Рішення № 136686784, 19.05.2026, Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/449/26

РІШЕННЯ

Іменем України

19 травня 2026 року с-ще Зарічне

Зарічненський районний суд Рівненської області у складі головуючого судді Дідика А. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Підстава позову (позиція позивача):

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінпром Маркет" заборгованість за Договором про споживчий кредит №71311822 від 01.09.2025 (далі Кредитний договір) в розмірі 24 830,00 грн., судовий збір в сумі 2 662,40 грн. та 4500,00 витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 01.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №71311822, за умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 13 000,00 грн. строком на 30 днів ( з 01.09.2025 по 30.09.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,5%, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 950,00 грн.). У разі порушення Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. В подальшому 26.09.2025 року між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15859755 до Договору позики №71311822, за умовами якої сторони домовились предметом якої є пролонгація строку кредитування на 26 днів (в результаті чого строк кредитування складає 56 днів тобто до 26.10.2025 року) та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 1 % на 1 %.

25 лютого 2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу №25/02/25, відповідно до умов якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників, у тому числі за кредитним договором №71311822 від 01.09.2025 року. Позивач зазначає, що відповідач не виконав зобов`язання щодо повернення отриманих коштів та сплати процентів, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за кредитним договором №71311822 від 01.09.2025 року у загальному розмірі 24 830,00 грн, з яких: 13 000 грн основна сума боргу; 3 640,00 грн заборгованість за процентами, 1 950,00 заборгованість за комісією, 6 240,00 заборгованість за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді від 21.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача Ткаченко Ю.О. в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду клопотання, в якому просила розгляд справи здійснювати без її участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, належним чином повідомлявся про розгляд справи, шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження у справі з визначеною датою судового засідання 19.05.2026 року. Відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

У клопотанні про витребування доказів ТОВ «Фінпром Маркет» просить витребувати докази з в АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» наступні докази:

- інформацію щодо належності ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) карткового рахунку № НОМЕР_2 ;

- виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за період з 01.09.2025 року до 04.09.2025 року.

Згідно ст. ст. 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подано в строк, зазначений в ч. 2 та ч. 3 ст. 83 ЦПК України, тобто позивачем - разом з поданням позовної заяви.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено, зокрема, який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

В даному ж випадку, позивачем до позову долучено платіжну інструкцію 3982de72-c7e5-4e4f-897c-aa25975dd15a, якою підтверджується отримання коштів ОСОБА_1 у розмірі 13 000, 00 грн дата здійснення операції - 01.09.2025 року. Сумнівів у їх дійсності у суду немає, як і немає підстав не визнавати факт отримання коштів відповідачем.

Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.

Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.

01.09.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання коштів у кредит №71311822, за умовами якого встановлено, що Кредитодавець надає Позичальнику кредит в розмірі 13 000,00 грн. строком на 30 днів ( з 01.09.2025 по 30.09.2025 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.5% які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 950,00 грн.). У разі порушення Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. В подальшому 26.09.2025 року між Позикодавцем та Позичальником/Відповідачем за ініціативою останнього укладено Додаткову угоду №15859755 до Договору позики №71311822, за умовами якої сторони домовились предметом якої є пролонгація строку кредитування на 26 днів (в результаті чого строк кредитування складає 56 днів тобто до 26.10.2025 року) та змінено денну процентну ставку (фіксовану) з 1 % на 1 %.

Укладаючи вищевказаний Кредитний договір відповідач та ТОВ «Фінпром Маркет» вчинили дії визначені ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитодавець ідентифікував Відповідача за посередництвом системи BankID НБУ отримавши від "monobank" за згодою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис 78868 - 01.09.2025 04:31:33, 67721 - 26.09.2025 17:51:25, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

З огляду на викладене, можна стверджувати, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину.

25 лютого 2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Фнпром Маркет» укладено договір факторингу №25/02/25, відповідно до умов якого останнє набуло право грошової вимоги до боржників, у тому числі за кредитним договором №71311822 від 01.09.2025 року.

Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимог №1 боржників до договору відступлення прав вимог №25/02/25 від 25.02.2025 року, право грошової вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» до відповідача складає 24 830,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту 13 000,00 грн.; 3 640,00 грн заборгованість за процентами, 1 950,00 заборгованість за комісією, 6 240,00 заборгованість за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Оскільки термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

Відповідно до умов Договору кредиту №71311822 від 01.09.2025 р. та додаткової угоди, а також здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають 1690 грн., заборгованість останнього за договором кредиту складає 24 830,00 грн. з яких 13 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 3 640,00 грн. сума заборгованості за процентами, 1 950,00 грн. сума заборгованості за комісією, 6 240,00 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Суд уважає, що проценти за користування кредитом в розмірі 3640,00 гривень нараховані з 02.09.2025 по 26.10.2025, тобто у межах строку кредитного договору та підлягають стягненню з відповідача.

Доказів погашення вказаної заборгованості ОСОБА_1 суду не надано.

Щодо вимог про стягнення комісії, то відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування безпосередньо передбачено право встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Умови договору щодо розміру комісії та порядку її сплати були доведені до відома відповідача належним чином. З такими умовами відповідач погодився, а тому взяв на себе зобов`язання їх виконувати. Суд ураховує, що в даному випадку комісія нараховувалася одноразово в день видачі кредиту, призначення комісії - за надання кредиту, будь-яких інших супутніх послуг не визначено, отже, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 1950 грн, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд уважає таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Натомість судом не встановлено підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 6240,00 гривень заборгованості за несплаченими відсотками за понадстрокове користування.

Під час розгляду даної справи суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 444/9519/12 (постанова від 28.03.2018 року) вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У справі яка розглядається за умовами укладеного між сторонами договору № 71311822 від 01.09.2025 та Додаткової угоди №15859755 від 26.09.2025 до Договору позики 71311822, такий укладено на строк 56 днів, тобто до 26.10.2025 Відтак, в межах строку кредитування відповідач повинен був повернути кредит та сплатити відсотки і саме в межах цих строків має відбуватись нарахування відсотків, тоді як позивач обраховує зазначені відсотки за кредитним договором до 07.11.2025 (включно), що не відповідає зазначеним вище висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Суд також звертає увагу, що пункт договору № 71311822 від 01.09.2025 про нарахування відсотків у розмірі 4% у день у разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) за своєю правовою природою не є відсотками, як плата за користування кредитними коштами. Вказана умова є забезпеченням виконання зобов`язання, тобто неустойкою (штрафом, пенею) (Глава 49 ЦК України). Водночас нарахування заборгованості та пенею та штрафами у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення прямо суперечить вимогам п. 18 Перехідних положень Цивільного кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 6240,00 грн. заборгованості за несплаченими відсотками за понадстрокове користування є незаконними та безпідставними.

У решті вимог суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню в сумі 18 590,00 грн (13 00,00 + 3640,00+1 950,00 =18 590,00 грн).

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 та п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до частини третьої ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, можна зробити висновок, що Цивільним процесуальним кодексом України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1.) їх дійсність; 2.) необхідність; 3.) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "Фінпром Маркет" та адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною був укладений договір про надання правової (правничої) допомоги №25-08/25 ФП від 25.08.2025 року. З Акту №10ФП наданих послуг від 09.03.2026 року вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу складає 4 500,00 грн.

Суд ураховує, що наданий позивачем розрахунок судових витрат є дещо завищеним, таким, що не відповідає складності справи та є неспівмірним з ціною позову з огляду на однотипність справ про стягнення заборгованості, формування позовної заяви з доданими документами, зазвичай, відбувається автоматизовано, що не вимагає значних затрат часу адвоката чи його помічника, крім того позивачем не надано доказів фактичної оплати послуг представника. Таким чином суд вважає, що співмірною сумою витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи, ціною позову буде 1500,00 гривень.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України при задоволенні позовних вимог з відповідача підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з наведеним, слід стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за позов майнового характеру, який задоволений на 74,87% (18590,00*100/24830,00), відповідно з відповідача на користь позивача слід стягнути 1963 грн. 39 коп. судового збору (2662,40 * 74,87 % = 1963,39).

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНПРОМ МАРКЕТ" суму заборгованості за кредитним договором №71311822 від 01.09.2025 в розмірі 18 590 гривень (вісімнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто гривень) 00 коп., 1963 (одну тисячу дев`ятсот шістдесят три гривні) 39 коп. судового збору та 1500 (одна тисяча п`ятсот) гривень 00 коп. витрат з професійної правничої допомоги.

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінпром Маркет" (місцезнаходження 08205, м. Ірпіню, вул. Садова, 31 кв. 33, ЄДРПОУ: 43311346).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце реєстрації АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Повний текст рішення суду виготовлено 19 травня 2026 року.

Суддя А. В. Дідик