Рішення № 136687591, 14.05.2026, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/3453/25

провадження № 2/694/352/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2026 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого - судді Кравченко Т.М.,

з участю секретаря судового засідання Литвин Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвоката Бабенко Руслан Володимирович, до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Орган опіки та піклування Водяницької сільської ради Звенигородського району Черкаської області, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , самостійно, без участі матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснює виховання та повне утримання своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1211,20 коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що є біологічним батьком двох доньок: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Матір`ю дітей є відповідач ОСОБА_2 . До 2019 року позивач проживав однією сім`єю з відповідачем та їхніми доньками за адресою: АДРЕСА_1 . Починаючи з 2019 року відповідач припинила спільне проживання з родиною, залишивши дітей на повному вихованні та утриманні позивача, та виїхала за кордон на тривалий час, де перебуває і дотепер. З моменту припинення спільного проживання, тобто вже понад шість років, позивач одноосібно виконує всі батьківські обов`язки щодо обох доньок. Відповідач повністю самоусунулась від процесу їх виховання, не бере участі у піклуванні про їх здоров`я, моральний та фізичний розвиток, а також ухиляється від матеріального утримання дітей.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 20.01.2022 року у справі № 694/32/22 було задоволено заяву про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь позивача. Станом на дату звернення до суду старша донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , досягла повноліття, молодша донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є неповнолітньою та перебуває виключно на вихованні й повному матеріальному утриманні позивача.

Позивачем створено всі належні умови для проживання та розвитку дітей. Він самостійно вирішує питання щодо їх медичного обслуговування та лікування, займається питаннями здобуття ними освіти, морального та культурного розвитку, створив відповідні умови для навчання, допомагав виконувати домашні завдання, водив дітей на гуртки та до музичного класу в сусіднє село. Після закінчення ліцею позивач забезпечив здобуття доньками подальшої освіти. На даний час старша донька навчається у Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького, а неповнолітня Марія у Черкаському банківському коледжі. Доньки перебувають на повному фінансовому забезпеченні позивача, включаючи оплату навчання та проживання у гуртожитках. Таким чином, позивач самостійно та в повному обсязі виконує всі обов`язки щодо виховання та утримання своїх дітей.

30.09.2025 року позивач був призваний на військову службу за мобілізацією.

Встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої доньки є необхідним для реалізації його законних прав як батька, який самостійно виховує дитину віком до 18 років, зокрема права на звільнення з військової служби під час дії воєнного стану на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 29.12.2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 18.02.2026 року було залучено до участі у справі в якості третіх осіб орган опіки та піклування Водяницької сільської ради Звенигородського району Черкаської області та Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Ухвалою суду від 18.03.2026 року закрито підготовче провадження в цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Бабенко Р.В. не з`явились. Представник ОСОБА_7 звернувся до суду із заявою про розгляд справи без їхньої участі. Позовні вимоги підтримують та просять задовольнити. Не заперечують проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась. Про день, час та місце судового розгляду справи повідомлялась належним чином, шляхом надіслання на адресу місця реєстрації ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви з додатками та повістки про виклик до суду, які вона не отримала в зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою, що відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням. Заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило. Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористалася. Зустрічного позову не пред`явила, клопотань від її імені до суду не надходило.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 повторно не з`явилась на судовий розгляд справи, про причини неявки суд не повідомила, хоча була повідомлена про час, місце і дату розгляду справи в суді, відзиву на позов, а також заяви про розгляд справи за її відсутності, не надала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу в заочному порядку, про що постановляє відповідну ухвалу.

Представники органу опіки та піклування Водяницької сільської ради Звенигородського району звернувся до суду із заявою про розгляд справи без їхньої участі. Позовні вимоги підтримують та не заперечують проти задоволення позову.

Представник Військової частини НОМЕР_1 звернувся до суду із заявою про розгляд справи без їхньої участі, оскільки у справі відсутні позовні вимоги до військової частини. Щодо прийняття рішення покладаються на розсуд суду.

Дослідивши подані позивачем докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 є батьком, а відповідач ОСОБА_2 матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка на даний час є повнолітньою особою, та неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11-12).

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 20.01.2022 року у справі № 694/32/22 було задоволено заяву про видачу судового наказу щодо стягнення аліментів з відповідача ОСОБА_2 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.22).

З довідки, виданої директором В. Мацюк Опорного закладу загальної середньої освіти «Рижанівський ліцей» Водяницької сільської ради Звенигородського району Черкаської області

від 03.11.2025 №120 вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 дійсно навчались у вищезгаданому закладі. Батько ОСОБА_1 постійно цікавився шкільним життям дітей, спілкувався з педагогами, приймав участь в організаційних та виховних заходах навчального закладу. Діти регулярного відвідували навчальний заклад, були доглянуті (а.с.18).

Відповідно до довідки КНП «Рижанівська амбулаторія загальної практики-сімейної медицини» Водяницької сільської ради Звенигородського району Черкаської області від 12.11.2025 №9, виданої сімейним лікарем ОСОБА_8 виключно батько ОСОБА_1 займається лікуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.13).

З довідки, виданої старостою Водяницької сільської ради Р. Довгань від 29.10.2025 №475 вбачається, що ОСОБА_1 проживає разом зі своїми дочками ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19).

З наданого акту від 10.11.2025 виданим депутатом Водяницької ОТГ ОСОБА_9 вбачається, що ОСОБА_1 самостійно виховує та утримує своїх доньок ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , забезпечує їх усім необхідним для проживання, навчання, лікування та всебічного розвитку, належним чином виконує батьківські обов`язки, тоді як мати дітей з 2019 року фактично з ними не проживає та тривалий час перебуває за кордоном. З 30.09.2025 ОСОБА_1 призваний на військову службу за мобілізацією (а.с.17).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що позивач ОСОБА_1 з 2019 року виховує двох доньок. Батько водив їх до музичної школи, забезпечував усім необхідним. Мати дітей не проживає разом із сім`єю з 2019 року, оскільки виїхала за кордон. Мати спілкується з дітьми по телефону, не позбавлена батьківських прав, сплачує аліменти. Менша донька позивача ОСОБА_6 на даний час навчається в коледжі в м. Черкаси. ОСОБА_6 навчається на другому курсі, на стаціонарі, та проживає в гуртожитку. Позивач на даний час проходить службу в ЗСУ поблизу м. Черкаси.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що позивач є її сусідом. Вони проживаю поряд приблизно 20 років. Відповідач ОСОБА_2 проживала разом з позивачем. З 2019 року діти стали проживати з батьком, оскільки мати виїхала за кордон. Мати добровільно надає матеріальну допомогу дітям, спілкується з ними по телефону. Відповідач приїздить в Україну до своєї матері раз на три місяці. Коли приїжджає в Україну, то зустрічається з доньками. Менша донька позивача ОСОБА_6 навчається в Черкасах на стаціонарі та проживає в гуртожитку.

Відповідно до акту обстеження умов проживання від 29.10.2025 року, проведеного начальником служби у справах дітей Водяницької сільської ради, старостою Рижанівського старостинського округу та фахівцем з соціальної роботи по АДРЕСА_1 , умови проживання задовільні. В будинку прибрано, кімнати умебльовано, присутня побутова техніка. Сім`я в повному обсязі забезпечена продуктами харчування та іншими речами для щоденного побутового вжитку. Для дітей створені належні умови для проживання та виховання. У дітей окремі кімнати з окремими спальними місцями та необхідними меблями, мають ноутбуки, телефони. Діти повністю забезпечені одягом та взуттям, відповідно до віку та сезону. За цією адресою проживають: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - який проходить службу за мобілізацією, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - навчається на ІІ курсі Черкаського Національного університету ім. Б. Хмельницького, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - навчається на ІІ курсі Черкаського Державного бізнес коледжу. Зі слів дітей мати ОСОБА_2 з ними не проживає з 2019 року та перебуває за кордоном (а.с.21).

З довідки від 11.11.2025 №2579, виданої директором, професором ОСОБА_12 вбачається, що ОСОБА_3 навчається на денній формі навчання в Черкаському державному фаховому бізнес-коледжі, за освітньою програмою «Облік і оподаткування» на ІІ курсі за рахунок коштів державного (регіонального) бюджету. Термін

навчання з 01.09.2024 по 30.06.2027 року (а.с.23).

Також судом досліджено квитанції, надані позивачем ОСОБА_1 , з яких вбачається, що він здійснював оплату за проживання в гуртожитку його доньки ОСОБА_3 (а.с. 26, 27, 30, 34).

Органом опіки та піклування Водяницької сільської ради надано висновок від 11.03.2026 року, згідно якого умови проживання, навчання та виховання неповнолітньої ОСОБА_3 , які забезпечує батьк ОСОБА_1 , є належними (а.с. 74-75).

Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Конвенція про права дитини в пункті 3 статті 9 закріпила принцип, за яким держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 150 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Як визначено частиною першою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Підставою для встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини батьком, обсяг прав матері дитини обмежується або припиняється.

Суд вважає, що проживання матері окремо від дитини не впливає на обсяг її прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.

При цьому, сімейні відносини, як вид суспільних відносин складаються з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, котрі поділяються на юридичні дії (спричинення яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).

У вихованні та утриманні дитини мають брати участь як мати так і батько.

Проживання одного з батьків окремо від дитини не свідчить про те, що мати самоусунулась від виховання та утримання дитини та не звільняє матір від її обов`язку виховувати та утримувати дитину.

За не виконання, чи неналежне виконання обов`язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягненні до відповідальності у вигляді позбавлення батьківських прав, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

Надані суду позивачем докази лише підтверджують факт утримання неповнолітньої ОСОБА_3 її батьком, що ніким не заперечується, однак жодним чином не доводять факту ухилення матері від участі у вихованні та утриманні дитини.

Водночас, із наданих відповідачем доказів, а саме довідки від 11.11.2025 № 2579,

вбачається, що ОСОБА_3 , якій на даний час виповнилося 17 років, навчається за денною формою навчання у Черкаському державному фаховому бізнес-коледжі. Квитанції про сплату проживання в гуртожитку підтверджують, що неповнолітня ОСОБА_3 фактично проживає окремо від батька у зв`язку з навчанням. Зазначені обставини свідчать про те, що дитина на даний час не проживає разом з батьком, а тому не можуть підтверджувати факт її самостійного виховання виключно батьком. Крім того, проживання дитини окремо від одного з батьків у зв`язку з навчанням не є доказом ухилення іншого з батьків від виконання своїх батьківських обов`язків.

Також, позивачем не надано доказів того, що в питанні виховання чи утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 мати умисно ухиляється від виконання цих обов`язків чи реалізації прав з виховання дитини.

Допитані судом свідки навпаки пояснили, що мати добровільно надає матеріальну допомогу своїм донькам, спілкується з ними по телефону та зустрічається по приїзду в Україну.

Сімейним кодексом України встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (ч.1 ст. 14, ч.1 ст. 15 СК України).

Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), котрі мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Отже, відсутні підстави для встановлення факту самостійного утримання та виховання позивачем доньки ОСОБА_3 .

Крім того, системний аналіз положень СК України, Закону України «Про охорону дитинства» та Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» свідчить, що передбачене абзацом 12 підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час дії воєнного стану, у зв`язку з самостійним виховуванням дитини (дітей) віком до 18 років - стосується військовозобов`язаних, які є одинокими батьками (одинока матір/одинокий батько), оскільки застосування такого заходу покликане з метою недопущення залишення без батьківського нагляду (опіки та піклування) неповнолітніх дітей. А тому до категорії чоловіків, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років відносяться чоловіки, які є батьками дитини (дітей) відповідного віку і виховують дитину, яка позбавлена можливості материнського виховання. Це стосується випадків, коли мати дитини померла, безвісно відсутня, позбавлена батьківських прав щодо дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків або не здатна їх виконувати в силу об`єктивних обставин тощо.

Доказів того, що ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав відносно доньки - ОСОБА_6 або, що вона не здатна їх виконувати в силу об`єктивних обставин, суду не надано.

Констатації позивачем обставини, що він самостійно виховує та утримує дитину, та відсутність заперечень з боку іншого з батьків, не є достатньо для доведення дійсного перебування дитини тільки на вихованні та утриманні одного з батьків, оскільки до такої категорії відносяться особи, які є батьками дитини (дітей) відповідного віку і виховують дитину, яка позбавлена можливості виховання іншим з батьків внаслідок об`єктивних обставин. Це стосується випадків коли інший з батьків дитини помер, безвісно відсутній, позбавлений батьківських прав щодо дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків або не здатен їх виконувати в силу об`єктивних обставин, а не з метою штучного створення підстави.

Суд звертає увагу, що обоє батьків зобов`язані однаковою мірою брати участь у вихованні та утриманні своєї дитини.

Водночас, якщо мати не позбавлена батьківських прав і відсутнє будь-яке рішення органу опіки і піклування щодо встановлення режиму спілкування із дитиною та участі батька та матері в її вихованні, що має місце у цій справі, мати у будь-який час має право і обов`язок брати участь у вихованні дитини.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у позивача відсутні підстави для встановлення судом юридичного факту самостійного виховання дитини, а тому позовна заява не підлягає до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України сплачений позивачем судовий збір у справі з відповідача стягненню не підлягає.

На підставі ст.ст. 14, 15, 150, 155, 157 СК України, керуючись ст.ст. 4, 13, 76, 80 81, 83 258, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: Орган опіки та піклування Водяницької сільської ради Звенигородського району Черкаської області, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини батьком - відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Звенигородським районним судом за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: ОСОБА_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Треті особи: Виконавчий комітет Водяницької сільської ради Звенигородського району

Черкаської області, місцезнаходження 20232, вул. Богдана Хмельницького, 60, с. Водяники, Звенигородський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ 04411088.

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя Т.М. Кравченко