складеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Оскільки інспектором до винесення оскаржуваної постанови не роз`яснювалися позивачу ні його права, не оголошувалися інші обставини стосовно розгляду відносно нього справи про вчинення адміністративного правопорушення як це визначено чинним законодавством, що в свою чергу беззаперечно позбавляло особу, яка притягується до відповідальності, права реалізувати право на заперечення та на захист своєї позиції, суд не може погодитися з доводами представника відповідача про не суттєвість у даному випадку процедури, оскільки у вказаний спосіб державний орган фактично позбавив особу можливості впливати на розгляд справи і така поведінка посадових осіб суб`єкта владних повноважень вочевидь суперечить принципам рівності сторін та законності. Лише той факт, що інспектор не роз`яснив водію його права та грубо порушив процедуру розгляду справи про порушення ПДР є основоположною підставою для скасування винесеної постанови у цій справі.

Наданий до суду представником відповідача відзив на позовну заяву не містить конкретного опису того, коли саме було розпочато розгляд справи, ким саме було оголошено розгляд, які права були роз`яснені до винесення оскаржуваної постанови, які докази досліджувалися, які пояснення позивача були прийняті, які клопотання розглянуті, що свідчить про недотримання відповідачем встановленої процедури.

Окремо, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять і жодних доказів порушення позивачем вимог 8.4 «ґ» ПДР України та також у випадку, якщо позивач дійсно не пред`явив в спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, залишається незрозумілим, яким чином поліцейський встановив особу водія та в оскаржуваній постанові зазначив дані особи щодо якої розглядається справа, зазначивши при цьому дані посвідчення водія НОМЕР_2 .

Зазначені обставини також не змогла пояснити представник відповідача в судовому засіданні.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

До цього ж у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 липня 2020 у справі № 463/1352/16-а зазначено, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення штрафу в сумі 425 грн.

Поліцейський, як суб`єкт владних повноважень, використовуючи свої повноваження та дотримуючись встановленої процедури, повинен був належним чином кваліфікувати дії позивача та зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростували свідчення позивача, однак такі докази в матеріалах справи відсутні та не дотримано передбачених процедур та дій по розгляду справи про адміністративне правопорушення та притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

За правилами п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на зазначене, суд дійшов до висновку про неправомірність складеної постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, тому позовні вимоги про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6974086 підлягають задоволенню.

Щодо відшкодування понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки адміністративний позов задоволено на користь позивача, та враховуючи те, що останнім здійснена сплата судового збору у розмірі 665,60 грн, вони підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 139, 229, 241-246, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 6974086 від 05.04.2026, винесену інспектором Відділу поліції № 1 (м. Канів) Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області старшим лейтенантом поліції Ярмоленком Андрієм Юрійовичем, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн..

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви в сумі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень, 60 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 19.05.2026.

Головуючий Б . К . Скирда